Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11869/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2021. Зареєстровано: 24.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2021.
Дата набрання законної сили: 22.01.2021
Номер судового провадження: К/9901/30126/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 640/11869/20
		адміністративне провадження № К/9901/30126/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Келеберди В.І. від 9 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І. від 15 жовтня 2020 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Департамент ДАБІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21 травня 2020 року № 124 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації», яким скасовано повідомлення про початок будівельних робіт від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 та реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496 щодо об`єкта будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним наказом скасовано повідомлення та декларація, які вичерпали свою дію у часі, оскільки позивачем набуто право власності на об`єкт будівництва на підставі попередньо винесених рішень відповідача.
		Окрім іншого, позивач зазначає, що будівництво об`єкта здійснювалося на підставі та з дотриманням державних будівельних норм, а у відповідача відсутні підтвердження того, що будівництво здійснювалося з істотним порушенням зазначених норм, що загрожує життю та здоров`ю людини, відсутні будь-які перевірки та рішення щодо віднесення об`єкта до самочинного будівництва.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повідомлення про початок будівельних робіт від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 вичерпало свою дію фактом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496, а у зв`язку з реєстрацією на підставі цієї декларації права власності на об`єкт будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1, остання також вичерпала свою дію, а тому протиправним є рішення суб`єкта владних повноважень про скасування власного рішення, яке вже реалізоване. Крім того, суди дійшли висновку, що оскаржуваний наказ прийнято без проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, а тому такий наказ є необґрунтованим. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Департамент ДАБІ звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив право Департаменту ДАБІ на участь у розгляді справи, оскільки справу розглянуто у спрощеному провадженні без повідомлення сторін за наявними у матеріалах справи доказами, хоча відповідач подавав разом з відзивом на позов клопотання про проведення судового засідання, однак це клопотання не було розглянуто у встановленому порядку з винесенням окремої процесуальної ухвали судом першої інстанції. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив право відповідача на подання заперечень на відповідь на відзив на касаційну скаргу, встановлене статтею 164 КАС України, оскільки відповідь на відзив Департамент ДАБІ отримав 6 липня 2020 року, а суд першої інстанції до закінчення встановленого ним в ухвалі від 9 червня 2020 року 15-денного строку для подання заперечення виніс оскаржуване рішення (9 липня 2020 року), не давши можливість реалізувати зазначене право. 
		Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що реєстрація скасованих повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення в експлуатацію здійснювалась позивачем через електронний кабінет за допомогою програмних засобів ведення реєстру, а тому така реєстрація відбулась автоматично, а не за рішенням Департаменту ДАБІ. У зв`язку з цим, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у даному випадку суб`єкт владних повноважень скасував свої попередні рішення.
		Представник Департаменту ДАБІ у касаційні скарзі також вказує, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тому, що позивач у скасованих відповідачем повідомленні та декларації зазначив недостовірну інформацію, яка є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, вказавши, що здійснюється капітальний ремонт, а тому видача містобудівних умов та обмежень не потрібна відповідно до пункту 5 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2017 року № 289. Однак, на думку скаржника, суди не врахували, що зі змісту проектної документації вбачається виконання позивачем робіт, які передбачають зміну зовнішніх геометричних параметрів конструкції, а тому такі роботи не підпадають під ознаки капітального ремонту, а відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» є реконструкцією, а тому проведення таких робіт потребує видачі містобудівних умов та обмежень.
		Одним із доводів касаційної скарги також є неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 826/6660/16, відповідно до якої достатньою та необхідної правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у них замовником недостовірних даних щодо правових підстав виконання будівельних робіт без належних документів чи відхилення від проектної документації, що дає підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом; при цьому закон не зобов`язує Інспекцію проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною. У зв`язку з цим скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про те, що наказ про скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про введення в експлуатацію об`єкта міг бути прийнятий Департаментом ДАБІ лише на підставі проведеної перевірки, оскільки виявлені порушення мають очевидний характер, а саме - розбіжність площі приміщень, що зазначена у проектній документації (609,30 кв. м), загальна площа нежитлових приміщень об`єкта будівництва, що зазначена у повідомленні про початок виконання будівельних робіт (960,00 кв. м) та площа, зазначена у декларації про готовність об`єкта до експлуатації (646,30 кв. м), а також відсутність у замовника документів, що підтверджують право власності на другу частину будівлі.
		Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219 зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» до початку виконання функцій та повноважень Державної інспекції містобудування.
		Крім того, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи про те, що декларація про прийняття об`єкта до експлуатації вичерпала свою дію реєстрацією права власності, не прийняв до уваги, що рішення приватних нотаріусів, на підставі яких зареєстровано право власності на вказане приміщення, скасовано наказом Міністерства юстиції України від 2 жовтня 2020 року № 3454/5.
		Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту ДАБІ, в якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними, оскільки відповідно до пункту 6 частини сьомої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, у разі встановлення під час перевірки відповідних порушень. При цьому, вважає, що відповідачем не доведено факту здійснення позивачем самочинного будівництва, не надано судам доказів, що відповідачем зафіксовано факт здійснення самочинного будівництва, у зв`язку з чим позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Від представника Департаменту ДАБІ також надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких наголошується на те, що позивачем у відзиві на касаційну скаргу не спростовано доводи відповідача стосовно наявних у документації розбіжностей щодо площі приміщення та щодо того, що фактично було проведено не капітальний ремонт, а реконструкцію. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу до суду подано 11 листопада 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/11869/20, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Департаменту ДАБІ.
		Представником скаржника подано заяву про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року до закінчення розгляду справи у касаційному порядку, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 через електронний кабінет відповідача подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496 на об`єкт «Капітальний ремонт нежитлової будівлі (літ. «Б») на АДРЕСА_1», які зареєстровано автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.
		У повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 зазначено: вид будівництва - капітальний ремонт, проектна документація розроблена ТОВ «Ко Проджект» під керівництвом головного інженера проекту Кульбовського І.Т. та затверджена наказом замовника будівництва 2 грудня 2019 року; містобудівні умови та обмеження не видаються згідно пункту 5 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2017 року № 289 (реконструкція споруд та інженерних мереж, у тому числі допоміжних виробництв, що належать підприємствам, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних параметрів); загальна площа об`єкта відповідно до проектної документації - 609,30 кв. м, загальна площа нежитлових приміщень об`єкта будівництва - 960,00 кв. м.
		Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 18 травня 2020 року № 064-2345 звернувся до Департаменту ДАБІ з проханням провести перевірку будівельного майданчику за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердити правочинність та відповідність проведення робіт з посиланням на нормативні документи.
		У результаті дослідження доданих до листа Департаменту міського благоустрою документів, відповідач встановив, що площа будівлі складає 960 кв. м, а власниками нежитлової будівлі є ОСОБА_1 (1/2 частина) та ОСОБА_3 (1/2 частина) на підставі договорів купівлі-продажу від 17 жовтня 2017 року та 27 лютого 2017 року відповідно.
		Водночас, лише одним з співвласників будівлі - ОСОБА_1 , як замовником будівництва, подавалася та затверджувалася проектна документація та ним одноособово подавалася декларація про готовність до експлуатації об`єкта будівництва.
		За висновками відповідача, оскільки ОСОБА_1 відповідно до Реєстру є власником лише 1/2 частини вищезазначеного об`єкта будівництва, тобто не володів на законних підставах усім нежитловим приміщенням, він не міг бути одноособовим замовником будівництва даного об`єкта та відповідно не міг затверджувати проектну документацію. Із зазначеного відповідач вважає, що замовником будівництва затверджено проектну документацію, розроблену в порушенням норм законодавства всупереч вимог статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 23 Закону України «Про архітектурну діяльність».
		Також відповідачем встановлена невідповідність зазначеної у різних документах площі приміщення, а саме: 960,00 кв. м, 609,30 кв. м., 646,30 кв. м, а також оформлення позивачем права власності на об`єкт будівництва 17 жовтня 2017 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року, чим, на його думку, позивач вводить в оману суд та інші державні органи.
		У підтримку своєї позиції відповідач посилається на лист Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві від 17 березня 2020 року № 65/18/1811, адресованого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в якому повідомляється про пожежу 29 вересня 2019 року у нежитловій будівлі у АДРЕСА_1 , внаслідок якої знищено та пошкоджено конструктивні елементи цегляної будівлі та металево-каркасну прибудову, яка вигоріла повністю, а також на лист Подільського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 1 жовтня 2019 року № 27/2360, в якому підтверджується факт пожежі, що сталася 26 вересня 2019 року в прибудові до недіючої господарської споруди за адресою: АДРЕСА_1 , лист Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 7 квітня 2020 року № 106-2675 та звернення депутата міської ради Назаренка В .
		На підставі викладеної інформації та відомостей, відповідачем видано оскаржуваний наказ від 21 травня 2020 року № 124 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації», яким скасовано повідомлення про початок будівельних робіт від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 та реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496 щодо об`єкта будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження Департаменту ДАБІ у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
		Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Згідно частини дев`ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.
		Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина десята статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		За правилами статті 26 цього Закону завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.
		З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію). При цьому реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, замовником будівництва ОСОБА_1 через електронний кабінет відповідача подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496 на об`єкт «Капітальний ремонт нежитлової будівлі (літ. «Б») на АДРЕСА_1».
		Одним із доводів касаційної скарги є те, що вказані повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації об`єкта зареєстровані замовником через електронний кабінет автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру, а тому з даного приводу Департаментом ДАБІ будь-якого рішення не приймалось, що виключає висновки про те, що оскаржуваним наказом суб`єкт владних повноважень скасував своє раніше прийняте рішення. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до частини першої статті 22-3 Закону України «Про містобудівну діяльність» електронний кабінет є компонентом електронної системи, який забезпечує електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг. Електронний кабінет призначений для подання та отримання документів у електронній формі, зокрема, пов`язаних з отриманням права на виконання підготовчих та будівельних робіт та прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
		Механізм функціонування, завдання та функціональні можливості електронного кабінету у сфері містобудівної діяльності визначаються Порядком функціонування електронного кабінету у сфері містобудівної діяльності, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 2 грудня 2019 року № 285 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 2019 року за № 1238/34209 (далі - Порядок № 285).
		Згідно пункту 4 розділу І Порядку № 285 подання через електронний кабінет електронних документів для надання/отримання адміністративних послуг, визначених підпунктами 1-10 пункту 3 цього розділу, внесення до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів здійснюються автоматично у день їх надходження.
		Відповідно до підпунктів 11-13 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 285 завданнями електронного кабінету, зокрема, є автоматична перевірка програмними засобами електронного кабінету повноти даних у поданих суб`єктом звернення електронних документах для отримання послуги щодо декларативних процедур у будівництві; автоматичний контроль наповненості та підтвердження цілісності електронних документів; автоматична реєстрація і внесення відповідних відомостей (даних) до реєстру.
		Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначається Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 466).
		Згідно абзацу другого пункту 13 Порядку № 466 у разі подання повідомлення через електронний кабінет внесення до реєстру інформації, зазначеної у повідомленні, здійснюється в день його надходження автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.
		В аналогічному порядку здійснюється реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Зокрема, абзацом третім пункту 18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 750), визначено, що у разі подання декларації через електронний кабінет перевірка повноти даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру під час її заповнення замовником. Реєстрація декларації шляхом внесення до реєстру даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично у день її надходження.
		З огляду на зазначене, колегія суддів робить висновок про те, що реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, поданих замовником через електронний кабінет, здійснюється в автоматичному порядку за допомогою програмних засобів. 
		Водночас, пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		При цьому пунктом 3 розділу І Порядку № 285 визначено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю через електронний кабінет надають такі послуги, зокрема: реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1); реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). 
		Крім того, пунктом 7 розділу І цього ж Порядку передбачено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України забезпечує функціонування електронного кабінету (отримання, створення, перегляд, обробку, розгляд, опрацювання, відправлення, передання, використання, внесення інформації, документів, відомостей (даних) до електронного кабінету та надання пропозицій щодо удосконалення роботи електронного кабінету).
		Зі змісту статей 5, 7 та 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вбачається, що електронна форма документу з обов`язковими реквізитами має таку ж юридичну силу, що документ, утворений у письмові формі, крім випадків визначених законом. 
		При цьому за змістом абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративні послуги можуть надаватися в електронній формі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.
		Отже, оскільки реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації через електронний кабінет замовника здійснюється у результаті надання органом ДАБІ адміністративної послуги у сфері містобудування в електронній формі, то відповідно рішення про таку реєстрацію, прийняте в автоматичному порядку за допомогою програмних засобів, є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, а тому такий акт вичерпує свою дію фактом виконання. 
		Зокрема, у даному випадку з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію. При цьому реєстрація права власності є підставою вважати, що декларація про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта також вичерпала свою дію. 
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 2 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 5 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496 позивачем зареєстровано право власності на об`єкт будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1. Ця обставина стала підставою для висновку суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, про те, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки скасовує раніше прийняті суб`єктом владних повноважень рішення, які вичерпали свою дію їх виконанням.
		Водночас колегія суддів звертає увагу, що одним із доводів касаційної скарги є неврахування судами того факту, що наказом Міністерства юстиції України від 2 жовтня 2020 року № 3454/5 скасовано реєстрацію права власності, здійснену на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496. 
		Зазначена обставина виникла під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та як вбачається з матеріалів справи, 8 жовтня 2020 року відповідач подавав клопотання про долучення копії наказу Міністерства юстиції України від 2 жовтня 2020 року № 3454/5 до матеріалів справи та врахування його під час розгляду справи. Це клопотання було отримано та зареєстровано судом апеляційної інстанції 8 жовтня 2020 року, однак жодної правової оцінки цьому наказу не було надано, як і не було наведено мотивування його неврахування або відхилення Шостим апеляційним адміністративним судом. 
		Іншою підставою для прийняття судами попередніх інстанцій рішення про задоволення позову стало те, що оскаржуваний наказ прийнято не за результатами проведення перевірки. Тому потребують перевірки доводи представника Департаменту ДАБІ про наявності правових підстав для винесення наказу від 21 травня 2020 року № 124 без проведення перевірки з огляду також на зупинення дії Порядку № 533 на момент виникнення спірних правовідносин. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною сьомою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено підстави скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, до яких, зокрема, віднесено: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
		Крім того, відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.
		Відповідно до абзацу шостого пункту 15 Порядку № 466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
		Також абзацом сьомим пункту 15 цього ж Порядку визначено, що право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, також може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі, зокрема, встановлення під час проведення перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
		Аналогічні повноваження органів ДАБІ встановлені стосовно скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. 
		Так, згідно абзацу дев`ятого пункту 22 Порядку № 461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин (станом на дату прийняття оскаржуваного наказу - 21 травня 2020 року) законодавством були передбачені такі самостійні підстави скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та/або декларації про готовність об`єкта до експлуатації: 
		1) виявлення органом ДАБІ факту подання наведених у надісланому повідомленні та у зареєстрованій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема: а) якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; б) якщо він збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; в) якщо він збудований або будується без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта; г) у разі скасування містобудівних умов та обмежень; 
		2) встановлення під час проведення перевірки інших порушень містобудівного законодавства, зокрема: а) порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень; б) невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил; в) порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів. 
		Таким чином, факт подання наведених у надісланому повідомленні та у зареєстрованій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, може бути виявлений органом ДАБІ не лише за результатом проведеної перевірки. При цьому достатньою та необхідної правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у них замовником недостовірних даних щодо правових підстав виконання будівельних робіт без належних документів чи відхилення від проектної документації, що дає підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом; закон не зобов`язує органи ДАБІ проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 826/6660/16.
		Крім того, колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 13 березня 2020 року було зупинено дію Порядку № 533 до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування та поновлено лише згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1339 від 16 грудня 2020 року.
		З огляду на зазначене колегія суддів робить такі висновки:
		Органи ДАБІ уповноважений скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та/або декларації про готовність об`єкта до експлуатації у разі виявлення за наслідками проведення перевірки або без такої перевірки подання замовником недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом;
		без проведення перевірки органами ДАБІ за наявності відповідних підстав може скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та/або декларації про готовність об`єкта до експлуатації, якщо недостовірність зазначених даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, є очевидною і таке рішення узгоджується з положеннями частиною другою статті 3 КАС України.
		Водночас, судами попередніх інстанцій не перевірено наявність підстав для скасування Департаментом ДАБІ реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25 лютого 2020 року № КВ 061200561274 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 лютого 2020 року № КВ 141200591496 щодо об`єкта будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 без проведення перевірки, для чого необхідно було встановити: 
		чи були виявлені Департаментом ДАБІ недостовірні дані у зареєстрованих повідомленні про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації такими, що дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, а саме: якщо він збудований на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, без відповідних документів, що дають право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних норм і правил, у разі скасування містобудівних умов та обмежень;
		чи були такі порушення очевидними, зокрема, суди мали перевірити наявність розбіжності у зазначені в повідомленні, декларації та витягу з реєстру права власності площі об`єкта будівництва, наявності у позивача права здійснювати капітальний ремонт/реконструкції всього об`єкта будівництва, якщо він фактично є власником лише частини відповідної будівлі, чи відповідають будівельні роботи відповідно до проектної документації ознакам капітального ремонту, а також перевірити можливість встановлення відповідних порушень без проведення перевірки.
		Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Водночас без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
		Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував та не надав правової оцінки наказу Міністерства юстиції України від 2 жовтня 2020 року № 3454/5 про скасування реєстрації права власності, та, відповідно, не перевірив, чи було реалізовано рішення суб`єкта владних повноважень щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		Також одним із доводів касаційної скарги є порушення судом першої інстанції права відповідача на розгляд справи у судовому засіданні та розгляду судом справи у спрощеному позовному провадженні усупереч поданому клопотанню відповідача про розгляд справи у судовому засіданні у загальному позовному провадженні, з приводу чого слід зазначити наступне. 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		За приписами частин другої та третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Згідно частини четвертої статті 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
		Крім того, особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але       не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України).
		При цьому важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк на подачі заяву про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України); наявність обов`язкової підстави для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (стаття 317 КАС України).
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2020 року вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. 
		Разом з відзивом на адміністративний позов відповідачем 19 червня 2020 року подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з наведенням відповідних обґрунтувань, яке отримане судом першої інстанції 24 червня 2020 року.
		При цьому суд першої інстанції не розглянув зазначене клопотання відповідача, не перевірив обґрунтованості наведених у ньому мотивів щодо необхідності розгляду справи у судовому засіданні за участю сторін, не виніс окремої мотивованої ухвали з цього приводу, як вимагає частина четверта статті 260 КАС України. Водночас справа, що розглядається, не відноситься до справ незначної складності за замовчуванням, що визначені частиною шостою статті 12 КАС України. 
		Колегія суддів також враховує, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року справу розглянуто у порядку письмового провадження.
		Важливо також зазначити, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу, який виражається у забезпеченні дотримання забудовником всіх правил здійснення будівництва (реконструкції/капітального ремонту) та введення в експлуатацію об`єкта, що є необхідною умовою для забезпечення права на безпечне навколишнє середовище, комфортні умови проживання, збереження життя та здоров`я людей.
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17,       суспільний       (публічний) інтерес є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто       суспільний       (публічний)       інтерес       є не чим іншим, як певною сукупністю приватних       інтересів.
		З огляду на таке колегія суддів доходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, судом першої інстанції вирішено розглянути справу за правилами спрощеного провадження без виклику та повідомлення сторін, без урахування складності справи та її суспільного значення, клопотання відповідача про проведення судового засідання; судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки поданому відповідачем доказу (наказу про скасування зареєстрованого права власності), на підставі якого можливо встановити важливі для вирішення справи обставини; судами першої та апеляційної інстанції не надано належно правової оцінки всім доводам та аргументам учасників справи та не встановлено всіх обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59). 
		Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Департаменту ДАБІ слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
		Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України питання про новий розподіл судових витрат не вирішується.
		Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасувати.
		Справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний
		                                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...