Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/2254/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2021.
Дата набрання законної сили: 20.01.2021
Номер судового провадження: 61-14597ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                                
		 
		20 січня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 490/2254/20
		провадження № 61-14597св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		суддів:                Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі судді Локтіонової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про відшкодування шкоди.
		 
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
		 
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року залишено без руху з вказівкою на необхідність зазначення у апеляційній скарзі повного  найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) а також сплати судового збору у розмірі 420,00 грн. 
		 
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику. Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, виходив із того, що заявником, у визначені апеляційним судом строки, не усунуті недоліки, а саме: не сплачений судовий збір та не надано апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
		 
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», у якому зазначені підстави для звільнення від сплати судового збору Крім того, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги заявнику, апеляційний суд порушив право ОСОБА_1 , передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції, позиція інших учасників справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		У грудні 2020 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття  касаційного провадження, правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи 
		з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Судом встановлено, що ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про відшкодування шкоди повернуто позивачу.
		 
		Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		 
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору та надання апеляційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
		 
		08 вересня 2020 року до Миколаївського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що відповідно до статті 5 
		Закону України «Про судовий збір» він звільнений від його сплати, а також наведено  мотиви, чому не вказано інших учасників справи при поданні апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви.  
		 
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику. Повернення апеляційної скарги мотивовано тим, що заявником на виконання вимог ухвали про усунення недоліків не надано відомостей про наявність пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», а також не надано апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 
		 
		В Україні основоположним принципом судочинства згідно з Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.
		 
		Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року 
		№ 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
		 
		У практиці Європейського суду з прав людини зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Diya 97 проти України», справа № 19164/04). 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
		 
		У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
		 
		Згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», на який посилається заявник, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		 
		Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», яким керувався суд апеляційної інстанції, за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Застосовуючи положення наведеного пункту Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними  заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, звільнені від сплати судового забору тільки при поданні позовної заяви, а на інших стадіях процесу, тобто за подання апеляційної, касаційної скарг - не звільняють від сплати судового збору.
		 
		    
		Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду 20 червня 2018 року у справі №  914/1748/17 виклав висновок про те, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права.
		 
		Системне телеологічне тлумачення приписів статей 3 та 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року, чинного з 15 грудня 2017 року ) дозволяє зробити висновок про те, що законодавець обрав спосіб справляння судового збору із застосуванням процентного співвідношення ставки судового збору в апеляційному та касаційному суді від ставки в суді першої інстанції.
		 
		Отже, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і в разі подання ним апеляційної (касаційної) скарги на судові рішення у цій справі.
		 
		Такий підхід при тлумаченні положень пункту 13 частини другої статті третьої Закону України «Про судовий збір» відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (звільнення споживачів від сплати судового збору). 
		 
		Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої державним органом, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», то відповідно ОСОБА_1 і звільнений від сплати судового збору також за подання ним апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі. 
		 
		Оскільки апеляційний суд безпідставно висував вимогу про сплату ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, тому повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору не може вважатися законним  та обґрунтованим. 
		Верховним Судом враховано, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишалась без руху з вказівкою про необхідність зазначення у апеляційній скарзі повного  найменування (для юридичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб). Заявником у своєму зверненні на адресу суду наведено мотиви, у зв`язку із чим, заявник не згодний ухвалою суду в частині сплати судового збору, та чому не зазначено інших учасників справи при поданні апеляційної скарги. 
		 
		ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги дійсно не в повному обсязі виконано вимоги частини першої статті 356 ЦПК України, а саме пункту 2, проте такий недолік апеляційної скарги є незначним, та міг бути усунутий  заявником після продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. 
		 
		Оскільки визначальним для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 стала несплата судового збору, проте вимога апеляційного суду про сплату судового збору була безпідставною, тому повернення апеляційної скарги лише у зв`язку з невиконання вимог пункту 2 частини першої статті 356 ЦПК України, на думку Верховного Суду, є надмірно формальним.
		 
		Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                           О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                                              І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                                                                   С. О. Погрібний
		 
		                                                                                                       Г. І. Усик
		 
		                                                                                                       В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...