Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 195/857/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2021. Зареєстровано: 02.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Результат оскарження 13.04.2021 Дніпровський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/195/26/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 195/857/20
		2/195/26/21 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
		22.01.2021 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області      
		       Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Музичук В.В., 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Томаківському районі Дніпропетровської області, Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, - 
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		       Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Томаківському районі Дніпропетровської області, Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вулиця Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в сумі 19 791,00 грн.
		       12.10.2020 за ухвалою Томаківського районного суду було замінено не належного відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м.Київ, вулиця Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на належного відповідача - Головне Управління національної поліції в Дніпропетровській області (49101, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Троїцька, 20а). 
		       Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 03 листопада 2019 року о 02 год.15 хв. інспектором СРПП №1 Томаківського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровської області лейтенантом поліції Бондаренко О.М. при несенні чергування спільно інспектором СРПП № 3 Томаківського ВП капітаном поліції Шевченко А.В. було складено протокол серії БД № 273081 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , а саме: за керування автомобілем ВАЗ 21061, номерний знак НОМЕР_1 по вул.Нова, 37 в смт. Томаківка з ознаками алкогольного сп`яніння (запахом алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, він відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
		       12 лютого 2020 року постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з нього судовий збір на користь держави в сумі 420,40 грн.
		       Не погоджуючись з вищевказаною постановою він подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		       Згідно Постанови Дніпровського апеляційного суду від 10.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		       Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 по справі № 195/1821/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасовано, а провадження по справі на підставі п. 1 ч.1 сг.247 КУпАП закрито, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
		       Таким чином, позивач вважає, що його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності Томаківським районним судом Дніпропетровської області.
		       В результаті незаконного складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та незаконного притягнення до адміністративної відповідальності йому завдано значну моральну шкоду, яку він просить стягнути в сумі 19 791,00 грн. з держави за рахунок коштів Державного бюджету України. 
		       Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому позовні вимоги підтримує в повному обсязі. 
		       Представник відповідача Державної казначейської служби України та представник відповідача Управління Державної казначейської служби України у Томаківському районі Дніпропетровської області Бистра С.В. за довіреностями в судове засідання не з`явилася, але подала до суду відзив на позов з відповідними документами (а.с. 44-51) та просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю. 
		Відповідач Головне Управління національної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, але подав до суду відзив на позов та просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю .
		       Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 
		Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. 
		       Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 листопада 2019 року о 02 год.15 хв. інспектором СРПП №1 Томаківського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровської області лейтенантом поліції Бондаренко О.М. було складено протокол серії БД № 273081 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , а саме: за керування автомобілем ВАЗ 21061, номерний знак НОМЕР_1 по вул.Нова, 37 в смт. Томаківка з ознаками алкогольного сп`яніння (запахом алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, він відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У вказаному протоколі від підпису ОСОБА_1 відмовився (а.с. 18).
		       12 лютого 2020 року постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з нього судовий збір на користь держави в сумі 420,40 грн.(а.с.15-16).
		       Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		       Згідно Постанови Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		       Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 по справі № 195/1821/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасовано, а провадження по справі на підставі п. 1 ч.1 сг.247 КУпАП закрито, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.(а.с.13-15).
		       Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській , цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		       Постанова Дніпровського апеляційного суду від 10.03.2020 р. по справі 195/1812/19 набрала законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		       Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		       Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
		       Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		       Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		       Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		       Відповідно ч.2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: «2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;».
		       Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		       За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		       Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
		       Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		       При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
		       Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
		       У даній справі підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди є закриття справи про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		       У зв`язку з чим, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо правових наслідків закриття справи про адміністративне правопорушення у формі виникнення права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення особи до відповідальності.
		       Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
		       Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
		       У наведених в статті 1 цього Закону випадках фізичній особі (громадянинові) відшкодовується моральна шкода, що передбачено пунктом 5 частини першої статті 3 вказаного Закону.
		       Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яку в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.         
		       Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
		       Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, провадження № 61-19000сво18.
		       Як вбачається з матеріалів справи, дії інспектора СРПП №1 Томаківського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровської області лейтенанта поліції Бондаренка О.М. щодо складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,         що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
		       Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 березня 2019 року, справа № 397/1745/14-ц, провадження № 61-19515св18; у постанові від 05 лютого 2020 року, справа № 640/16169/17, провадження № 61-15393св18.
		       Як зазначає позивач, його нормальні життєві зв`язки були порушені, він був змушений звертатись до фахівців в галузі права для захисту своїх порушених прав, доводити свою невинуватість та непричетність до вчинення порушення, відновлювати авторитет та ділову репутацію, що потребувало значних зусиль та багато часу. Він став погано спати, з`явилися дратівливість, неврівноваженість.Відповідно, після незаконного складання протоколу він був під загрозою позбавлення права керуванням автомобілем і постійно переживав, як надалі налаштовувати життя без автомобіля на протязі 1 року, утримувати сім`ю, був обмежений у вільному обранні способу життя та поведінки.
		       Також позивач зазначає, що факт незаконного безпідставного звинувачення негативно вплинули на його стосунки з оточуючими. Притягнення до відповідальності за керування автомобілем в стані сп`яніння часто підлягає публічному резонансу та громадському осуду в суспільстві. Протягом усього часу перебування під слідством своєї вини не визнавав, але відчував приниження і зневагу з боку оточуючих, втратив довіру до правоохоронних органів держави.
		       Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки змушений був докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій працівників поліції, а також зазначені обставини призвели до погіршення стану його здоров`я, що є підставою для покладення на державу обов`язку з відшкодування завданої йому моральної шкоди.
		       Однак, суд не може погодитися з розміром відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , який просить відшкодувати йому в розмірі 19 791,00 грн., виходячи з наступного.
		       Частинами п`ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		       Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		       Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		       Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		       Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її збагачення.
		       У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
		       Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		       Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 розрахував розмір завданої йому моральної шкоди, виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за період з 03.11.2019 року, коли було складено протокол про адміністративне правопорушення та по 10.03.2020 року, тобто до дня скасування Дніпровським апеляційним судом постанови Томаківського районного суду від 12.02.2020 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, керуючись вимогами статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», беручи місячну мінімальну зарплату з 01 січня 2020 р. - 4723,00 грн., яка діяла на час розгляду справи, оскільки позов ним подано до суду 09.06.2020. Суд не вважає за можливе застосовувати до спірних правовідносин норми вказаного Закону, розмір відшкодування, який зазначає позивач, не повністю відповідає вимогам розумності та справедливості.
		       Разом з тим, суд виходить з того, що на підставі частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» такий розрахунок розміру моральної шкоди проводиться лише в разі перебування особи під слідством чи судом.
		       Однак, в даному випадку шкоду ОСОБА_1 заподіяно внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності. Тобто він в даному випадку не мав статусу підозрюваного чи обвинувачуваного, до кримінальної відповідальності не притягувався. У зв`язку з викладеним, підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 13 вказаного Закону відсутні.
		       З урахуванням тривалості провадження у справі про адміністративні правопорушення, необхідності зміни нормального життєвого стану та витрат часу на відновлення прав, а також керуючись принципами поміркованості, розумності та справедливості суд вважає, що обґрунтованим є відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
		       Твердження відповідачів, що позивач не надав жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди суд не бере до уваги, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, свідчить про те, що позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, пов`язаної з необхідністю відновлення його прав.
		       Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		       Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір».
		Оскільки при зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду судовий збір не справляється, то судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави, на яку покладений обов`язок відшкодування моральної шкоди у цьому випадку. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 141, 229, 235, ч.2 ст.247, 258-259, 265, 268 ЦПК України,    суд -
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646), Управління Державної казначейської служби України у Томаківському районі Дніпропетровської області (53500, смт.Томаківка, вул. Лесі Українки, 51 Дніпропетровської області), Головного Управління національної поліції в Дніпропетровській області (49101, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Троїцька, 20а) про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - задовольнити частково.
		Стягнути з Держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В решті вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити
		Судовий збір віднести за рахунок держави.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення. 
		Згідно ч 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення - 01.02.2021 року
		      
		Суддя:  Л. А. Кондус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...