Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/6482/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2021. Зареєстровано: 27.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2021.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Номер судового провадження: 2/524/589/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    
		Справа № 524/6482/20
		Провадження №2/524/589/21 
		                    РІШЕННЯ 
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                  
		           
		20.01.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
		головуючого судді - Вінтоняк Н.Д.,
		за участю секретаря судового засідання  Воблікової І.О.,
		представника позивача  адвоката Мірошника Михайла Олеговича,
		представника відповідача  ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що 31.12.2019 року нею було здійснено міжнародне відправлення CV060267200UA, проте вказане відправлення адресату не доставлено, оскільки було втрачене АТ «Укпошта».
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачав якості відшкодування за втрачене міжнародне відправлення 101509,37 грн., а також 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		12.11.2020 р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить суд у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оголошена цінність міжнародного поштового відправлення складає 100000 грн., а також доказів фактичної вартості вмісту міжнародного відправлення. Крім того, відповідач посилається на відсутність вини у втраті міжнародного відправлення, що виключає відповідальність оператора поштового зв`язку. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди позивачу, а також не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та ймовірними протиправними діями заподіювача шкоди.
		10.10.2020 р. позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що викладені у відзиві аргументи відповідача є безпідставними. Зокрема, позивач наголосив, що відповідач, прийнявши міжнародне відправлення CV060267200UA та отримавши від позивача кошти за поштові послуги, зобов`язався здійснити його доставку до точки призначення, чого зроблено не було, а відтак зобов`язаний відшкодувати завдані відправнику збитки. Чинним законодавством у сфері надання поштових послуг не передбачено звільнення поштових операторів від відповідальності за втрату поштового відправлення через те, що не збігається сума оголошеної цінності відправлення та митної вартості товару. Крім того, про неспіврозмірність зазначених сум відповідачу було відомо при прийнятті відправлення, але останній не відмовився від їх прийняття, погодившись з розміром оголошеної цінності, використовуючи її при розрахунку вартості поштових послуг.
		Ухвалою суду від 13.10.2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження. 
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позові, просив задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на обставини та підстави, зазначені у відзиві на позов.
		Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що 31.12.2019 року позивачем у відділені поштового зв`язку м. Кременчук Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» ( м. Кременчук, проспект Свободи,18) було здійснено міжнародне відправлення CV060267200UA з оголошеною цінністю 100000 грн., що підтверджується квитанцією, митною декларацією (а.с. 5-7).
		Під час розгляду справи встановлено, що вказане відправлення адресатом отримано не було, відправлення втрачено під час пересилання до Сполучених Штатів Америки.
		З метою розшуку даного відправлення, позивачем 20.03.2020 року через онлайн сервіс AT «Укрпошта» було подано заявку про розшук даного міжнародного відправлення, за результатом розгляду якої повідомлено, що місцезнаходження відправлення невідоме, до проведення перевірки виплату відшкодування призупинено (а.с. 8-11).
		10.06.2020 року ОСОБА_2 направлено заяву на адресу АТ «Укрпошта» про здійснення відшкодування за втрату міжнародного відправлення , а 07.10.2020 року  претензію щодо невиплати суми відшкодування (а.с. 12,16), які станом на день розгляду справи залишилися без задоволення.
		Відповідно до  ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей627, 628 ЦК Українивизначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно дост. 901 ЦКУвизначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( ст. 611 ЦК України).
		Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
		Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», під дію якого підпадають правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем, продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
		Так, між сторонами 31.12.2019 року виникло правовідношення з надання послуг з пересилання поштового відправлення за межі України, що підтверджується митною декларацією та фіскальним чеком (а.с. 5,6-7).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив відправлення до США, однак воно не було доставлено адресату, оскільки було втрачене. Дана обставина відповідачем не заперечуєтьсята підтверджується наявним в матеріалах справи документами.
		У своїй роботі відповідач та його структурні підрозділи керуються Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, Регламентом поштової кореспонденції,Законом України "Про поштовий зв`язок", Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року та внутрішніми нормативними актами складеними та прийнятими у відповідності до чинного законодавства.
		Перелік нормативних актів, що регулюють порядок та умови надання послуг з пересилання міжнародних поштових відправлень також наведений в п. 2.1. розділу 2 Договору, де зазначено наступні документи: Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2019 року № 270 (далі-Привила), Керівництво з приймання міжнародних поштових відправлень 2007 року (далі-Керівництво), а такожМитним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VIзі змінами та доповненнями.
		У відповідності дост. 1 Закону України "Про поштовий зв`язок"послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів. Оператор поштового зв`язку (оператор) - суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.
		На підставіст. 3 Закону України "Про поштовий зв`язок"основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, зокрема, є забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості.
		Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (ч.2ст.13 Закону України "Про поштовий зв`язок").
		Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270(з наступними змінами і доповненнями), міжнародне поштове відправлення з оголошеною цінністю - міжнародне реєстроване поштове відправлення з вкладенням паперів, документів або інших предметів, оцінка вартості яких визначається відправником.
		Приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання.
		Згідно з п. 10 Правил надання послуг поштового зв`язку - оператори поштового зв`язку, зокрема, зобов`язані забезпечувати: надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що не належать до універсальних послуг поштового зв`язку, поштових переказів у нормативні строки, встановлені ними самостійно згідно із законодавством.
		Так, відповідно до п. 125 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі встановлення перевіркою факту невиконання чи неналежного виконання оператором поштового зв`язку обов`язків з надання послуг поштового зв`язку щодо пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу відправникові/адресату не пізніше десяти днів з дня встановлення перевіркою такого факту в об`єкті поштового зв`язку за місцем приймання або вручення поштового відправлення, прийняття поштового переказу або виплати коштів за ним виплачується відшкодування у розмірі, визначеному законом.
		У відповідності до п. 129 Правил - оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.
		Пункт 12.2 Порядку та умов надання послуг з пересилання міжнародних поштових відправлень, розміщеного на офіційному сайті Відповідача дублює нормизакону"Про поштовий зв`язок"та зазначає, що за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до п. 13.1. розділу 13 вищезазначеного Порядку, у разі ненадання або неналежного надання послуг з пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень відправник (адресат) має право протягом шести місяців, починаючи з наступного дня після подання відправлення для пересилання звернутися до АТ «Укрпошта» для наведення відповідної довідки або з вимогою про відшкодування завданих йому збитків (згідно із вимогами Актів Всесвітнього поштового союзу).
		Пункт 13.6. розділу 13 Порядку передбачає, що за збитки, завдані внаслідок ненадання чи неналежного надання послуг з пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень, АТ «Укрпошта» несе таку матеріальну відповідальність перед користувачем послуг поштового зв`язку (вимоги Актів Всесвітнього поштового союзу).
		Відповідно до п. 13.7 Правил відшкодування повинно бути виплачене відправникові (адресатові) не пізніше трьох місяців, починаючи від дня, наступного за днем подання рекламації.
		Так, позивачем на адресу відповідача були направлені відповідні заяви, разом з тим, відповідач завдані позивачу збитки не відшкодував.
		Відповідно до ст. 5 Всесвітньої поштової конвенції поштове відправлення належить відправнику доти, доки воно не видано законному адресату, якщо тільки воно не було затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та у випадку застосування статті 18.2.1.1 чи 18.3 згідно із законодавством транзитної країни.
		Відповідно до ч. 4 статті 23 Всесвітньої поштової конвенції, у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ.
		Відповідно до ч. 8 ст. 23 Всесвітньої поштової конвенції, якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повну крадіжку або повне пошкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник або, залежно від випадку, адресат має право на відшкодування сплачених ним під час подання відправлення тарифів і зборів, за винятком рекомендованого або страхового збору.
		Частиною 3ст. 18 Закону України "Про поштовий зв`язок"визначено, що за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, за невиплату міжнародних поштових переказів - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю - відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв`язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг (п. 3 ч. 2ст. 18 Закону України "Про поштовий зв`язок").
		На підставі вищезазначеного, належним суб`єктом відповідальності за неналежне виконання послуг за договором є саме відповідач, у якого з позивачем виникли взаємні права та обов`язки на підставі договору про надання поштових послуг з пересилки поштового відправлення від 31.12.2019 року.
		Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача в частині покладення на позивача обов`язку доводити наявність вини відповідача у втратіміжнародного поштового відправлення, оскільки обов`язок доведення наявності обставин, що зумовлюють звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за втрату поштового відправлення, покладений саме на відповідача.
		Відповідно до п. 58 Правил надання послуг поштового зв`язку, сума оголошеної цінності міжнародного поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладеннята суми, визначеної у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень.
		Аналогічна вимога міститься у Всесвітньої поштової конвенції, а саме в ст. PП 29 Регламенту поштових посилок: "оголошена цінність не може перевищувати дійсну вартість вкладення носилки, проте дозволяється оголошувати тільки частину цієї вартості". Вказаним регламентом передбачено, що "будь-яке неправдиве оголошення цінності, що перевищує дійсну вартість посилки, переслідується в судовому порядку, передбаченому законодавством країни подачі."
		Відповідно достатті 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Статтею 50Митного Кодексу Українипередбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
		Згідност. 51 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.
		Статтею 52 Митного Кодексу Українивизначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		З матеріалів справи вбачається, що у митній декларації до поштового відправлення СV060267200UA, позивач вказав у розділі митна вартість вказана загальна вартість 1000 грн., а у розділі оголошена цінність 100000 грн. (3058.14 СПЗ) (а.с. 6-7).
		Матеріали справи свідчать, що позивач зазначає різну вартість своговідправлення задля митного контролю та поштового відправлення. Відповідачем помилково ототожнено поняття "митна вартість" і "оголошена цінність"міжнародного поштового відправлення.
		Факт зазначення різної митної вартості та оголошеної цінності не є беззаперечним фактом того, що дійсна вартість є завищеною, в той час, як відповідач не надав доказів на підтвердження факту того, шо оголошена цінність міжнародної посилки не відповідає фактичній вартості.
		Частиною 6ст. 18 Закону України "Про поштовий зв`язок"визначено, що оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо: поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню; втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо); нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством України правил щодо обмежень у пересиланні предметів та речей; поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання; заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об`єкта поштового зв`язку після шести місяців з дня приймання; поштове відправлення з оголошеною цінністю, прямий контейнер були прийняті від відправника закритими, оболонка поштового відправлення або сам контейнер, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення або прямого контейнера відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання.
		Відповідальність призначених операторів та відшкодування визначені у статті 24 Конвенції. Пунктом 2.9 ст.24 Всесвітньої поштової конвенції Актів ВПС, країни - члени ВПС та призначені оператори не несуть відповідальності за поштові відправлення, якщо в діях відправника вбачаються елементи шахрайства з метою отримання компенсації.
		У відповіді від 30.10.2020 року №33-М-10030-2 АТ «Укрпошта», адресованій представнику ОСОБА_2 , відповідач посилається на вчинення позивачем шахрайських дій у вигляді завищення вартості поштового відправлення, зазначаючи, що це є обставиною, що звільняє його від відповідальності за втрачене поштове відправлення, а відтак АТ «Укпошта» призупинила виплату відшкодування ОСОБА_2 та звернулася до правоохоронних органів за фактом шахрайства (а.с. 61а-62).
		Будь-яких доказів того, що позивачем вчинено відповідне правопорушення у сфері митного оформлення товарів, або факту вчинення позивачем відповідних шахрайських дій, що призвело до завищення ним вартості поштових відправлень, відповідачем до суду не надано.
		Діюче законодавство у сфері надання послуг міжнародних поштових відправлень не передбачає звільнення поштових операторів від відповідальності за втрату поштового відправлення через не збігання суми оголошеної цінності та митної вартості товару.
		Крім того, про неспіврозмірність зазначенихсум було відомо відповідачу при прийнятті відправлення, але останній не відмовився від їх прийняття, погодившись із розміром оголошеної цінності, використовуючи їїпри розрахунку вартості поштових послуг.
		Сам факт звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення позивачем злочинних дій не є доказом вчинення останнім таких дій в силуст. 62 Конституції України.
		При визначенні суми відшкодування позивач використовував складення суми оголошеної цінності відправлення, вартості поштових послуг, а також штраф 25% такої вартості, що передбачено вимогамист. 18 Закону України "Про поштовий зв`язок". Даний розрахунок відповідачем спростовано не було, відповідного контррозрахунку останнім також не надано.
		На підставі вище зазначеного, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок суми відшкодування є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а самест. 18 Закону України "Про поштовий зв`язок"
		За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів у якості відшкодування за втрачене поштове відправлення у сумі 101509,37 грн. підлягають задоволенню.
		Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст. 22 «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
		З вищенаведеного слідує, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому, в силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
		Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування моральної шкоди та розміру компенсації. 
		Суд вважає, що достатньою сатисфакцією для позивача, зважаючи на характер правовідносин, що виникли між сторонами, буде стягнення компенсації за втрачене міжнародне відправлення у сумі оголошеної цінності відправлення, вартості поштових послуг, а також штрафу у розмірі 25% такої вартості, як передбачено вимогамист. 18 Закону України "Про поштовий зв`язок".
		З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з АТ «Укрпошта» моральної шкоди, задоволенню не підлягають.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що позивач на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви а відтак, зважаючи на часткове задоволення позову (67%), у відповідності до п. 3 ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1015,11 грн. 
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг ) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.( додаткова постанова ВП Верховного Суду від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц)
		Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи ,чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачу у суді надавав правову допомогу адвокат Мірошник М.О., який діяв на підставі ордеру про надання правової допомоги від 03.12.2020 року.
		У позовній заяві позивач вказав, що орієнтовні витрати на правову допомогу складають 10000 грн., однак не надав жодних доказів на підтвердження цього.
		З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. на користь ОСОБА_2 .
		Керуючись ст.ст.23, 610,627,628,901, 906, 1167 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 17, 18 Законом України «Про поштовий зв`язок», Всесвітньою поштовою конвенцією, Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, ст.ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265,268, 352, 354 ЦПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на користь ОСОБА_2 101509 (сто одну тисячу п`ятсот дев`ять) гривень 37 (тридцять сім) копійок за втрачене міжнародне поштове відправлення№СV060267200UA.
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на користь держави судовий збір у сумі 1015 ( одна тисяча п`ятнадцять) гривень 11 (одинадцять) копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", код ЄДРПОУ 21061678, адреса: 36000, Полтавська область, м. Полтава, Октябрський район, вулиця 1100-річчя Полтави, будинок 2.
		Повний текст рішення виготовлено 25.01.2021 року.
		 
		Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...