Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/596/20(916/3137/19) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2021. Зареєстровано: 26.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2021.

Результат оскарження 26.10.2021 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 "18" січня 2021 р. м. Одеса Справа № 916/596/20(916/3137/19)Господарський суд Одеської області у складі судді  Антощук Світлани Іванівни, 
		при секретарі судового засідання Чорбі Г.В.
		дослідивши матеріали справи:
		 
		За позовом: Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури (68004, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102-Н) в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722)
		До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Європіан Агро Інвестмент Юкрейн (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр. Миру, 5Р, каб. 12 каб.24; код ЄДРПОУ 40611490)
		За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ (68001, Одеська обл., ч. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672).
		про стягнення заборгованості у розмірі 4 006 890, 16 грн., розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Стапінський В.О.  у порядку самопредставництва;
		від відповідача: не з`явився;
		прокурор: Євтєєва Ю.Е. 
		від 3-ої особи: не з`явився;
		 
		Суть спору: Перший заступник керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН до Державного бюджету України заборгованості по орендній платі за період з 12.05.2019р. по 24.09.2019р. у сумі 4 006 890, 16 грн., що складається з 3 796 974, 90 грн. основної заборгованості та 209 915, 26 грн. пені; розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональний відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН від 13.06.2018р. та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН повернути державне нерухоме майно згідно з пунктом 1.1. Договору Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
		В обґрунтуванні позовних вимог посилається на невиконання Відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.08.2018р. у частині зобов`язань щодо своєчасної щомісячної оплати орендної плати за період з 12.05.2019р. по 24.09.2019р., у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальній сумі 4 006 890, 16 грн. та невиконання п.5.3. та п.5.4. даного Договору. Позивач зазначає, що даний факт підтверджується листом заступника міністра інфраструктури України №9267/16/10-19 від 15.08.2019р. Посилається позивач на положення ст.ст. 525, 526, 530, 549, 629, 631, 638, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193, 283, 286 Господарського процесуального кодексу України, ст. 12, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2019р. суддею Д`яченко Т.Г. прийнято позовну заяву Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3137/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ. 
		16.12.2019р. у підготовчому засіданні суду було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судової економічної експертизи та про витребування доказів, про що зазначено у протоколі судового засідання.
		15.01.2020р. до господарського суду надійшло клопотання Відповідача про призначення проведення процедури врегулювання спору за участю судді. Ухвалою, постановленою у судовому засіданні, було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, про що зазначено у протоколі судового засідання від 15.01.2020р.
		15.01.2020р. до господарського суду надійшла заява приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Агро Альянс м.б. БВ" про залучення до участі у справі у якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2020р. було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2020р. було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні суд на 19.08.2020р.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2020р. суддею Д`яченко Т.Г. було ухвалено передати матеріали справи №916/3137/19 на розгляд Господарського суду Одеської області у складі суду, в провадженні якого перебуває справа №916/596/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Європіан Агро Інвестмент Юкрейн.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2020р. суддею Антощук С.І. було прийнято до свого провадження справу №916/3137/19 для розгляду в межах справи №916/596/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Європіан Агро Інвестмент Юкрейн з присвоєнням справі №916/596/20(916/3137/19). Справу ухвалено слухати за правилами загального позовного провадження.
		14.09.2020р. у підготовчому засіданні було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.10.2020 р., про що зазначено у протоколі судового засідання. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2020р. було зобов`язано Позивача направити на адресу арбітражного керуючого Чепелюка О.О. примірник позовної заяви та доданих до неї документів; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН строк для подання відзиву на позовну заяву до 07.10.2020р. та доручено Господарському суду Рівненської області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі виконуючого обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН арбітражного керуючого Чепелюка О.О. у судовому засіданні при розгляді справи №916/596/20(916/3137/19), яке призначено на "19" жовтня 2020 р.
		15.10.2020р. до господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" про зупинення провадження у справі.
		19.10.2020р. у підготовчому засіданні було залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР"; постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 06.11.2020 р., про що зазначено у протоколі судового засідання. 
		Судове засідання, призначене на 06.11.2020р. для розгляду справи №916/596/20(916/3137/19) не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Антощук С.І. на лікарняному.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2020р. було призначено справу №916/596/20(916/3137/19) до розгляду у підготовчому засіданні суду на "09" грудня 2020 р.
		09.12.2020р. до господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" про відкладення розгляду справи.
		09.12.2020р. у підготовчому засіданні суду було відмовлено у задоволенні клопотання Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Агро Альянс м.б. БВ" (besloten vennootschap met beperkte aansprakelijkheid Agro Alliance m.b. B.V.) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" про відкладення розгляду справи та постановлено ухвалу про перерву у підготовчому засіданні суду до 18.12.2020р., за клопотанням представника прокуратури про надання часу для уточнення позовних вимог, про що зазначено у протоколі судового засідання.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2020р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 13.01.2021р. о 14:30год.
		21.12.2020р. до господарського суду від Виконуючого обов`язків керівника Іллічівської місцевої прокуратури С. Місюрко надійшла заява про уточнення пункту 3 позовних вимог, а саме прокурор просить зазначити вказаний пункт позовних вимог у наступній редакції: "Зобов`язати ТОВ "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" повернути державне нерухоме майно згідно з пунктом 1.1. Договору балансоутримувачу  Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" шляхом підписання акту приймання- передавання між ТОВ "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях".
		13.01.2021р. до господарського суду Одеської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву разом з клопотання про поновлення пропущеного строку, для його подання. В обґрунтування клопотання про поновлення строку Відповідач посилається на об`єктивну неможливість належного виконання повноважень керівника Відповідача у встановлений законом для подання відзиву строк, через незадовільний стан здоров`я, що підтверджується листками непрацездатності, у т.ч. перенесенням захворювання на Covid-19. Вказані обставини суттєво плинули на можливість вчинення процесуальних дій щодо отримання у примусовому порядку від відстороненого судом попереднього керівника Відповідача документації щодо його господарської діяльності та виконання обов`язків керівника ТОВ "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" у справі про банкрутство, в межах якої розглядається і дана позовна заява. З врахуванням викладених Відповідачем обставин, судом було постановлено ухвалу про поновлення Відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду, про що зазначено у протоколі судового засідання 13.01.2015р. За клопотанням прокурора у судовому засіданні було оголошено перерву для ознайомлення прокурора та позивача з відзивом Відповідача та надання заперечень на нього.
		У відзиві на позовну заяву Відповідач просить суд залишити позов без розгляду, з огляду на відсутність підстав у прокурора права на звернення до господарського суду з даним позовом, в обґрунтування чого посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, а саме зазначає, що прокурором, на його думку, не обґрунтовано бездіяльність органу, в інтересах якого подано позов. Крім того, зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2020р. у справі №916/596/20 було визнано грошові вимоги Регіонального відділення фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" за період з травня 2019р. по квітень 2020р., тобто заборгованість, яка є предметом спору у даній справі, а також частково стягнуто заборгованість за позовом Регіонального відділення фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у справі №916/596/20 (916/2223/20), що підтверджує самостійну діяльність позивача у питанні захисту своїх прав Орендодавця. 
		Письмових заперечень на відзив на позовну заяву прокурором та позивачем суду не надано. У судовому засіданні 18.01.2012р. прокурор та позивач щодо викладених у відзиві обставин заперечували.
		18.01.2021р. до господарського суду надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, вмотивоване впровадженням на усій території України карантину, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв`язку з тим, що явка представника Відповідача у судове засідання обов`язковою не визнавалась.
		18.01.2021р. у судовому засіданні було заслухано вступне слово прокурора та позивача, досліджено докази у справі та заслухано їх заключне слово у межах судових дебатів. Прокурор підтримував позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Представник Позивача повністю підтримував позов Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури та просив суд його задовольнити. 
		Пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, до господарського суд не надходили. Представник Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ участі у судових засіданнях не приймав.
		Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях письмових пояснень щодо позовних вимог не надавав, у судових засіданнях підтримував заявлені прокурором вимоги. 
		На підставі представлених сторонами доказів та наданих пояснень, суд встановив наступне.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2021р. було закрито провадження у справі у частині позовних вимог Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Європіан Агро Інвестмент Юкрейн про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Європіан Агро Інвестмент Юкрейн до Державного бюджету України заборгованості по орендній платі за період з 12.05.2019р. по 24.09.2019р. у сумі 4 006 890, 16 грн., що складається з 3 796 974, 90 грн. основної заборгованості та 209 915, 26 грн. пені, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.
		Щодо викладених у відзиві на позовну заяву Відповідача обґрунтувань про наявність підстав для залишення позову Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях без розгляду, суд враховує наступне.
		У висновках про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, на яку посилається Відповідач, та до розгляду якої судом зупинялось провадження у даній справі, зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді, зокрема якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
		У позовній заяві прокурора зазначено, що захист інтересів держави здійснюється у зв`язку з невжиттям відповідних заходів уповноваженим органом, а саме Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. Згідно доданих до позову доказів, поданню позову передувало звернення керівника Іллічівської місцевої прокуратури до відповідного органу з повідомленням (10-2570-19 від 18.07.2019р.) про виявлені порушення та проханням надати інформацію про звернення органу до суду з вимогою про стягнення та розірвання договору; у разі не звернення вказати причини та повідомити про проведену претензійну роботу. У відповідь за звернення прокурором було отримано повідомлення про здійснення перевірки, узгодження дій з Міністерством інфраструктури України та надано звіт про стан надходження коштів до бюджету і розрахунок пені (№10-06-00025 від 02.08.2019). В подальшому прокурором було отримано копію листа Міністерства інфраструктури України, у якому зазначалось про невиконання Орендарем окремих положень договору оренди та доручення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області розірвати зазначений договір оренди. У судовому засіданні 18.01.2021р. при дослідженні даного доказу прокурором було зазначено, що оригінал листа знаходиться у Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, про що свідчить відбиток печатки про його реєстрацію як вхідної кореспонденції; про спосіб його отримання прокурором достеменних даних не має. Представником позивача з даного питання було зазначено, що даних про офіційне направлення копії листа прокурору позивач не має, однак вважає, що прокурор мав можливість і особисто ознайомитись з оригіналом листа у відділенні Фонду та виготовити копію. 30 вересня 2019 року прокурором було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про подання відповідного позову до суду. Таким чином, суд вважає, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та подано позовну заяву з попереднім наданням компетентному органу розумного строку для самостійного реагування на повідомлення про порушення інтересів держави та у зв`язку з його бездіяльністю. З огляду на зазначене, клопотання Відповідача про залишення позову прокурора без розгляду задоволенню не підлягає.
		Таким чином, на розгляді суду знаходиться позовна вимога Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13.06.2018р. та зобов`язання повернути майно балансоутримувачу  Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" шляхом підписання акту приймання-передавання між ТОВ "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях".
		Оскільки позовна вимога щодо повернення майна є похідною відносно позовної вимоги про розірвання договору, суд вважає за необхідне спочатку дослідити докази та встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13.06.2018р. 
		13.06.2018р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській (правонаступник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі  Договір).
		Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) передає, а Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН) приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, перелік, загальна площа та вартість якого зазначена у даному пункті Договору. Крім того, у п.1.1. зазначено, що Балансоутримувачем даного майна є Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ".
		Пунктом 1.2. Договору визначено, що Майно передається в оренду, згідно Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №691 від 12.06.2018р., з метою: інше використання нерухомого майна ( для організації навантажувально-розвантажувальних робіт).
		Пунктом 2.1. Договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передавання Майна.
		На виконання умов Договору, відповідно до Акту приймання-передавання державного нерухомого майна від 14.06.2018р. Товариству з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН передано державне нерухоме майно, що обліковується на балансі "Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ". Перелік нерухомого майна, що було передано, визначено п. 1 даного Акту.
		Відповідно до п. 10.1. цей Договір укладений строком на 49 (сорок дев`ять) років, що діє з моменту його підписання сторонами.
		Як на підставу подання позову про розірвання Договору прокурор посилається на п.9.4. Договору, у якому зазначено, що Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар не сплачує орендну плату або несвоєчасно сплачує орендну плату, не виконує інвестиційні зобов`язання за умовами Договору.
		Фактичні обставини несвоєчасної сплати орендної плати за період з 12.05.2019р. по 24.09.2019р. розглянуто в ухвалі Господарського суду Одеської області від 15.1.2020р. у справі №916/596/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92384397.
		Щодо доводів прокурора про невиконання інвестиційних зобов`язань за Договором оренди, суд враховує наступне.
		Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Станом на дату укладення Договору оренду між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській (правонаступник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН (13.06.2018р.) діяв Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992р. Вказаний закон втратив чинність 01.02.2020р. на підставі положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019р., відповідно до абз. 2 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого, договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Стаття 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна (№2269-ХІІ від 10.04.1992р.) визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. 
		Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. 
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до п.5.3. Розділу 5 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.06.2018р., Орендар зобов`язується залучити інвестицій в розмірі 250 млн. доларів США протягом 2-х років після укладання договору оренди. Залучення інвестицій може відбуватися, у тому числі, шляхом внесення необхідної суми коштів до статутного капіталу Орендаря, укладання Орендарем кредитної угоди про залучення вказаної суми або в інший визначений чинним законодавством спосіб. Про залучення відповідної інвестиції Орендар має надати до Міністерства інфраструктури України та Орендодавцю відповідні підтверджуючі документи. При цьому фактичний термін освоєння залучених інвестицій має визначатися затвердженим та узгодженим у встановленому порядку, у тому числі з Міністерством інфраструктури України, планом реалізації проекту, який має передбачати як етапи підготовки та узгодження дозвільної документації, так і проектування та фактичне будівництво відповідного перевантажувального комплексу. Внесення та освоєння вищевказаних інвестицій мають бути підтверджені аудиторськими висновками. 
		Згідно примітки до п. 5.3. Розділу 5 даного Договору, сторони цього договору домовились під „внесенням Інвестицій" розуміти будь-яку з наступних подій:
		(1) (а) перерахування грошових коштів інвестора; або (б) при внесенні інвестицій у не грошовій формі - передачу інвестиції в об`єкт оренди. Підтвердженням внесення інвестицій є їх реєстрація у відповідності до законодавства, виписки з банку про зарахування грошових коштів від інвестора, або акт приймання-передачі інвестиції у не грошовій формі.
		(2) освоєння інвестицій підтверджується договорами підрядних робіт (а також договорами комісії, доручення, купівлі-продажу, поставки), кошторисом, актами робіт, платіжними дорученнями на їх оплату тощо та аудиторськими висновками.
		Проводити державну інвестиційну експертизу щодо внесених та освоєних інвестицій згідно курсу долара США на момент виконання зобов`язань.
		Відповідно до п.п.5.3.1. п. 5.3. розділу 5 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.06.2018р., протягом 6 (шести) місяців після укладання цього договору подати на погодження до органу управління об`єкту оренди - Міністерства інфраструктури України бізнес-план внесення інвестицій та техніко-економічне обґрунтування внесення інвестицій з розбивкою по роках.
		Згідно п.п.5.3.2. п. 5.3. розділу 5 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.06.2018р., після отримання погодження органу управління Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем укладається договір про внесення змін до цього договору щодо бізнес-плану внесення інвестицій, техніко-економічного обґрунтування внесення інвестицій, які мають бути невід`ємною частиною цього договору, та щодо відповідальності (санкцій) за їх невиконання.
		Відповідно до п. 5.4. Договору Орендар зобов`язується створити перевантажувальний комплекс з вантажопереробкою на рівні 1,5 млн. тон в перший рік з наступним зростанням до 8 млн. тон на рік. Обсяги перевантаження 1,5 млн., тонн на рік мають бути досягнути Орендарем на кінець першого року оренди. При цьому, терміни виходу орендаря на заплановані обсяги 8 млн. тон вантажопереобробки на рік мають визначатися вищевказаним проектом будівництва та запуску перевантажувального комплексу.
		Пункт 5.4. містить відсильні положення до п.5.3., тому також розглядається як частина інвестиційних зобов`язань.
		У позовній заяві у якості доказу невиконання Відповідачем інвестиційних зобов`язань (п.п.5.3., 5.4.) даного Договору прокурор посилається на лист заступника міністра інфраструктури України №9267/16/10-19 від 15.08.2019р. (т. 1 а.с. 40-41). Зокрема, у документі зазначено, що «…станом на сьогодні (15.08.2019р.), зазначені пункти Договору (.п.5.3., 5.4.) орендарем не виконано».
		Суд приймає до уваги, що у п.5.3. Договору сторони самостійно визначили докази, на підставі яких встановлюється доведеність (або її відсутність) щодо внесення та освоєння інвестицій. А саме вказали, що внесення та освоєння вищевказаних інвестицій мають бути підтверджені аудиторськими висновками. Крім того, Договором передбачено, що залучення інвестицій відбувається протягом двох років, у той час як лист, на який посилається позивач, як і позов до суду подано набагато раніше, ніж вказаний строк мав сплинути. 
		Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення Відповідачем п.5.3, 5.4. Договору.
		Таким чином, судом розглядаються підстави для розірвання Договору оренди державного майна від 13.06.2018р. у зв`язку з наявною заборгованістю по платі орендних платежів. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
		Згідно ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. 
		Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Частинами 1, 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. 
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Отже, підставою розірвання договору у судовому порядку є істотне порушення стороною цього договору.
		 Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Близький за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.
		Загальні критерії істотності порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 ЦК України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони, напрацьовані усталеною судовою практикою Верховного Суду та зводяться до наступного.
		З аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.
		Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі №910/5381/18.
		Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) Відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
		У позовній заяві прокурором вказується, що Орендар має заборгованість по орендній платі за період з 12.05.2019р. по 24.09.2019р., яка підлягає стягненню, та заявляє вимогу про застосування штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов`язання. Вказані обставини прокурор зазначає як порушення інтересів держави. Крім того, у позовній заяві зазначається, що ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом учинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців поспіль. Проте, таке право не є перешкодою для звернення орендодавця до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
		Суд погоджується з доводами прокурора, що право орендодавця на звернення до суду з підстав, передбачених у ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, не обмежується положеннями ст. 782 даного Кодексу.
		Однак, право на звернення не є безумовною підставою для розірвання договору оренди. Звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на позивача покладається обов`язок зазначити у чому вбачається істотність порушення умов спірного договору, шкода, яка завдана йому відповідачем. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 29.10.2019р. у справі №911/2755/18.
		Проте, у позовній, як і під час розгляду справи, прокурором не було зазначено, що саме він вважає істотним порушенням договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональний відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН від 13.06.2018р. Не зазначає прокурор положення ст.ст. 651 та 782 Цивільного кодексу України і у переліку статей законодавства у мотивувальній частині позову, на підставі яких викладає свої позовні вимоги, у т.ч. щодо розірвання Договору.
		Оцінюючи обґрунтованість заявленої прокурором вимоги про розірвання Договору, суд враховує наступне.
		Стаття 41 Конституції України проголошує принцип непорушності права власності та неможливість протиправного його позбавлення. Аналогічні правила встановлено статтею 321 Цивільного кодексу України.
		Міжнародно-правові принципи захисту права власності обумовлені і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод людини 1950, протоколами до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практикою Європейського суду з прав людини, які в силу статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права.
		Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод людини 1950 передбачає "кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів". Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» №№ 46720/99, 72203/01 та 72552/01, § 78).
		Норми закону який забезпечує спеціальне регулювання оренди державного та комунального майна, також, містять гарантії дотримання прав орендарів. Так, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця (ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
		Втручання в право на майно особи, яке вона набула на підставі договору оренди має відповідати статті 41 Конституції України та принципу "верховенства права", закріпленому у Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Протилежна позиція дає свавільні можливості для втручання в право власності та не відповідає зобов`язанням України щодо захисту права власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Як Конституція України, так і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод направлені на всебічне забезпечення прав та поваги держави до власника майна. Реальність будь-якого суб`єктивного майнового чи немайнового права полягає в його гарантованості. В силу статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії. Разом з тим Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод людини 1950 проголошує верховенство права, як частину спільного спадку договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип пропорційності - "розумного співвідношення", який закріплений усталеною практикою Європейського суду з прав людини та вимагає пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються і метою, яку прагнуть досягнути шляхом такого засобу.
		Європейським судом з прав людини у справах «Федоренко проти України» рішення від 01.06.2006, «Сєрков проти України» рішення від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" рішення від 23.01.2014, "Трегубенко проти України" рішення від 02.11.2004, "Щокін проти України", рішення від 14.10.2010, "Sporrong and Lonnroth v. Sweden рішення від 23.09.1982, "James and Others v. the United Kingdom" рішення від 21.02.1986, "The former King of Greece and Others v. Greece" рішення від 23.11.2000, Bulves AD v. Bulgaria" рішення від 22.01.2009, "Beyeler v. Italy" рішення від 05.01.2000 напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		При цьому Європейський суд з прав людини нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессос Компанія ОСОБА_7 та інші проти Бельгії" від 20.11.1995). Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія" № 46129/99, параграф 69).
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" констатує, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
		Зважаючи на те, що позивач не зазначає, що саме він вважає істотним порушенням умов договору, не обґрунтовує наявність шкоди, яка була йому завдана Відповідачем, не зазначає як, на його думку, співвідноситься реально отримане ним благо при виконання договору з тим, на що Позивач розраховував при укладанні договору, суд вважає, що наведені позивачем аргументи є недостатніми для застосування такої міри відповідальності орендаря як розірвання договору, як і недоведеним є істотність порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональний відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН від 13.06.2018р., та ефективність захисту інтересів держави у такий спосіб, що є необхідним для задоволення позову.
		Враховуючи те, що вимоги позивача про повернення майна є похідними від вимог про розірвання договору, відповідно відсутні підстави для їх задоволення. 
		Так, в ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. 
		Згідно п. 10.9 Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору Майно потягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. 
		Оскільки спірний Договір оренди державного майна не розірвано судом, відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку його повернення Балансоутримувачу. 
		Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональний відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН від 13.06.2018р. та зобов`язання повернути майно за вказаним Договором, не підлягають задоволенню. 
		У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
		 
		ВИРІШИВ :
		1. У задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Іллічівської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Європіан Агро Інвестмент Юкрейн про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Європіан Агро Інвестмент Юкрейн від 13.06.2018р., та зобов`язання повернути майно за вказаним Договором  відмовити. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку ст.256 ГПК України.
		Повний текст рішення складено складено 22 січня 2021 р.
		 
		Копію ухвали надіслати: Іллічівській місцевій прокуратурі (68001, м. Чорноморськ, вул. Віталія Шума, буд. 9/102-Н); Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, буд.15); т.в.о. керівника Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН арбітражному керуючому Чепелюку О.О. (33000, м. Рівне, вул. Лермонтова, 4а); Державному підприємству „Морський торговельний порт „Чорноморськ (68001, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6).
		 
		Суддя С.І. Антощук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...