Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2764/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2021. Зареєстровано: 30.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" січня 2021 р. Справа №914/2764/19
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого  суддіКравчук Н.М.
		суддів Кордюк Г.Т.
		Плотніцький Б.Д.
		секретар судового засідання Кобзар О.В.
		розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси б/н від 20.07.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/2088/20 від 27.07.2020) 
		на рішенняГосподарського суду Львівської області від 23.06.2020 (суддя Юркевич М. В., повний текст підписано 30.06.2020)
		у справі№ 914/2764/19 
		за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (надалі РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях), м. Львів
		до відповідача: Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси (надалі ДП МВС України Інформ-Ресурси), м. Київ
		простягнення 80 708,33 грн заборгованості, розірвання договору оренди від 28.08.2017 №103 та повернення орендованого майна
		 
		за участю учасників справи:
		від позивача: Стефанишин О.Б.  представник (довіреність №18-11-00014 від 04.01.2021)
		від відповідача: не з`явився
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ДП МВС України Інформ-Ресурси про стягнення 80 708,33 грн заборгованості, з яких: 65 882,42 грн основного боргу, 8 237,67 грн пені та 6 588,24 грн штрафу; розірвання договору оренди від 28.08.2017 №103 та повернення орендованого майна.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2020 у справі № 914/2764/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ДП МВС України Інформ-Ресурси на користь РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 65 882,42 грн основного боргу, 8 327,67 грн пені, 6 588,24 грн штрафу та 5 763,00 грн  витрат по сплаті судового збору. Розірвано договір оренди нерухомого державного майна від 29.08.2017 №103, укладений між РВ ФДМУ по Львівській області (правонаступник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ДП МВС України Інформ-Ресурси. Повернуто РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях нерухоме державне майно, а саме: нежитлове приміщення № 5 загальною площею 32,7 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 44.
		Приймаючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що сума основного боргу в розмірі 65 882,42 грн підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Враховуючи факт порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо вчасної оплати орендних платежів, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині нарахування 8 327,67 грн пені та 6 588,24 грн штрафу. Оскільки протягом 11 місяців (з січня 2019р. по листопад 2019р.) відповідачем не здійснювалося жодних орендних платежів згідно договору, що свідчить про систематичне неналежне виконання умов договору, суд прийшов до висновку розірвати укладений між сторонами договір оренди державного майна та зобов`язати ДП МВС України Інформ-Ресурси повернути по акту приймання-передачі об`єкт нерухомого майна  балансоутримувачу.
		Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ДП МВС України Інформ-Ресурси подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним усі докази та аргументи, а відтак, винесено рішення з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути з відповідача 52 719,15 грн основної заборгованості, 8 237,67 грн пені та 6 588,24 грн штрафу. Спірний договір вважати розірваним з 01.10.2019 та повернутим на підставі рішення суду. Зокрема, скаржник стверджує, що 27.09.2019 орендар направив орендодавцю повідомлення про припинення спірного договору оренди та акти приймання-передачі нежитлового приміщення, які останній отримав 01.10.2019. Відтак, на думку апелянта, оскільки договір оренди з 01.10.2019 є розірваним, то відповідно орендна плата повинна нараховуватися по дату отримання листа про припинення договору оренди.
		Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
		Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№01-04/112/20 від 11.01.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
		29.08.2017 між РВ ФДМУ по Львівській області (правонаступник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) (орендодавець) та ДП МВС України Інформ-Ресурси (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №103, згідно з умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно  нежитлове приміщення №5 загальною площею 32,7 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 44, яке перебуває на балансі Управління поліції охорони у Львівській області (блансоутримувача) (а.с. 7-9).
		29.08.2017 між сторонами підписано акт прийому-передачі зазначеного вище нерухомого майна (а.с. 10).
		У п.3.3 договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Згідно розрахунку від 17.12.2019, в період з січня 2019 року по листопад 2019 року позивачем нараховувалося відповідачу щомісячно орендна плата у наступних розмірах:
		-за січень 2019  5 754,17 грн;
		-за лютий 2019  5 782,94 грн;
		-за березень 2019  5 834,98 грн;
		-за квітень 2019  5 893,34 грн;
		-за травень 2019  5 934,59 грн;
		-за червень 2019  5 904,91 грн;
		-за липень 2019  5 869,49 грн;
		-за серпень 2019  5 851,88 грн;
		-за вересень 2019  5 892,85 грн;
		-за жовтень 2019  5 934,10 грн;
		-за листопад 2019  5 940,03 грн (а.с. 11).
		Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
		Проте, як стверджує позивач, орендар за період з січня 2019 року по листопад 2019 року не здійснював жодної оплати, в зв`язку з чим станом на 17.12.2019 допустив заборгованість перед Державним бюджетом України в розмірі 65 882,42 грн, з урахуванням щомісячного індексу інфляції (а.с. 11).
		Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
		Згідно з п. 3.8 договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував відповідачу за спірний період 8 237,67 грн пені та 6 588,24 грн штрафу (а.с. 10-11).
		Оскільки орендар не здійснює плату за оренду протягом більше як три місяці підряд, позивач на підставі ст. 782 ЦК України просить суд розірвати вказаний договір та зобов`язати відповідача повернути нежитлове приміщення.
		Пунктом 10.10 договору передбачено, що майно вважається повернутим з моменту підписання орендарем акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.
		Згідно з актом обстеження об`єкта оренди від 28.02.2020 орендар  Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси в орендованому приміщенні відсутній (а.с. 33).
		При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
		Приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з ч. 2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Правовідносини між сторонами виникли у ході виконання ними договору оренди нерухомого державного майна від 29.08.2017 №103.
		Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 ГК України.
		Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		У відповідності до ч. 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		Частиною 1 ст.19 вище зазначеного Закону встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
		За умовами вказаного договору, зокрема п. 3.6, орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунком від 17.12.2019, в період з січня 2019 року по листопад 2019 року позивачем нараховувалося відповідачу щомісячно орендна плата на загальну суму 65 882,42 грн.
		В той же час, відповідачем до суду не було подано будь-яких доказів, які б підтверджували факт оплати ним зазначених орендних платежів, в матеріалах справи такі докази відсутні.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №103 від 29.08.2017 в сумі 65 882,42 грн обґрунтований та доведений і відповідачем належним чином не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до умов договору настав.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
		За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
		Як зазначалося вище, пунктом 3.7 договору сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. А відповідно до п. 3.8 договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		На підставі вищенаведених положень, позивачем на наявну заборгованість відповідача було нараховано останньому 8 237,67 грн пені (з 16.01.2019 по 30.11.2019) та 6 588,24 грн штрафу (з 16.01.2019 по 30.11.2019).
		З огляду на фактичні обставини справи, умови договору та наведені норми законодавства, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунку штрафу та пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі розраховані правильно, а тому підлягають до задоволення у заявленому розмірі.
		Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
		Частиною 2 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
		За умовами п 8.2 договору орендодавець має право виступати з ініціативою про розірвання договору у разі погіршення стану орендованого майна або неналежного виконання умов цього договору орендарем.
		Законодавець у певних правовідносинах передбачив порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору (стаття 188 ГК), де врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки у законі, що міститься у ч.2 ст. 651 ЦК.
		Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 зі справи №920/418/19.
		Приписами ч.2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги той факт, що протягом 11 місяців (з січня 2019р. по листопад 2019р.) відповідачем не здійснювалося жодних орендних платежів згідно договору, що свідчить про систематичне неналежне виконання умов договору, суд вважає, що наявні підстави для розірвання договору оренди державного майна №103 від 29.08.2017 в судовому порядку.
		У разі припинення договору найму, згідно ст. 785 ЦК України, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до п. 10.10 договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.
		Долучений до матеріалів справи скаржником акт приймання передачі нежитлового приміщення (а.с. 83) не є доказом повернення орендованого майна, оскільки не підписаний балансоутримувачем.
		Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення орендованого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов`язання ДП МВС України Інформ-Ресурси повернути по акту приймання-передачі об`єкт нерухомого майна  балансоутримувачу, а саме нежитлове приміщення №5, загальною площею 32,7 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 44.
		Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.
		Разом з тим, у контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
		Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволеня позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
		Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
		Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
		Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
		Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
		ПОСТАНОВИВ :
		1.Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси залишити без задоволення.
		2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2020 у справі № 914/2764/19 залишити без змін.
		3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
		4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
		5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
		 
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
		 
		 
		Головуючий суддяН.М. Кравчук 
		судді Г.Т. Кордюк 
		Б.Д. Плотніцький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...