Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/935/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2021. Зареєстровано: 28.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: 11-кп/803/119/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019041440000005

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/119/21 Справа № 175/935/19   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2021 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		судді-доповідача               ОСОБА_2 ,
		суддів                   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі              ОСОБА_5 , 
		за участю:
		прокурора          ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого          ОСОБА_7 ,
		захисників-адвокатів         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42019041440000005 за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_7 -адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9  на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2020 року щодо  ОСОБА_7 , -
		ВСТАНОВИЛА:
		цим вироком
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прибузьке Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого водієм ТОВ «Кловін», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, строком на 2 роки, з конфіскацією всього майна, приналежного на праві власності.
		На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_7 6 рангу державного службовця.
		Строк покарання ухвалено обчислювати з 01 вересня 2020 року і у строк відбуття покарання зараховано перебування ОСОБА_7 на попередньому ув`язненні: з моменту затримання 11 січня 2019 року по день звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави - по 15 січня 2019 року.
		До набрання вироком законної сили обрано обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
		Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні наступного.
		ОСОБА_7 , на підставі розпорядження голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № К-34/о/292-18 від 03.05.2018 року був призначений на посаду начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та йому присвоєно 6 ранг державного службовця, у зв`язку з чим він належить до категорії «Б» посад державної служби, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу», як керівник структурного підрозділу місцевої державної адміністрації.
		Відповідно до службових обов`язків ОСОБА_7 є особою, яка постійно здійснює функції представника влади та обіймає в органі державної влади  місцевій державній адміністрації, посаду керівника структурного підрозділу, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій, у зв`язку з чим в силу п. 1 Примітки до ст. 364 КК України, п. 2 Примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		09.01.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_10 звернувся до відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації з пропозицією укласти договір щодо надання послуг з організації харчування для Комунального закладу «Олександрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області.
		Начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_7 погодився на укладання вищевказаного договору від імені органу державної влади з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 на загальну суму 177 000 грн., однак висловив вимогу про надання йому неправомірної вигоди в розмірі 10% від суми договору, що становить 18 000,00 грн., як обов`язкової умови укладення вищевказаного договору.
		Внаслідок вищевказаних умисних, корисливих та протиправних дій ОСОБА_7 . ОСОБА_10 прийшов до висновку про неможливість подальшого здійснення підприємницької діяльності по наданню послуг з організації харчування для Комунального закладу «Олександрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області без надання начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_7 неправомірної вигоди.
		Усвідомлюючи протиправні дії начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_7 , ОСОБА_10 10.01.2019 року звернувся до правоохоронних органів.
		Приблизно о 14.50 годині 11.01.2019 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 45 в будівлі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області розташованої за адресою: Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 5, ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням свого службового становища в інтересах того, хто надає таку вигоду, достовірно знаючи, що питання укладання договору про закупівлю послуг за публічні кошти по наданню послуг з організації харчування для вказаної школи, належить до його службових повноважень, під час проведення співробітниками Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, отримав від ОСОБА_10 , неправомірну вигоду в сумі 18 000 грн. за укладення з останнім, як фізичною особою-підприємцем, договору про закупівлю послуг за публічні кошти по наданню зазначених вище послуг.
		В апеляційних скаргах:
		- захисник ОСОБА_8 просить вказаний вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а у разі встановлення судом відсутності підстав повернення справи на новий розгляд, призначити більш м`яке покарання.
		На його думку, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 обґрунтовано судом доказами, незважаючи на наявні порушення вимог КПК України при їх складанні, а саме: заявою ОСОБА_10 про вчинення злочину від 09.01.2019 року; протоколом огляду від 11.01.2019 року, відповідно до якого виготовлено імітаційні засоби грошових коштів у сумі 17 000 грн. та упаковані до конверту; протоколом огляду речей і документів від 11.01.2019 року з додатками, відповідно до якого імітаційні засоби грошових коштів у сумі 17 000 грн. та грошові кошти у сумі 1 000 грн. були оглянуті, помічені препаратом «Промінь-1», після чого імітаційні засоби були обкладені справжніми грошима та передані ОСОБА_10 ; протоколом обшуку від 11.01.2019 року з додатком, відповідно до якого за участю ОСОБА_7 було проведено обшук у кабінеті 45 адміністративної будівлі Дніпровської районної державної адміністрації.
		Вказує,що заява ОСОБА_10 на ім`я«Начальника УЗЕв Днепропетровскойобласти» датовананим 09.01.19року,зареєстрована вхідним№ М-9в управліннізахисту економікив Дніпропетровськійобласті 10.01.2019року,а переданадля «прийняттярішення вмежах законодавства»гр. ОСОБА_11  лише 11.01.2019 року. Відповідно до витягу з ЄРДР, графа «короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» містить запис «До Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 10.01.2018 року із заявою звернувся громадянин ОСОБА_10 щодо вимагання неправомірної вигоди службовою особою органу державної влади....», реєстрацію проводив слідчий Дніпровського відділу поліції ОСОБА_12 . Зазначені вище протоколи огляду, на його думку, не відповідають вимогам п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України, оскільки вступна їх частина не містить відомостей про особу, яка проводила процесуальну дію, а обшук службового кабінету, проведений за участю затриманого ОСОБА_7 , якому перед початком обшуку було повідомлено про фактичне його затримання, проведено без участі захисника, що є грубим порушенням права на захист.
		Також апелянтзазначає,що судомне наведеножодного мотивута підставпризначення основногопокарання увиді позбавленняволі настрок 7років.Посилається,що державнийобвинувач наполягавна призначенніосновного покаранняу видіпозбавлення воліна строк5років,як ненаведено судомй належнихмотивів позбавлення ОСОБА_7 .6-горангу державногослужбовця.Не булиналежним чином,на думкузахисника,враховані ідані проособу засудженого,який ранішене судимий,до дисциплінарної чиадміністративної відповідальностіне притягувався,має родину,неповнолітню дитину,і хочаобвинувачується увчиненні тяжкогозлочину,але йогопредметом є невелика сума грошей у розмірі 18 000 грн. Даних про суспільний резонанс чи наявність шкоди державним інтересам, не було отримано під час судового розгляду. 
		- захисник ОСОБА_9 просить скасувати вищевказаний вирок, у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, скасувати запобіжний захід ОСОБА_7 та звільнити його в залі суду негайно.
		Вважає, що вирок є незаконним, необґрунтованим, постановленим з істотними порушеннями норм процесуального права, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
		На його думку, суд першої інстанції не надав належної оцінки дослідженим у справі доказам та обґрунтував свої висновки щодо доведеності вини його підзахисного на недопустимих та недостовірних доказах. На підтвердження цього посилається на те, що вирок суду обґрунтовано, в тому числі, показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що він здійснює свою діяльність як приватний підприємець та надає послуги з організації харчування (банкети та фуршети), але прокурором не було надано суду доказів цього. Разом з цим, у відкритих реєстрах наявна інформація, що заявник ОСОБА_10 є засновником Благодійного фонду «Охорона громадського порядку», що, на думку захисника, може свідчити про зв`язки останнього з правоохоронними органами, а в такому випадку наявні ознаки провокації злочину з боку правоохоронних органів заявника ОСОБА_10 . Вважає, що ОСОБА_7 не вчиняв активних дій щодо отримання неправомірної вигоди, навпаки, заявник ОСОБА_10 намагався ініціативно спілкуватися з обвинуваченим, спрямовуючи розмову у необхідному для нього напрямку, просив надати йому договір за підписом ОСОБА_7 , незважаючи на те, що договір не відповідає законодавству та не може нести юридичні наслідки. Дана обставина, як вказує апелянт, підтверджується відеозаписом до протоколу проведення негласної слідчої дії аудіо- відео- контролю стосовно ОСОБА_7 та протоколом про результати негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у вигляді слідчого експерименту від 23.01.2019 р., згідно з яким зафіксовано діалог між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . 
		На його думку, суд безпідставно не взяв до уваги аргументи захисту в частині того, що договір, підписаний ОСОБА_7 на прохання заявника ОСОБА_10 , не відповідає вимогам ЦК України та не спрямований на настання юридичних наслідків, оскільки він не містить основних реквізитів, а саме дати, ціни договору, основних умов договору та не надає право останньому здійснювати господарську чи підприємницьку діяльність у власних інтересах.
		Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_7 був звільнений з займаної посади 11.01.2019 року, а тому жодним чином не міг здійснити дії в інтересах заявника ОСОБА_10 щодо укладання з ним договору, який би надавав останньому право на здійснення підприємницької діяльності щодо організації послуг харчування у загальноосвітній школі.
		Захисник також вважає, що суд надав невірну оцінку порушенню права на захист обвинуваченого органом досудового розслідування, а саме тій обставині, що протокол затримання ОСОБА_7 складено не в момент його фактичного затримання, о 14 год. 54 хв. 11.01.2019 року, у приміщенні кабінету № 45 відділу освіти, культури, молоді та спорту адміністративної будівлі Дніпровської районної державної адміністрації, через 4 години, а саме о 18 годині 45 хвилин. В момент затримання ОСОБА_7 не було роз`яснено право мати захисника, внаслідок чого ряд слідчих (розшукових) дій здійснювалися за його участі без захисника, а протокол про затримання складено було тільки тоді, коли прибув залучений захисник з центру надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_13 . 
		Допущені порушення, на думку апелянта, є істотними та є беззаперечною підставою для поставлення під сумнів законності протоколу освідування ОСОБА_7 від 11.01.2019 року, а також протоколу обшуку від 11.01.2019 року, проведеного в його кабінеті №45 адміністративної будівлі Дніпровської районної державної адміністрації, які є недопустимими доказами, як і похідні від них висновок експерта від 31.01.2019 року №1/8.14/170, постанова про визнання і приєднання до справи речових доказів від 06.02.2019 року, висновок експерта №3/2.3/65 від 06.02.2019 року за результатами судової технічної експертизи документів, а саме 5 банкнот номіналом по 200 гривень Національного банку України, постанова слідчого від 11.01.2019 року про визнання речовими доказами 5 банкнот номіналом по 200 гривень Національного банку України, протокол огляду від 23.01.2019 року мобільного телефону марки Sоnу Ехреrіа Z-5, протокол огляду речей та документів від 11.01.2019 року з додатками. До того ж, під час оцінки вказаних доказів суд першої інстанції не врахував, що стороною обвинувачення відповідно до положень ч. 2 ст. 92 КПК України не було надано суду доказів на підтвердження законності джерела походження 5 купюр номіналом по 200 гривень.
		Крім того, захисник ОСОБА_9 вважає, що до показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які були залучені в якості понятих при складанні протоколу огляду речей та документів від 11.01.2019 року, необхідно відноситися критично, оскільки вони заздалегідь були підготовлені органами досудового розслідування та приймали участь у кожній слідчій дії, зокрема в ході складання протоколу освідування особи ОСОБА_7 , протоколу обшуку від 11.01.2019 року, проведеному у кабінеті № 45 адміністративної будівлі Дніпровської районної державної адміністрації. Між тим, з показань вказаних свідків вбачається, що вони не були очевидцями подій, які є предметом доказування у даному кримінальному провадженні - прохання надати неправомірну вигоду або її вимагання, а обставини кримінального правопорушення їм відомі виключно зі слів працівників поліції та слідчого.
		Таким чином, на думку захисника, висновки суду не підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, тобто є припущеннями, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, яка безумовно вплинула на вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , що є підставою для скасування вироку відповідно до ст. 411 КПК України та на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України повторного дослідження всіх доказів, на яких ґрунтуються висновки суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на їх необґрунтованість, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційні скарги з викладених у них підстав, перевіривши і проаналізувавши доводи, які викладені в апеляційних скаргах, співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступних висновків. 
		Аналізуючи доводи апеляційних скарг захисників щодо недоведеності вини ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винність останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368КК України, є ґрунтовним та підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, що узгоджуються між собою, в тому числі: 
		- показаннями свідка ОСОБА_10 що обставин надання ним неправомірної вигоди обвинуваченому ОСОБА_7 ;
		- показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які 11.01.2019 р. у статусі понятих були присутніми при огляді, поміченні та передачі грошових коштів і імітаційних засобів ОСОБА_10 , після чого брали участь у проведенні обшуку у службовому кабінеті обвинуваченого;
		- протоколом огляду речей і документів від 11.01.2019 р. з додатками до нього, згідно якому у присутності понятих були оглянуті грошові кошти у розмірі 1.000, 00 грн. та імітаційні засоби на загальну суму 17.000, 00 грн., які було помічено за допомогою препарату «Промінь-1» та передано ОСОБА_10 ;
		- протоколом обшуку від 11.01.2019 р., згідно якого під час обшуку у кабінеті № 45 будівлі Дніпровської районної державної адміністрації по АДРЕСА_2 у ОСОБА_7 було вилучено зокрема 18.000, 00 грн., надані йому ОСОБА_10 як неправомірну вигоду;
		- протоколом освідування особи від 11.01.2019 р., згідно якого було відібрано контрольний зразок, а також відібрано сухі ватні змиви з рук ОСОБА_7 ;
		- висновком експерта від 31.01.2019 р. № 1/8.14/170, згідно якому на банкнотах й імітаційних засобах, вилучених в ОСОБА_7 , а також на змивах з його рук було виявлено сліди спеціальних хімічних речовин з люмінесценцією жовтого кольору в УФ-променях, що мають спільну родову приналежність між собою;
		- договором «Про закупівлю послуг за публічні кошти» без дати з особистим підписом обвинуваченого ОСОБА_7 , де одною стороною є Відділ освіти, культури та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в особі начальника ОСОБА_7 , іншою  ФОП ОСОБА_10 , а предметом є надання послуг харчування для КЗ «Олександрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дніпровської районної ради Дніпропетровської області»;
		- протоколом про результати аудіо- відеоконтролю особи від 23.01.2019 р. та протоколом про результати НСРД  контролю за вчиненням злочину у виді слідчого експерименту від 23.01.2019 р., де чітко зафіксовані обставини надання ОСОБА_10 неправомірної вигоди ОСОБА_7 ;
		- відеозаписом аудіо- та відеоконтролю, яким зафіксовані обставини надання ОСОБА_10 неправомірної вигоди ОСОБА_7 .
		Дослідивши з дотриманням вимог закону та детально проаналізувавши у вироку вищезазначені та інші докази, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який колегія суддів вважає правильним та з ним погоджується, оскільки суд першої інстанції дав належну оцінку наданим стороною обвинувачення доказам не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв`язку та системності, і ці докази в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого, який судом вірно визначений за статусом відповідною посадовою особою, складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та доведеності вини останнього у його вчиненні, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. 
		У зв`язку з вищенаведеним не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційних скарг захисників щодо неправильності встановлення судом фактичних обставин справи та недоведеності винуватості ОСОБА_7 .
		Аналізуючи решту доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки вони випливають з його власного суб`єктивного аналізу і переоцінки окремих доказів. При цьому оцінка і тлумачення таких доказів здійснюються тенденційно, вибірково, із спотворенням їх дійсного змісту та відокремлено від інших обставин та доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
		Так, посилання захисника на те, що заява ОСОБА_10 про вчинення злочину ОСОБА_7 датована 09.01.2019 р., зареєстрована 10.01.2019 р., втім передана виконавцю лише 11.01.2019 р., колегія суддів вважає непереконливими з огляду на те, що вказана заява з іншими матеріалами, згідно штампу вхідної кореспонденції (т. 1 а.с. 10), надійшла до Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 10.01.2019 р., о 12:25 годин того ж дня на її підставі було внесено до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення (т. 1 а.с. 3) та розпочато процедуру досудового розслідування. На думку колегії суддів, наявність на заяві ОСОБА_10 візи посадової особи, датованої 11.01.2019 р., не свідчить про будь-яку фальсифікацію матеріалів кримінального провадження і не ставить під сумнів належність наступних слідчих дій і допустимість їх результатів як доказів, в тому числі не дає підстав вважати, що будь-які із цих дій були вчинені до отримання заяви від ОСОБА_10 та/або до початку досудового розслідування. 
		Посилання захисника на відсутність у вступних частинах протоколу огляду від 11.01.2019 р. та протоколу огляду речей і документів від 11.01.2019 р. відомостей про особу, яка проводила відповідні процесуальні дії, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки у вступній частині протоколу огляду від 11.01.2019 р. прямо зазначено, що його проводив старший оперуповноважений УЗЕ в Дніпропетровській області майор міліції ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 24, 25), а в протоколі огляду речей і документів від 11.01.2019 р. (т. 1 а.с. 28-32) відомості про особу, що його проводила, - оперуповноваженого відділу протидії хабарництву УЗЕ в Дніпропетровській області ОСОБА_17 , - зазначено не у вступній частині, а наприкінці цього документу, що формально становить недотримання вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України, втім не є істотним порушенням і не може поставити під сумнів результати даної слідчої дії і можливість використання їх як доказів.
		Доводи апеляційної скарги щодо виходу суду, який призначив ОСОБА_7 основне покарання у виді семи років позбавлення волі, за межі позиції прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України позиція прокурора щодо виду та розміру покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому, не є обставиною, що підлягає обов`язковому врахуванню, і суд не зобов`язаний обов`язково призначати таке покарання, як пропонує прокурор.
		Посилання цього апелянта на надмірну суворість покарання, призначеного ОСОБА_7 , колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне. 
		Так, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_7 покарання судом з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України були враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України є умисним тяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він є раніше не судимим, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, відсутність обставин, які обтяжують, так і пом`якшують його покарання, особисте ставлення обвинуваченого до скоєного  невизнання вини в умовах її очевидної доведеності, що свідчить про відсутність в нього розкаяння і бажання виправитися. 
		Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд першої інстанції призначив обвинуваченому основне покарання у межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України, віддалене як від максимальної, так і від нижчої його межі, але ближче до останньої, у виді семи років позбавлення волі, з реальним його відбуванням, та додаткові покарання у виді позбавлення праваобіймати посадичи займатисьдіяльністю,пов`язаноюз виконаннямфункцій держави,строком на2роки,та конфіскаціївсього належногойому майна. На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом та розміром є необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Достатніх підстав для його пом`якшення, як про це просить захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. 
		Доводи апеляційної скарги захисника таких висновків не спростовують. Так, обставини, на які посилається вказаний апелянт, а саме відомості про особу обвинуваченого, розмір отриманої ним неправомірної вигоди тощо, були відомі суду першої інстанції, проаналізовані у мотивувальній частині вироку та, на думку колегії суддів, дістали належну оцінку при призначенні ОСОБА_7 покарання. З тих самих міркувань не можуть бути взяті до уваги і доводи захисника щодо відсутності у вироку належного мотивування призначеного покарання.
		Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_18 , колегія суддів приходить до наступного. 
		Посилання цього апелянта на наявність провокації вчинення злочину з боку ОСОБА_10 колегія суддів вважає непереконливими з огляду на те, що вони не мають об`єктивного підтвердження і являють собою суб`єктивні упереджені оціночні судження захисника щодо відомостей про особу свідка ОСОБА_10 і характеру дій останнього при спілкуванні з обвинуваченим. З такими оцінками колегія суддів, ретельно перевіривши наявні матеріали, не погоджується, вважаючи їх безпідставними, та в діях ОСОБА_10 ознак провокування не вбачає. 
		Посилання апелянта на те, що договір «Про закупівлю послуг за публічні кошти» без дати з особистим підписом обвинуваченого ОСОБА_7 не відповідає вимогам цивільного закону і не був спрямований на настання юридичних наслідків, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що як було встановлено судом першої інстанції і поза розумним сумнівом підтверджується дослідженими доказами, ОСОБА_10 передав, а ОСОБА_7 реально отримав неправомірну вигоду саме за укладання договору щодо надання послуг харчування для КЗ «Олександрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дніпровської районної ради Дніпропетровської області». Той факт, що відповідний договір як паперовий документ на моменту викриття та затримання ОСОБА_7 не був до кінця оформлений, істотного значення для справи не має і на юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого не впливає. 
		Доводи апелянта щодо звільнення обвинуваченого з займаної посади з 11.01.2019 р. повторюють лінію захисту, обрану в суді першої інстанції, яка була ретельно перевірена і в оскаржуваному вироку грунтовно визнана неспроможною. Колегія суддів, погоджуючись з цією оцінкою, вважає за необхідне додатково зазначити, що згідно матеріалам справи ОСОБА_7 11.01.2019 р. перебував на своєму робочому місці, вчиняв дії як службова особа, про своє звільнення співробітникам правоохоронних органів не повідомляв, а отже відсутні підстави вважати, що у вказаний день він дійсно був звільнений з посади.
		Така позиція апелянта є намаганням уникнути обвинуваченим кримінальної відповідальності за скоєне.
		Посилання апелянта на те, що обвинуваченого було фактично затримано о 14:54 годин 11.01.2019 р. у приміщенні його службового кабінету № 45 у будівлі Дніпровської районної державної адміністрації по вул. Тепличній, 5 в смт. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, а протокол затримання було складено лише о 18:45-19:15 годин того ж дня у будівлі по АДРЕСА_3 , не обґрунтовують вимоги апеляційної скарги з огляду на те, що після фактичного затримання обвинуваченого його було на підставі ст. 210 КПК України доставлено до органу досудового розслідування, де після явки захисника ОСОБА_13 і складено протокол затримання в порядку ч. 5 ст. 208 КПК України, в якому з урахуванням вимог вказаної процесуальної норми зазначено зокрема дату, місце і точний час затримання ОСОБА_7 , що не свідчить про порушення вимог закону при затриманні обвинуваченого.
		Посилання захисника на те, що на час проведення освідування особи ОСОБА_7 і обшуку його кабінету останній був фактично затриманий, але протокол про це ще не був складений і права йому не були роз`яснені, що, на думку захисника, ставить під сумнів результати цих слідчих дій, колегія суддів оцінює критично. Вказані процесуальні дії є самостійними, при їх проведенні особам, що брали у них участь, в тому числі ОСОБА_7 , були належно роз`яснені їх права та обов`язки, про що вони особисто розписалися у відповідних протоколах (т. 1 а.с. 42-44, 54-58). При цьому обвинувачений надав свою згоду на освідування, на участі захисників у вказаних слідчих діях, що згідно ст. ст. 236, 241 КПК України не є обов`язковою, не наполягав, будь-яких заперечень та зауважень не висловлював. 
		За таких обставин колегія суддів оцінює як безпідставні міркування апелянта щодо недопустимості доказів, похідних від протоколів затримання ОСОБА_7 від 11.01.2019 р., протоколу освідування ОСОБА_7 від 11.01.2019 р., протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_7 від 11.01.2019 р. 
		Посилання захисника на відсутність відомостей про джерело походження грошових коштів у розмірі 1.000, 00 грн., наданих ОСОБА_10 згідно протоколу огляду речей та документів від 11.01.2019 р., не відповідають дійсному змісту даного протоколу, згідно якому вказані кошти належали самому ОСОБА_19 і були надані ним, після чого ідентифіковані та помічені за допомогою спеціального засобу і видані останньому для подальшого використанні при проведенні слідчих дій (т. 1 а.с. 28-32).
		Доводи захисника щодо безпідставного посилання суду на показання понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які не були очевидцями подій, що складають предмет доказування у кримінальному провадженні, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що вказані свідки надали показання з приводу слідчих дій, учасниками яких вони були, а отже їх показання є джерелами доказів, які мають значення для оцінки інших доказів, що узгоджується з положеннями ст. 85 КПК України, і саме у цьому сенсі їх показання були враховані судом першої інстанції.
		Також колегія суддів не погоджується і з посиланням захисника на упередженість даних свідків, обґрунтованим тим, що останні 11.01.2019 р. брали участь у двох слідчих діях  в огляді речей та документів і в обшуку робочого кабінету обвинуваченого. Так, дана обставина не суперечить вимогам процесуального закону і не свідчить про будь-яку зацікавленість та/або необ`єктивність цих свідків, а доводи захисника про зворотне є його упередженими оціночними судженнями, що позбавлені об`єктивного обґрунтування.
		Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування або зміну вироку суду першої інстанції під час перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, - не встановлено.
		У зв`язку із вищенаведеним, підстав для задоволення апеляційних скарг захисників не вбачається, а тому вирок, як законний, слід залишити без змін. 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 -адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9  - залишити без задоволення.
		Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2020 року щодо  ОСОБА_7  - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...