Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/2107/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2021. Зареєстровано: 22.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2021.
Дата набрання законної сили: 23.02.2021
Номер судового провадження: 2/333/182/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №333/2107/20
		Провадження №2/333/1584/20
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		11 січня 2021 року        м. Запоріжжя
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: 
		головуючої - судді Варнавської Л.О., 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Гешевої Ю.Л., Христової Н.К.,
		позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - адвоката Целіковського В.В., 
		відповідача ОСОБА_2 , 
		представника відповідача - адвоката Тарасова Д.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про зобов`язання не чинити перешкоди, виселення, зняття з реєстрації місця проживання, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
		ВСТАНОВИВ:
		До Комунарського районного суду м. Запоріжжя 28.04.2020 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, відповідно до якої остання просить суд: зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти з реєстрації ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути зі ОСОБА_2 понесені витрати на оплату судового збору. 
		В обґрунтування позову зазначає наступне. 14.04.2020 між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Компанієць І.Ю. Право власності ОСОБА_1 підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності. Відповідно до п. 17 вказаного до Договору передача квартири та ключів від неї повинна була відбутися не пізніше 24.04.2020 р. При цьому, перед укладенням відповідної угоди, під час огляду квартири та з`ясування усіх обставин, відповідач ОСОБА_2 запевнила ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 про те, що їй є куди переїхати після продажу квартири. Також, під час нотаріального оформлення ОСОБА_2 знову запевнила ОСОБА_1 , що їй вистачить 10 днів, тобто у строк до 24.04.2020 р. для добровільного виселення. Проте до цього часу відповідач квартиру не звільнила, ключі від квартири ОСОБА_1 не віддає, відмовляється впускати ОСОБА_4 до її ж квартири. Вказані дії також свідчать про те, що відповідачем ОСОБА_2 у подальшому також не будуть виконані й вимоги договору щодо зняття з реєстраційного обліку. Такі дії відповідача створюють перешкоди у здійснені права власності позивача, яка не може вільно користуватись квартирою та проживати в ній. З огляду на те, що відповідач добровільно відмовляється звільнити квартиру та знятися з місця реєстрації, позивач за цим позовом вимушена просити суд про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення та зняття з місця реєстрації.
		Ухвалою суду від 06.05.2020 р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. 
		07.10.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що приблизно в другій половині лютого 2020 р. дві раніше невідомі жінки, які назвались ОСОБА_5 та ОСОБА_6 увійшли до відповідача в довіру. Від ОСОБА_2 вони довідались, що та має бажання обміняти квартиру на нижчому поверсі. Жінки розповідали, що вони з Криму та планують у м. Запоріжжі кондитерський цех і для цього їм повинні перерахувати гроші близько 300 тис. доларів США. Вони просили, щоб ОСОБА_2 їм допомогла і відкрила валютний картрахунок, на який перерахують ці гроші, так як їм не відкриють, тому що вони кримські. Приблизно в кінці березня 2020 р. жінки сказали, що прийдуть люди подивитись квартиру відповідача від їх впливового знайомого із Запоріжжя, якого вони називали « ОСОБА_7 ». Вона повинна була їм казати, що ОСОБА_8 її донька, і що їй треба терміново продати квартиру, так як вже внесена застава за будинок під Києвом. Вона все так і сказала, коли прийшла ОСОБА_1 зі своїм чоловіком та ріелтором ОСОБА_9 . Під час огляду квартири, у коридорі, чоловік ОСОБА_1 спросив про вартість квартири, на що ОСОБА_2 відповіла, що вартість квартири становить 40 тис. доларів США», на що чоловік ОСОБА_1 лише посміхнувся і нічого не сказав. Після цього зі ОСОБА_2 щодо продажу квартири ніхто не розмовляв та не обговорював умови продажу і в загалі остання не збиралась її продавати, не давала жодних оголошень про продаж своєї квартири та не домовлялась з жодним агентством нерухомості. Крім того, нікому не давала документи на квартиру. 14 квітня 2020 р. приблизно о 14 год. 45 хв. ОСОБА_8 повідомила, що сьогодні відбудеться угода і ОСОБА_2 потрібно їхати до нотаріуса. Після цього ОСОБА_8 , вивела ОСОБА_2 на вулицю, посадила у таксі і дала 200 грн., щоб та розрахувалась. Також сказала, що таксі буде її чекати і щоб після угоди ОСОБА_2 віддала 600 доларів США ріелтору ОСОБА_9 . У нотаріуса ОСОБА_2 дали підписати договір купівлі-продажу, чоловік ОСОБА_10 передав гроші, частину в доларах США, а іншу частину в гривнях, після чого ОСОБА_2 вийшла від нотаріуса і віддала 600 доларів США ріелтору ОСОБА_9 та сіла у таксі, яке відвезло до магазину «Апельмон», де її вже чекала ОСОБА_11 . Остання повідомила, щоб вона віддала їй гроші так як їх треба повернути « ОСОБА_7 », а самій потрібно їхати до мерії, де на неї чекають батько ОСОБА_8 та « ОСОБА_7 », щоб зняти гроші з валютної картки 330 тис. доларів США. Крім того, ОСОБА_11 зазначила, що гроші і документи на квартиру вони повернуть ввечері. Віддавши гроші ОСОБА_11 , ОСОБА_2 на таксі поїхала до мерії. Почекавши там близько 15 хвилин зрозуміла, що нікого не буде. ОСОБА_8 і ОСОБА_11 вже не відповідали на дзвінки. Тоді ОСОБА_2 поїхала знову до нотаріуса, де розповіла все, що із нею відбулось. В цей же день слідчим Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області було відкрито кримінальне провадження за фактом вчинення шахрайства за ч.3 ст.190 КК України. На цей час, особи, які вчинили шахрайство не встановлені та триває досудове розслідування. Вважає, що шахраї впливали на її волю, адже ОСОБА_2 вчиняла неадекватні дії, які не відповідають здоровому глузду. Без цього впливу вона б ніколи не продала квартиру за ціну, яка значно нижче її ринкової вартості та ніколи б не продала її до того, як знайде собі альтернативне житло, не порадившись зі своїми доньками. Із квартири відповідачка не виписувалась і не виїжджала, та не планує виїжджати, так як іншого житла немає, грошей в неї також немає, доньки мають свої сім`ї та не мають можливості допомогти у даній ситуації. Відповідач пропонувала позивачу та її чоловіку, щоб вони або доплатили за квартиру 10 тис. доларів США або продати квартиру, з вартості якої повернули б їм кошти, а залишок залишити їй, щоб та могла придбати кімнату, на що отримала відмову. У зв`язку з цим була подана позовна заява про визнання договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2020 р. недійсним на підставі ч.1 ст.231 ЦК України. Крім того, 29.04.2020 р. за її заявою Комунарським районним судом м. Запоріжжя було накладено арешт на спірну квартиру з метою недопущення подальшого відчуження квартири за час розгляду позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . 
		Таким чином, відповідач ОСОБА_2 на цей час вважає, що позов про усунення перешкод шляхом виселення заявлений передчасно і його задоволення до розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним може призвести до суттєвого порушення Конституційних прав.
		Ухвалою суду від 11.01.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Тарасова Д.О. про зупинення провадження у справі.
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Целіковський В.В. позовні вимоги підтримали просили суд задовольнити їх. Додатково позивач пояснила, що вона із чоловіком приходила оглядати квартиру у присутності ОСОБА_2 . З жодними сторонніми особами вони не про що не домовлялись. Відповідач чітко висловлювала свої наміри продати квартиру. Переймалась вона тим, що наразі карантин, а в неї вже наданий завдаток за будинок у іншому місці та їй терміново необхідно продати цю квартиру. Оголошення щодо продажу квартири побачили на сайті OLX, вартість якої була зазначена 20 тисяч доларів США. За оцінкою вартість квартири була такою же. Ціна за квартиру була обґрунтованою, оскільки таке ж житло по пошукам коштувало до 25 тисяч. Крім того, при огляді квартири із подружжям був ріелтор - ОСОБА_12 , Агентство Нерухомості «Парадіз», яку добре знала відповідач. Після огляду квартири одразу ж домовились про нотаріальне укладення договору, звернулись до нотаріуса, але той пояснив, що довіреність видана донькою за кордоном неправильно оформлена, тому укласти договір неможливо. Вони телефонували ОСОБА_13 повідомляли, що від угоди не відмовляються, будуть чекати доки прийде нова довіреність. Їм відомо зі слів Шляхової, що в умовах карантину доньці прийшлося їхати близько 50 км в інше місто, щоб відправити нову довіреність. Вона особисто телефонувала на «Гарячу лінію» Мінюсту, щоб переконатися, що укладення угоди в умовах карантину не буде суперечити закону. В той час існувало обмеження, що особам, старше 60 років не можна було відходити на відстань більше 2 км, тому укласти договір у нотаріуса, який вибрали попередньо було неможливо, бо ОСОБА_2 була старше 60 років, а нотаріус знаходився на відстані більше ніж 2 км. Звернулись до нотаріуса ОСОБА_14 , який знаходиться недалеко від проживання ОСОБА_2 . У нотаріуса ОСОБА_14 вони перебували тривалий час, весь час ОСОБА_13 була активна, позитивна, щось розповідала про своїх родичів, про онуків, про одяг, який їй висилає донька. Вже під час угоди у нотаріуса була можливість ознайомитись з усіма пунктами Договору купівлі - продажу. Крім того нотаріусом були оголошені пункти Договору, на що нотаріус звертала увагу, чи погоджуємось ми із зазначеним. ОСОБА_2 повідомила, що свою угоду щодо купівлі будинку вона буде здійснювати після закінчення карантину. Крім того, завірила, що через десять днів вона виїде із квартири. Будь-якого тиску на відповідача ОСОБА_2 позивачем ОСОБА_1 або її чоловіком не здійснювалось. Відповідач виявила свою згоду щодо продажу квартири, а вони, як покупці добросовісно сплатили усі податки та надали ОСОБА_2 ту суму коштів за купівлю квартири, яка була зазначена у договорі. І якщо б квартира коштувала б 40 тисяч, подружжя б навіть її не оглядало. Гроші за купівлю квартири були перераховані під час угоди у нотаріуса на рахунковій машинці та надані ОСОБА_2 24.04.2020 року відповідач повинна була віддати нам ключі від квартири, а знятися з реєстрації після того як відмінять картинні обмеження, про що було зазначено і у Договорі. Їх здивувало, що на угоду ОСОБА_2 прибула сама, вони поцікавились, чому ніхто її не супроводжує, бо сума грошей при собі буде велика, але ОСОБА_13 сказала, щоб вони не хвилювались, все буде добре. Після укладення договору вони з чоловіком залишились у нотаріуса, щоб отримати витяги з реєстру, а ОСОБА_13 з грошима поїхала. Чоловік через деякий час зателефонував ОСОБА_13 та запитав чи вона доїхала, на що ОСОБА_13 повідомила, що грошей в неї вже нема та вона їде назад. ОСОБА_3 викликав поліцію. ОСОБА_2 під`їхала до приміщення нотаріуса, туди ж під`їхала поліція.
		Представником позивача було наголошено, що кримінальне провадження щодо шахрайських дій зареєстровано саме про шахрайське заволодіння грошима, не квартирою. І саме чоловік позивача викликав поліцію, коли дізнався, що ОСОБА_2 відала гроші невідомим. У зв`язку з чим не вважають, що зазначений позов заявлений передчасно, враховуючи усі обставини справи.
		Представник відповідача ОСОБА_15 та відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у позові. ОСОБА_2 додаткова пояснила, що вона не виставляла квартиру на продаж. Оголошення виставила жінка ОСОБА_8 на сайті ОЛX. Усі переговори щодо продажу квартири чоловік позивача вів із ОСОБА_8 . Спілкувалась вона із чоловіком позивача лише один раз при огляді квартири, де повідомила йому про те, що вартість квартири становить 40 тисяч доларів США. Чоловік позивача ОСОБА_3 шахрайським шляхом домовився із ОСОБА_8 про продаж квартири за 20 тисяч доларів США. Ці кошти він надав так як хотіла ОСОБА_8 , половину гривнями половину доларами. У судовому засіданні підтвердила те, що отримала під час угоди у нотаріуса від чоловіка позивача ОСОБА_3 кошти за квартиру у гривнях та доларах. Крім того, зазначає про те, що ОСОБА_8 або ОСОБА_11 вкрали у неї документи на квартиру та надали їх нотаріусу для оформлення без її згоди. При угоді у нотаріуса ОСОБА_2 не розуміла що відбувається. Вважає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 впливали на неї чорною магією чи гіпнозом, у зв`язку з чим вели її в оману щодо продажу квартири. Дійсно з 2019 року у ОСОБА_2 виникло бажання продати квартиру і купити або обміняти квартиру на менше та на нижчий поверх, оскільки вона проживала сама, їй було важко, і вона обговорювала це питання зі своїми доньками. Вона пенсіонерка, іншого житла не має, одна із доньок мешкає за кордоном, інша мешкає у м. Запоріжжі, але не працює, можливість проживання із нею відсутня. 
		Представник Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демчук А.В. у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Будь-яких клопотань чи заяв на адресу суду не надходило.
		Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків. 
		Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 , її чоловіку - ОСОБА_16 та доньці - ОСОБА_17 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 8409 від 24.12.1996 року та технічним паспортом на квартиру, інвентарний номер 41639 , реєстровий № 233/36276 (а.с. 85-87)
		Донька ОСОБА_2 - ОСОБА_18 успадкувала 1/3 частку зазначеної квартири після смерті батька - ОСОБА_16 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом 15.04.2019 року (а.с.88,89). 
		Згідно договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 222, ОСОБА_2 діюча від себе особисто та на підставі довіреностей від гр. ОСОБА_18 , ОСОБА_17 (надалі продавці) та ОСОБА_1 (надалі покупець) уклали це договір про те, що продавці передають у власність, а покупець приймає у приватну власність квартиру АДРЕСА_2 , і сплачує за нього ціну визначену цим договором. Квартира, що відчужується складається із трьох кімнат, житловою площею 42 кв.м., загальною площею 67,82 кв.м. Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна складеного СОД ФОП ОСОБА_19 від 13.04.2020 року ринкова вартість цієї квартири становить 548026 гривень. Продаж вчинено за суму 540800 грн., що на день розрахунку за курсом НБУ еквівалентно 20 тисяч доларів США, які продавці держали від Покупця повністю до підписання цього договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунок за продаж квартири здійснено повністю та про відсутність претензій до Покупця по оплаті з боку продавця.
		Відповідно до п. 17 зазначеного Договору, продавці зобов`язуються знятись з реєстраційного обліку протягом 10 днів з дня відновлення роботи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та офіційного зняття/припинення обмежувальних карантинних заходів, передати квартиру покупцю для вільного користування та безперешкодного володіння, звільнити квартиру від наявних в ній речей домашнього вжитку, передати ключі від квартири не пізніше 24.04.2020 р. (а.с.8-9) 
		Цей Договір укладено за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_3 , викладеної в заяві, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Компанієць І.Ю. за реєстровим № 221 від 14.04.2020 року.
		Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, № 206819666 від 14.04.2020 року та № 206820082 від 14.04.2020 року ОСОБА_1 набула права власності на підставі Договору купівлі-продажу на 1/3 та 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
		ОСОБА_1 за вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2020 року за реєстровим № 222, включаючи (при необхідності плату за користування реєстрами - Єдиним держаним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських об`єднань, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним реєстром обтяжень рухомого майна, адміністративний збір за реєстрацію прав на нерухоме майно, суму вартості бланків нотаріальних документів) сплатила 10908 гривень.
		Витягом з ЄРДР кримінальне провадження № 12020080040001206 внесеного 14.04.2020 року підтверджується, що ОСОБА_2 просить притягнути до кримінальної відповідальності невстановлену особу, яка 14.04.2020 року приблизно о 17:01 годині за адресою: вул. Новокузнецька 12-в у м.Запоріжжі, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами потерпілої у сумі 20000 дол. США. Кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 190 КК України (а.с.67). 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який є чоловіком позивача ОСОБА_1 суду пояснив, що є на сайті OLX побачили оголошення щодо продажу квартири, був зазначений номер телефону який належав ріелтору. Домовились про зустріч та огляд квартири. При огляді квартири була присутня відповідач ОСОБА_2 , ріелтор, та дружина ОСОБА_1 . Під час бесіди свідок ОСОБА_3 цікавився у ОСОБА_2 , що вона залишає у квартирі, крім того цікавились і тим, чому така ціна за квартиру, на що ОСОБА_2 відповіла, що їй терміново необхідно продати квартиру, оскільки вона надала завдаток за будинок біля міста Києва. Перемовини щодо продажу квартири велися із власницею квартири, ріелтором та ОСОБА_8 , яку ОСОБА_2 представила як доньку. Під час угоди у нотаріуса цікавились чому цій доньці ОСОБА_8 не належить частка у квартирі, а іншим донькам належить, на що ОСОБА_13 повідомила що із чоловіком мали квартиру, яку їй залишили, тому вона і не має частки у цій квартирі. Крім того були і інші розмови зі ОСОБА_2 про життєві обставини. Під час угоди Договір читався, крім того перед підписанням нотаріус ідентифікувала сторін, зачитала Договір повністю, та запитала чи розуміємо ми зміст, після чого лише він був підписаний. Грошові кошти за квартиру були перераховані на машинці і передані ОСОБА_2 у розмірі 19600 дол.США і 400 доларів США було розміняно на той час в еквівалент гривні і наданні ОСОБА_13 у гривні, що було умовою ОСОБА_8 . При передачі грошей ОСОБА_3 ставив запитання ОСОБА_2 щодо наданої суми, на що остання відповіла що все надано вірно. Крім того, ОСОБА_2 запевнила, що їй вистачить 10 днів щоб переїхати із квартири.
		Свідок ОСОБА_18 , яка є донькою відповідача пояснила суду, що після нового року (початок 2020 року) мати просила надати їй довіреність на розмін квартири, оскільки їй важко самій оплачувати комунальні послуги трьохкімнатної квартири. Свідок і надала ОСОБА_2 довіреність, потім нотаріус повідомила, що якщо є ще сестра, вона теж повинна дати довіреність. На той момент порядок, ціну продажу ще не обговорювали. З матір`ю під час карантину не бачились, лише спілкувались телефоном. Одного разу свідок прийшла до ОСОБА_2 додому, у неї були дві жінки. ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_18 , що то її знайомі. 
		Про продаж квартири свідок дізналась під час карантину, коли з чоловіком поїхали на дачу, тоді отримала смс-повідомлення від ОСОБА_2 , що та залишилась без квартири та без грошей. ОСОБА_2 повідомила, що її обманули дві жінки. Квартиру продали за 20 тисяч доларів США. 
		Житлові умови ОСОБА_18 не дозволяють взяти на проживання ОСОБА_2 оскільки зі свідком ще проживають інші особи, зять та теща. Із сестрою яка закордоном не спілкувались щодо продажу квартири, свідок не знала, що та вислала матері довіреність. 
		Свідок ОСОБА_20 суду повідомила, що ОСОБА_2 є її приятелькою, знає її близько 15 років. Зазначає про те, що у квітні зустріла ОСОБА_13 у храмі, у неї було сіре обличчя, в`ялість, не було настрою. Вона навіть не хотіла розмовляти, була у своїх думках. ОСОБА_2 скаржилась на здоров`я, не розуміла що з нею відбувається, проблеми із пам`яттю. Про продаж ОСОБА_13 нічого не казала. Потім ОСОБА_2 зателефонувала ОСОБА_20 приблизно через тиждень, повідомила про те, що залишилась без квартири. ОСОБА_2 розповіла, що квартиру продали дві жінки, одна з них ОСОБА_8 . ОСОБА_2 розповіла свідку, що у неї вкрали документи на квартиру і потім продали її. Їй дали адресу на яку та повинна була під`їхати, ОСОБА_13 поїхала до нотаріуса і підписала документи. 
		Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що є приятелькою та сусідкою ОСОБА_2 з 1988 року. Зазначає, що якось зустрілись зі ОСОБА_2 у під`їзді, приблизно кінець квітня, не впізнала її, була бліда, спочатку нічого не розповіла, пізніше, десь через місяць, ОСОБА_22 завітала до Шляхової, де вона і розповіла, що впустила до квартири людей, які вкрали у неї документи на квартиру і у подальшому її продали.
		Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що знає ОСОБА_2 , він є чоловіком її онучки, мати якої ОСОБА_18 . Знайомий з відповідачкою з 2006 року. З березня 2020 року бачились зі ОСОБА_2 на вулиці, або остання приходила до нього на роботу (офіс знаходиться у будинку де живе ОСОБА_2 ) передавала покази по лічильникам комунальних установ. Ніяких міркувань щодо продажу або обміну квартири ОСОБА_2 свідку не повідомляла, навіть не обговорювалось. ОСОБА_2 проживала сама, свідок приходив до квартири відповідачки знімати покази лічильників. У поведінці ОСОБА_2 помітив зміни, бачив що її щось турбує. ОСОБА_13 була мовчазна. Про продаж квартири дізнався вже після укладення договору, відповідач повідомила його телефоном. Прочитавши договір купівлі-продажу побачив маленьку суму за продаж квартири та вимоги про виселення протягом 10 днів. Намагався потім дізнатись, чи дійсно відбувся продаж квартири, яким чином була проведення оцінка квартири та як нотаріус оформила зазначений договір у період карантину. Крім того повідомив, що ОСОБА_2 іншого житла не має, йому відомо, що у 2019 році ОСОБА_2 хотіла оформити квартиру повністю на себе і тоді їй необхідна була довіреність від доньок, проте чи надали вони довіреності свідок не знає. Про те, що доньки надали ОСОБА_13 довіреності дізнався із договору купівлі-продажу.
		Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_12 повідомила про те, що працює ріелтором через агентство. В Інтернеті є її реклама. Приблизно у кінці лютого 2020 р. або ж на початку березня (точної дати не пам`ятає) їй зателефонувала жінка ОСОБА_8 , яка представилась донькою ОСОБА_24 та пропонувала купити квартиру, оскільки її мати буде переїжджати до м. Києва. ОСОБА_12 зазначила, що спершу квартиру необхідно оглянути та оцінити і якщо вони будуть згодні із вартістю, то продавати квартиру. Домовившись про зустріч вперше прийшла на огляд квартири із колегою по роботі ОСОБА_25 . Оглянувши квартиру, повідомила ОСОБА_24 про те, що вартість квартири буде приблизно 23 тисячі доларів США, з урахуванням того, що це був 9 поверх. При зустрічі ОСОБА_2 розповіла ріелтору ОСОБА_9 про те, що квартиру продає, так як переїжджає до доньки у Київ. І у Києві вона вже дала завдаток за будинок. ОСОБА_2 просила ріелтора допомогти їй із продажем. Крім того зазначила, що власником є вона та її дві доньки, одна закордоном, де саме не пам`ятає, інша у Києві, від якої також була довіреність посвідчена нотаріусом Вартановою. ОСОБА_8 до цієї квартири жодного відношення не має. Документи на квартиру ОСОБА_26 жодного разу не показала, сказала що документи у дочок, якої саме не зазначила, і квитанції щодо оплати комунальних послуг у неї також були відсутні, послуги сплачував зять через послугу «Приват24». Вона виставила квартиру на продаж через Інтернет. Вдруге свідок оглядала квартиру із покупцями. Про зустріч вона домовлялась по телефону із ОСОБА_8 , оскільки інших контактів у неї не було. Тоді ОСОБА_8 повідомила, що її мати знаходиться на дачі, хтось інший зможе показати. Квартиру показувала жінка, приблизно років 50, світлі волоси, щільного статури. Квартиру оглянули швидко, покупця вона не зацікавила, про що у телефонному режимі було сказано ОСОБА_8 . І втретє огляд квартири був із покупцями ОСОБА_10 . Попередньо ОСОБА_8 телефонувала та цікавилась чи є покупці на цю квартиру. Тоді вона повідомила, що треба зменшити ціну, щоб привабити покупців. ОСОБА_3 зв`язались із нею по телефону, який був в оголошенні. Огляд квартири відбувався за участі покупців ОСОБА_10 та продавця ОСОБА_2 . Їх зацікавила ця квартира, обговорювали вартість її, строки та що залишиться у квартирі із меблів. ОСОБА_26 ще пропонувала на продаж гараж, оскільки їй не вистачало коштів. Потім вже зустрілись на угоді у нотаріуса.
		Попередньо документи на квартиру їй пересилались на телефон ОСОБА_8 . Перший нотаріус до якого вони звернулись (його обрали покупці) повідомив, що довіреність від однієї із дочок з-за кордону не правильно оформлена. Її переробляли декілька тижнів. Перевірка документів відбувалась у іншого нотаріуса, але угода відбулась у нотаріуса Компанієць І.Ю. оскільки на той час були карантинні обмеження, і з урахуванням пенсійного віку продавця, вибрали нотаріуса який був поблизу місця проживання ОСОБА_2 .
		Коли переробили довіреність ріелтор замовила її переклад. Перед угодою, десь за день або в день угоди, домовилась із ОСОБА_8 про передачу оригіналів документів. Зустріч відбувалась біля банку «Металург», що знаходиться на вул. Північнокільцева у м.Запоріжжі. Телефоном ОСОБА_8 повідомила, що не вона буде при зустрічі, а інша жінка ( сестра чи сусідка), яка надасть їй документи. Жінка передала ріелтору правовстановлюючі документи на квартиру (свідоцтво про право власності).
		Зазначені документи були надані нотаріусу для підготовки проектів договору купівлі-продажу, відповідних заяв та повторної перевірки об`єкту. При угоді ОСОБА_2 бачила всі документи, нотаріус зачитала кожний пункт договору, ОСОБА_27 все добре розуміла. При отриманні грошей за продаж квартири, вона сама їх рахувала. Пізніше, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_13 , запитав як вона доїхала, і виявилось що остання віддала гроші невідомим жінкам. Коли ОСОБА_13 повернулась до нотаріуса, викликали поліцію, при дачі показань ОСОБА_2 зазначала, що жінки її обманули, вони казали їй що цей договір фіктивний і він анулюється, а гроші залишаться у неї.
		Свідок ОСОБА_12 особисто із ОСОБА_8 не знайома, спілкувалась із нею лише телефоном.
		Нотаріус Компанієць І.Ю. у судовому засіданні надала пояснення, відповідно до яких зазначила, що 14 квітня до неї звернулись сторони для посвідчення договору купівлі-продажу квартири, у зв`язку з чим було вчинено правочин, відповідно до якого одна сторона продала, а інша сторона купила квартиру, за суму яка була обумовлена сторонами. Передача ключів від квартири та виселення були прописані в договорі, оскільки зазначені умови були оговорені сторонами до вчинення правочину. Продавець ОСОБА_2 коли отримувала грошові кошти, розуміла за що вона їх отримує.
		Крім того, нотаріус пояснила, що існує певна процедура вчинення правочину. На початку складається проект договору, заяв, зі змістом яких ознайомлюються сторони, задають питання, якщо щось не узгоджене. Правочин не проводиться за 15 хвилин, це мінімум півтори години. Нотаріус не мала ніякого сумніву щодо волевиявлення продавця, вона діяла цілеспрямовано, виважено, все розуміла та читала. Якщо б нотаріус мала сумнів щодо стану сторін, ніякого правочину не відбулось. 
		На питання представника позивача ОСОБА_28 відповіла, що поліцію викликав покупець ( ОСОБА_10 ). На той час вони ще перебували в офісі із нотаріусом, оскільки після правочину відбувалась ще реєстрація права власності майна, яка займає певний час. Як відомо нотаріусу, покупець подзвонив продавцю, щоб дізнатись як та доїхала додому, і з`ясувалось, що остання віддала грошові кошти за продаж квартири невідомим особам. Тому відразу викликали поліцію. До офісу приїхало два екіпажа, а потім і слідчий з Комунарського відділу поліції. В протоколі було відображено те, що ОСОБА_2 продала квартиру та отримала грошові кошти за продаж квартири.
		На питання представника відповідача та відповідача щодо представлення документів ОСОБА_28 відповіла, що до укладання угоди, документи на квартиру їй надавала ріелтор ОСОБА_12 , в якому вигляді вона не пам`ятає, оскільки підготовка до правочину проводиться ні день і не два, а документи можуть надсилатись у сканкопіях, по Вайберу або електронною поштою, а на посвідченні договору надаються безпосередньо вже оригінали. Більш того в даному випадку, продавець діяла від себе особисто та від імені дочок, яка одна з них знаходиться закордоном. Продавець прибула з паспортом. Нотаріус після угоди надала покупцям договір купівлі-продажу, витяг про реєстрацію права власності та технічній паспорт на квартиру.
		Документи під час посвідчення правочину були в оригіналі, правочин здійснювався за участі ОСОБА_2 в офісі, яка була без будь-якого супроводу сторонніх осіб. Ніякої ОСОБА_8 , про яку зазначає ОСОБА_2 нотаріус не знає.
		Судом встановлено, що до теперішнього часу, відповідач ОСОБА_2 продану квартиру не звільнила.
		Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. 
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
		Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
		У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		За правилами ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
		Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень порушень його права власності від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
		Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
		Права власника житлового будинку, квартири також визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законодавством.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у зв`язку з відчуження власником свого майна, тобто право власності на квартиру у відповідача припинилося у зв`язку із її продажем.
		 Відповідно до п.37 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат, або інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
		Відповідно до ч.1 ст.109 ЖК України, виселення із займаного приміщення допускається з підстав, встановлених законом.
		Підстави для виселення особи без надання іншого жилого приміщення передбачені у статті 116 ЖК УРСР. 
		В даному випадку відбулось відчуження спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 попереднім власником ОСОБА_2 та набуття право власності ОСОБА_1 .
		За умовами договору купівлі-продажу квартири відповідач ОСОБА_2 зобов`язувалась знятись з реєстраційного обліку протягом 10 днів з дня відновлення роботи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та офіційного зняття/припинення обмежувальних карантинних заходів, передати та звільнити квартиру до 24.04.2020 р. (п.17)
		Позивач ОСОБА_1 , яка набула право власності на квартиру на законних підставах, не є такою особою, яка повинна надати ОСОБА_2 при її виселенні інше житлове приміщення.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї власника спірної квартири, а також не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. У матеріалах справи відсутні докази згоди на вселення відповідача у зазначену квартиру.
		У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які би свідчили про наявність правових підстав для проживання відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі.
		Договору найму на проживання сторони не укладали. ОСОБА_2 , залишаючись зареєстрованою у вказаній квартирі, власником якої є ОСОБА_1 є сторонньою для неї особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаним житловим приміщенням, чим порушує її права як власника.
		Отже, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , як новий власник, яка придбала квартиру в установленому законом порядку, не може користуватися своєю власністю, оскільки ОСОБА_2 , яка  втратила право користування житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням, відмовляється виселятися з нього. Порушене право позивача, як нового законного власника квартири, підлягає захисту в обраний нею спосіб, а саме зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та виселити   ОСОБА_2 із квартири, яку вона займає без законних на те підстав.
		Разом з тим, позовні вимоги про зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстрації, визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.
		Отже, судове рішення про виселення відповідача, яке набрало законної сили, на вимогу позивача, може бути підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання у спірному приміщенні.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018р. у справі № 461/3031/14-ц (провадження № 61-805 св 17). А, відповідно до ст.13 ч.6 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Право користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок (квартиру) у особи. Із припиненням права власності втрачається й право користування жилим приміщенням, як у колишнього власника так і у членів його сім`ї.
		Отже, захист прав та інтересів ОСОБА_1 щодо користування власністю відбудеться шляхом виселення відповідача, оскільки на підставі рішення суду про виселення, позивач зможе зняти з реєстрації відповідача. Тому позовні вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування зазначеною квартирою та зняття з реєстрації задоволенню не підлягають.
		Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 3363,20 грн. (а.с.4,22), оскільки позов задоволений частково, судовий збір з відповідача на користь позивача підлягає пропорційному стягненню у сумі 1601,60 грн., що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 259, 263-265, 280, 282, 354 ЦПК, ст.ст. 319, 321, 328,346,379,391,382 ЦК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про зобов`язання не чинити перешкоди, виселення, зняття з реєстрації місця проживання, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
		Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
		Виселити ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
		Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1601 грн. 60 коп.
		Рішення може бути оскаржено в Запорізький апеляційний суд через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		Повний зміст рішення суду складений 21.01.2021 року.
		 
		Суддя Комунарського районного суду 
		м. Запоріжжя Л.О. Варнавська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...