Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/14945/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2021.
Дата набрання законної сили: 01.02.2021
Номер судового провадження: 61-23213ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 295/14945/18
		 
		провадження № 61-23213св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року у складі судді Полонця С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., 
		Шевчук А. М., Талько О. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до 
		ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що 30 липня 2015 року між нею та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати розпорядження позивача щодо забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, необхідними лікувальними засобами, потреби у відпочинку, здійснення догляду та надання необхідної допомоги та в разі смерті останньої, ОСОБА_2 набуває право власності на належну ОСОБА_1 квартиру. Оскільки ОСОБА_2 не виконує прийняті на себе зазначеним договором зобов`язання щодо виконання розпоряджень ОСОБА_1 , остання була вимушена укласти договір про надання соціальних послуг з Житомирським міським територіальним центром соціального обслуговування Житомирської міської ради. ОСОБА_1 вважала, що невиконання умов укладеного спадкового договору є підставою для його розірвання.
		 
		ОСОБА_1 просила розірвати спадковий договір від 30 липня 2015 липня, укладений між нею та ОСОБА_2 .
		 
		У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити перешкоди у виконанні спадкового договору.
		 
		Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що з моменту укладення спадкового договору вона належним чином виконувала його умови. Розірвання договору з ініціативи ОСОБА_1 пов`язано з емоційною складовою її характеру та надмірною вибагливістю щодо конкретних розпоряджень, які виходять за межі укладеного договору, а також її небажанням приймати від ОСОБА_2 виконання умов спадкового договору.
		 
		ОСОБА_2 просила зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 будь-яких перешкод у виконанні спадкового договору від 30 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору задоволено.
		 
		Розірвано спадковий договір від 30 липня 2015 року, укладений між 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. і зареєстрований в реєстрі за № 9458.
		 
		Зустрічні позовні вимоги  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити перешкоди у виконанні спадкового договору залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_1 значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладанні спадкового договору, оскільки ОСОБА_2 допустила істотне порушення умов договору та не виконувала розпорядження відчужувача у повному обсязі з листопада 
		2016 року по час ухвалення рішення. При цьому суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки нею не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 протиправних дій щодо неї та чинення перешкод у виконанні спадкового договору. Зобов`язання особи не чинити перешкоди на майбутнє не передбачено законом.
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		23 грудня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 
		2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 
		2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог 
		ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкоди у виконанні спадкового договору задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що в даному випадку важливе значення мають покази свідків. Неявка соціального працівника в судове засідання в якості свідка, фактично позбавила можливості судів дослідити його свідчення, які мають вагоме значення для повного та об?єктивного дослідження обставин справи і як наслідок винесення обґрунтованого рішення.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		13 лютого 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верхвного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 
		2019 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Богунського районного суду міста Житомира.
		 
		11 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги представника  ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 
		2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 
		2020 року.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що  ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
		 
		30 липня 2015 року між ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю І-ї групи (відчужувач) та ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ-ї групи (набувач) та проживає в АДРЕСА_2 , укладено спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 9458.
		 
		Згідно пункту 4.1. зазначеного договору, набувач зобов`язується виконувати наступні розпорядження відчужувача: забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, які відповідають сезону; забезпечення необхідними лікувальними засобами у відповідності до рецептів, виписаних лікувальними установами; надання побутових послуг; забезпечення потреби у відпочинку; здійснення догляду та надання необхідної допомоги; забезпечення необхідним для поховання, а також догляду за місцем поховання. 
		 
		Крім того, сторони договору домовилися, що до обов`язків набувача не належать: забезпечення відчужувача готівковими коштами; придбання і ремонт побутової техніки; здійснення поточного або капітального ремонту відчужуваної квартири; забезпечення телефонним зв`язком; сплата квартирної плати та плати за комунальні послуги; забезпечення санаторно-курортним лікуванням.
		 
		Пунктом 4.4. вищевказаного договору передбачено, що грошова оцінка щомісячного матеріального забезпечення визначається за домовленістю сторін. 
		 
		Відповідно до пункту 5.1, спадковий договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем його розпоряджень.
		 
		Зі змісту вказаного договору вбачається, що його умовами не передбачена можливість набувача передоручати його виконання іншим особам, зокрема родичам ОСОБА_2 . 
		 
		З 05 жовтня 2016 року по 14 жовтня 2016 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КУ ЦМЛ № 1 м. Житомира з діагнозом інфаркт головного мозку, тощо.
		 
		17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до т.в.о. головного лікаря 
		КО «Центр ПСМД» із заявою про надання дозволу на медичне обслуговування за місцем проживання в АДРЕСА_2 .
		 
		Надані відповідачем копії квитанцій свідчать про придбання нею ліків для позивача після виписки останньої зі стаціонару в жовтні 2016 року відповідно до рецепту виписаного лікарем.
		 
		27 березня 2017 року ОСОБА_1 уклала з Житомирським міським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради договір про надання соціальних послуг.
		 
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов спадкового договору та усунення перешкод щодо його виконання.
		 
		Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		 
		Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
		 
		Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
		 
		Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.
		 
		Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
		 
		Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		 
		Вирішуючи спір, суди, врахувавши наведені вище норми матеріального та процесуального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що  ОСОБА_2 умови спадкового договору належним чином не виконувала, догляд за ОСОБА_1 не здійснювала. Належних та допустимих доказів виконання спадкового договору, крім копій квитанцій про придбання ліків для ОСОБА_1 після виписки з лікарні в жовтні 2016 року, ОСОБА_2 не надала, що є її процесуальним обов?язком (статті 12, 81 ЦПК України). 
		 
		Примушування ОСОБА_2 до виконання договору при тих стосунках, що склалися у них, будуть суперечити правам та інтересам ОСОБА_1 , тому у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		Доводи касаційної скарги як підстава для скасування оскаржуваних судових рішень зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та є переоцінкою доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 
		2006 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...