Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/4243/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2021. Зареєстровано: 01.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2021.

Номер судового провадження: П/380/286/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		26 січня 2021 року                                           справа №1340/4243/18
		Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді                                                         Брильовського Р.М.
		секретар судового засідання                        Ізьо М.І.
		за участю:
		позивача-                                               ОСОБА_1                                                                                            
		представника відповідача -                               Тарасович О.І.
		представника третьої особи -             Потопальського Б.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом   ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ательєр» про визнання протиправними та скасування рішень,-    
		ВСТАНОВИВ:
		До Львівського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательєр», в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 березня 2018 року №  310 «Про розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.   А.   Міцкевича, пр. Т. Шевченка»; визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 липня 2018 року №720 «Про погодження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.   А.   Міцкевича, пр. Т. Шевченка».
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що  всупереч положенням чинного законодавства рішення про розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка приймалося на засіданні виконавчого комітету, а не на сесії Львівської міської ради, що свідчить про прийняття вказаного рішення у спосіб, не передбачений законом і обумовлює його незаконність. Вказує, що підставою для прийняття рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про погодження детального плану території є виконання встановлених законодавством вимог щодо розробки проекту детального плану території, а також щодо проведення громадських слухань проектів містобудівної документації. Недотримання передбачених чинним законодавством процедур буде свідчити про відсутність правової підстави для прийняття рішення та, як наслідок, незаконність прийнятого рішення. 11.06.2018 відбулося засідання №9 архітектурно-містобудівної ради, на якому  було погоджено Детальний план території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка у м. Львові, без врахування зауважень до громадських слухань та без розгляду таких на погоджувальній комісії. Позивачі зазначають, що рішення про врахування або відхилення пропозицій уповноваженим органом не приймалися. На відсутність правової підстави прийняття оскаржуваного рішення вказує також недотримання вимог містобудівної документації, будівельних стандартів та норм, чинного законодавства. Зокрема, інспектування суміжних будівель свідчить про те, що потенційне будівництво готелю спричинить тріщини у будинках, які не пристосовані до проведення будівельних робіт на сусідніх земельних ділянках. Фундамент тих будинків не укріплений достатньо для того, щоб забезпечити безпечне будівництво на сусідніх земельних ділянках. У мешканців вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка, як і в будь-яких інших мешканців міста Львова є право, передбачене ч. 1 ст. 50 Конституції України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Вказане конституційне положення розкривається у законах України та підзаконних актах, зокрема, в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким встановлюється порядок розробки, погодження та прийняття містобудівної документації, яка приймається, зокрема, для створення безпечних для життя і здоров`я середовища. Посилаються на те, що вказані вище земельні ділянки перебувають в безпосередній близькості до їх будинку, а тому вважають, що планування забудови поряд з їх житловими будинками об`єкту, що зазначений у спірних рішеннях та Завданні на розробку детального плану території, порушує їх конституційне право на безпечні умови життя. Також вказували на те, що спірні рішення прийняті всупереч вимог земельного, екологічного та містобудівного законодавства, а також інтересів громади. Позивачі вважають, що громадяни мають право брати участь в управлінні місцевими справами, що реалізується шляхом проведення громадських слухань, процедура проведення яких не була дотримана суб`єктом владних повноважень, що також порушує права Позивачів та є підставою для їх захисту в судовому порядку.
		Відповідачі проти позову заперечили, подали письмовий відзив, у якому зазначили, що в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких негативних рішень, а оскаржувані рішення не впливають на права та інтереси позивачів. Враховуючи недоведеність позивачами обставин порушеного права внаслідок прийняття та індивідуальність оскарження рішення, вважають, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належним чином не обґрунтовано факт порушення  їхніх прав. Сам по собі факт їхнього проживання у житлових будинках, розташованих на території, відносно якої прийняті оскаржувані рішення, не може слугувати доказом наявності такого порушення. Вказують, що реалізація оскаржуваних рішень не може безпосередньо вплинути на майнові чи соціально-побутові права позивачів з огляду на те, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 березня 2018 року № 310 та від 06 липня 2018 року №  720 не передбачають будь-якої зміни способу використання земельних ділянок чи об`єктів нерухомого майна, що могли б належати позивачам на праві власності чи користування або в інший спосіб впливати на можливість реалізації позивачами своїх прав. З 19 травня по 07 червня 2018 року тривало громадське слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території, обмеженої АДРЕСА_1 . Інформація про проведення громадських слухань була висвітлена на офіційному порталі Львівської міської ради. Саме в цей період власники та землекористувачі земельних ділянок, розташованих на вказаній території, власники квартир у суміжних будинках мали змогу подати свої зауваження, пропозиції, заперечення тощо стосовно відповідного проекту детального плану території. Скарги та зауваження були проаналізовані та позивачам надані обґрунтовані відповіді. Щодо утворення погоджувальної комісії зазначає, що це є правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування, що реалізується ним у випадку неможливості прийняття рішення самостійно. Стверджують, що виконуючий обов`язки керуючого справами виконкому Львівської міськради Пайонкевич Г.К. вправі була вносити до порядку денного засідання виконавчого комітету Львівської міської ради на 06 липня 2018 року питання про погодження ДПТ, як додаткове.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними і скасування рішень, задоволено повністю.
		Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року  у справі № 1340/4243/18 - без змін. 
		Постановою Верховного Суду від 19.12.2019 касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
		10.01.2020 справа №1340/4243/18 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду. 
		За наслідками автоматизованого розподілу, справу № 1340/4243/18 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Брильовському Р.М.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року було прийнято до провадження адміністративну справу № 1340/4243/18 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення. Призначено підготовче засідання на 30.01.2020 року 10:30 год.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ательєр».
		19.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ательєр» надало суду письмові пояснення в яких зазначило, що  право позивачів на безпечне для життя і здоров`я довкілля не було порушене і не може бути порушене оскаржуваними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради, якими не затверджувався і не вводився в дію детальний план території, який міг би мати негативні наслідки для позивачів, а в процесі нового розгляду справи судом першої інстанції позивачі не довели зворотного. Зміст відповідей розробника та замовника детального плану території на пропозицію   ОСОБА_1 забезпечити будівництво на ділянці за адресою АДРЕСА_2 багаторівневого паркінгу рампового типу згідно Генерального плану міста Львова, прийнятого 30.09.2010, а саме «Схеми магістралей, гаражів та стоянок» дозволяє стверджувати про обґрунтовану відмову у врахуванні цих пропозицій у зв`язку з тим, що їх реалізація суперечить державним будівельним нормам. Інша ж пропозиція «виконавчому комітету Львівської міської ради прийняти рішення про мораторій із забудови, зміни цільового та функціонального призначення земельної ділянки, що передбачалась Генпланом м. Львова, затвердженим 30.09.2010 року, як ділянка для будівництва та обслуговування паркінгу за адресою АДРЕСА_2 » жодним чином не стосується змісту детального плану території і тому відповідь на неї не може розглядатись з точки зору з`ясування, чи порушене право позивачів брати участь в управлінні місцевими справами, що реалізується шляхом проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Зміст відповіді замовника детального плану території на  пропозицію щодо дитячо-спортивних майданчиків дозволяє стверджувати про обґрунтовану відмову у врахуванні цієї пропозиції у зв`язку з тим, що її реалізація суперечить ухвалі ЛМР від 17.05.2018 №3411. Право позивача вимагати створення погоджувальної комісії для вирішення спору виникає в позивача лише у разі доведення наявності спірних питань - тобто, таких питань, у яких на наведені у відповіді на пропозицію аргументи розробника та замовника детального плану території у особи, яка подала цю пропозицію згідно з процедурою громадських слухань, є свої контраргументи. Стверджує, що права позивачів, про які вони заявляють, не є порушеними відповідачами, зокрема внаслідок прийняття оскаржуваних рішень виконавчого комітету Львівської міської ради, і самі позивачі не довели порушення своїх прав, а тому це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.
		В судове засідання інші позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не прибули, хоча були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
		В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних у відзиві, просив суд у задоволенні позову відмовити.
		В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних у письмових поясненнях, просив суд у задоволенні позову відмовити.
		Суд, заслухавши думку позивача, представника відповідачів, представника третьої особи з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		23 березня 2018 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №310 «Про розроблення детального плану території, обмеженої АДРЕСА_1 ».
		06 липня 2018 року виконком Львівської міської ради прийняв рішення  №  720 «Про погодження детального плану території, обмеженої АДРЕСА_1 ».
		Не погодившись із вказаними рішеннями  виконавчого комітету Львівської міської ради   ОСОБА_2, ОСОБА_1 , ОСОБА_3  звернулися з позовом до суду.
		Відповідно до  статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої  статті 2 КАС України  (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження Львівської міської ради та її виконавчого комітету у спірних правовідносинах регулюються, зокрема,  законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності»  (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до статей 28,  31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.
		Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування»  визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.
		Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»  встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Статтею 7 цього Закону  визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:
		1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;
		2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;
		3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;
		4) проведення ліцензування і професійної атестації;
		5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;
		6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.
		Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Відповідно до  статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
		Згідно із положеннями  статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
		Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
		Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Відповідно до частини восьмої  статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14, від 5 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а.
		Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим  наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290  (далі - Порядок № 290).
		Пунктом 4.1 Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
		Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
		Згідно з приписами пункту 4.8 Порядку № 290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту.
		Зі змісту наведених правових норма вбачається, що органом, уповноваженим на надання дозволу на розроблення детального плану території міста є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 810/4017/17, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
		За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС.
		Суд зазначає, що оскаржуваними рішеннями виконавчий комітет дозволив розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, просп. Т. Шевченка, відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, генерального плану м. Львова та положень затвердженої містобудівної документації. Управлінню архітектури та урбаністики департаменту містобудування зобов`язано надати визначеному у встановленому порядку розробнику містобудівної документації вихідні дані на розроблення детального плану території.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення виконкому Львівської міськради від 06 липня 2018 року №720 про погодження ДПТ відповідач здійснював погодження детального плану території, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул.  С.  Руданського, вул. Ф.  Ліста, вул. М.  Коперника, пл. А.  Міцкевича, просп.  Т.  Шевченка. Крім цього, п.  2 цього рішення було вирішено управлінню архітектури та урбаністики департаменту містобудування подати міськраді на затвердження ДПТ, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул.  С.  Руданського, вул.  Ф.  Ліста, вул.  М.  Коперника, пл.  А.  Міцкевича, просп.  Т.  Шевченка.
		Статтею 1 Закону  ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  визначено, що містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
		Таким чином, детальний план є видом містобудівної документації, яка, свою чергу, є інструментом державного регулювання планування територій, тобто, інструментом здійснення владних повноважень.
		Суд зазначає, що відповідно до Генерального плану міста Львова на вказаній території було заплановано будівництво багаторівневого паркінгу, а положення детального плану території не змінюють Генеральний план м.Львова, а лише його уточнюють.
		Суд вважає, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.
		Водночас право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
		Суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
		Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Суд зазначає, що територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.
		Отже територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.
		Територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.
		Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.
		Суд зазначає, що за носіями інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.
		У вказаній справі позивачі, як жителі міста і власники суміжних квартир з територіями, які охоплені спірними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради, звернулися за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування, надаючи дозвіл на розроблення детального плану територій, діяв усупереч його інтересів як членів територіальної громади.
		Як вбачається з протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради від 11 червня 2018 №9, на якому розглядалося питання детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.  А.  Міцкевича, пр. Т. Шевченка, питання визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації цієї території є досить складне.
		Зокрема, при визначенні функціонального призначення території слід враховувати: питання протипожежної безпеки, у випадку, якщо буде будуватися надземний паркінг; питання інсоляції у випадку житлової забудови; питання заїзду до банку і прилеглих будинків, замуровування протипожежних вікон банку, збереження паркомісць у випадку будівництва готелю.
		Також при визначенні просторової композиції і параметрів забудови виникало ряд питань: чи не призведе таке будівництво до руйнувань сусідніх будинків (в тому числі де мешкають позивачі), чи опрацьовано питання інженерно-технічного захисту цивільного населення, який ступінь вогнестійкості будинку, заїзду та розвороту техніки, в тому числі і протипожежної, влаштування проїздів у двориках будинків, де мешкають позивачі, геологічні дослідження території.
		Суд наголошує, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.
		Суд зазначає, що питання протипожежної безпеки, інсоляції, заїзду та розвороту техніки, влаштування проїздів у двориках, збереження паркомісць повинно бути проаналізовано, вивчено, враховано та передбачено при будівництві готелю і наданні містобудівних умов і обмежень.
		Суд не погоджується з твердженням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про те, що оскаржуваними рішеннями порушено їхні законні права та інтереси.
		Надавши оцінку наведеним доводам позивачів та матеріалам справи і наведеним вище нормам діючого законодавства, суд дійшов висновку, позивачі не є суб`єктами правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано спірні Рішення або їх відповідна норма, у зв`язку з чим   рішення виконкому Львівської міськради: від 23 березня 2018 року №310 «Про розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.  А.  Міцкевича, пр. Т. Шевченка»  та від 06 липня 2018 року №  720 «Про погодження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.  А.  Міцкевича, пр. Т. Шевченка» не порушують їх права та інтереси.
		Що стосується внесення питання про погодження детального плану території до порядку денного засідання виконавчого комітету Пайонкевич Г.К. суд зазначає наступне.
		Відповідно до додатку № 1 до ухвали Львівської міськради від 06 квітня 2017 року № 1802 «Про затвердження на посади заступників міського голови, персонального складу виконавчого комітету Львівської міської ради та внесення змін до ухвали міської ради від 26 травня 2016 року № 505» до складу виконавчого комітету Львівської міської ради входять: міський голова, заступник міського голови з фінансово-економічних питань, заступник міського голови з містобудування, заступник міського голови з питань розвитку, заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства, заступник міського голови з гуманітарних питань, керуючий справами виконкому.
		Пунктом 3.1. Регламенту виконавчого комітету Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13 жовтня 2017 року № 903 передбачено, що порядок денний засідання виконавчого комітету Львівської міської ради формує керуючий справами виконкому.
		Пунктом 3.11. Регламенту передбачено, що вносити додаткові питання до порядку денного засідання виконавчого комітету Львівської міської ради можуть тільки члени виконавчого комітету.
		Склад виконавчого комітету Львівської міської ради та його члени формуються з посад виконавчого органу місцевого самоврядування, на які у встановленому порядку призначаються відповідні особи.
		Регламент, надаючи повноваження члену виконавчого комітету Львівської міської ради вносити додаткові питання до порядку денного засідання виконавчого комітету Львівської міської ради, не пов`язує такі повноваження з конкретною особою чи кількома особами (персональним складом).
		Вказаними повноваженнями наділені члени виконавчого комітету Львівської міської ради, як посадові особи виконавчого органу місцевого самоврядування, а не як конкретні особи, на що необґрунтовано вказують суди попередніх інстанцій.
		Пунктом 4.31. Регламенту передбачено, що на початку засідання виконавчого комітету Львівської міської ради за пропозицією керуючого справами виконкому можуть бути додатково включені до порядку денного проекти рішень виконавчого комітету згідно з п. 3.10 цього Регламенту.
		Рішення про включення додаткових питань у порядок денний приймають члени виконавчого комітету Львівської міської ради шляхом голосування (п. 3.12. Регламенту).
		Остаточно порядок денний затверджує виконавчий комітет Львівської міської ради після розгляду пропозицій керуючого справами виконкому щодо включення до порядку денного (вилучення з порядку денного) проектів рішень виконавчого комітету, звітів про виконання протокольних доручень виконавчого комітету Львівської міської ради (п. 4.32. Регламенту).
		Судом встановлено, що на підставі розпорядження Львівського міського голови від 06 червня 2018 року № 348-к директора юридичного департаменту Львівської міськради Пайонкевич Г.К. було призначено виконувачем обов`язків керуючого справами виконкому Львівської міської ради.
		На засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради 06 липня 2018 року в силу положень п. 3.1., 3.10., 3.11., 4.31. Регламенту Пайонкевич Г. К. діяла в статусі виконуючого обов`язки керуючого справами виконкому Львівської міськради, набувши прав та обов`язків члена виконавчого комітету Львівської міської ради, що не суперечить п. 3.11. Регламенту.
		Постановою Верховного Суду  від 19 грудня 2019 року у справі  №1340/4243/18 встановлено, що виконуючий обов`язки керуючого справами виконкому Львівської міськради Пайонкевич Г. К. вправі була вносити до порядку денного засідання виконавчого комітету Львівської міської ради на 06 липня 2018  року питання про погодження  детального плану території. Питання про погодження ДПТ було включено в порядок денний засідання виконавчого комітету Львівської міської ради на 06 липня 2018 року шляхом прийняття про це рішення членами виконавчого комітету Львівської міської ради. Отже, рішення про погодження ДПТ було прийнято в порядку, передбаченому Регламентом, з дотриманням встановленої процедури його внесення на розгляд засідання виконавчого комітету Львівської міської ради та прийняття.
		Щодо відсутності повноважень у Виконавчого комітету на прийняття оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.
		Частиною 1 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
		Згідно з ч.3 ст.8 цього Закону рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Частиною 1 ст.16 вказаного Закону передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Згідно з ч.8 ст.19 вказаного Закону установлено, що рішення про затвердження ДПТ у разі відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території приймається відповідною сільською, селищною, міською радою.
		Відповідно до п. 31 розділу IІ «Повноваження виконавчого комітету» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14 липня 2016 року № 777 (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення про погодження ДПТ), до повноважень виконкому Львівської міської ради віднесено розгляд та вирішення інших питань в межах повноважень, а також питань, які належать до відання виконавчих органів ради.
		Суд зазначає, що оскаржуваними рішеннями виконавчий комітет дозволив розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, просп. Т. Шевченка, відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, генерального плану м. Львова та положень затвердженої містобудівної документації. Управлінню архітектури та урбаністики департаменту містобудування зобов`язано надати визначеному у встановленому порядку розробнику містобудівної документації вихідні дані на розроблення детального плану території.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення виконкому Львівської міськради від 06 липня 2018 року №720 про погодження ДПТ відповідач здійснював погодження детального плану території, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул.  С.  Руданського, вул. Ф.  Ліста, вул. М.  Коперника, пл. А.  Міцкевича, просп.  Т.  Шевченка. Крім цього, п.  2 цього рішення було вирішено управлінню архітектури та урбаністики департаменту містобудування подати міськраді на затвердження ДПТ, обмеженої вул.  М.  Вороного, вул.  С.  Руданського, вул.  Ф.  Ліста, вул.  М.  Коперника, пл.  А.  Міцкевича, просп.  Т.  Шевченка.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про погодження ДПТ, виконавчий комітет Львівської міської ради діяв в межах повноважень, наданих ухвалою Львівської міської ради від 14 липня 2016 року № 777.
		У Постанові Верховного Суду  від 19 грудня 2019 року у справі  №1340/4243/18 вказано, що «колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про погодження ДПТ, виконком Львівської міськради реалізовував повноваження щодо підготовки та подання на затвердження Львівської міськради відповідної містобудівної документації, зокрема ДПТ, обмеженої вул.   М.   Вороного, вул.   С.   Руданського, вул.   Ф.   Ліста, вул.   М.   Коперника, пл.   А.   Міцкевича, просп.   Т.   Шевченка».
		Щодо питання чи є обов`язковим проведення громадських слухань для погодження виконавчим комітетом Львівської міськради зазначеного детального плану території суд зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначений Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівнім, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555.
		Відповідно до пункту 5 даного Порядку, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.
		Суд встановив, що з 19 травня по 07 червня 2018 року тривало громадське слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території, обмеженої вул. М . Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника , пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка.
		Інформація про проведення громадських слухань була висвітлена на офіційному порталі Львівської міської ради.
		Суд вважає, що такі повідомлення є достатніми та належними засобами щодо повідомлення громади про проведення громадських слухань.
		Отже, власники та землекористувачі земельних ділянок, розташованих на вказаній території, власники квартир у суміжних будинках мали змогу подати свої зауваження, пропозиції, заперечення тощо стосовно відповідного проекту детального плану території.  
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що для погодження виконавчим комітетом Львівської міськради зазначеного детального плану території не є обов`язковим проведення громадських слухань, однак таке проведення громадських слухань є обов`язковою необхідною передумовою для затвердження вказаного детального плану території відповідно до чинного містобудівного законодавства на сесії Львівської міської ради.
		Суд наголошує, що законодавець в частині другій статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко встановив, що затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
		В даному випадку рішенням виконкому Львівської міськради від 06 липня 2018 року №720 про погодження ДПТ відповідач здійснював погодження детального плану території, а не його затвердження.
		Щодо питання чи були розглянуті та вирішені пропозиції громадськості, зокрема позивачів, щодо погодження такого ДПТ суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.11 Порядку №555 пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.
		Суд встановив, що 11.06.2018 року відбулося засідання № 9 архітектурно-містобудівної ради, на якому  було погоджено Детальний план території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка у м. Львові, без врахування зауважень до громадських слухань та без розгляду таких на погоджувальній комісії . 
		Позивачі вимагали розглядати свої пропозиції на засіданні погоджувальної комісії та вважали, що вони носять  спірний характер.
		Відповідачем було враховано вказані пропозиції громадськості, зокрема позивачів, та згідно з протоколом засідання постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища № 104 від 11.07.2018 року, в якому зазначено, що під час розгляду проекту ухвали «Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка у м. Львові» вирішено перенести  на наступне засідання комісії та рекомендовано начальнику управління архітектури та урбаністики створити робочу групу з вивчення цього питання.
		Згідно з ч. 6 ст. 30 Статуту територіальної громади м. Львова протокол громадського слухання затверджує Львівський міський голова, який визначає відповідальних за розгляд пропозицій, поданих під час громадського слухання.
		Відповідно до п. 5.5. Додатку № 3 до Статуту територіальної громади міста Львова у разі включення до порядку денного пленарного засідання міської ради чи засідання виконавчого комітету питання, що було предметом громадського слухання, до матеріалів, які готуються на засідання відповідного органу, обов`язково повинен бути долучений протокол громадського слухання та матеріали розгляду пропозицій. Ініціатору громадських слухань гарантується право та можливість бути присутнім на такому засіданні міської ради або виконавчого комітету з правом короткого представлення результатів громадського слухання. Відповідальність за це несе автор проекту рішення з питання, яке було предметом громадського слухання.
		На сайті Львівської міської ради розміщено матеріали розгляду пропозицій, поданих в рамках громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка у м. Львові. 
		Як вбачається з матеріалів розгляду пропозицій, поданих в рамках громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл. А. Міцкевича, пр. Т. Шевченка у м. Львові, за результатами проведення громадського слухання надійшло шість звернень, а саме: № 2-16014-0001 від 06.06.2018, № 3-С-51427-2401 від 06.06.2018, № 3-С-51423-2401 від 06.06.2018, № 3-Т-51274-001 від 06.06.2018, № 3-С-52040-0001 від 07.06.2018, № 3-С-52037-2401 від 07.06.2018, на які було надано відповіді.
		Щодо блокування будівель було роз`яснено, що детальний план території є містобудівною документацією комплексного планування і не визначає окремих вузлів блокування забудови чи конструктивних особливостей даного блокування. Примикання проектованої будівлі є можливим лише за згоди власників будівлі банку. Якщо забудовник будівлі готелю з підземним паркінгом матиме наміри приблокування до будівлі банку - він повинен на наступних стадіях проектування отримати згоду власника будівлі банку та виконати ряд конструктивних заходів щодо підсилення та армування стіни, що блокується до банку, щоб унеможливити її злам. 
		Щодо заїзду інкасаторських автомобілів зазначили, що за пропозицією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» цілодобовий доступ інкасаторських автомобілів у внутрішній двір (в тому числі і під час будівництва) встановлено обов`язковою вимогою  детального плану території.
		Щодо розміщення багаторівневого паркінгу роз`яснено, що згідно з чинними ДБН у межах територій, що мають особливу історико-культурну цінність та в районах історичної забудови міст забороняється будівництво будь-яких гаражів (паркінгів) крім підземних. У зв`язку з цим розробником запропоновано розмістити будівлю готелю з вбудованими закладами торгівлі та громадського харчування і 2-рівневим підземним паркінгом. 
		Щодо розміщення дитячого майданчика вказано, що Ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 № 3411 «Про внесення змін до ухвал міської ради щодо розміщення дитячих та спортивних ігрових майданчиків на території м. Львова» передбачено адреси, за якими планується розміщення дитячих та спортивних ігрових майданчиків на території м. Львова». Земельної ділянки на АДРЕСА_2 в даній ухвалі не зазначено.
		Щодо будинку АДРЕСА_3 заявникам було роз`яснено про те, що  детальний план території не передбачає жодного руйнування подвір`я будинку АДРЕСА_3 . Влаштування аварійного виходу з відновлених будівель «Пасажу Міколяша» в двір будинку можливе лише за згоди землекористувачів даного двору. Влаштування такого виходу всупереч волі мешканців є безпідставним.  Детальний план території доповнено вимогою погодження з суміжними землекористувачами щодо влаштування виходів чи проходів з « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		Було враховано пропозицію ОСОБА_3 щодо безпечності  будівництва .
		Зокрема, враховуючи пропозицію О. Старчака проект ДПТ доповнено вимогою забезпечення безпечності будівництва і забезпечення стійкості та надійності будівель та споруд. Забудовнику пропонується виконати геологічні дослідження, шурфування і обстеження фундаментів, ліквідацію можливих протікань існуючих мереж, гідроізоляції фундаментів сусідніх будинків, обстеження всіх прилеглих до ділянки будівель з метою визначення необхідності їх укріплення. Також детальний план території  було доповнено вимогою щодо фіксації технічного стану кожної будівлі, моніторингу стану будівель та необхідного укріплення прилеглих будівель до початку будівництва.
		Суд зазначає, що всі зауваження мешканців АДРЕСА_2 , чи інших суміжних вулиць були розглянуті та вирішені, зокрема і Позивачів, а відтак їх право на участь в громадському обговоренні вказаного проекту детального плану не порушене.
		Матеріали справи не містять доказів того, що пропозиції або зауваження позивачів  до проекту детального плану не були розглянуті чи не вирішені, або вони не були допущені до громадського обговорення.
		Стосовно тверджень позивачів щодо не створення погоджувальної комісії суд    зазначає, що згідно ч.7  ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  передбачено, що для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.
		Відповідно до Постанови №555 у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття рішення щодо утворення погоджувальної комісії.
		Отже,  Закон  не зобов`язує орган утворювати таку комісію, а лише надає йому таке право щодо утворення погоджувальної комісії в разі необхідності.
		Інших доводів щодо порушення відповідачем процедури громадських слухань позовна заява не містить, а судом таких не встановлено.
		Відтак, суд вважає, що погодження розробленого детального        плану території відповідає вимогам законодавства та державним будівельним нормам, а процедура громадського обговорення і слухань відповідачем була проведена з дотриманням вимог закону.
		Частиною 2  ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно із ч. 1  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень надано обґрунтовані доводи правомірності прийняття рішення виконкому Львівської міськради: від 23 березня 2018 року №310 «Про розроблення детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.   А.   Міцкевича, пр. Т. Шевченка та від 06 липня 2018 року №720 «Про погодження детального плану території, обмеженої вул. М. Вороного, вул. С. Руданського, вул. Ф. Ліста, вул. М. Коперника, пл.   А.   Міцкевича, пр. Т. Шевченка».
		Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо відсутності    правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень.        
		Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3    задоволенню не підлягають.
		Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
		Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2021.
		 
		Суддя                                                              Р.М. Брильовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...