Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/562/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2021. Зареєстровано: 28.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2021.
Дата набрання законної сили: 18.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 
		27.01.2021 Справа № 905/562/20 
		 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом: Керівника Слов`янської місцевої прокуратури, м.Слов`янськ, Донецька область в інтересах держави в особі
		позивача: Святогірської міської ради, м.Святогірськ, Донецька область
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ І К», м.Краматорськ, Донецька область
		про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 43648,86грн., розірвання договору оренди землі від 18.02.2009 та повернення земельної ділянки вартістю 18 689 409,00грн.
		 
		Присутні представники:
		прокурор: Кадецька Д.М., посвідчення №058455 від 03.12.2020
		від позивача: не з`явився
		від відповідача: не з`явився
		 
		Суть справи:
		 
		Керівник Слов`янської місцевої прокуратури м.Слов`янськ, Донецька область в інтересах держави в особі Святогірської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ І К", м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 43648,86грн., розірвання договору оренди землі від 18.02.2009 та повернення земельної ділянки вартістю 18689409,00грн.
		В обґрунтування позовних вимог Керівник Слов`янської місцевої прокуратури посилається на не виконання відповідачем умов договору оренди землі від 18.02.2009 в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2018 по 30.11.2019 у розмірі 43648,86грн.
		Ухвалою суду від 17.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; провадження у даній справі зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
		Ухвалою суду від 10.08.2020 провадження у справі поновлено та підготовче засідання призначено на 08.09.2020.
		28.08.2020 до суду від Слов`янської міської ради надійшли письмові пояснення щодо позову, згідно яких останній повністю підтримує заявлені позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та правомірними, і просить їх задовольнити.
		Ухвалою суду від 08.09.2020 підготовче засідання відкладено на 22.09.2020.
		22.09.2020 на електронну адресу суду від позивача Святогірської міської ради надійшло клопотання №1221/02.01-15 від 17.09.2020 про проведення судового засідання без участі його представника. При цьому, позивач у поданому клопотанні просить суд враховувати його правову позицію, викладену у листі від 26.08.2020 №1116/02.01-15 щодо підтримання позовних вимог заявлених прокурором.
		Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання 22.09.2020 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений в судовому засіданні на 13.10.2020.
		Ухвалою суду від 21.10.20 розгляд справи було зупинено до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №905/105/20.
		Ухвалою суду від 12.01.2021 поновлено провадження у справі №905/562/20 та призначено розгляд справи по суті на 27.01.2021.
		У судове засідання 27.01.2021 відповідач свого представника не направив; про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
		При цьому судом враховується, що явка представників сторін у судове засідання, призначене на 27.01.2021, обов`язковою не визнавалась. Разом з тим про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.
		Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Згідно з частинами першою та третьою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		З огляду на наведене, беручи до уваги, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами справи.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.02.2009 між Святогірською міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альт і К» (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі №040916700021 (далі  договір), згідно з п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради, яка знаходиться м.Святогірськ, по вул.Куйбишева, 79 а.
		Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1921 (кадастровий номер 1414170500:01:001:0673), в тому числі: під земельними насадженнями  0,1921га. Разом відводиться в зонах обмежень, обтяжень (сервітутів)  0,0408 га.
		На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: вільна від забудови земельна ділянка знаходиться в задовільному стані, а також інші об`єкти інфраструктури інженерні мережі знаходяться в доброму технічному стані (п.3 договору).
		Згідно з п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 306707,43 (триста шість тисяч сімсот сім гривень 43 копійки) гривень (159,66 грн. за 1 кв.м.)
		Сторонами погоджено, що недоліків, які могли б перешкоджати її ефективному використанню за цільовим призначенням, не виявлено (п.6 договору).
		Відповідно до п.8. договору, договір укладено на 25 років (рішення міської ради №9-XXIX-5 від 27.11.08р). 
		Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі, 5 (п`ять)  відсотків від нормативної грошової оцінки, що складає: 15335,37 (п`ятнадцять тисяч триста тринадцять п`ять гривень 37 копійок) гривень (7,98 грн. за кв.м.) в рік.
		Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10. договору).
		За умовами п.11. договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: 1277,94 (одна тисяча сімдесят сім гривень 94 копійки) гривень, що становить 1/12 частину річної орендної плати, не пізніше 30 числа наступного за звітом місяця.
		Відповідно до п.13. договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, несплаченої суми за кожен день прострочення.
		Земельна ділянка передається в оренду для розширення та функціонування готельно-туристичного комплексу по вул.Куйбишева, 79 а (п.14. договору). 
		Цільове призначення земельної ділянки  землі комерційного призначення (п.15. договору). 
		Умови збереження стану об`єкта оренди  забороняється самовільна забудова земельної ділянки, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням (п.16. договору).
		Пунктом 27. договору, визначено, що орендодавець Святогірська міська рада має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначення згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, своєчасного внесення орендної плати.
		Згідно п.29. договору, орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов оренди землі.
		Такому праву орендодавця відповідає передбачений п.30. договору обов`язок приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
		Відповідно до п.35. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		За умовами п.36. договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором. Сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватися за умовами письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше ніж за один місяць.
		Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.40. договору).
		Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками орендодавця і орендаря. Договір зареєстрований у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.02.2009 за №040916700021.
		Сторонами договору підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки від 18.02.2009, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 0,1921га кадастровий номер 1414170500:01:001:0673 із земель рекреаційного призначення Святогірської міської ради на умовах оренди для розширення та функціонування готельно-туристичного комплексу по вул. Куйбишева, 79 а в м.Святогірську терміном на двадцять п`ять років.
		Прокурор зазначає, що згідно акту обстеження земельної ділянки №15/06.06-13 від 16.12.2019 вказана земельна ділянка відповідачем фактично не використовується, на земельній ділянки відсутні будь-які будівлі або споруди. Свої зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 43648,86грн. за період з 01.07.2018 по 30.11.2019.
		З огляду на вказане, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі №040916700021 від 18.02.2009, прокурор звернувся з позовом у цій справі (який підтримує позивач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 43648,86грн., розірвання договору оренди землі від 18.02.2009 та повернення земельної ділянки вартістю 18 689 409,00грн.
		 
		Відповідно до положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
		Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
		Згідно з частиною третьою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		Водночас суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
		При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.
		У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Зазначене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
		"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим."
		Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц навела висновок про те, що, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Прокурор звертаючись із позовом у даній справі, зазначав, що необхідність його звернення з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, оскільки неналежне виконання відповідачем договору оренди землі призводить до ненадходження коштів до бюджету міської ради, чим порушено інтереси територіальної громади.
		Прокурор вказує, що з 2018 року по теперішній час орендодавцем не вживалось заходів щодо захисту порушених інтересів держави, у т.ч. подачі позову до суду про стягнення наявної заборгованості з орендної плати за землю до місцевого бюджету, розірвання договору оренди землі, у зв`язку із невиконанням своїх обов`язків з боку орендаря, та повернення земельної ділянки в комунальне управління для її раціонального використання.
		В матеріалах справи наявні листи:
		- від 02.12.2019 №05/1-964вих.19 та від 16.12.2019 №05/1-1029вих.19, якими прокуратура Донецької області, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді, просила Святогірську міську раду та Головне управління ДПС у Донецькій області надати необхідну інформацію;
		 - від 10.03.2020 №40-217вих-20, яким Слов`янська місцева прокуратура, просила Святогірську міську раду надати інформацію, щодо вжиття заходів для стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 18.02.2009, розірвання договору та повернення земельної ділянки. 
		Святогірська міська рада листом від 21.12.2019 №1893/0201-15 повідомила прокуратуру Донецької області, що у зв`язку із відсутністю коштів в міському бюджеті на претензійно-позовну роботу не зверталась до суду з позовом до ТОВ «Альті К» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 43648,86грн. за період з 01.07.2018 по 30.11.2019, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
		Повідомлення Слов`янської місцевої прокуратури про намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 43648,86грн., розірвання договору оренди землі від 18.02.2009 та повернення земельної ділянки на адресу Святогоріської міської ради долучено до позову.
		Доказів самостійного звернення Святогірської міської ради з аналогічним позовом до суду, матеріали справи не містять.
		Вказане дає підстави для висновку про невиконання органом місцевого самоврядування, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів територіальної громади (не вжиття заходів для захисту та поновлення порушених інтересів держави, не пред`явлення до суду самостійно позовної заяви).
		При цьому судом встановлено, що у письмових поясненнях №1116/02-01-15 від 26.08.2020, що надійшли до суду 28.08.2020, позивач Святогірська міська рада повністю підтримує заявлені прокуром позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими, правомірними та просить їх задовольнити.
		Отже, обставин наявності заперечень позивача щодо підстав для здійснення прокурором представництва з метою захисту інтересів держави у цій справі у спірних правовідносинах, та спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві для обґрунтування підстав для представництва інтересів у спірних правовідносинах, не встановлено.
		З огляду на наведене вище, суд вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, керівник Слов`янської місцевої прокуратури дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		 
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
		Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду землі").
		Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статтею 628 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
		Судом встановлено, що договір оренди землі від 19.02.2009 вважається укладеним, оскільки сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору.
		Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
		Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
		За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.
		Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Як вже зазначалось, в пункті 11 договору визначено, що орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 30 числа, наступного за звітом місяця.
		Як встановлено судом між сторонами у справі було підписано та скріплено печатками відповідний акт про передачу та прийом земельної ділянки №040916700021 від 18.02.2009. Таким чином, обумовлений договором оренди землі предмет договору було передано в оренду відповідачу. 
		Відповідно до листа Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.12.2019 №34531/10/05-99-04-04, платник податків ТОВ «Альт і К» з 2015 року не звітує до податкового органу. 
		Згідно інформації Святогірської міської ради, викладеної у листі від 11.12.2019 №1836/02.01-15, заборгованість з орендної плати ТОВ «Альт і К» не погашена і у 2019 році орендна плата не сплачувалась, про що складено помісячний розрахунок, який свідчить про відсутність будь-яких оплат протягом періоду дії договору. 
		Розрахунок заборгованості скерований Святогірською міською радою прокуратурі Донецької області згідно листа від 21.12.2019 №1893/02-01-15.
		При цьому, зі змісту вказаного листа та доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати у сумі 43648,86грн. розрахована за період з 01.07.2018 по 30.11.2019.
		Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1501/19 за позовом Святогірської міської ради до ТОВ «Альт і К» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 62607,00грн., встановлений факт невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 зі сплати орендних платежів в сумі 62607,00грн. за період з 08.06.2016 по 31.07.2018 та стягнуто з відповідача заборгованість у вказаній сумі за визначений період. Рішення суду в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено та станом на теперішній час є чинним.
		Таким чином, позивачем неправомірно включено до розрахунку заборгованості з орендної плати липень місяць 2018 року, заборгованість за який вже стягнута рішенням суду в іншій справі.
		Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України та умовами договору оренди землі №040916700021 від 18.02.2009. 
		При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оскільки оплата проводиться щомісячно, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітом місяця (п.11 договору), строк сплати орендних платежів за серпень 2018 року  листопад 2019 року є таким що настав.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач тривалий час не виконував свої зобов`язання за договором оренди землі щодо сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість за період серпень 2018 року  листопад 2019 року в сумі 41018,28грн. Доказів здійснення розрахунків з орендної плати за вказаний період та у визначеній сумі відповідачем не надано.
		Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 41018,28грн. належним чином доведений позивачем та відповідачем не спростований.
		Ухилення відповідача від належного виконання обов`язків за договором оренди в частині оплати не можна вважати таким, що відповідає критеріям добросовісності у розумінні ст.3 ЦК України, а тому є всі підстави для розрахунку орендної плати за користування орендованим майном, згідно умов договору.
		За наведених обставин, вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 41018,28грн. 
		 
		Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема, шляхом розірвання договору.
		Як зазначено вище, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (статті 24, 25 Закону України «Про оренду землі»).
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		Пунктом 36. Договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, є: вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором.
		Актом обстеження земельної ділянки від 16.12.2019 №15/06.06-13, складеним постійною депутатською комісією з питань землекористування, містобудування, екології та питань депутатської діяльності Святогірської міської ради у складі: Клименко Олексій Олексійович голова комісії, Неваров Володимир Олександрович секретар комісії, у присутності начальника відділу житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту і зв`язку, благоустрою, архітектури, містобудування та земельних відносин Святогірської міської ради Жденовського Анатолія Юрійовича, встановлено, що земельна ділянка із земель рекреаційного призначення, комунальної форми власності, кадастровий номер 1414170500:01:003:0673, площею 0,1921 га, яка розташована по вулиці Кільцева, 79 а (колишня Куйбишева) в м.Святогірську на території Святогірської міської ради Донецької області, фактично не використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Альт і К» для розширення та функціонування готельно-туристичного комплексу. Дана земельна ділянка вільна від будь-яких будівель і споруд, відсутні будь-які натяки на освоєння чи використання земельної ділянки за цільовим, чи будь-яким іншим призначенням. 
		Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічні положення наведено у частині першій статті 188 ГК України.
		Згідно з частиною першою статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
		Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №925/1074/17.
		Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
		Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Як встановлено судом та зазначено вище, пунктом 30 договору визначений обов`язок орендаря приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
		Водночас, умовами договору не визначено певний строк у межах якого орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки (цільове призначення  землі комерційного призначення), наданої в оренду для розширення та функціонування готельно-туристичного комплексу.
		Разом з тим, судом враховується, що після укладання договору оренди минуло вже більше 10 років, проте земельна ділянка (кадастровий номер 1414170500:01:003:0673, площею 0,1921 га, яка розташована по вулиці Кільцева, 79 а в м.Святогірську на території Святогірської міської ради Донецької області) відповідачем не використовується для розширення та функціонування готельно-туристичного комплексу, будівництво на спірній земельній ділянці не розпочато, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.12.2019 №15/06.06-13. 
		Відповідач не звертався до міської ради щодо внесення змін або розірвання договору оренди (до подання прокурором позову до суду) у зв`язку з неможливістю здійснення забудови земельної ділянки, а також відсутні будь-які докази звернення відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Також відповідач не підтвердив належними та допустимим доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не довів наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування.
		Згідно ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
		Відповідно до п.д ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
		У п.2.20, п.2.23 постанови №6 від 18.05.2011р. пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
		Таким чином, укладаючи договір оренди, Святогірська міська рада розраховувала, що ТОВ «Альт і К» буде використовувати земельну ділянку для розширення та функціонування готельно-туристичного комплексу та сплачувати орендні платежі за її використання, однак підприємство не приступило до використання даної земельної ділянки та більше трьох місяців підряд не вносить орендну плату, а тому твердження прокурора, які підтримує позивач, щодо наявності порушення з боку відповідача істотних умов договору є обґрунтованими. Зазначені порушення відповідачем умов договору оренди є підставою для розірвання договору в судовому порядку. 
		При цьому судом враховано, що частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлено порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
		В матеріалах справи міститься рішення Святогірської міської ради від 28.02.2019 №13-ХХХVI-7 «Щодо пропозиції про дострокове розірвання договору оренди землі з ТОВ «Альт і К», яким визначено в 10-денний термін з дня прийняття рішення направити ТОВ «Альт і К» пропозицію про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки. Проте, доказів направлення пропозиції про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки на адресу ТОВ «Альт і К» як у визначеним рішенням строк, так і в подальшому, матеріали справи не містять. 
		Однак, те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити наявний конфлікт у суді, зважаючи на положення статті 651 Цивільного кодексу України. 
		Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір чи його розірвання у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від проінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17
		Враховуючи вищевикладене, на підставі комплексної оцінки доказів та обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимоги про розірвання договору оренди. Правомірною також є позовна вимога про повернення земельної ділянки, оскільки статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
		Пунктом 20 договору оренди землі від 18.02.2009, визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому від її одержав. 
		За наведених обставин, у зв`язку із розірванням договору оренди, спірна земельна ділянка має бути повернута орендодавцеві, у зв`язку з чим позовна вимога щодо повернення земельної ділянки площею 0,1921 га кадастровий номер 1414170500:01:001:0673 Святогірській міській раді підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються прокурор та позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
		Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги керівника Слов`янської місцевої прокуратури м.Слов`янськ, Донецька область в інтересах держави в особі Святогірської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ І К", м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 43648,86грн., розірвання договору оренди землі від 18.02.2009 та повернення земельної ділянки вартістю 18689409,00грн., задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ І К» (84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 79, квартира 31; код ЄДРПОУ 33280804) на користь Святогірської міської ради (84130, Донецька область, місто Слов`янськ, місто Святогірськ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 8; код ЄДРПОУ 04053001) заборгованість з орендної плати в сумі 41018,28грн.
		 
		Розірвати договір оренди землі №040916700021 від 18.02.2009, укладений між Святогірською міською радою (84130, Донецька область, місто Слов`янськ, місто Святогірськ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 8; код ЄДРПОУ 04053001) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ І К» (84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 79, квартира 31; код ЄДРПОУ 33280804), зареєстрований у Державному підприємстві «Донецька регіональна філія земельного кадастру» при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.02.2009 за №040916700021.
		 
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ І К» (84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 79, квартира 31; код ЄДРПОУ 33280804) повернути Святогірській міській раді (84130, Донецька область, місто Слов`янськ, місто Святогірськ, вулиця Володимира Сосюри, будинок 8; код ЄДРПОУ 04053001) земельну ділянку вартістю 18689409,00грн., загальною площею 0,1921 га, кадастровий номер 1414170500:01:001:0673, яка розташована у місті Святогірську Донецької області по вулиці Кільцева (колишня Куйбишева), будинок 79 а.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТ І К» (84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Паркова, будинок 79, квартира 31; код ЄДРПОУ 33280804) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, 6; код ЄДРПОУ 25707002; рахунок UA918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, отримувач  прокуратура Донецької області) судовий збір в сумі 6179,32грн.
		 
		В іншій частині позовних вимог, відмовити.
		 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
		 
		В судовому засіданні 27.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2021. 
		 
		 
		Суддя М.О. Лейба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...