Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 20/12/2019 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: 61-14244ав20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		21 січня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 20/12/2019
		провадження № 61-14244ав20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
		 
		секретар судового засідання - Базилян Н. Г.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
		 
		за участі: 
		представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
		представника стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року у складі судді Куценко Т. Р. за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог заявника і судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції.
		 
		02 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.
		 
		Рішенням Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн. Вирішено питання про розподіл витрат, пов`язаних з третейським розглядом справи.
		 
		01 червня 2020 року ОСОБА_2 подала до Дніпровського апеляційного суду заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року.
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду задоволено. Постановлено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року № 20/12/2019 у складі третейського судді Єнчев Р. І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики від 18 січня 2019 року, яким вирішено: стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 (відповідач у справі) помер. Таким чином, вирішення судом питання про видачу стягувачу виконавчого листа відбулося після смерті боржника та без його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, за життя ОСОБА_5 не мав боргових зобов`язань, тим більше перед ОСОБА_2 , яка умисно зазначила неправильну адресу проживання боржника та подала від імені померлого заяву про розгляд справи за його відсутності.
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року,постановленою ним як судом першої інстанції, заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий лист № 20/12/2019, виданий Дніпровським апеляційним судом 20 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн, таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий лист № 20/12/2019, виданий Дніпровським апеляційним судом 20 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 420,40 грн, таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Судове рішення апеляційного суду як суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому під іншими причинами, про які йдеться в частині другій статті 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), слід розуміти не припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а наприклад, коли в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Вищенаведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. З матеріалів справи та заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, вбачається, що ОСОБА_1 є правонаступником померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_5 . Тобто відповідач (боржник) ОСОБА_5 помер до звернення 01 червня 2020 року ОСОБА_2 до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду від 20 грудня 2019 року та до видачі Дніпровським апеляційним судом виконавчого листа на підставі вказаного рішення. Таким чином, в цій справі наявні докази помилковості видачі виконавчого листа саме у зв`язку з безпідставним зверненням позивача ОСОБА_2 з відповідною заявою.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції та заяви учасників справи.
		 
		18 вересня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду через Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення
		 
		Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд як суд першої інстанції безпідставно визнав виконавчий лист № 20/12/2019, виданий Дніпровським апеляційним судом 20 липня 2020 року, таким, що не підлягає виконанню. Рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року, яким стягнуто з ОСОБА_5 на її користь заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн, не скасоване та було ухвалене до смерті відповідача. Їй не було відомо про факт смерті ОСОБА_5 . Зобов`язання боржника за договором позики у випадку його смерті не припиняються, а переходять до спадкоємців. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. При цьому за наявності відкритого виконавчого провадження воно підлягає зупиненню до здійснення вказаної заміни. Таким чином, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 як спадкоємець боржника неправильно обрала спосіб захисту.
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. ОСОБА_2 достеменно знала про факт смерті ОСОБА_5 , оскільки працювала разом з ним та була присутня при його похованні. Крім того, заявник навмисно повідомила суду неправильну адресу проживання боржника та подала від його імені заяву про розгляд справи без участі сторони. Правонаступництво в цій справі не допускається в силу того, що спадкоємці померлого ОСОБА_5 не були стороною третейської угоди. Більше того, судовий розгляд в цій справі було розпочато після смерті особи, а за правилами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» процесуальне правонаступництво можливе лише у випадку, коли під час судового розгляду або виконавчого провадження вибуває сторона. Таким чином, якщо на час відкриття провадження в суді чи в рамках виконавчого провадження сторона відповідача не має цивільно-процесуальної правоздатності (у зв`язку зі смертю), то, відповідно, й правонаступництва бути не може (не можна замінити сторону, якої не було).
		 
		Рух справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 04 грудня 2020 року - справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи.
		 
		Представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. 
		 
		Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на цю скаргу.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		 
		Рішенням Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн. Вирішено питання про розподіл витрат, пов`язаних з третейським розглядом справи.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
		 
		01 червня 2020 року ОСОБА_2 подала до Дніпровського апеляційного суду заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року.
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду задоволено. Постановлено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року № 20/12/2019 у складі третейського судді Єнчев Р. І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики від 18 січня 2019 року, яким вирішено: стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра від 11 серпня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 62792594 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн.
		 
		25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року зупинено виконання за виконавчим листом у справі № 20/12/2019, виданим Дніпровським апеляційним судом 20 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, яким вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000 грн.
		 
		Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права.
		 
		Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 483 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
		1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;
		2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
		3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
		4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
		5) третейська угода визнана недійсною;
		6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
		7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
		8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;
		9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		 
		Як правильно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції, наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
		 
		Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
		 
		Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
		 
		Наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII є закінчення виконавчого провадження.
		 
		Разом з тим за змістом пункту 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII смерть стягувача чи боржника (якщо встановлені судом правовідносини не допускають правонаступництва) є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. 
		 
		Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту З частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеною Законом № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
		 
		Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно із свідоцтвом про право на спадщину.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
		 
		Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII, за змістом якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. 
		 
		Отже, встановивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, виконавець має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.
		 
		Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. 
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		 
		Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		 
		Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні. 
		 
		Приписи статей 1281 та 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для відмови у заміні боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення державним виконавцем меж відповідальності спадкоємця, який залучений як правонаступник за боргами спадкодавця. 
		 
		Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи може слугувати підставою для закінчення виконавчого провадження за пунктом 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, якщо виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
		 
		З огляду на викладене, смерть фізичної особи - боржника, яка настала після вирішення третейським судом справи по суті, не є підставою для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки така обставина не може позбавити стягувача права пред`явити виконавчий документ до виконання та замінити боржника, який вибув із встановлених судом правовідносин, його правонаступником (якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво).
		 
		У справі, яка переглядається, виконавчий лист вже пред`явлено на виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра.
		 
		Таким чином, смерть відповідача (боржника) до звернення стягувача до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, за обставин невстановлення судом під час розгляду справи підстав, передбачених статтею 486 ЦПК України, для відмови в задоволенні такої заяви, не свідчить про помилковість видачі судом виконавчого листа, у зв`язку з чим апеляційний суд як суд першої інстанції безпідставно визнав виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво в силу того, що спадкоємці померлого ОСОБА_5 не були стороною третейської угоди, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду в цій справі.
		 
		Аргументи відзиву на апеляційну скаргу про те, що судовий розгляд в цій справі було розпочато після смерті особи, а за правилами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» процесуальне правонаступництво можливе лише у випадку, коли під час судового розгляду або виконавчого провадження вибуває сторона, є неспроможними, так як в контексті вищенаведених положень Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво в матеріальних правовідносинах. Смерть відповідача після ухвалення рішення третейським судом не позбавляє позивача права замінити сторону, яка вибула із встановлених судом правовідносин, її правонаступником. Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії процесу, як на стадії розгляду справи третейським судом, так і на стадії виконання рішення, яке набрало законної сили, незалежно від того, чи пред`явлений виконавчий лист до примусового виконання.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої, абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		Оскільки в цій справі Дніпровським апеляційним судом допущено порушення вищенаведених норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		 
		В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...