Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1008/10/1770 : не визначено.
Надіслано судом: 05.05.2010. Зареєстровано: 21.05.2010. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2010.
Дата набрання законної сили: 17.12.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 2а-1008/10/1770
		 
		20 квітня 2010 року 10год. 52хв. м. Рівне  
			 
		
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		прокурор: <Текст >
		позивача: представник Ручка О.С., 
		відповідача: представник Тарасюк Р.В., Гайдаченко Л.В. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом 
		 
		Закрите акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа > 
		доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа > 
		про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень , суд,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач –ЗАТ «Консюмерс –Скло –Зоря»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Рівненському районі. В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення № 0001002351/0 від 01.10.2009р., № 0001002351/1 від 27.10.2009року, № 0001002351/2 від 30.12.2009року, №0001002351/3 від 11.03.2010р. . 
		В судовому засіданні представник позивача, позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначив, що розпорядження КМ України від 01.07.2009року № 757-р набрало законної сили 01.07.2009року. Розпорядження КМ України від 17.07.2009року № 838-р набрало законної сили 07.07.2009року, а відтак на правовідносини щодо порядку формування податкового кредиту за червень 2009року не поширюються. Крім того, такі зміни суперечать положенням Закону України «Про податок на додану вартість». Позов просив задоволити. 
		Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що подав письмові заперечення, покликаючись на вищевказані Розпорядження КМ України вказує, що позивач не має права включати до складу податкового кредиту за червень 2009року податкові накладні видані в інших періодах. Вважає, прийняте ним податкове –повідомлення –рішення правомірним. Представник позивача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.          
		Суд виходив з такого.
		За результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2009року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009року по 31.05.2009року складено акт № 621/92/23-309/22555135 від 11.09.2009року (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки). 
		Так, в ході названої перевірки встановлено, що позивач порушив:
		-          абз.2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Розпорядження КМ України від 01.07.2009року № 757-р, Розпорядження КМ України від 17.07.2009року № 838-р, у зв’язку з чим позивач завищив суму бюджетного відшкодування за червень 2009року на суму 116968грн. Порушення названих нормативних актів полягає в тому, що позивач відніс до складу податкового кредиту податкові накладні за переліком наведеним у таблиці на стор. 24 названого акту перевірки, виписаних в січні, березні 2009року. 
		На підставі висновків названого акту перевірки, відповідачем за порушення абз.2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Розпорядження КМ України від 01.07.2009року № 757-р, Розпорядження КМ України від 17.07.2009року № 838-р, винесено податкове повідомлення-рішення від № 0001002351/0 від 01.10.2009р. та за результатами адміністративного оскарження названого рішення, податкові повідомлення рішення № 0001002351/1 від 27.10.2009року, № 0001002351/2 від 30.12.2009року, №0001002351/3 від 11.03.2010 року якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009року на суму 116968грн.
		 Судом встановлено, що позивачем подано 20.07.2009року відповідачу декларацію з ПДВ за червень 2009року в якій відобразив в рядку 17 (усього податкового кредиту) в розмірі 7042120грн; у рядку 18.1 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту»в розмірі 1069 148грн.; у рядку 23 «залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового)періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду»в розмірі 1392289грн.; у рядку 24 «залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду»в розмірі 323141грн.; у рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку»в розмірі 323141грн. 13.08.2009року позивачем подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок , в якому відображено суму бюджетного відшкодування за червень 2009року в розмірі 711531,00грн. 
		Названа сума виникла внаслідок перевищення суми податкового кредиту за травень 2009року над податковими зобов’язаннями вказаного місяця. Заявлена сума до бюджетного відшкодування за червень 2009року є фактично сплаченою постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді, як того вимагає норма Закону України «Про податок на додану вартість»(п.п7.7.2 п.7.2 ст. 7 названого закону). Зокрема, одним із платежів, здійснених позивачем є сума платежу здійсненого на підставі платіжного доручення №1931 від 05.05.2009року на суму 5515282,50грн. (в т. рахунку ПДВ 919213,75грн) в якості оплати за природний газ на користь постачальника –ТОВ «Шелл Енерджі Юкрейн», сума ПДВ якого віднесена до складу податкового кредиту за травень 2009року (податкова накладна №НН-С300074 від 05.05.2009року), яка вплинула на розмір бюджетного відшкодування за червень 2009року.
		Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2009року, пояснень представників сторін, даних вищевказаного акту перевірки позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 116 967,82грн., згідно податкових накладних:
		- № 64/1 від 31.01.2009року, видану ТОВ «Компанія Шелл Енерджі Юкрейн», на суму ПДВ 65258,81грн.;
		- № 1538/R від 31.03.2009року, видану ЗАТ «Ей –І-Ес Рівнеенерго». На суму 213,30грн.;
		№ 21097 від 01.03.2009року на суму 11987,30грн., № 24499 від 11.03.2009року на суму 17752,09грн., №27873 від 21.03.2009року на суму 12267,29грн, видані ТОВ «Ойл Карт Центр»;
		- №118 від 06.03.2009року, видану ТОВ «Ревком-К»на суму 318,33грн;
		-№484 від 29.03.2009р., видану ТОВ «Стекло груп»на суму 6014,80грн;
		-№21946767 від 30.03.2009року, видану ТОВ «Голден Телеком»на суму 1737,20грн.;
		-№58 від 23.03.2009року, видану ЗАТ «Інститут»Укрзахідсільенергопроекту»на суму 1418,67грн.
		Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
		придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. 
		Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
		Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 
		або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 
		або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
		Судом встановлено, що при перевірці податкової звітності позивача згідно з названим вище актом не виявлено включення до складу податкового кредиту сум, що не підтверджені податковими накладними. При цьому позивачем надано суду копії податкових накладних, які заповнені відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної (затвердженої наказом ДПА України «165 від 30.05.1997року) та відповідно підтверджують право позивача на нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2009 року.
		Таким чином, позивач діяв в межах та в порядку, визначеному законодавством, та правомірно включив суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням, до податкового кредиту в іншому ніж звітний, податковому періоді (при цьому відповідач не заперечує дотримання позивачем норм підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). 
		Суд не бере до уваги покликання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», Розпорядження КМ України від 01.07.2009року № 757-р «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», якими встановлено, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації, та віднесено до найвищого ступеня ризику факт подання платником податку податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковий період.
		Відповідно до Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92), прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України). 
		Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу передбачено, зокрема, що встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону. 
		Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Пунктом 11.4 статті 11 цього Закону визначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.
		Названими вище Розпорядженням Кабінету Міністрів України встановлено додаткові правила щодо порядку сплати цього податку для платників. 
		Згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року № 15-рп/2000 (у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також наголошував на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що податковий орган при перевірці правильності показників податкових декларацій з податку на додану вартість повинен був керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» так як пріоритет та вищу юридичну силу мають закони, а не підзаконні нормативно-правові акти. 
		Крім того, суд не приймає пояснення відповідача щодо недотримання позивачем як покупцем товарів (послуг) вимог абз. 2 підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Недотримання позивачем цього порядку, тобто неподання ним заяви зі скаргою на постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції. Подання такої скарги відповідно до вимог наведеної правової норми не є обов’язком покупця –позивача, а його правом.
		Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність висновку відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 116967,82грн згідно податкових накладних (за переліком наведеним у таблиці на стор. 24 названого акту перевірки, виписаних в січні, березні 2009року) та відповідно зменшення на вказану суму бюджетного відшкодування за червень 2009року. 
		 Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		< Текст >Позов задовольнити повністю. <Текст >
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 0001002351/0 від 01.10.2009 року, № 0001002351/1 від 27.10.2009 року, № 0001002351/2 від 30.12.2009 року, № 0001002351/3 від 11.03.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 116968,00 грн. 
		Присудити на користь позивача Закрите акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" із <Список >бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
		 Суддя           <Підпис >                    Шевчук С.М. 
		 Повний текст складено та підписано 26.04.2010року

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...