Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/4460/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: 25.01.2021. Зареєстровано: 25.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Результат оскарження 13.05.2022 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 2/552/67/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ 
		 
		                                                                                                                      Справа №552/4460/20 
		Провадження № 2/552/67/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15.01.2021 року Київський районний суд  м. Полтави   у складі: 
		головуючого судді Шаповал Т.В.,  
		при секретарі Дубовик І.О.,
		за участі:
		представника позивача ОСОБА_1 ,
		відповідача ОСОБА_2 , 
		представника відповідача ОСОБА_3 ,
		представника третьої особи Карнарука А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання права власності на зброю в порядку спадкування,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання права власності на зброю в порядку спадкування. 
		У позовній заяві посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який є рідним братом позивача. ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги за померлим братом. Спадкоємцями п`ятої черги за померлим ОСОБА_7 є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , четвертої черги - ОСОБА_2 .. За життя покійник ОСОБА_7 придбав мисливські гладкоствольні рушниці, які після його смерті передані на тимчасове зберігання до ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області. 21.08.2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину на мисливські гладкоствольні рушниці, листом приватний нотаріус роз`яснила, що для вирішення питання щодо прав на мисливську гладко ствольну зброю необхідно звернутись до структурного підрозділу Національної поліції України. Позивач неодноразово звертався до ГУ НП в Полтавській області, але останні, відповідно до їхніх відповідей, повідомили, що для отримання мисливської гладкоствольної зброї потрібно надати документи, що підтверджують вирішення питання щодо спадкового майна. Зазначив, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 не вчиняли жодних дій для отримання у спадок рушниць і не звертались до нотаріуса з заявою про отримання їх у спадок, а також до ГУ НП в Полтавській області для оформлення дозволу на їх придбання, а тому вони не мають наміру оформляти у спадок після померлого мисливські гладко ствольні рушниці.
		Тому, просив суд визнати за ОСОБА_4 право власності на мисливські гладко ствольні рушниці ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к - 12, НОМЕР_8 в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
		Ухвалою  від 06 жовтня 2020 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого судового засідання.
		20.10.2020 року до суду від третьої особи приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. надійшли пояснення, відповідно до яких зазначила, що 20.11.2018 року нею було заведено спадкову справу №13/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , у встановлений строк заяви про прийняття спадщини подали: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. 21.08.2019 року ОСОБА_4 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на зброю, яка належала ОСОБА_7 , будь яких інших документів ним до заяви подано не було. Позивачу листом було роз`яснено, що для отримання необхідних для свідоцтва про право на спадщину на зброю документів йому необхідно звернутись до відповідного підрозділу Національної поліції України.
		Також зазначила, що 04.03.2020 року ОСОБА_4 повторно з`явився до нотаріальної контори з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначену зброю, нею позивачу був наданий рахунок на оплату №8 з приводу виготовлення даного свідоцтва, проте вказаний рахунок ним оплачений не був, у зв`язку з чим, свідоцтво видано не було.
		У подальшому 18.09.2020 року ОСОБА_4 втретє звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на мисливські гладкоствольні рушниці. 29.09.2020 року йому була надана відповідь разом з рахунком на оплату щодо виготовлення відповідного свідоцтва та в черговий раз роз`яснена ч.1 ст.42 Закону України « Про нотаріат». Зазначені рахунки позивачем сплачені не були, а тому свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалися. 
		Зазначила, що будь - яких перешкод в отриманні ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на зброю в нотаріальній конторі немає, а тому його право як спадкоємця ніяким чином не порушені. Посилалась на те, що внаслідок дій самого спадкоємця ним не було отримано свідоцтво про право на спадщину на зброю, жодних постанов з приводу відмови ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії нею не виносилось. У зв`язку з чим просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		29.10.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до яких зазначила, що нею чи іншими особами ніяким чином не оспорюється право позивача на спадкове майно - зброю, доказів протилежного позивачем не надано. Посилалась на те, що жодною особою права позивача не порушені, будь - яких перешкод у оформленні своїх спадкових прав у нотаріальному порядку останній не має, а тому просила суд відмовити у задоволенні позивних вимог. 
		29.10.2020 року до суду від ОСОБА_5 надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі.
		29.10.2020 року до суду від ОСОБА_6 надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі.
		06.11.2020 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 у добровільному порядку не здала до органів поліції успадковану ОСОБА_4 зброю. Також, у своїх заявах від 11.07.2019 року та 18.02.2020 року ОСОБА_2 зазначала, що передає зброю на зберігання до органів поліції з подальшою її перереєстрацією, а тому право власності ОСОБА_4 на спадкове майно відповідачем не визнається, що підтверджується матеріалами справи. 
		Також посилався на те, що ОСОБА_4 неодноразово намагався отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на зброю або постанову про відмову у видачі такого свідоцтва, але таких документів він не отримав. Крім того, приватний нотаріус Карнарук Н.В. перешкоджає ОСОБА_4 в отриманні свідоцтва про право на спадщину. Просив суд задовольнити позовні вимоги. 
		18.11.2020 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на пояснення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В., відповідно до яких зазначив, що до заведення спадкової справи приватний нотаріус повинен надати спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем, але приватним нотаріусом Карнарук Н.В. до заведення спадкової справи такої довідки позивачу надано не було. 
		Зазначив, що плата за видачу свідоцтва про право на спадщину у сумі 10000 грн. є такою, що не відповідає домовленостям між спадкоємцем та приватним нотаріусом, а також значно перевищує розмір плати за надання додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру. Посилався на те, що рахунки на оплату приватного нотаріуса є такими, що направлені на перешкоджання отримання та оформлення належним чином спадщини ОСОБА_4 . Разом така плата може скласти близько 100 000 грн., що неспівмірно з роботою виконаною нотаріусом.
		Також посилався на те, що нотаріус протягом 3 днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій в тому числі і коли особа, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення чи не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням. У зв`язку з чим, просив суд, задовольнити позов у повному обсязі.
		Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
		У судовому засіданні представник позивача Остапенко О.П. повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
		У судове засідання позивач ОСОБА_4 належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин.
		У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечували щодо заявлених позовних вимог, просили суд у задоволенні позову відмовити.
		Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, попередньо надали заяву про розгляд справи без їх участі.
		Третя особа Головне управління Національної поліції в Полтавській області свого представника у судове засідання не направили, попередньо звернулись із клопотанням про проведення судового засідання без участі їх представника.
		У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_8 просив суд у задоволенні позову відмовити. 
		Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків. 
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.11.2018 року./ т.1 а.с.10/
		Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 заведена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В..
		Також судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належали мисливські гладкоствольні рушниці ІЖ-27, к-12,№ НОМЕР_1 та LIEGE, к-12,№ НОМЕР_3 , які після його смерті передані на тимчасове зберігання до ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області. 
		Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Склад спадщини визначений статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		У відповідності із ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.12.2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна відмовлено.
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.03.2020 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2  задоволено частково. Рішення Київського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у період з 01 січня 2004 року по 14 вересня 2019 року./т.1 а.с.40-54/
		Відповідно до ч. 1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Згідно до ст..1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		Згідно із ст..ст. 1262, 1264,1265 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
		Отже, спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 є його рідний брат ОСОБА_4 ..
		ОСОБА_2 є спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом.
		Спадкоємцями п`ятої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ..
		Відповідно до ч.1 ст..1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.11.2018 року звернулась до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. із заявою про прийняття спадщини за законом./т.2 а.с.3/
		ОСОБА_4 20.11.2018 року звернувся до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. із заявою про прийняття спадщини за законом. /т.2 а.с.12/
		ОСОБА_5 28.02.2019 року звернувся до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. із заявою про прийняття спадщини за законом. /т.2 а.с.19/
		ОСОБА_6 05.03.2019 року звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом. /т.2 а.с.24/
		Відповідно до ст..1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
		Відповідно до ст..66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
		Відповідно до ст..67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів.
		Листом ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області від 13.01.2020 №Н-272/115/1020/20 позивачу роз`яснено, що для здійснення за ним реєстрації мисливської гладкоствольної зброї, котра належала його братові, необхідно надати документи, що підтверджують право на спадщину, після чого дана зброя відповідно до пункту 12.14 буде зареєстрована в органах поліції за місцем проживання позивача /т.1 а.с.32/
		Також судом встановлено, що листом ГУНП в Полтавській області від 27.01.2020 №Н-100П, Н-130П позивачу було повідомлено, що ГУНП в Полтавській області звернулося до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. з проханням повідомити, чи вирішено на даний час остаточно питання щодо спадкування майна, яке належить ОСОБА_7 , та чи перейшло до ОСОБА_4 право спадкоємства на мисливську гладкоствольну рушницю ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, НОМЕР_8 /а.с. 98-99/. Також ГУНП порушено питання щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на вказану рушницю, а у разі неможливості це зробити - надання відповідних роз`яснень із посиланням на вимоги чинного законодавства. Зазначено, що порушене питання буде остаточно вирішено після надання відповіді нотаріусом / т.1 а.с.33/
		Листами ГУНП в Полтавській області від 05.03.2020 №Н-44/0П, від 07.04.2020 №Н-57/ОП позивачу роз`яснено, що для здійснення за ним реєстрації мисливської гладкоствольної зброї, котра належала його братові, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують факт вирішення питання щодо спадкування вказаного майна (свідоцтво про право на спадщину, в якому вказані відомості про мисливську зброю, нотаріально завірену довідку про те, що являється тільки один спадкоємець або договір про поділ (розподіл) спадщини, який посвідчується до видачі свідоцтва про право спадщину)./т.1 а.с.34-35/
		Судом встановлено, що згідно повідомлення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В., позивачу було роз`яснено, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а ним рахунок №8 за «підготовку документів, видачу запитів,а також плати за вчинення нотаріальних дій, а саме: видача свідоцтва про право на спадщину», не сплачений./т.1 а.с.106/
		Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. 
		Відповідно до Постанови пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №8 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		Позивач посилався на те, що нотаріусом значно завищена плата за отримання свідоцтва про право на спадщину, однак у разі незгоди з діями нотаріуса, він наділений правом на оскарження їх у судовому порядку.
		Позивач не надав до суду підтвердження, що він скористався таким правом.
		Враховуючи, що право позивача на отримання свідоцтва про право на спадщину на зброю не порушено, нотаріус у видачі відповідного свідоцтва не відмовляв, а відповідачі не оспорюють відповідне право позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню. 
		Посилання позивача на ту обставину, що позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки за видачу свідоцтва, а також за вчинення інших необхідних для цього дій слід сплатити кошти, з розміром яких він не погоджується, не може бути оцінено судом як правова підстава для задоволення позовних вимог.
		Суд, здійснюючи судочинство, не заміняє собою інші органи та не наділений повноваженнями нотаріуса. 
		За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		 Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 жодних прав позивача не порушили, адже не заперечували, щоб позивач отримав у спадок мисливські гладкоствольні рушниці ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к - 12, НОМЕР_8 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
		Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 та про відмову в їх задоволенні в повному обсязі. 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		У ЦПК України визначено види судових витрат.
		 
		Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
		 
		Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 
		 
		На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 8250 грн. відповідачем надано квитанції №29-8605668/6 від 29.10.2020,№08-8962454/С від 08.12.2020, №01-26/10/2020, акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №01-26/10/2020. /а.с.94-98/
		 
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.  Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		 
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		 
		Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076 -VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
		Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
		- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
		Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 8250 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі .
		Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 8250 грн. на правничу допомогу. 
		Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання права власності на зброю в порядку спадкування відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 8250 грн. правничої допомоги.
		Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ;
		відповідач -  ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 ;
		відповідач - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ;
		відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_7 ;
		третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В., місцезнаходження: м. Полтава, вул. Соборності, 41;
		третя особа - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Пушкіна,83, код ЄДРПОУ : 40108630.
		Повний текст рішення виготовлено 25.01.2021 року.
		Суддя                                                                                                   Т.В. Шаповал

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...