Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/434/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2021. Зареєстровано: 29.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2021.
Дата набрання законної сили: 22.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		22 січня 2021 р. Справа № 120/434/21-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого суддіСала П.І., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання Бень Я.О.,
		представника позивачаБрилянт І.О.,
		представників відповідачаОлексюк Т.С., Федчишена В.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		20.01.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Брилянт І.О., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, та зобов`язання відповідача подати позовну заяву до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка ОСОБА_1 є власницею будинковолодіння по АДРЕСА_2 . В жовтні 2019 року на суміжних ділянках, що розташовані по АДРЕСА_1 , третя особа розпочала будівництво багатоквартирного будинку під іменем забудовника "АРТ ХАУС-ІІ". Позивачка зазначає, що вказане будівництво здійснюється за відсутності дозвільної документації, з істотним порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та на присадибній земельній ділянці, яка не призначена для цієї мети та розташована в зоні індивідуальної садибної житлової забудови, де забороняється будівництво багатоквартирного висотного будинку. Водночас таке самовільне будівництво порушує права та законні інтереси позивачки, як суміжного землекористувача, та завдає їй шкоди. Окрім того, позивачка зауважує, що факт незаконності будівництва спірного об`єкта підтверджується перевіркою, проведеною Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, за результатом якої третій особі видано припис про усунення виявленого порушення та зобов`язано негайно зупинити будівельні роботи та привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а в разі неможливості  до первинного стану. Втім, незважаючи на те, що третя особа припису не виконала, відповідач проявляє бездіяльність та за наявності підстав для цього не подає до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Як наслідок, незаконне будівництво продовжується, чим створюється передумови для заподіяння ще більшої шкоди правам та інтересам як позивачці, так і жителям сусідніх будинків. Таким чином, позивачка вважає оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною, а тому звертається до суду з позовом про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії на реалізацію своїх владних управлінських функцій.
		Одночасно з пред`явленням вказаного позову представник позивачки, адвокат Брилянт І.О., подала заяву про забезпечення позову шляхом: 
		- заборони відповідачу вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема приймати в експлуатацію об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 (реєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації);
		- заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема здійснювати державну реєстрацію речових прав на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 ;
		- заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 .
		У заяві зазначається, що незважаючи на видані Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, самочинне будівництво спірного об`єкта продовжується. Представник позивачки зауважує, що дана справа стосується можливого знесення такого об`єкта самочинного будівництва і, враховуючи темпи незаконної забудови багатоповерхівки, у разі задоволення позову ОСОБА_1 , без вжиття судом заходів забезпечення позову виконання відповідного рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим, та призведе до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивачки. Крім того, представник позивачки просить врахувати, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 120/1477/20-а забезпечено позов ОСОБА_1 до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі. Однак будівельні роботи зі зведення будинку надалі продовжуються, що свідчить про бажання третьої особи завершити самочинне будівництво, ввести об`єкт будівництва в експлуатацію, здійснити державну реєстрацію власності на цей об`єкт, вчинити правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту, що є предметом спору.
		Отже, на думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки як суміжного землекористувача, що дає законні підстави для забезпечення позову. Водночас представник позивачки вважає, що заявлений спосіб забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами.
		Ухвалою суду від 21.01.2021 на підставі положень ч. 1, 2, 3 ст. 154 КАС України заяву про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін та третьої особи. 
		22.01.2021 до суду надійшли заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову, в яких відповідач зазначає, що у листопаді 2019 року Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради дійсно провів позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1 та встановив факт проведення забудовником ОСОБА_2 будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За вказане правопорушення третю особу було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Окрім того, за результатами перевірки ОСОБА_2 надано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил від 08.11.2019 з вимогою до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості  до первинного стану.
		Також відповідач зазначає, що після закінчення дії припису, Департамент ініціював перевірку його виконання, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконав вимог прпису від 08.11.2019, будівельних робіт не зупинив та не привів об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим третю особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання вимог припису.
		Разом з тим відповідач зауважує, що 10.03.2020 ОСОБА_2 звернувся з клопотаннями до виконавчого комітету Вінницької міської ради про укладення договору про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, а також про видачу містобудівних умов і обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . За результатами розгляду цих клопотань виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення за № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження договору про забудову територій", яким затверджено договір забудови території між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та фізичною особою ОСОБА_2 , та рішення за № 653 від 12.03.2020 "Про надання ОСОБА_2 вихідних даних  містобудівних умов та обмежень на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 ". Надалі, а саме 20.05.2020, третя особа подала повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Нове будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ", яке зареєстроване Департаментом 26.05.2020 за № ВН061201471598.
		Отже, на думку відповідача, наведені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 виконав припис від 08.11.2019 та привів об`єкт будівництво до вимог чинного законодавства. Тому твердження позивачки про самочинність будівництва на сьогодні не відповідає дійсності.
		З огляду на викладене відповідач вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні, а визначений заявником спосіб забезпечення позову не є співмірним з позовними вимогами. 
		В судовому засіданні представник позивачки заяву про забезпечення позову підтримала та просить суд її задовольнити. Вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки до ухвалення рішення по суті спору. Це також може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову. Водночас представник позивачки звертає увагу суду на неможливість виконання органами державної виконавчої служби рішення суду апеляційної інстанції про забезпечення позову ОСОБА_1 в адміністративній справі № 120/1477/20-а шляхом заборони ОСОБА_2 продовжувати будівництво. Адже, як зазначає представник позивачки, останній ухиляється від виконання судового рішення, у зв`язку з чим державний виконавець вніс до суду подання про оголошення боржника ОСОБА_2 в розшук. Таким чином, на думку представника позивачки, саме вжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ефективно захистити права та інтереси позивачки, на захист яких подано адміністративний позов.
		Представники відповідача в судовому засіданні заяву про забезпечення позову заперечили, оскільки вважають, що на сьогодні відпали підстави стверджувати про самочинність спірного об`єкта будівництва, ураховуючи те, що забудовник ОСОБА_2 уклав з виконавчим комітетом Вінницької міської ради договір про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, отримав містобудівні умови і обмеження та подав повідомлення про початок проведення будівельних робіт. Отже, відсутні також правові підстави для подання Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до суду позову про зобов`язання ОСОБА_2 знести об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 . 
		Третя особа на виклик суду не з`явилася, хоча вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. 
		Частиною другою-третьою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
		У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
		Отже, згідно з наведеними вище нормами процесуального права заява про забезпечення позову має бути розглянута судом не пізніше як у дводенний строк з дня її надходження до суду. При цьому питання щодо порядку розгляду відповідної заяви віднесене законодавцем на розсуд суду: саме суд, залежно від обставин справи, зазначених заявником обґрунтувань на підтримку необхідності забезпечення позову та наданих доказів, обирає форму судового розгляду заяви про забезпечення позову, та може розглянути таку заяву як у письмовому провадженні, так і з викликом заявника, або ж заявника та усіх заінтересованих сторін. Втім, незважаючи на обраний судом порядок розгляду заяви про забезпечення позову, вона повинна бути розглянута у вищезазначений дводенний строк.
		Як вже зазначалося, ухвалою суду від 21.01.2021 заяву представника позивачки про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін та третьої особи. 
		Таким чином, ураховуючи скорочені строки розгляду заяви про забезпечення позову, з метою забезпечення права на участь у судовому засіданні, повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду заяви про забезпечення позову здійснено судом за відомими суду номерами телефону та адресами електронної пошти, що відповідає положенням ст.ст. 124, 126, 151, 154 та 268 (за аналогією закону) КАС України. 
		Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання Вінницького окружного адміністративного суду, з метою належного повідомлення третьої особи ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання з розгляду заяви про забезпечення позову, 21.01.2021 неодноразово протягом робочого часу здійснювався виклик третьої особи по відомому суду абонентському номеру, проте на такі дзвінки ніхто не відповідав. У зв`язку з цим, на відповідний номер телефону третій особі надіслано SMS-повідомлення із зазначенням дати, часу та місця судового засідання з розгляду заяви про забезпечення позову. 
		Крім того, відповідно до іншої довідки, копію ухвали суду від 21.01.2021 про призначення заяви про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні надіслано на відому суду адресу електронної пошти третьої особи ОСОБА_2 .
		З огляду на викладене, враховуючи скорочені строки розгляду заяви про забезпечення позову, беручи до уваги достатність наявних у справ доказів для вирішення даного процесуального питання, а також те, що третя особа на виклик суду не з`явалася, хоча судом вчинено усі передбачені законом дії з її повідомлення про дату, час та місце судового засідання, суд доходить висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову за відсутності третьої особи. 
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін на підтримку своїх вимог та заперечень щодо необхідності забезпечення позову, суд зазначає таке. 
		Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
		Отже, забезпечення позову  це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
		Суд зауважує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
		Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
		Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
		Предметом спору у цій справі є бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо неподання до суду позовної заяви до забудовника ОСОБА_2 про знесення об`єкта самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що третя особа, за відсутності відповідного дозволу та необхідної проектної документації, на земельній ділянці, що не призначена для таких цілей, грубо порушуючи вимоги чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, державні будівельні норми, стандарти і правила проводить будівництво багатоквартирного житлового будинку поруч із будинковолодінням позивачки, що порушує її права як суміжного землекористувача та завдає шкоди її власності.
		Також позивачка зазначає, що відповідач, встановивши порушення забудовником ОСОБА_2 вимог містобудівного законодавства, а також факт невиконання вимог припису про зупинення будівництва та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, ігнорує імперативну норму статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі  Закон № 3038-VI) та умисно протягом тривалого часу не звертається до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта по АДРЕСА_1 , даючи йому можливість надалі здійснювати незаконне будівництво.
		Відтак позивачка просить суд про захист її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, шляхом його зобов`язання подати позовну заяву до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за вказаною адресою та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Отже, для вирішення спору між сторонами суд повинен, по-перше, вдатися до оцінки питання про наявність достатніх підстав вважати спірний об`єкт будівництва самочинним, і, по-друге, встановити, чи є відповідач уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо ініціювання знесення такого об`єкта як самочинного будівництва, та чи допустив він у такому разі протиправну бездіяльність щодо неподання до суду позовної заяви про знесення цього об`єкта, як це передбачено законом.
		Відповідно, у випадку задоволення судом позову у цій справі та набранням таким рішенням законної сили, у відповідача виникне обов`язок вчинити дії щодо подання до суду позову про знесення спірного об`єкта як самочинного будівництва. 
		Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами представника позивачки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання відповідного судового рішення або, навіть, унеможливити його виконання, а також призведе до необхідності докладати значні зусилля для поновлення прав та інтересів позивачки у спірних правовідносинах.
		При цьому суд враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 826/22842/15. 
		Так, переглядаючи в касаційному порядку рішення попередніх судових інстанцій у справі про оскарження фізичною особою бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо не звернення до суду із позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач у справі, будучи власником житлового будинку по сусідству з самочинним будівництвом, має законний інтерес у тому, щоб будівництво було приведене у відповідність до будівельних норм, оскільки це безпосередньо впливає на умови використання належного йому будинку. Така особа є потерпілою від стверджуваного порушення, а відтак має право на захист свого законного інтересу.
		Крім того, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, зокрема положення статті 38 Закону № 3038-VI, у вказаній справі Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів відповідної Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції. У разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися з відповідним позовом до суду. Вирішуючи такий публічно-правовий спір, адміністративний суд перевіряє оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм.
		Аналогічна права позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №807/62/16.
		Таким чином, спір, який виник та існує між сторонами, стосуються не лише захисту прав та інтересів особисто позивачки, але й безпосередньо пов`язаний з публічним інтересом, який за своєю суттю є сукупністю приватних інтересів, за яким стоять важливі для значної кількості осіб потреби (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 (К/9901/44258/18).
		Відтак, на думку суду, публічний інтерес цього спору додатково свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, з метою відвернення тієї значної шкоди, що може бути заподіяна у разі незабезпечення позову.
		Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд також враховує, що на цій стадії судового розгляду суд не може з`ясовувати, чи є об`єкт по АДРЕСА_1 самочинним будівництвом та встановлювати відсутність або наявність умов, визначених статтею 38 Закону № 3038-VI, для звернення уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю з позовом про знесення такого об`єкта будівництва як самочинного.
		Разом з тим, додані до позовної заяви матеріали та наданні у судовому засіданні докази свідчать про небезпідставність тверджень позивачки щодо здійснення третьою особою будівництва багатоквартирного житлового будинку без необхідної дозвільної документації, з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети.
		Так, з матеріалів справи видно, що за зверненнями позивачки у листопаді 2019 року Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради провів позапланову перевірку будівництва по вул. Гонти, б/н (вул. Гонти, 1) у м. Вінниці. За результатами перевірки складено акт від 08.11.2019 № 291-ПП, яким встановлено, що ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити без повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI. 
		Постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 11.11.2019 № 113 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпП, та за вищевказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.
		Також за результатами позапланової перевірки третій особі видано припис від 08.11.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким зобов`язано до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості  до первинного стану.
		Надалі відповідач провів перевірку виконання припису, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконав вимог прпису від 08.11.2019, а саме будівельних робіт не зупинив та не привів об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства. Результати цієї перевірки оформлені актом від 23.01.2020 № 23-ПП. 
		Крім того, постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 23.01.2020 № 7 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпП, та за невиконання вимог припису притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.
		Факт невиконання третьою особою вимог припису додатково підтверджується численними відповідями Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, наданими за результатами розгляду звернень позивачки та її представника, зокрема від 02.03.2020 № 36-00-010-11418, від 03.03.2020 № Б-36-15474/01-36, від 20.03.2020 № К-01-23741/01-36. Водночас у своїх відповідях відповідач зазначає, що матеріали відповідної справи передані до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради для забезпечення подання позову до суду про знесення самочинного будівництва. 
		Також з наданих позивачкою документів видно, що спірний об`єкт будівництва розташований на земельних ділянках з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", а відповідно до Генерального плану міста (плану зонування міста) такі земельні ділянки знаходяться в зоні індивідуальної садибної житлової забудови.
		Отже, небезпідставними є твердження позивачки про те, що третя особа здійснює будівництво багатоповерхового житлового будинку на присадибній земельній ділянці, яка не відведена для таких цілей.
		Відтак, не дивлячись на те, що наведені вище обставини підлягають з`ясуванню та перевірці під час розгляду справи по суті, суд визнає достатніми надані позивачкою докази для того, що дійти висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. 
		При цьому суд вважає непереконливими доводи відповідача про те, що станом на сьогодні відсутні підстави вважати спірний об`єкт самочинним будівництвом, оскільки ОСОБА_2 уклав з виконавчим комітетом Вінницької міської ради договір про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, отримав містобудівні умови і обмеження та подав повідомлення про початок проведення будівельних робіт.
		Як встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 120/4874/20-а повністю задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення, та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження Договору про забудову території", укладеного між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ОСОБА_2 . 
		Згідно з копією вказаного рішення суду, наданою представником позивачки у судовому засіданні, таке рішення набрало законної сили 11.01.2021.
		Крім того, судом проаналізовано містобудівні умови і обмеження на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 , затверджені рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 № 653, а також повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів (реєстраційний № ВН061201471598 від 26.05.2020), та встановлено, що вказані документи видані на проектування та будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (з наступними характеристиками: кількість поверхів  2 + мансарда, кількість квартир  1, житлова площа  1072,7 кв.м), тоді як фактично здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку.
		Так, з наданих представником позивачки фотознімків з місця будівництва видно, що за вказаною адресою насправді будується багатоповерховий (щонайменше 4 поверхи) багатоквартирний житловий будинок.
		Крім того, як вбачається із загальнодоступних джерел інформації (https://dom.ria.com/uk/novostroyka-zhk-art-khaus-2-7010/; https://vn.com.ua/ua/complex/zhk-art-house-vinnitsa), за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється продаж квартир у багатоквартирному житловому будинку під іменем забудовника "АРТ ХАУС-ІІ". При цьому наведено такі відомості про об`єкт забудови: кількість поверхів  4, кількість квартир  68, кінець будівництва  I квартал 2021 року. 
		Відповідно до частини першої, другої статті 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 
		Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. 
		Разом з тим, в силу приписів частини першої, другої статті 37 Закону № 3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
		Водночас статтею 32 Закону № 3038-VI передбачено, що клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд  це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.
		Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством.
		Клас наслідків визначається для кожного об`єкта  будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови).
		Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки  СС1; середні наслідки  СС2; значні наслідки  СС3.
		Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
		З огляду на викладене та враховуючи те, що під час розгляду заяви про забезпечення позову відповідач не довів тієї обставини, що спірний об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), суд відхиляє доводи відповідача про те, що третя особа привела такий об`єкт будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та після винесення припису отримала усі необхідні дозвільні документи для виконання будівельних робіт.
		При цьому суд наголошує, що у матеріалах справи містяться докази невиконання третьою особою припису від 08.11.2019, а саме акт за результатами позапланової перевірки від 23.01.2020 № 23-ПП. Водночас належних доказів на підтвердження факту виконання вказаного припису суду не надано. 
		Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд також зважає на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 120/1477/20-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 щодо невиконання припису від 08.11.2019 та зобов`язання відповідача подати позов до Вінницького окружного адміністративного суду до ОСОБА_2 про виконання припису від 08.11.2019 і знесення самовільно збудованої будови по АДРЕСА_1 .
		Так, вказаним рішенням повністю задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 про відмову у забезпеченні адміністративного позову та прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/1477/20-а.
		Водночас колегія суддів погодилася з доводами позивачки про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, оскільки ймовірні наслідки дії оскаржуваних дій можуть призвести до ускладнення виконання рішення суду у випадку вирішення спору на користь позивача та відновлення його права. Крім того, колегія суддів визнала застосування такого способу забезпечення позову як заборони будівництва таким, що не суперечить вимогам та меті, визначеним статтями 150, 151 КАС України. 
		Отже, рішенням суду апеляційної інстанції, постановленим у подібній справі та з приводу подібних правовідносин, підтверджено наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 з метою запобігання настанню негативних наслідків для прав та законних інтересів позивачки до вирішення спору по суті.
		Разом з тим суд погоджується з доводами представника позивачки про те, що вжиті у іншій справі заходи забезпечення позову не є ефективними до такої міри, щоб давати підстави вважати, що вжиті апеляційним судом заходи забезпечення позову надають позивачці повну і достатню правову охорону її прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до адміністративного суду.
		Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 120/1477/20-а в порядку забезпечення позову ОСОБА_2 заборонено продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 .
		Вказана постанова була звернута до примусового виконання, у зв`язку з чим 07.12.2020 державний виконавець Замостянського відділу ДВС у м. Вінниці Сідоров Д.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 63822019. 
		Проте, як видно з наданих суду матеріалів цього виконавчого провадження, рішення апеляційного суду про забезпечення позову ОСОБА_1 залишається невиконаним через відсутність боржника ОСОБА_2 як за місцем своєї реєстрації ( АДРЕСА_3 , так і за місцем проведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 .
		Відтак 21.01.2021 державним виконавцем до суду внесено подання про оголошення розшуку боржника , місцезнаходження якого на даний час невідоме. 
		Враховуючи наведене, суд вважає, що наявність чинного рішення суду про забезпечення позову ОСОБА_1 в іншій адміністративній справі не перешкоджає вирішенню питання про забезпечення позову у цій справі та не дає підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову з цих мотивів. 
		Обираючи спосіб забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Водночас співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Звідси, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
		Відтак, виходячи із вищезазначених критеріїв, беручи до уваги предмет позову у цій справі та характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 .
		Забезпечення позову у такий спосіб, на думку суду, є співмірним із заявленими позовними вимогами та співвідноситься з правами (інтересами) позивачки та наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
		Крім того, такий спосіб забезпечення позову повністю узгоджується з повноваженнями відповідача у цій справі, який в силу вимог ст. 39 Закону № 3038-VI вирішує питання про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
		Водночас підстав для забезпечення позову в інший спосіб, про який просить заявник, суд не вбачає.
		Так, в порядку забезпечення позову представник позивачки просить суд заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема здійснювати державну реєстрацію речових прав на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 , а також заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 .
		Суд зауважує, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 150 КАС України позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. 
		Тобто забезпечення позову у наведений спосіб, по-перше, допускається лише шляхом заборони вчинення дій конкретним особам і, по-друге, лише тих дій, що стосуються предмета спору.
		Разом з тим, обраний заявником спосіб забезпечення позову фактично передбачає заборону вчиняти певні дії невизначеному колу суб`єктів, що, на думку суду, не відповідає вимогам закону і є недопустимим.
		Окрім того, предметом публічно-правового спору у цій справі є бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, щодо не реалізації своїх владних управлінських функцій у сфері містобудівної діяльності шляхом пред`явлення до суду позовної заяви про знесення об`єкта самочинного будівництва.
		Натомість заявник помилково вважає, що у даному випадку предметом спору є сам об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 , і, як наслідок, просить адміністративний суд вжити заходи забезпечення позову, які виходять за межі публічно-правового спору. 
		Відтак суд вважає, що забезпечення адміністративного позову у спосіб заборони державної реєстрації прав на майно та розпорядження майном не є співмірними із заявленими позовними вимогами та не узгоджуватиметься із завданнями адміністративного судочинства.
		Додатково суд враховує положення ч. 2 ст. 5 Закону № 3038-VI, відповідно до яких, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
		Підсумовуючи, суд приходить до переконання про наявність підстав, визначених пунктом першим частини другої статті 150 КАС України, для забезпечення позову ОСОБА_1 у спосіб заборони Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 .
		Отже, заяву про забезпечення позову належить задовольнити частково. 
		Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
		Заборони Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 41042555, місцезнаходження: вул. Театральна, 29, м. Вінниця, 21000) вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 .
		В решті заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.
		Копію ухвали надіслати для відома учасникам справи, а відповідачу  для відома та виконання.
		Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. 
		Ухвала в повному обсязі складена 27.01.2021.
		 
		Суддя Сало Павло Ігорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...