Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/2868/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2021. Зареєстровано: 24.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2021.
Дата набрання законної сили: 20.02.2021
Номер судового провадження: 2/0203/127/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 203/2868/20
		2/0203/127/2021 
		 
		РІШЕННЯ 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 січня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
		 
		головуючого-судді - Казака С.Ю.
		при секретарі         - Биченковій Г.С.
		за участю представника позивача - ОСОБА_1 
		представника відповідача - Бойка П.Ю.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Наше місто» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною поширеної інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті інтернет-видання «Наше місто головні новини Дніпра» (https://nashemisto.dp.ua) було розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 . У вказаній статті зазначено: «Порядка 85 миллионов гривен из обласного бюджета на ремонте трассы О041707 в Солонянськом районе освоит фирма, приближенная к главе ОСОБА_4 », «Тендер на ремонт трассы О041707 (Привільне-Тритузне-Широке-Дніпровське) проводил департамент ЖКХ и строительства ДнепрОГА, главу которой, - ОСОБА_5 , по ряду доказательств, контролирует ОСОБА_2 », « Среди бенефициаров скандального «УПСа» числилась словацкая фирма «Арограф». Ей владела ОСОБА_11 , - член партии «Україна Майбутнього» ОСОБА_2 ». ОСОБА_2 є головою Дніпропетровської обласної ради, який у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами. Відповідач в статті стверджує, що «Порядка 85 миллионов гривен из обласного бюджета на ремонте трассы О041707 в Солонянськом районе освоит фирма, приближенная к главе ОСОБА_4 », проте на надає належних доказів на підтвердження зазначених в статті фактів. При цьому, ОСОБА_2 до складу афільованих осіб ДІП «Дніпродор» не входив, а також не був його керівником. Також відповідач зазначає, що серед власників ТОВ «УПП ІІ «УПС» є особа, яка входила до складу політичної партії, яку очолював позивач. Проте, якщо особи мають спільні політичні погляди, то це не вказує на той факт, що вони здійснюють спільну господарську діяльність або несуть відповідальність за дії іншої особи. Пов`язуючи діяльність позивача з цими підприємствами, відповідач намагається запевнити суспільство в тому, що ОСОБА_2 діє поза межами закону, а також використовує посадове становище виключно у власних інтересах та інтересах знайомих йому осіб, однак відповідач ніяким чином не підтверджує вказані відомості та не надає належних доказів щодо вказаних фактів. Відповідач намагається запевнити читачів у тому, що «по ряду доказательств» позивач здійснює контроль за діями голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_10 . Проте, відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України. Приписами ст.30 цього Закону передбачено, що голови обласних державних адміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними. З огляду на це, у позивача відсутні повноваження регулювати діяльність ОСОБА_10 , в т.ч. шляхом здійснення контролю. Проте, цитата відповідача характеризує голову Дніпропетровської обласної державної адміністрації та його діяльність, як такі, що контролюються за відсутності законних підстав позивачем, який не наділений для цього відповідними повноваженнями. 
		Поширення відповідачем неправдивої та недостовірної інформації свідчить про неповагу до органів місцевого самоврядування в цілому та до позивача окремо. Також поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку ОСОБА_2 в очах суспільства, оскільки його посада є суспільною та соціально важливою. Викладена в статті інформація, яка розповсюджена невизначеному колу осіб, є недостовірною та образливою, складається як з оціночних суджень і допустимих критичних зауважень, так і з неправдивої інформації, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача не тільки як посадової особи, але і як громадянина України. Інформацій в спірній статті не містить мовно-стилістичних засобів алегорії та метафор, що виключає можливість вважати її по суті оціночними судженнями. Відповідач в статті справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що вчинки позивача є аморальними, що він зневажає та порушує Конституцію та закони України, а також мають причетність до злочинних діянь, дискредитує позивача в очах оточуючих, з наміром переконати значну кількість громадян не тільки в наявності негативних рис особистості позивача, а й в тому факті, що він систематично порушує норми діючого законодавства України. 
		Після публікації статті позивач отримує від колег незручні та некоректні запитання щодо ситуації, яка склалась навколо недостовірно висвітленої відповідачем інформації. Після її виходу позивач вбачає зниження його престижу та ділової репутації серед суспільства, в зв`язку з чим позивачу потрібен час та зусилля задля відновлення престижу та ділової репутації, через що позивач відчуває душевні страждання. Вказане руйнує всі його здобутки, які були досягнуті ним на посаді, породжує недовіру суспільства, колег та близьких позивача, робить його злочинцем в очах близьких, суспільства та колег, що призводить до негативних наслідків. 
		Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену відповідачем на офіційному веб-сайті https://nashemisto.dp.ua у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також просив зобов`язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію, розміщену в мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом розміщення на сайті https://nashemisto.dp.ua у розділі « Новости Днепра » резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування. Інформація, поширена в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на веб-сайті https://nashemisto.dp.ua за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 - є недостовірною». Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду за розповсюджену недостовірну інформацію в сумі 100000 грн.
		 
		Ухвалою від 10.08.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		 
		В наданому відзиві представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що наведений в статті текст не порочить честь та гідність позивача, не містить негативну інформацію про його особу, а лише критику дій позивача як очільника Дніпропетровської обласної ради. Останній не заперечує, що є головою Дніпропетровської обласної ради, а тому є публічною особою та повинен усвідомлювати ступінь публічності. Текст статті не містить інформації про безпосередньо особу позивача як громадянина України, а містить інформацію про діяльність позивача як публічної особи в межах допустимої критики. Стаття не містить інформації про зловживання позивачем службовим становищем, а також отримання ним будь-якої вигоди. Сам позивач в позовній заяві зазначає, що тендер проводився департаментом ЖКГ і будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації до якого позивач не має відношення. Зазначення в статті «Тендер на ремонт трассы О041707 (Привільне-Тритузне-Широке-Дніпровське) проводил департамент ЖКХ и строительства ДнепрОГА, главу которой, - ОСОБА_5 , по ряду доказательств, контролирует ОСОБА_2 » є виключно оціночним судженням, правдивість якого не можна перевірити на предмет його дійсності. Стаття містить інформацію про те, що « Среди бенефициаров скандального «УПСа» числилась словацкая фирма «Арограф». Ей владела ОСОБА_11 , - член партии «Україна Майбутнього» ОСОБА_2 ». Однак, сам позивач не спростовує участь ОСОБА_11 в складі бенефіціарних власників словацької фірми «Арограф», а навпаки підтверджує. Будь-якої інформації проте, що позивач та ОСОБА_11 здійснюють спільну господарську діяльність стаття не містить. Позивач переоцінює докази по справі та тлумачить їх на власний розсуд. Отже, такі висловлювання є оціночними судженнями, вираженням суб`єктивної думки та поглядів і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
		 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у поданому відзиві.
		Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку. 
		 
		Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Частиною другою ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68 Конституції України).
		Згідно ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
		Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Частинами 1,4,5,6,7 ст.277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
		Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		       Згідно термінів, наведених в ст.1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до ст.11 Закону України «Про інформацію», інфор мація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Статтею 22 Закону України «Про інформацію» визначено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
		Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
		Статтями 27,28 Закону України «Про інформацію» встановлено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України, а також визначено, що інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
		Як роз`яснено судам в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова №1 від 27.02.2009 року) чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Згідно п.12 Постанови №1 від 27.02.2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Відповідно до п.15 Постанови №1 від 27.02.2009 року під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд зазначив, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, §188, ЄСПЛ, 06.10.2015 року). 
		Застосовуючи положення ст.10 Конвенції в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У ст.ст.3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо наданої інформації, у тому числі щодо діяльності політиків, посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, а отже важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо ЗМІ або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого боку була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		 
		Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті інтернет-видання «Наше місто головні новини Дніпра» (https://nashemisto.dp.ua) було розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		У вказаній статті, окрім іншого, зазначено: «Порядка 85 миллионов гривен из обласного бюджета на ремонте трассы О041707 в Солонянськом районе освоит фирма, приближенная к главе ОСОБА_4 », «Тендер на ремонт трассы О041707 (Привільне-Тритузне-Широке-Дніпровське) проводил департамент ЖКХ и строительства ДнепрОГА, главу которой, - ОСОБА_5 , по ряду доказательств, контролирует ОСОБА_2 », « Среди бенефициаров скандального «УПСа» числилась словацкая фирма «Арограф». Ей владела ОСОБА_11 , - член партии «Україна Майбутнього» ОСОБА_2 ».
		Також судом встановлено, що на момент публікації вказаної статті та на день звернення до суду з позовом позивач обіймав посаду голови Дніпропетровської обласної ради, тобто є публічною особою, а отже, межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.
		Зі змісту поширеної в статті інформації, яку просить визнати недостовірною та спростувати позивач, вбачається, що остання не містить образливих висловів, звинувачень, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, а є інформацію про діяльність позивача, як посадової особи, містить оціночні судження та допустиму критику його дій, як публічної особи, а тому не підлягає спростуванню. 
		З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недстовірної інформації та зобов?язання її спростувати, є безпідставними не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
		В зв?язку із відмовою в задоволенні вказаних вище вимог, не підлягає задоволенню і похідна вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлена до стягнення з підстав порушення немайнових прав позивача, факт порушення яких судом не встановлено.
		Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити повністю та в звязку із такою відмовою понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.201,275,277,297,299 ЦК України, ст.ст.1,11,22,27,28,30 Закону України «Про інформацію», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		       В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Наше місто» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною поширеної інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
		       Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
		       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровським районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 20 січня 2021 року.
		 
		 
		Суддя С.Ю.Казак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...