Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/6821/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2021.
Дата набрання законної сили: 28.01.2021
Номер судового провадження: 51-4571км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015170040003558

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		28 січня 2021 року
		м. Київ
		Справа № 554/6821/17
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/266/20
		Провадження № 51  4571 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора    ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170040003558 від 08 грудня
		2015 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за ст. 286 ч. 2, ст. 125 ч. 2 КК України,
		за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 . 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 24 липня 2019 року 
		ОСОБА_6 засуджено:
		- за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 
		6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
		- за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. 
		На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду. Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 24 липня 2019 року.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 : на користь потерпілої ОСОБА_7 18365 гривень 16 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 600000 гривень моральної шкоди; на користь держави 6 616 гривень 32 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 грудня 
		2015 року приблизно о 05 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21102» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Великотирновській зі сторони вул. Юрія Тимошенка в напрямку 
		вул. Героїв Сталінграда в м. Полтаві, на перехресті з вул. Героїв Сталінграда порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини на розподільчий газон, що розділяє смуги зустрічного руху, де допустив зіткнення з бетонною опорою рекламного біг-борду. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, яким керував ОСОБА_6 , 
		ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження. 
		Крім того, 04 квітня 2017 року приблизно о 06 годині ОСОБА_6 в приміщенні сауни «Добра парна», розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Гетьмана, 24, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_7 багаточисельні удари кулаками рук та взутими ногами в область голови, верхніх та нижніх кінцівок, тулубу, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційні скарги прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_7 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
		Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині засудження за ст. 125 ч. 2 КК України скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі 
		ст. 49 КК України, ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності. Виключено посилання на ст. 70 ч. 1 КК України та призначення покарання за сукупністю злочинів. 
		Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року 
		№ 838-VIIІ зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 
		24 липня 2019 року по 22 червня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		У частині вирішення цивільного позову вирок змінено, зменшено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 , визначивши його в сумі 200000 гривень. 
		У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання за ст. 286 ч. 2 КК України тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, порушення норм матеріального закону при зменшенні розміру стягнутої на користь потерпілої моральної шкоди, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги статей 65, 66, 67 КК України, в повній мірі не враховано, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок якого потерпілій заподіяно значну шкоду здоров`ю, не відшкодував заподіяну шкоду, обставини, які пом`якшують покарання відсутні, сам ОСОБА_6 не працює та зловживає спиртними напоями. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 і у подальшому не змінив своє ставлення до ОСОБА_7 , знову заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, за що вироком Київського районного суду 
		м. Полтави від 20 березня 2020 року був засуджений за ст. 125 ч. 2 КК України до одного року обмеження волі. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 23, 1167, 1193 ЦК України при зменшенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на її користь, до 200000 гривень, при цьому вважає, що 600000 гривень є обґрунтованим і справедливим розміром моральної шкоди. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції встановив суму 600000 гривень в сукупності за два кримінальні правопорушення, передбачені ст. 286 ч. 2 КК та ст. 125 ч. 2 КК України, якими ОСОБА_7 було заподіяно моральну шкоду, і за висновком судово-психологічної експертизи від 28 грудня 2018 року № 954 тільки внаслідок заподіяння ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, було заподіяно моральну шкоду, орієнтовний розмір якої становить 18 мінімальних заробітних плат на момент винесення судом відповідного рішення. Указує на те, що після дорожньо-транспортної пригоди вона 
		4 місяці перебувала на лікуванні, перенесла не одну важку операцію, спожила велику кількість ліків, пройшла багато медичних процедур, їй довелося залишити роботу, троє її дітей залишились без материнської опіки та підтримки, повного відновлення здоров`я не відбулося і вона отримала 2-гу групу інвалідності, однак зазначені обставини судом апеляційної інстанції залишені поза увагою. Крім того, у порушення вимог ст. 1193 ЦК України суд апеляційної інстанції одним із обґрунтувань зменшення суми на відшкодування моральної шкоди врахував, що обвинувачений не має роботи та стабільного доходу. 
		У запереченнях на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 засуджений 
		ОСОБА_6 зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7  частково обґрунтованою, зазначила, що вона підлягає задоволенню в частині доводів про необґрунтоване зменшення суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 286 ч. 2 КК України, а також закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції за ст. 125 ч. 2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності в касаційній скарзі не оспорюються.
		Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості є необґрунтованими.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		При призначені покарання ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як убачається із вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, не відшкодував заподіяну шкоду, а також думку потерпілої та її представника щодо необхідності призначення найсуворішого покарання. Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, яка обтяжує покарання,  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_7  на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи прокурора та потерпілої про м`якість призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги потерпілої, визнав їх безпідставними, мотивувавши належним чином своє рішення в цій частині та зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. 
		Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив про помилковість визнання судом першої інстанції активного сприяння розкриттю злочину як обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 . Разом з тим, врахувавши те, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності та частково відшкодував заподіяну майнову шкоду, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення більш суворого покарання. 
		Покарання, призначене ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_7 не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання за цією нормою, а посилання на такі дані та обставини кримінального провадження в касаційній скарзі відсутні.
		Разом з тим, доводи потерпілої ОСОБА_7 про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального законодавства при зменшенні розміру стягнутої на її користь моральної шкоди є обґрунтованими. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 
		Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілою 
		ОСОБА_7 пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в сумі 18365 гривень 16 копійок та моральної шкоди в сумі 1200000 гривень. Вироком суду першої інстанції зазначені позовні вимоги частково задоволені.
		Згідно зі ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч. 3 ЦК України).
		Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		При визначенні розміру заподіяної ОСОБА_7 моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував, що її здоров`ю було заподіяно значну шкоду, потерпіла витратила багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього досягти не вдалось, назавжди порушено звичайний ритм її життя, втрачено стійкі соціальні зв`язку, вона перенесла сильний емоційний стрес через отримані травми, значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань. Судом також було враховано висновок судово-психологічної експертизи від 28 грудня 2018 року № 954, якою підтверджено факт заподіяння ОСОБА_7 моральної шкоди. 
		Виходячи із вимог розумності та справедливості суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 600000 гривень на відшкодування моральної шкоди. 
		Мотивуючи своє рішення про зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої, до 200000 гривень, апеляційний суд врахував, фізичні та моральні страждання потерпілої, обставини справи, відсутність роботи та стабільного доходу в обвинуваченого.
		Таке рішення суду апеляційної інстанції прийнято без врахування зазначених вимог закону, належним чином не мотивоване та суперечить імперативній вказівці 
		ст. 1193 ч. 4 ЦК України про те, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди задано вчиненням кримінального правопорушення. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову, а саме про стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральної шкоди, підлягає зміні, шляхом стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 500000 гривень на відшкодування моральної шкоди. При цьому колегія суддів враховує, що здоров`ю ОСОБА_7 було заподіяно значну шкоду, вона зазначала фізичного болю та страждань, витратила багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього досягти не вдалось, перенесла сильний емоційний стрес через отримані травми, отримала 2-гу групу інвалідності, втратила роботу та вимушено обмежила своїх дітей у материнському піклуванні, назавжди порушено звичайний ритм її життя, значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань.
		За таких обставин, касаційна скарга потерпілої підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову зміні.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову потерпілої 
		ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди змінити, збільшити розмір суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди до 500000 гривень. 
		У решті зазначену ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...