Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/45270/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2021.
Дата набрання законної сили: 20.01.2021
Номер судового провадження: 61-10645ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		20 січня 2021 року
		м. Київ
		справа № 757/45270/19-ц
		провадження № 61-10645св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: народний депутат України ОСОБА_3, ОСОБА_2 , державне підприємство «Парламентський телеканал «РАДА», 
		представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді        Соколова О. М., від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д., від 02 липня 2020 року.
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		У серпні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до народного депутата України ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА» (далі - ДП «ПТ «РАДА») про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі парламентського телеканалу «РАДА» під час трансляції програми «Брифінги» на своєму брифінгу народний депутат України ОСОБА_3 та              ОСОБА_2 поширили недостовірну інформацію, яка шкодить діловій репутації, а також порочить честь і гідність позивача, а саме: народний депутат України ОСОБА_3 зазначив: «Сьогодні я вимушений вкотре звертатись до Вас і до правоохоронних органів, до судової гілки влади у зв`язку з ситуацією, яка склалась навколо одіозного члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 . Справа в тому, що рік тому я з групою народних депутатів звернулися до НАБУ через те, що дві фірми, які напряму пов`язані з паном ОСОБА_1 , а саме до його дружини, провели аукціон і купили абсолютно незаконно будівлю в самому центрі Києва на бульварі Шевченка за 7 мільйонів гривень. При тому, що офіційна вартість складала 38 мільйонів, недоотримали 31 мільйон гривень за курсом 8. Уявляєте скільки недоотримав бюджет через одну оборудку. Так само рік пройшов, але, на жаль, НАБУ не знайшло нічого кращого, ніж просто передати цю справу в Шевченківське управління поліції, і таке враження, що просто хтось поставив на паузу цю справу. Так само пан ОСОБА_1 всупереч Конституції подав свою кандидатуру і вдруге зайняв пост як член Вищої ради правосуддя. В Конституції пряма норма забороняє двічі поспіль обиратися до цього органу. 48 народних депутатів, в тому числі і я, підписали звернення до Конституційного Суду України з тим, щоб розтлумачили цю норму і звернули увагу на це явище просто відкритої корупції, відкритого беззаконня, відкритого порушення Конституції в нашій державі. Таке ж так само враження, хтось робить все, щоб цю справу ніхто не розглядав, в тому числі і Конституційний Суд України. 
		І останнє. Коли говориш про пана ОСОБА_1 , таке враження, що ти говориш не про адвоката, а про якогось лідера злочинного угрупування, бо була справа, про яку розказали всі засоби масової інформації, особисто Генеральний прокурор на своєму Фейсбуці показав як затримали посередника, який передавав 500 000 доларів, де прямо вказується, що ці кошти йшли пану ОСОБА_1 , що він повинен був курувати справу, судову справу і захищати інтереси однієї приватної особи. Що Ви думаєте зараз? А зараз Шевченківський суд з формальних причин виправдав ОСОБА_1 . Можете собі уявити на якій підставі? На тій підставі, що Генеральна прокуратура начебто випадково надала пусті диски з доказами. Зараз цю справу оскаржується у Київському апеляційному суді і я хочу передати слово офіційному заявнику по даній справі ОСОБА_2 . Будь ласка».
		ОСОБА_2 на брифінгу зазначив: «Хочу звернутися публічно до народних депутатів, нового Президента, активістів і всіх небайдужих, які боряться з корупцією в нашій державі, стосовно беззаконня в судовій системі та правоохоронних органах, яке твориться у резонансній справі ОСОБА_1 і ОСОБА_10 , оскільки на мої письмові звернення, неодноразові, до Генеральної прокуратури, Служби безпеки ніхто не реагує. Справу намагаються фактично зам`яти, а з мене зробити провокатора. Я звернувся з заявою про скоєння злочину арбітражним керуючим та членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_1. Було викрито злочин, їх було затримано. Фактично було затримано посередника з коштами. Докази їх вини є беззаперечними і вони зафіксовані матеріалами слідчих дій. Змушений публічно заявити про це, оскільки стосовно мене почали розслідувати кримінальну справу про провокацію. Це дивно, але насправді це так. І вказані особи мають намір через свої зв`язки в судах і правоохоронних органах зробити мене крайнім. Наша правоохоронна система та судова система не налаштовані на боротьбу з корупцією і на даний час діє кругова порука. Суди виправдовують члена Вищої ради правосуддя, а член Вищої ради правосуддя не притягує їх до дисциплінарної відповідальності. Шевченківським судом було виправдано їх і це стало можливим через те, що ОСОБА_1 є саме членом Вищої ради правосуддя і впливає на суддів, а прокуратура та СБУ при цьому бездіють. Про вказану справу говорили публічно, багато говорили. Зараз намагаються виправдати зазначених осіб при наявності беззаперечних доказів. Для оскарження очевидно незаконного вироку Шевченківського районного суду я звернувся за допомогою до небайдужих адвокатів. Я та мої адвокати вирок оскаржили в апеляційному суді. Чиниться серйозний тиск на мене та моїх захисників. Зокрема, мене, як адвоката, позбавили права на зайняття адвокатською діяльністю тільки за те фактично, що я звернувся з заявою до правоохоронних органів, що в мене вимагають незаконно кошти. ОСОБА_1 є адвокатом, він взяв під контроль адвокатуру і мене позбавили права займатися адвокатською діяльністю лише за те, що я кілька разів звертався з заявами про вимагання з мене хабарів. Тобто фактично я вчинював законні дії, фактично вчинював ті дії, що повинен вчинювати кожен правосвідомий громадянин. Попередніх чиновників по моїх заявах було притягнуто до відповідальності. Зараз почали чинити тиск на моїх захисників, порушувати проти них дисциплінарні провадження і через шантаж позбавити їх права займатися адвокатською діяльністю змушують відмовитися від захисту моїх інтересів у суді. Вже один з адвокатів повідомив мене, що вимушений вийти зі справи, оскільки його в категоричній формі поставили при таких умовах. Мене позбавляють права не лише права на справедливий суд, а й навіть права на захист, адвокатський захист, правовий захист. Я оскаржив позбавлення мене права на адвокатську діяльність до суду, але через тиск на суддів мені відмовляють у поновленні мого законного права. Який же може бути справедливий суд, коли ОСОБА_1 повторно через підконтрольну адвокатуру в незаконний спосіб обирався членом Вищої ради правосуддя і через його посаду судді бояться об`єктивно розглядати справу, а прокурори підтримувати обвинувачення. В суді над ОСОБА_1 і ОСОБА_10 відбуваються неймовірні речі: диск із записами розмов ОСОБА_1 виявляється пошкодженим, протоколи допиту ключових свідків - відсутні, справу розглядають так, щоб це все мало вигляд мов би провокації. При цьому, прокуратура і СБУ бездіють. Зверніть увагу на всі докази у справі, записи розмов, самі зробіть висновок чи хотів ОСОБА_1 зі ОСОБА_10 в злочинний спосіб заробити кошти. Звертаюся до Президента, народних депутатів, публічно до Генерального прокурора, голови СБУ, директора НАБУ, активістів і громадських діячів, які хочуть боротися з корупцією, втрутитися у справу. Прошу добитися публічного і об`єктивного розгляду справи з метою притягнення до відповідальності цих осіб. І на останнє хочу сказати: по нашому діючому законодавству антикорупційному заявника і викривача корупції, корупціонерів заборонено притягувати до будь-якої відповідальності. Я ж як добросовісний громадянин, якому стало відомо про факти вчинення протиправних дій, звернувся до правоохоронних органів, але, на жаль, все обернулося проти мене. І це при тому, що є дійсно беззаперечні докази вини цих осіб. І ці особи були фактично затримані при передачі коштів. Тому прошу дійсно допомогти об`єктивно вирішити дану справу».
		Позивач вказував, що розповсюджена відповідачами інформація є недостовірною, а її поширення принижує його честь, гідність та ділову репутацію. 
		Зокрема вважав недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, наступні висловлювання ОСОБА_3 , розповсюджені під час брифінгу на телеканалі «РАДА»: «...одіозного члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 ...»; «... дві фірми, які напряму пов`язані з паном ОСОБА_1 , а саме до його дружини, провели аукціон і купили абсолютно незаконно будівлю в самому центрі Києва на бульварі Шевченка за 7 мільйонів гривень. При тому, що офіційна вартість складала 31 мільйон, 38 мільйонів, недоотримали 31 мільйон гривень за курсом 8...»; «... пан ОСОБА_1 всупереч Конституції подав свою кандидатуру і вдруге зайняв пост як член Вищої ради правосуддя...»; «...Коли говориш про пана ОСОБА_1 , таке враження, що ти говориш не про адвоката, а про якогось лідера злочинного угрупування, бо була справа, про яку розказали всі засоби масової інформації, особисто Генеральний прокурор на своєму Фейсбуці показав як затримали посередника, який передавав 500 000 доларів, де прямо вказується, що ці кошти йшли пану ОСОБА_1 , що він повинен був курувати справу, судову справу, і захищати інтереси однієї приватної особи..».
		Також вважав недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, наступні висловлювання ОСОБА_2 , розповсюджені під час брифінгу на телеканалі «РАДА»: «...Суди виправдовують члена Вищої ради правосуддя, а член Вищої ради правосуддя не притягує їх до дисциплінарної відповідальності. Шевченківським судом було виправдано їх і це стало можливим через те, що ОСОБА_1 є саме членом Вищої ради правосуддя і впливає на суддів...»; «...ОСОБА_1 ... взяв під контроль адвокатуру...»; «... ОСОБА_1 повторно через підконтрольну адвокатуру в незаконний спосіб обирався членом Вищої ради правосуддя і через його посаду судді бояться об`єктивно розглядати справу, а прокурори підтримувати обвинувачення...».
		Зазначав, що брифінг ОСОБА_3 за участі ОСОБА_2 транслювався ДП «ПТ «РАДА», яке є державною телеорганізацією, що реалізує покладені на неї завдання щодо всебічного висвітлення діяльності Верховної Ради України, комітетів, комісій, народних депутатів України, депутатських фракцій (депутатських груп).
		Крім того, позивач посилався на те, що поширенням недостовірної інформації йому завдано моральну шкоду, оскільки він знаходиться під впливом психологічного та морального тиску, що призводить до вимушених змін у його життєвих та службових стосунках; він став заручником поширеної щодо нього недостовірної інформації та змушений постійно виправдовуватися перед колегами та знайомими, переконуючи їх у неправдивості інформації, поширеної щодо нього, в зв`язку із чим він постійно знаходиться у стані стресу, що не може не позначитися на його повсякденному житті.
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати вказану вище інформацію недостовірною й такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію, та зобов`язати відповідачів протягом 15 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення в ефірі ДП «Парламентський телеканал «РАДА» у програмі «Брифінги» резолютивної частини рішення у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, а також стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його користь по 500 тис. грн з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 
		2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано інформацію, поширену відносно ОСОБА_1 народним депутатом України ОСОБА_3 у програмі «Брифінги», що транслювалась ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі ДП «ПТ «РАДА», а саме: 
		«…одіозного члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 …»;
		«…дві фірми, які напряму пов`язані з паном ОСОБА_1 , а саме до його дружини, провели аукціон і купили абсолютно незаконно будівлю в самому центрі Києва на бульварі Шевченка за 7 мільйонів гривень. При тому, що офіційна вартість складала 38 мільйонів, недоотримали 31 мільйон гривень за курсом 8…»;
		«…пан ОСОБА_1 всупереч Конституції подав свою кандидатуру і вдруге зайняв пост як член Вищої ради правосуддя…»;
		«Коли говориш про пана ОСОБА_1 , таке враження, що ти говориш не про адвоката, а про якогось лідера злочинного угрупування, бо була справа, про яку розказали всі засоби масової інформації, особисто Генеральний прокурор на своєму Фейсбуці показав як затримали посередника, який передавав 500 000 доларів, де прямо вказується, що ті кошти йшли пану ОСОБА_1 , що він повинен був курували справу, судову справу, і захищати інтереси однієї приватної особи…»,
		недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію  
		ОСОБА_1 Визнано інформацію, поширену відносно ОСОБА_1           ОСОБА_2 у програмі «Брифінги», що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі ДП «ПТ «РАДА», а саме:
		«Суди виправдовують члена Вищої ради правосуддя, а член Вищої ради правосуддя не притягує їх до дисциплінарної відповідальності. Шевченківським судом було виправдано їх і це стало можливим через те, що ОСОБА_1 є саме членом Вищої ради правосуддя і впливає на суддів…»;
		«…ОСОБА_1… взяв під контроль адвокатуру…»;
		«… ОСОБА_1 повторно через підконтрольну адвокатуру в незаконний спосіб обирався членом Вищої ради правосуддя і через його посаду судді бояться об`єктивно розглядати справу, а прокурори підтримувати обвинувачення…»,
		недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .
		Зобов`язано народного депутата України ОСОБА_3 протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення в ефірі ДП «ПТ «РАДА» у програмі «Брифінги» резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів.
		Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення в ефірі ДП «ПТ «РАДА» у програмі «Брифінги» резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів.
		Зобов`язано ДП «ПТ «РАДА» протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі надати народному депутату України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ефірний час в програмі «Брифінги» для спростування недостовірної інформації шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду у цій справі. 
		Стягнуто з народного депутата України ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн.
		В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своїми висловлюваннями та твердженнями розповсюджували інформацію про позивача невизначеному колу осіб, яка формує негативне враження у суспільстві про позивача як про людину, громадянина, його професійні якості, позбавляючи при цьому суспільство можливості самостійно надавати оцінку та складати враження стосовно дій у поведінці позивача. Суд вважав, що твердження відповідачів відносно позивача формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. Суд першої інстанції зазначив, що поширення інформації мало місце щодо публічної особи, яка відіграє певну роль у суспільному житті України і межа допустимої критики щодо якого є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, однак поширена інформація є негативною, а її розповсюдження може створити негативні наслідки для позивача, поставити під сумнів дотримання ним норм законодавства України та його моральних якостей. Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу діями відповідачів завдано моральної шкоди, оскільки до відома необмеженого кола осіб розповсюджено недостовірну інформацію, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача в громадській думці, думці суддівського корпусу, адвокатів та прокурорів України, інших членів Вищої ради правосуддя та співробітників апарату Вищої ради правосуддя, та на даний момент позивач знаходиться під впливом психологічного та морального тиску, що призводить до вимушених змін у життєвих та службових стосунках позивача.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва 
		від 21 січня 2020 року - без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що враховуючи доведеність у судовому засіданні факту поширення відповідачами про позивача недостовірної інформації, беручи до уваги те, що відповідачами не було доведено, що поширена ними інформація є достовірною, висновок суду про наявність підстав для захисту особистих немайнових прав позивача у зв`язку з поширеннями відносно нього недостовірної та неправдивої інформації є обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження відповідачів відносно позивача формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують його право на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачу  моральної шкоди шляхом стягнення з відповідачів на його користь 25 тис. грн з кожного. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційних скарг про те, що поширена відповідачами про позивача інформація є оціночними судженнями, вказавши, що ця інформація має категоричну стверджувальну форму, прямо вказує на вчинення позивачем тих чи інших протиправних дій, не є припущенням чи критикою діяльності позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями і підлягає спростуванню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи   особи, яка подала її подала
		У касаційній скарзі представник  ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 
		2020 рокув частині, що стосується ОСОБА_3 , і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц,           від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 201/3801/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, який підлягав відводу (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанції дійшли неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, не врахували, що твердження, висловлені ОСОБА_3 у програмі «Брифінги», що транслювалась ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі               ДП «ПТ «РАДА», є його власними судженнями та оцінкою загальновідомої інформації, на яку заявник має право. На думку заявника, суди не врахували положення Закону України «Про інформацію» та судову практику Європейського суду з прав людини. Особа, яка подала касаційну скаргу, наголошує на тому, що позивач, перебуваючи на посаді члена Вищої ради правосуддя, є публічною особою, відомою у суспільстві, тому межа допустимої критики та обсяг поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він відіграє важливу роль у діяльності держави, його безпосередні дії становлять суспільний інтерес. Заявник вважає, що суди безпідставно стягнули з нього відшкодування моральної шкоди, не врахувавши положення частини другої статті 31 Закону України «Про інформацію», відповідно до якого суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної шкоди.Зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення кожного аргументу апеляційної скарги, а також вказує на те, що суддя суду першої інстанції підлягала відводу.
		Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу положень статті 400 ЦПК України.
		У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Народним депутатом України ОСОБА_3 у програмі «Брифінги», яка транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі ДП «ПТ «РАДА», була поширена інформація, яку ОСОБА_1 вважає недостовірною, наступного змісту:
		«...одіозного члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 ...»;
		«...дві фірми, які напряму пов`язані з паном ОСОБА_1 , а саме до його дружини, провели аукціон і купили абсолютно незаконно будівлю в самому центрі Києва на бульварі Шевченка за 7 мільйонів гривень. При тому, що офіційна вартість складала 31 мільйон, 38 мільйонів, недоотримали 
		31 мільйон гривень за курсом 8...»;
		«...пан ОСОБА_1 всупереч Конституції подав свою кандидатуру і вдруге зайняв пост як член Вищої ради правосуддя...»;
		«...Коли говориш про пана ОСОБА_1 , таке враження, що ти говориш не про адвоката, а про якогось лідера злочинного угрупування, бо була справа, про яку розказали всі засоби масової інформації, особисто Генеральний прокурор на своєму Фейсбуці показав як затримали посередника, який передавав 500 000 доларів, де прямо вказується, що ці кошти йшли пану ОСОБА_1 , що він повинен був курувати справу, судову справу, і захищати інтереси однієї приватної особи...».
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 липня 2012 року у справі № 5011-61/7364-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Кредит Європа банк» до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», товариства з обмеженою відповідальністю «Іммобільяре Юкрейн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «БТС Хаус», про визнання прилюдних торгів з реалізації нежилих приміщень, площею 
		243,7 кв. м, у будинку № 10 по бульвару Шевченка у м. Києві (щодо яких висловлювався ОСОБА_3 у програмі «Брифінги», яка транслювалася 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі ДП «ПТ «РАДА»).
		Під час розгляду справи № 5011-61/7364-2012 судами встановлено, що прилюдні торги з реалізації нежилих приміщень, площею 243,7 кв. м, 
		у будинку № 10 по бульвару Шевченка у м. Києві , в результаті яких ТОВ «БТС Хаус» придбало зазначені нежитлові приміщення, відбулись в порядку, передбаченому чинним законодавством. 
		У провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві знаходилося кримінальне провадження за № 52018000000000758 від 30 липня 
		2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
		Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стала ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року у справі № 760/16991/18, відповідно до якої зобов`язано уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою народного депутата України ОСОБА_3 від 20 червня 2018 року про можливі протиправні дії ОСОБА_1 .
		Постановою про закриття кримінального провадження від 22 травня 
		2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000758 від 30 липня 
		2018 року, було закрите у зв`язку з встановленням відсутності складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
		Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 
		2018 року у справі № 761/34909/18 (провадження № 1-кп/761/845/2018), залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду 
		від 21 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		У відповідності до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
		Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до статті 34 Конституції Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		За змістом статті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 276 ЦК України).
		За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Отже у цій категорії справ необхідно надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів, а також права на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, а також для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти, зокрема, передання інформації з використанням телебачення.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Публічна особа, державний службовець, повинні бути готовими 
		до підвищеного рівня критики, у тому числі у різкій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		За положеннями частини другої статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		При цьому суспільство також має право на отримання інформації, 
		яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю 
		за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, 
		яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб 
		є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими 
		ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		У той же час, відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження недостовірності поширеної народним депутатом України ОСОБА_3 інформації відносно ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_3 поширив на телеканалі відомості, які не базуються на фактах.
		Зокрема ОСОБА_3 стверджував, «...Коли говориш про пана ОСОБА_1 , таке враження, що ти говориш не про адвоката, а про якогось лідера злочинного угрупування, бо була справа, про яку розказали всі засоби масової інформації, особисто Генеральний прокурор на своєму Фейсбуці показав як затримали посередника, який передавав                           500 000 доларів, де прямо вказується, що ці кошти йшли пану ОСОБА_1 , що він повинен був курувати справу, судову справу, і захищати інтереси однієї приватної особи....».
		Суди встановили, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року у справі № 761/34909/18 (провадження                         № 1-кп/761/845/2018), залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що           ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України.
		Отже, вказана інформація, в якій ОСОБА_3 фактично стверджував про керівну роль ОСОБА_1 у злочинному угрупованні, не може вважатись оціночним судженням, є недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності та честі, на недоторканність ділової репутації. Перебування у суді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , який обіймає посаду члена Вищої ради правосуддя, та поширення у засобах масової інформації та соціальних мережах інформації про вказане кримінальне провадження, не надавали ОСОБА_3 підстав для того, щоб публічно назвати ОСОБА_1 лідером злочинного угрупування.
		Також ОСОБА_3 стверджував, що «... пан ОСОБА_1 всупереч Конституції подав свою кандидатуру і вдруге зайняв пост як член Вищої ради правосуддя...», назвавши ОСОБА_1 одіозним членом Вищої ради правосуддя.
		Слово «одіозний» має значення: який викликає негативне ставлення до себе; не подобається, небажаний, неприйнятний, ненависний.
		Статтею 11 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено порядок обрання членів Вищої ради правосуддя з`їздом адвокатів України, а саме: з`їзд адвокатів України обирає членів Вищої ради правосуддя шляхом таємного голосування; голосування проводиться виключно за кандидатів у члени Вищої ради правосуддя, які подали документи у порядку, встановленому цим Законом, та обрані делегатами цього з`їзду; голосування також проводиться за кандидатів у члени Вищої ради правосуддя, які подали документи у порядку, встановленому цим Законом, та висунуті безпосередньо на з`їзд не менш як двадцятьма відсотками обраних делегатів з`їзду; обраним на посаду члена Вищої ради правосуддя вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів з`їзду адвокатів України.
		За змістом частини п`ятої статті 131 Конституції України строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.
		У лютому 2019 року 48 народних депутатів України, в тому числі                       і ОСОБА_3 , звернулись до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення положень частини п`ятої статті 131 Конституції України. 
		Ухвалою Великої Палати Конституційного Суду України від 06 червня          2019 року у справі № 1-44/2019 (902/19) у відкритті конституційного провадження за конституційним поданням було відмовлено.
		Щодо поширеної ОСОБА_3 інформації «... дві фірми, які напряму пов`язані з паном ОСОБА_1, а саме до його дружини, провели аукціон і купили абсолютно незаконно будівлю в самому центрі Києва на бульварі Шевченка за 7 мільйонів гривень. При тому, що офіційна вартість складала 31 мільйон, 38 мільйонів, недоотримали 31 мільйон гривень за курсом 8...», судами встановлено наступні обставини. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 липня 2012 року у справі № 5011-61/7364-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Кредит Європа банк» до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», товариства з обмеженою відповідальністю «Іммобільяре Юкрейн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «БТС Хаус», про визнання прилюдних торгів з реалізації нежилих приміщень, площею 
		243,7 кв. м, у будинку № 10 по бульвару Шевченка у м. Києві .
		Під час розгляду справи № 5011-61/7364-2012 судами встановлено, що прилюдні торги з реалізації нежилих приміщень, площею 243,7 кв. м, 
		у будинку № 10 по бульвару Шевченка у м. Києві , в результаті яких ТОВ «БТС Хаус» придбало зазначені нежитлові приміщення, відбулись в порядку, передбаченому чинним законодавством. 
		Постановою про закриття кримінального провадження від 22 травня 
		2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000758 від 30 липня 
		2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, було закрите у зв`язку з відсутності складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
		Отже, поширена ОСОБА_3 інформація про порушення, допущені при набутті права власності на нерухоме майно юридичними особами, які пов`язані із ОСОБА_1 , не підтвердилась. 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, баланс прав на свободу слова, вираження поглядів та на повагу до гідності та честі, недоторканність ділової репутації, презумпцію невинуватості, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , інформації щодо останнього, поширеної ОСОБА_3 у програмі «Брифінги», що транслювалась                  ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі ДП «ПТ «РАДА». Судами було правильно враховано, що висловлювання ОСОБА_3 містять фактичні твердження про факти порушення позивачем Конституції України, вчинення ним протиправних дій з метою набуття нерухомого майна, вчинення дій, які містять ознаки складу злочину, відповідальність за які встановлена            КК України. Однак повідомлені ОСОБА_3 відомості спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема постановою про закриття кримінального провадження № 52018000000000758 від 22 травня 2019 року, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня      2018 року у справі № 761/34909/18 (провадження № 1-кп/761/845/2018), залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року. Також судами мотивовано визнана недостовірною поширена ОСОБА_3 інформація щодо незаконності придбання будівлі у центрі міста Києва, яка спростовується судовими рішеннями у справі № 5011-61/7364-2012, що набрали законної сили.
		Поширена інформація, враховуючи її загальних контекст, не може вважатись оціночними судженнями, а є у переважній більшості констатацією фактів зі використанням різкої лексики (застосування слів «одіозний», «лідер злочинного угрупування»), що є надмірним, з огляду на ситуацію та обставини, за яких відбувалось поширення таких висловлювань. 
		У результаті розгляду справи не здобуто доказів на підтвердження достовірності вищевказаної поширеної негативної інформації, яка порушує права позивача на повагу до його гідності та честі, на недоторканність ділової репутації.
		Правильним слід визнати висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про спростування розповсюдженої ОСОБА_3 недостовірної інформації щодо нього, в такий же спосіб, в якій вона була поширена.
		Доводи касаційної скарги про наявність підстав для відводу судді 
		Соколова О. М. від участі у розгляді справи є необґрунтованими, оскільки наведені представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 обставини щодо тиску на суддю з боку позивача не підтверджені належними та допустимими доказами та не дають підстав для сумніву у неупередженості та об`єктивності судді й не свідчать про заінтересованість судді у результаті розгляду справи. Питання щодо відводу судді правильно вирішено ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року.
		Необґрунтованим є посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц, від 11 лютого 
		2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від 01 лютого 2018 року у справі 
		№ 757/33799/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, 
		від 11 червня 2020 року у справі № 201/3801/17, оскільки фактичні обставини, встановлені судами у зазначених справах, та у справі, яка переглядається, не можуть бути визнані тотожними.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації. 
		Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами попередніх інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		У відповідності до частини другої статті 31 Закону України «Про інформацію» суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
		Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (частина перша статті 1 Закону України «Про вищу раду правосуддя»).
		Враховуючи, що позивач на час поширення відповідачами інформації був членом Вищої ради правосуддя, інформація стосувалась значною мірою діяльності ОСОБА_1 , як члена Вищої ради правосуддя, а підставою для відшкодування моральної шкоди позивач вказував наявність негативних наслідків поширення ОСОБА_3 відносно нього необмеженому колу осіб недостовірної негативної інформації, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача в думці суддівського корпусу, адвокатів та прокурорів України, інших членів Вищої ради правосуддя та співробітників апарату Вищої ради правосуддя, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_3 завданої позивачу моральної шкоди та не врахували, що поширена останнім інформація стосується діяльності позивача як особи, яка наділена владними повноваженнями, а визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування є у даному випадку достатньою сатисфакцією.
		Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Верховний Суд, встановивши, що суди попередніх інстанцій, виходячи із встановлених обставин, неправильно застосували норми матеріального права, дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 25 тис. грн в рахунок відшкодування моральної школиз ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково. 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
		В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва                     від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 02 липня 2020 року щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                           Н. Ю. Сакара
		 
		 С. Ф. Хопта
		 
		 В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...