Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/8921/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2021. Зареєстровано: 02.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2021.

Номер судового провадження: 2/466/258/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/8921/19
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25 січня 2021 року     Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі : головуючого - судді               Зими І.Є.
		при секретарі                                           Вітрук В.О.
		з участю представника позивача           ОСОБА_1 
		відповідача                                               ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку загального провадження,  цивільну справу за позовом   ОСОБА_3   до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,  визнання права власності на житло, -
		                                                     в с т а н о в и в:
		 
		30.10.2019 р. ОСОБА_3 та її захисник  в інтересах останньої , ОСОБА_1 , звернулись до Шевченківського районного суду м. Львова з  позовною заявою, в якій просили  визнати недійсним договір  купівлі-продажу   квартири, що був укладений між ОСОБА_3 та  ОСОБА_2    10.11.2017р.  та   визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .  
		Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 на праві власності належала вищевказана квартира, де вона була зареєстрована і проживала  протягом багатьох років. Останні 8 років, разом з нею  позивачкою проживав її співмешканець,  ОСОБА_4 , який неодноразово вчиняв насильство щодо неї, наносив їй побої, виганяв з квартири, тощо. Внаслідок таких дій співмешканця, у ОСОБА_3 відбулись розлади психіки, з приводу чого вона періодично зверталася за психіатричною допомогою та проходила курси лікування. 
		Так, 10.11.2017р.,  ОСОБА_3 , не усвідомлюючи значення своїх дій та не маючи здатності керувати ними, уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, згідно якого відчужила останньому свою квартиру по АДРЕСА_2 , що є єдиним житлом для неї. Спірний договір не відповідав волевиявленню позивачки, її дії не були вільним і не відповідали внутрішній волі. Після укладення договору, остання опинилася у геріатричному пансіонаті, де для неї жахливі та нестерпні умови для існування. 
		З приводу заволодіння її майном шляхом обману, ОСОБА_3 у травні 2018 року зверталась до правоохоронних органів, в результаті чого 22.05.2018р. внесені відомості до ЄДРДР за № 12018140090001915 за ч. 2 ст. 190 КК України. Обвинувальний акт на даний час до суду не скерований, на спірну квартиру накладено арешт.  
		Факт того, що позивачка страждає хронічним психічним захворюванням  та станом на дату підписання спірного договору купівлі-продажу не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, стверджує ряд проведених експертиз протягом 2018-2019 років. 
		З огляду на викладене, враховуючи, що квартира вибула з володіння ОСОБА_3 у незаконний спосіб за відсутності її волевиявлення та шляхом обману,  представник позивача просить  визнати недійсним оспорюваний договір, та поновити  за його довірителькою право власності на вказане житло. 
		Провадження у справі відкрито 31.10.2019р.  Ухвалою суду від 23.12.2020р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. 
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини, просить  позов задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив. Свою позицію мотивує тим, що взагалі не вважає себе належним відповідачем у даному спорі. Стверджує, що фактично спірний договір купівлі-продажу укладався між ОСОБА_3 та його знайомим,  якому він лише надавав юридичну допомогу при оформленні даної угоди.  Йогознайомий знайшов  об`єкт, який мав намір придбати, передавав  позивачці   кошти у розмірі 20 000 дол. США за придбане майно.  Відповідач же лише  підписав  договір купівлі-продажу та в подальшому  брав на  себе зобов`язання  переоформити  право власності на спірну квартиру на  свого  знайомого, який і є  фактичним  його власником. 
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
		В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1   належала позивачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі  свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 16.07.2001р.
		Згідно договору купівлі-продажу від 10.11.2017р., посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., № 3-2319, ОСОБА_3 відчужила вищевказану квартиру  на користь ОСОБА_2 . 
		Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
		Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення чи оспорювання.
		Згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
		Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно ст. 225  ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. 
		Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Надану стороною позивача медичну документацію, суд, в силу ст. 77-80 ЦПК України, оцінює як належний та допустимий доказ, яким підтверджується психічне захворювання позивача в момент вчинення оспорюваного договору.
		Так, згідно висновку спеціаліста № 17-к від 20.09.2018р. (а.с.15), ОСОБА_3 страждає хронічним психічним захворюванням у формі маячного розладу внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Станом на дату підписання спірного договору, а саме - 10.11.2017р., вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Хворобливий стан, в якому перебувала ОСОБА_3 10.11.2017р., мав вплив на психіку, свідомість для спотворення розуміння та волевиявлення під час вчинення договору та усвідомлення наслідків укладеного договору. Через наявний психічний розлад ОСОБА_3 , є можливим вчинення впливу на її психіку для спотворення розуміння, волевиявлення та  усвідомлення наслідків її дій.
		Також, в процесі розгляду справи, за ухвалою суду від  20.11.2019р. проведено психолого-психіатричну експертизу  відносно ОСОБА_3 . Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 23/к від 28.07.2020р., остання страждає хронічним психічним захворюванням у формі органічного маячного розладу з вираженим психоорганічним синдромом, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вказане захворювання мало місце і станом на 10.11.2017р., тобто на момент укладення оспорюваного договору. Хворобливий стан в якому перебувала ОСОБА_3 10.11.2017р. мав плив на психіку та свідомість для спотворення розуміння чи волевиявлення під час вчинення договору купівлі-продажу квартири і підписання інших документів та усвідомлення наслідків укладеного договору, та підписання інших документів.  Через наявний у ОСОБА_3 тяжкий психічний розлад на даний час, є можливим вчинення впливу на її психіку для спотворення розуміння, волевиявлення та усвідомлення наслідків своїх дій.
		Окрім того, суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 визнана недієздатною рішенням Личаківського районного суду  м. Львова від 06.11.2019р. у цивільній справі  № 463/7287/18 та їй призначено опікуна.  
		Суд вважає, що зазначені вище хвороби позивача, безпосередньо вплинули на вчинення нею оспорюваного договору купівлі-продажу, і такий вплив завадив позивачу свідомо прийняти рішення щодо вчинюваного нею правочину та можливості свідомо керувати своїми діями.
		На переконання суду, зазначене вище, є мотивом для застосування до даних спірних правовідносин ст.225 ЦК України, як підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
		Також, за змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
		Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
		Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на 10.11.2017р., позивач не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме, не була спроможна керувати своїми юридично значимими діями, зокрема відмовитись від підписання договору, наполягати на зміні його змісту щодо умов передачі коштів, щодо вартості квартири, тощо. Таке мало місце внаслідок наявного у неї психічного захворювання, підтвердженого вищевказаними доказами.  
		Відтак, суд вважає підставними вимоги позивача, тому слід визнати недійсним договір  купівлі-продажу  квартири, що був укладений між ОСОБА_3 та  ОСОБА_2    10.11.2017р.  та   визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .  
		Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли.
		Враховуючи, що ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору, згідно п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави  3 365,73 грн. судового збору. 
		Керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 225, 226, 319, 321, 392 ЦК України, ст.ст. 141, 263, 264, 268 ЦПК України, суд,- 
		                                                           у х в а л и в :
		 
		позов задовольнити.
		Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 10.11.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3-2319.
		Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі  3 365 грн. 73 коп.
		Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , прож: АДРЕСА_3 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , прож:  АДРЕСА_4 .
		Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного  його  тексту, до Львівського апеляційного суду. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Повний текст судового рішення виготовлено   01 лютого  2021 року.
		Суддя  І.  Є.  Зима

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...