Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 323/1897/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 01.02.2021. Зареєстровано: 02.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2021
Номер судового провадження: 22-ц/807/586/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 27.01.2021 Справа № 323/1897/20
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 323/1897/20 Головуючий у 1-й інстанції: Гуцал О.П.
		Провадження №22-ц/807/586/21   Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		27 січня 2021 року м. Запоріжжя
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого, судді-доповідача  суддів:    за участю секретаря  Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В,,  Остащенко О.В.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на додаткове рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про захист прав споживача та про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про захист прав споживача та про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в травні 2020 року з сайту Єдиного реєстру Боржників вона дізналася про те, що у приватного виконавця Клітченко О.А. на виконанні перебуває виконавчий напис, який було видано приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суми заборгованості за кредитним договором №1001438504 від 22 березня 2012 року.
		 
		15 червня 2020 року приватним виконавцем Клітченко О.А. було надано відповідь на адвокатський запит від 11 червня 2020 року, до якого було долучено постанову про відкриття виконавчого провадження №59953465 від 04 вересня 2019 року, яка була прийнята приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису №1607 від 02 серпня 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2012 року №1001438504 в розмірі 32639,40 грн.
		 
		ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню, як такий, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах.
		 
		Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд:
		 
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1607 від 02 серпня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою Аліною Анатоліївною на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2012 року №1001438504 в розмірі 32639,40 грн.
		Прийняти до відома заяву ОСОБА_1 про подання нею в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України, розрахунку судових витрат та підтвердження їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 
		 
		Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про захист прав споживача та про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
		Виконавчий напис, вчинений 02 серпня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за №1607 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою Аліною Анатоліївною, яким запропоновано стягнути заборгованість з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у розмірі 32639,40 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню.
		Призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 23 жовтня 2020 року на 13 годину 30 хвилин та надано строк 5 днів з дати винесення даного рішеня для подання позивачем доказів щодо розміру понесених нею судових витрат, з одночасним направленняи копії таких доказів відповідачу.
		 
		Додатковим рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн та витрати на судовий збір в розмірі 420, 40 грн.
		 
		Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати додаткове рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, в повному обсязі.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не врахував, що позивачем до позовної заяви не було надано доказів, які б підтверджували розмір понесених витрат на правничу допомогу, а було подано заяву щодо долучення доказів понесених судових витрат. Крім того, долучений рахунок - фактура не може бути прийнятий судом як доказ, яким підтверджується факт оплати наданих послуг, оскільки рахунок-фактура лише свідчить про те, що товар чи послугу має бути надано покупцеві відповідно до умов поставки, то ж у покупця з`являється обов`язок оплати цього товару чи послуги. Із урахуванням зазначеного, заявлена та стягнута сума у вказаному розмірі із урахуванням незначної складності, сталої судової практики в даній категорії справ, є значно завищена, тому додаткове рішення підлягає скасуванню.
		 
		Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 , адвокат Працевитий Г.О., зазначає, що вказану апеляційну скаргу не визнає та вважає необґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.227-230) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
		 
		Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		 
		Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
		 
		Суд першої інстанції, приймаючи додаткове рішення, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки позивачем та його представником подано підтверджуючі документи надання ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом у справі №323/1897/20 на суму 6500,00 грн, яка складається з: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500, 00 грн; 1000, 00 грн - гонорар за надання правничої допомоги, «гонор успіху».
		 
		З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись, виходячи з наступного.
		 
		Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		 
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
		Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		 
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
		 
		Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		 
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		 
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		 
		Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , адвокат Працевитий Г.О. зазначав, що попередня (орієнтовна) сума витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи становить: 4000,00 грн, які складаються з: витрат на правничу (правову) допомогу адвоката, в тому числі: 3000,00 грн - складання адвокатом позовної заяви, 1000,00 грн - участь адвоката в одному судовому засіданні.(а.с.5).
		 
		09 жовтня 2020 року представник  ОСОБА_1 , адвокат Працевитий Г.О. подав до суду заяву про надання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої додав копію договору про надання правничої допомоги №б/н від 22 травня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого; (а.с. 149), копію додаткового договору №1 від 22 травня 2020 року до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 22 травня 2020 року (а.с. 150), копію акту від 22 травня 2020 року про надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 22 травня 2020 року, та три рахунки-фактури, в яких зазначено про отримання адвокатом коштів за договором від позивача на загальну суму 5500 грн (а.с. 151-154).
		 
		Оскільки на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надані відповідні письмові докази, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 грн, зазначений вище розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для позивача та процесуальною поведінкою відповідача під час розгляду справи, а тому у суду першої інстанції наявні підстави для стягнення з позивача на користь позивача зазначеної суми.
		 
		Крім того, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана з дотриманням вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України.
		 
		Встановлено, що із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у відповідності до вимоги ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, до суду першої інстанції не звертались, відсутні такі доводи й в апеляційній скарзі.
		 
		Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, з урахуванням вимог статті 137 ЦПК України, обсягу наданих послуг та часу, витраченого на їх виконання, складності справи, відсутності клопотань відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування відповідачем понесених витрат на правову допомогу, в розмірі 5 500,00 грн, які підтверджено належними доказами.
		 
		Водночас, враховуючи складність справи, співмірність заявленої суми «гонорару успіху» з сумою, на яку видано виконавчий напис та значення справи, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» гонорару адвоката за ведення справи в розмірі 1 000,00 грн, виходячи з наступного.
		 
		Звертаючись до суду із заявою про винесення додаткового судового рішення задля вирішення питання про судові витрати, представник ОСОБА_1 , адвокат Працевитий Г.О. вказав те, що відповідно до пункту 1.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 травня 2020 року та додаткового договору №1 від 22 травня 2020 року адвокат за дорученням клієнта і за винагороду (гонорар) надав клієнту правову допомогу, передбачену Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме: представництво прав та інтересів Клієнта в усіх судових установах України, усіх інстанцій та юрисдикцій, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, організаціях, тощо.
		 
		Розглядаючи заяву, суд першої інстанції встановив, що за умовами пункту 1.2 договору про надання правової допомоги адвокат за дорученням клієнта і за винагороду (гонорар) надає клієнту такі види правової допомоги, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": представництво прав та інтересів клієнта, надання консультацій, роз`яснень з юридичних питань, складання та подання всіх видів процесуальних та інших документів, участь у судових засіданнях, тощо.
		 
		Відповідно до пункту 3.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги визначено, що розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатку (Додатковому договорі) до цього Договору.
		 
		Частиною 3 Додаткового договору №1 від 22 травня 2020 року встановлено, що гонорар адвоката за ведення справи в суді становить 15% від суми заборгованості, зазначеної у виконавчому написі (4993,41 грн).
		 
		В тому випадку, якщо рішення буде ухвалено не на користь Клієнта, клієнт звільняється від обов`язку сплати гонорару на користь адвоката.
		 
		Адвокат зобов`язаний вчинити всі дії для відшкодування судових витрат та витрат на правову допомогу на користь Клієнта. В тому випадку, якщо судом не буде стягнуто на користь Клієнта судовий збір та судові витрати за ведення справи у суді, Клієнт звільняється від обов`язку оплат гонорару на користь адвоката, або сплачує лише ту суму гонорару, що дорівнює сумі стягнутих (відшкодованих) судом судових витрат. (а.с. 150).
		 
		Суд першої інстанції, частково задовольнивши заяву в частині стягнення «гонорару успіху», виходив з того, що враховуючи суму заборгованості в розмірі 32639,40 грн, на яку видано спірний виконавчий напис, сума гонорару в розмірі 4993,41 грн є неспівмірною з сумою, на яку видано виконавчий напис, складністю справи та її значенням для позивача, тому прийшов до висновку про зменшення розміру вказаних витрат до 1000,00 грн.
		 
		Разом з тим, щодо визначеної суми додаткової оплати за успішний кінцевий результат суд дійшов висновку, що додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору, так як і не є професійною правничою допомогою, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
		 
		За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
		 
		Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		 
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		 
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		 
		Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
		 
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
		 
		Відповідно до пункту 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
		 
		У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
		 
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
		 
		З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		 
		Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до помилкових висновків, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» гонорар адвоката на ведення справи в суді в розмірі 1000,00 грн, оскільки вказані зобов`язання  виникли лише між адвокатом та клієнтом, та не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними. При цьому суд першої інстанції не врахував, що справа є незначної складності, адвокат участь у судових засіданнях не брав, тому в цій частині додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення «гонорару успіху» адвоката за ведення справи в суді у розмірі 1000,00 грн.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що наданий рахунок-фактура не може бути прийнятий судом як доказ, що підтверджує розмір понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, колегією суддів не беруться до уваги, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
		 
		Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
		 
		Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
		 
		Колегія суддів зазначає, що статтею 137 ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.
		 
		Такий правовий висновок викладений Верховним судом в постанові від 16 квітня 2020 року по справі №727/4597/19.
		 
		Отже, надані позивачем рахунок-фактура, які містяться в матеріалах справи підтверджують факт отримання коштів адвоката від позивача у розмірі 5500 грн. 
		 
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 за звернення до суду з заявою про забезпечення позову було сплачено судовий збір в розмірі 420,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №78675 від 05 серпня 2020 року. (а.с. 10).
		 
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Вказані витрати документально підтверджені, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви в цій частині та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судового збору за звернення до суду з заявою про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн.
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн сплачені позивачем, які є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому є правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення в цій частині заяви позивача щодо ухвалення додаткового рішення.
		 
		Суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку, що витрати понесені позивачем, які пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову урозмірі 420,40 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
		Водночас, додаткове рішення в частині стягнення гонорару адвоката, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомогу,а саме: стягнення «гонорару успіху» адвоката за ведення справи в суді у розмірі 1000,00 грн.
		 
		 
		 
		Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»  задовольнити частково.
		Додаткове рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року в частині стягнення «гонорару успіху» адвоката за ведення справи в суді у розмірі 1000,00 грн, скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту.
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: «гонорару успіху» адвоката за ведення справи в суді у розмірі 1000,00 грн, відмовити.
		 
		В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		Повна постанова складена 01 лютого 2021 року.
		Головуючий суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...