Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15941/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2021. Зареєстровано: 27.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2021.
Дата набрання законної сили: 16.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.01.2021Справа №  910/15941/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 87-А) до   проМалого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» (03127, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 55)  стягнення заборгованості у розмірі 482 680 грн. 34 коп.
		Представники:
		від Позивача:                    не з`явились;
		від Відповідача:          не з`явились; 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 482 680 грн. 34 коп. 
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором №0512-ПР від 17.12.2018 року.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 року відкрито провадження у справі № 910/15941/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2020 року.
		 
		В підготовче судове засідання 18.11.2020 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 02.12.2020 року. 
		 
		Підготовче судове засідання, призначене на 02.12.2020 року, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче судове засідання на 23.12.2020 року.
		 
		В підготовче судове засідання 23.12.2020 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено клопотання Позивача про залучення третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору КП "Київпастранс" без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021 року.
		 
		20.01.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника Позивача. 
		 
		В судове засідання 20 січня 2021 року представники Сторін не з`явились, Відповідач про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача. Представник Позивача подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника Позивача, яка Судом розглянута та задоволена. 
		 
		Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
		 
		За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
		 
		Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» є 03127, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 55.
		 
		Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/15941/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України. 
		 
		Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
		1) день вручення судового рішення під розписку;
		2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
		3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
		4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
		5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		 
		Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не   пізніше  наступного дня  після  їх виготовлення і підписання.
		 
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для  доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. 
		 
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		 
		Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		 
		Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		 
		Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
		Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 20 січня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ
		17.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» (Виконавець) та Малим приватним підприємством «ЕЛТРАНС» (Замовник) було укладено Договір №0512-ПР, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність», іншим чинним законодавством України та даним Договором Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за плату, відповідно до умов цього Договору та завдання на проектування розробити проектну документацію по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва відповідно до ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 («Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» код 71000000-8 за ДК 021:2015»). (т.1 а.с.30-38)
		 
		Згідно з п. 1.2 Договору Виконавець приступає до виконання Робіт за Договором не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту його підписання, сплати авансу та надання вихідних даних згідно Додатка 5. Перелік матеріалів в якості вихідних даних.
		 
		Відповідно до п.2.1 Договору вартість Робіт відповідно до Додатку 2. Протоколу погодження договірної ціни та Додатку 3. Зведеного кошторису на проектні і вишукувальні роботи до Договору, які є невід`ємною частиною Договору, становить: 450 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% 75 000,00 грн.
		 
		Відповідно до умов Договору Замовник протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання Договору перераховує на користь Виконавця авансовий платіж у розмірі 135 000 грн., що складає 30% від загальної вартості проектних робіт відповідно до п.2.1 даного Договору. Перерахований Замовник аванс розподіляється пропорційно. (п.2.2 Договору)
		 
		У п.2.3 Договору зазначено, що Виконавець розпочинає виконання робіт по Договору з моменту перерахування Замовником авансу.
		 
		Згідно з п.2.4 Договору після завершення робіт у повному обсязі або окремо стадії робіт (етапу) та передачі проектної документації Замовнику, яка повинна повністю відповідати вимогам, що ставляться до такого виду робіт відповідно до чинного законодавства України, Замовник не пізніше 5 банківських днів з дня підписання Сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт здійснює розрахунок з Виконавцем по Договору в повному обсязі. 
		 
		Відповідно до п.3.1 Договору строки виконання робіт: 31 календарний день відповідно до п.1.2 даного Договору. Датою завершення робіт Виконавцем вважається дата передачі Замовнику документації згідно з накладною та Актом здачі - приймання виконаних робіт. У разі дострокового виконання Виконавцем робіт по Договору Замовник зобов`язується достроково їх прийняти та оплатити. 
		 
		У п.4.2 Договору після закінчення виконання Робіт (стадії та/або етапу) Виконавець передає Замовнику Документацію за накладною та акт здачі-приймання виконаних робіт.
		 
		Документація видається Замовнику в паперовому вигляді (у 5 примірниках) та на 1 електронному носію (згідно вимог ДБН А.2.2.-3-2014). (п.4.7 Договору)
		 
		Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2018, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків по даному Договору. (п.8.1 Договору)
		 
		Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року він розробив проектну документацію по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва відповідно до ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 («Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» код 71000000-8 за ДК 021:2015»), яка була передана Відповідачу в паперовому та електронному вигляді, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт від 05.02.2019 року та після внесення всіх корективів Актом здачі - приймання робіт від 27.08.2019 року.
		 
		13.06.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №44 від 10.06.2019 року з вимогою підписати Акти здачі -приймання виконаних робіт та здійснити оплату виконаних робіт у розмірі 450 000 грн. 00 коп., до якої додав копію листа №36 від 07.05.2019 р., акт здачі - приймання виконаних робіт на 2 арк., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.06.2019 р., накладної, рекомендованого повідомлення про вручення 27.06.2019 р. (т.1 а.с.43-45)
		 
		У відповідь на яку Відповідач листом №629 від 04.07.2019 року повідомив, що в порушення умов Договору Позивач розпочав виконання робіт до моменту перерахування авансу і самовільно підготував проектну документацію, жодної документації, яка б відповідала вимогам та завданню, не отримував, а тому у Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» відсутні підстави для підписання акту й прийняття виконаних робіт. (т.1 а.с.46-47)
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату вартості виконаних робі у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС»» перед Позивачем становить 450 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем - 1 умов договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 17 599 грн. 28 коп., інфляційні у розмірі 15 081 грн. 06 коп.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Внаслідок укладення Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.
		Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України  як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1статті 193 Господарського кодексу України  до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1  статті 627 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України  визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України  зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України  встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7  статті 193 Господарського кодексу України).
		Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Статтею 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
		Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		При зверненні до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначав, що на виконання умов Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року він розробив проектну документацію по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва відповідно до ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 («Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» код 71000000-8 за ДК 021:2015»), яка була передана Відповідачу в паперовому та електронному вигляді, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт від 05.02.2019 року та після внесення всіх корективів Актом здачі - приймання робіт від 27.08.2019 року. (т.1 а.с.40-41)
		 
		У п.4.2 Договору після закінчення виконання Робіт (стадії та/або етапу) Виконавець передає Замовнику Документацію за накладною та акт здачі-приймання виконаних робіт.
		 
		Документація видається Замовнику в паперовому вигляді (у 5 примірниках) та на 1 електронному носію (згідно вимог ДБН А.2.2.-3-2014). (п.4.7 Договору)
		 
		В матеріалах справи наявний Акт здачі - приймання виконаних робіт №05.02-1 від 05.02.2019 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» передало Малому приватному підприємству «ЕЛТРАНС» згідно з умовами Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року на розробку проектної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва документацію у паперовому вигляді 5 примірників та 1 примірник на електронному носії. Вказаний акт підписаний в односторонньому порядку генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» й скріплений печаткою підприємства Позивача, а також міститься запис про те, що проектну документацію за накладною отримала директор Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» Прокопенко О.О. 06.02.2019 року, від підпису відмовилась. (т.1 а.с.41)
		 
		У період з 11.05.2019 року по 31.07.2019 року між Сторонами велось електронне листування щодо виявлених Малим приватним підприємством «ЕЛТРАНС» зауважень до проектної документації та їх виправлення Виконавцем. (т.1 а.с.180-263)
		 
		За Актом здачі - приймання виконаних робіт №27.08-1 від 27.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» передало Малому приватному підприємству «ЕЛТРАНС» згідно з умовами Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року на розробку проектної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва документацію у паперовому вигляді 5 примірників та 1 примірник на електронному носії. Вказаний акт підписаний в односторонньому порядку генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» й скріплений печаткою підприємства Позивача, а також міститься запис про те, що проектну документацію за накладною отримала директор Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» Прокопенко О.О. 27.08.2019 року, від підпису відмовилась. (т.1 а.с.40)
		 
		Згідно з експертним звітом щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва», складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКСП» від 27.08.2019 року, за результатами розгляду проектної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки, інженерного значення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження та авторської частини проектної документації і може бути затверджена в установленому порядку. (т.1 а.с.48-53)
		 
		При цьому, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження невідповідності виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» проектної документації по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва відповідно до ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 («Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» код 71000000-8 за ДК 021:2015») вимогам, що ставляться до такого виду робіт відповідно до чинного законодавства України. 
		 
		За таких підстав, приймаючи до уваги експертний звіт щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва», складений Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКСП» від 27.08.2019 року, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» було виготовлено проектну документацію по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва» у відповідності до умов вказаного Договору та норм чинного законодавства України. 
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_1 ) з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1  ( ОСОБА_2 ) було відправлено три файли-вкладення та визначено тему листа: «відповіді на зауваження мийка ОВ». (т.1 а.с.137)
		 
		Згідно з експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет, складеним Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 03.07.2020 року, 03 липня 2020 року було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою у мережі Інтернет: https://webmail.adm<tools/?_task=mail&_caps==pdf=l,flash=0,dff=0,webp=l&_uid= 2801& mbox=INBOX.Sent&_search=19d872cldd8429c63569f53eb3ac502a&_actio n=show (id: 9340; далі - досліджувана веб-сторінка), що завантажується після введення на веб-сторінці за адресою у мережі Інтернет: https://webmail.adm.tools/ імені користувача та паролю, наданих заявником для входу до електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Роздруківки файлів фіксації, що містять відображення змісту досліджуваної веб-сторінки, сформовані о 13 год. 28 хв., додаються. За результатами дослідження змісту досліджуваної веб-сторінки було встановлено, що остання відображає зміст електронного листа, направленого 08 червня 2019 року о 17 год. 45 хв., з адреси електронної пошти: рodtynnyy@megabp.com ( ОСОБА_2 ) на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_1). Цей електронний лист містив 3 (три) файли вкладення, які було скачано (завантажено) та збережено на цифровому носії, що додається, та роздруківки яких додаються. (т.1 а.с.54-61)
		 
		Враховуючи вищевикладене, з урахуванням експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет, складеного Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 03.07.2020 року, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року Позивачем було передано, а Відповідачем в свою чергу прийнято документацію за робочим проектом «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва» на електронному носію. 
		 
		13.06.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №44 від 10.06.2019 року з вимогою підписати Акти здачі -приймання виконаних робіт та здійснити оплату виконаних робіт у розмірі 450 000 грн. 00 коп., до якої додав копію листа №36 від 07.05.2019 р., акт здачі - приймання виконаних робіт на 2 арк., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.06.2019 р., накладної, рекомендованого повідомлення про вручення 27.06.2019 р. (т.1 а.с.43-45)
		 
		У відповідь на яку Відповідач листом №629 від 04.07.2019 року повідомив, що в порушення умов Договору Позивач розпочав виконання робіт до моменту перерахування авансу і самовільно підготував проектну документацію, жодної документації, яка б відповідала вимогам та завданню, не отримував, а тому у Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» відсутні підстави для підписання акту й прийняття виконаних робіт. (т.1 а.с.46-47)
		В силу положень ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
		Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Малим приватним підприємством «ЕЛТРАНС» вмотивованої відмови від підписання Акту здачі - приймання виконаних, оскільки зазначення у листі №629 від 04.07.2019 року про неотримання жодної документації, яка б відповідала вимогам та завданню, спростовується вищенаведеними та оціненими Судом доказами, а тому даний акт вважається прийнятим Замовником в повному обсязі і підлягає оплаті в термін, вказаний в п.2.4 Договору. 
		 
		Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що на виконання умов Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року Позивач розробив проектну документацію по об`єкту: «Капітальний ремонт будівель та споруд. Автобусний парк №5 по вул. Туполєва, 21» (мийка, очисні споруди, КНС) у Святошинському районі м. Києва відповідно до ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 («Архітектурні, будівельні, інженерні та інспекційні послуги» код 71000000-8 за ДК 021:2015»), а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи в паперовому та електронному вигляді, що підтверджується відповідним Актом здачі - приймання робіт. 
		 
		Відповідно до п.2.1 Договору вартість Робіт відповідно до Додатку 2. Протоколу погодження договірної ціни та Додатку 3. Зведеного кошторису на проектні і вишукувальні роботи до Договору, які є невід`ємною частиною Договору, становить: 450 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% 75 000,00 грн.
		 
		Відповідно до умов Договору Замовник протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання Договору перераховує на користь Виконавця авансовий платіж у розмірі 135 000 грн., що складає 30% від загальної вартості проектних робіт відповідно до п.2.1 даного Договору. Перерахований Замовник аванс розподіляється пропорційно. (п.2.2 Договору)
		 
		У п.2.3 Договору зазначено, що Виконавець розпочинає виконання робіт по Договору з моменту перерахування Замовником авансу.
		 
		Згідно з п.2.4 Договору після завершення робіт у повному обсязі або окремо стадії робіт (етапу) та передачі проектної документації Замовнику, яка повинна повністю відповідати вимогам, що ставляться до такого виду робіт відповідно до чинного законодавства України, Замовник не пізніше 5 банківських днів з дня підписання Сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт здійснює розрахунок з Виконавцем по Договору в повному обсязі. 
		 
		За таких підстав, обов`язок по оплаті виконаних й прийнятих робіт за Договором №0512-ПР від 17.12.2018 року у Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» виник 03.09.2019 року відповідно до п.2.4 договору з моменту отримання акту здачі - приймання виконаних робіт №27.08-1 від 27.08.2019 року.
		 
		Судом встановлено, що всупереч умов Договору №0512-ПР від 17.12.2018 року Малим приватним підприємством «ЕЛТРАНС» не було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» авансовий платіж у розмірі 135 000 грн., що складає 30% від загальної вартості проектних робіт відповідно до п.2.1 даного Договору, у строк по 24.12.2018 року. 
		          Таким чином, заборгованість Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» за Договором №0512-ПР від 17.12.2018 року становить 450 000 грн. 00 коп.
		Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» в розмірі 450 000 грн. 00 коп.
		Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив сплату заборгованості за виконані й прийняті роботи у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 450 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.12.2018 р. по 07.10.2020 р. у розмірі 17 599 грн. 28 коп. та інфляційні загальний період прострочки січень 2019 року - серпень 2020 року у розмірі 15 081 грн. 06 коп. 
		 
		Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		 
		Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року). 
		 
		Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані й прийняті роботи за Договором №0512-ПР від 17.12.2018 року за загальний період прострочки з 25.12.2018 р. по 07.10.2020 р. у розмірі 17 599 грн. 28 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача зі сплати основного платежу, а саме не з 03.09.2019 р., а з 04.09.2019 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 25.12.2018 р. по 07.10.2020 р. у розмірі 17 573 грн. 39 коп. 
		 
		Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від  17.12.2013 року)
		Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
		Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
		Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
		Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
		Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
		Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.
		Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у  листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
		Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
		Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
		При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
		Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
		Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
		Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки січень 2019 року - серпень 2020 року у розмірі 15 081 грн. 06 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі. 
		Таким чином, з Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 450 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 17 573 грн. 39 коп. та інфляційні у розмірі 15 081 грн. 06 коп.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Позивачем також заявлено про стягнення з Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп. 
		 
		Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
		3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		 
		Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
		 
		Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
		 
		Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
		 
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		 
		Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		 
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
		2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
		3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		 
		За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		 
		Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		 
		Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		 
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		 
		Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
		 
		Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
		 
		Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		 
		Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		 
		Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		 
		При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
		 
		Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		 
		У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2019 року між Адвокатським об`єднанням «АСТРОН» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» (Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги та адвокатських послуг №9-АО/19, за змістом якого АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ зобов`язується надати КЛІЄНТУ консультаційні та правові послуги щодо захисту його інтересів, здійснювати представництво КЛІЄНТА в судових інстанціях, на досудовому слідстві, виконавчому провадженні на умовах і в порядку, що визначені договором, а КЛІЄНТ зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору по справі. 
		 
		Додатковою угодою №2 від 01.04.2020 року до Договору про надання правничої допомоги та адвокатських послуг №9-АО/19 від 23.12.2019 року Сторони узгодили, що АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ зобов`язується надати КЛІЄНТУ правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі про стягнення з Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» суму заборгованості у розмірі повної вартості виконаних робіт, інфляційних збитків та 3% річних за користування грошовими коштами. 
		 
		За вивчення документів по справі згідно предмету угоди, вивчення нормативних актів, що застосовуються до спірних правовідносин, підготовку та подання позовної заяви до господарського суду, Клієнт сплачує АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ 12000 грн. (п.2 Додаткової угоди №2 від 01.04.2020 року до Договору про надання правничої допомоги та адвокатських послуг №9-АО/19 від 23.12.2019 року)
		 
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано рахунок на оплату №15 від 01.04.2020 р. на суму 12000 грн. 00 коп., Акт надання послуг №14 від 10.04.2020 р. на суму 12000 грн., платіжне доручення №116 від 21.04.2020 р. на суму 12000 грн. (т.1 а.с.271-273)
		 
		Судом встановлено, що Новобранець Тетяна Володимирівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №3160/10. 
		 
		Як вбачається з Акту надання послуг №14 від 10.04.2020 р., Виконавцем були надані послуги з вивчення документів, вивчення нормативних актів, що застосовуються до спірних правовідносин, підготовку та подання позовної заяви до господарського суду на суму 12000 грн. 
		 
		Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими та з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		УХВАЛИВ
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» - задовольнити частково. 
		 
		2. Стягнути з Малого приватного підприємства «ЕЛТРАНС» (03127, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 55, Ідентифікаційний код юридичної особи 22925885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСТРОЙПРОЕКТ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 87-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 35239648) заборгованість у розмірі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 17 573 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. 39 (тридцять дев`ять) коп., інфляційні у розмірі 15 081 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят одна) грн. 06 (шість) коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 7 239 (сім тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. 
		 
		3. В іншій частині позову - відмовити. 
		 
		4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 січня 2021 року.
		 
		Суддя                                                                                          О.В. Чинчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...