Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/11156/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2021.
Дата набрання законної сили: 20.01.2021
Номер судового провадження: 61-14082ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                              
		Іменем України
		 
		20 січня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 752/11156/18-ц
		провадження № 61-14082св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		          суддів:                Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В., 
		               
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Наталія Володимирівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня          2020 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до               ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_7 , який був зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично вони разом проживали на АДРЕСА_2 . Шлюб між нею та чоловіком зареєстровано 30 квітня 2005 року.Зазначений будинок побудовано під час шлюбу та за спільні кошти, допомоги зі сторони дітей чоловіка не отримували. Смерть ОСОБА_7 вплинула на її фізичний та психологічний стан. Під час хвороби чоловіка вона постійно доглядала за ним, стан його здоров`я потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги. Відносини між ними за час шлюбу були надзвичайно теплими і доброзичливими, чоловік був головною людиною у її житті, завжди підтримував, його передчасна смерть викликала у неї глибоку і затяжну депресію, вона могла тижнями не виходити з будинку. Підтвердити зазначені обставини можуть їх сусіди: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були свідками їхнього подружнього життя та її важкого стану після смерті чоловіка. Крім того, організацією поховання чоловіка теж займалася виключно вона, про що свідчать додані до позову копії договорів та квитанцій. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, спадкову справу за     № 61505362 заведено 06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В. Крім неї, спадкоємцями майна померлого є дочки: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . До складу спадщини входить житловий будинок на АДРЕСА_2 . Про обов`язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк дізналася лише 17 травня 2018 року при зверненні до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В. 24 травня 2018 року нотаріус відмовила у прийнятті заяви про прийняття спадщини з підстав пропуску шестимісячного строку та за відсутності згоди інших спадкоємців. Зі спливом зазначеного строку відповідачі повідомили, що мають намір виселити її із вказаного будинку. Стосунки між нею та дочками покійного чоловіка не склалися з самого початку, останній часто захищав її від образ зі сторони його дітей. Вона була переконаною, що звертатися до нотаріуса їй не потрібно, оскільки після смерті чоловіка продовжує проживати у будинку, оплачує комунальні послуги, дбає про будинок, хоча і зареєстрована за іншою адресою. Строк для прийняття спадщини пропустила у зв`язку з тим, що перебувала у важкій, затяжній формі депресії у зв`язку з втратою чоловіка, взагалі не мала бажання жити.
		 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлого       ІНФОРМАЦІЯ_1 - три місяці після набрання рішенням суду законної сили.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання нею заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки після смерті чоловіка вона перебувала у стані важкої депресії.
		 
		Крім того, позивач проживає станом на теперішній час у будинку на АДРЕСА_2 , несе витрати з утримання будинку, а показання свідків та додані до позову докази, дають підстави для висновку про те, що саме позивач займалася лікуванням та похованням померлого чоловіка ОСОБА_7 .
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
		 
		У вересні 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц (провадження 
		№ 61-20149св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження 
		№ 61-20920св18), від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження 
		№ 61-41480св18). Крім того, позивач не надала доказів тривалої хвороби, яка завадила їй вчасно прийняти спадщину. Депресія є хворобою психіки, та може бути підтверджена лише відповідною медичною документацією, а не свідченнями. 
		24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що свідчить про її нормальний психологічний стан. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Статтею 400 ЦПК України  встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. 
		 
		 
		Обставини встановлені судами
		 
		ОСОБА_7 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2005 року.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
		 
		Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_2 .
		 
		06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В. заведено спадкову справу № 16/2017 після смерті          ОСОБА_7 . Заяву про прийняття спадщини подали дочки померлого: ОСОБА_4 , ОСОБА_11 . 
		 
		Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу    Кравець Н. В. від 24 травня 2018 року вих. № 48/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини.
		 
		Згідноз довідками, виданими головою правління СТ «Лісне» від 22 жовтня 2017 року № 11 ОСОБА_1 , остання постійно мешкала з чоловіком ОСОБА_7 у     СТ «Лісне» на АДРЕСА_2 , та вели сумісне господарство з 30 квітня 2005 року до дня смерті чоловіка.
		 
		Додані до матеріалів справи договір-замовлення № 8.87177К на організацію та проведення поховання від 12 жовтня 2017 року, договір-замовлення № 1.15456К на організацію та проведення поховання від 23 жовтня 2017 року, квитанції, накладна, свідоцтво на поховання, видане ОСОБА_1 23 жовтня 2017 року свідчать про те, що похованням ОСОБА_7 займалася ОСОБА_1 .
		 
		24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання нею заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки судом встановлено, що після смерті чоловіка вона перебувала у стані важкої депресії. Крім того, позивач проживає станом на теперішній час у будинку АДРЕСА_2 , несе витрати з утримання будинку, а показання свідків та додані до позову докази, дають підстави для висновку про те, що саме позивач займалася лікуванням та похованням померлого чоловіка ОСОБА_7 .
		 
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та  апеляційної інстанцій з огляду на таке.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить їх системного аналізу.
		 
		Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях ;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		 
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		 
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї. 
		 
		Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 
		 
		Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. 
		 
		Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.  Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		За змістом  цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:                         1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то  правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		 
		Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах:        від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:                від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18),      від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19),      від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19),          від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
		 
		Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною. 
		 
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		 
		Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що за обставинами цієї справи відсутні підстави, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки, по-перше, у своєму позові ОСОБА_1 вказувала проте, що з часу укладення шлюбу, тобто з 2005 року, в тому числі і на час смерті постійно проживала зі своїм чоловіком; по-друге, позивач не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
		 
		Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
		 
		Суди встановили, що 24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до ГУ ПФУ в     м. Києві із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, позивач не була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		 
		Перебування у депресії у зв`язку зі смертю чоловіка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв`язку зі смертю близько чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, очевидно враховував, що морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців. 
		 
		Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені судами обставини, Верховний Суд визнає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки  ОСОБА_1  не довела існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття нею спадщини, а отже, нею не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин. 
		 
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на порушення норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Отже, з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 466,80 грн.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.
		 
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Наталія Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 466,80 грн. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                       О. В. Ступак
		 
		 
		Судді:                                                                                                І. Ю. Гулейков 
		 
		 
		                                                                                                          С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                          Г. І. Усик
		 
		 
		                                                                                                                                    В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...