Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1326/2593/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2021
Номер судового провадження: 61-36896ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27січня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 2/1326/2058/2012
		 
		провадження № 61-36896св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач), 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Франківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа - Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про припинення договору іпотеки у зв`язку із виконанням зобов`язань, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року, ухвалене суддею Кузь В. Я., та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року, ухвалену в складі суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я. 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до  ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 , в інтересах якої діє  ОСОБА_2 , в якому зазначила, що 20 червня 2011 року вона позичила  ОСОБА_4 414 400 грн., що еквівалентно 51 800 доларів США, на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики вона того ж дня уклала договір іпотеки із  ОСОБА_2 , відповідно до умов якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов договору та неповерненням суми позики, 05 березня 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на предмет іпотеки за собою. 
		Посилаючись на те, що  ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 відмовляються добровільно виселятись із указаної вище квартири, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою, виселити відповідачів із квартири без надання іншого житла та зобов`язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Франківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ВГІРФО) зняти відповідачів із реєстрації у вказаній квартирі.
		У серпні 2012 року  ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому посилалася на те, що її батько - ОСОБА_4 повернув позичені кошти у розмірі 70 тис. доларів США, що підтверджується показами свідків, тому просила припинити договір іпотеки у зв`язку з фактичним виконанням зобов`язань.
		Короткий зміст та мотиви судових рішень 
		Рішенням Франківського районного суду м. Львова 08 листопада 2012 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначеної квартири. Зобов`язано ВГІРФО зняти з реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цій квартирі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Судові рішення мотивовані тим, що на підставі договору іпотеки право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_1 , а відповідачі у добровільному порядку відмовляються виселитись із цієї квартири, чим створюють новому власнику перешкоди у користуванні майном. При цьому суди послались на те, що вимоги закону про надіслання вимоги відповідачам щодо виселення були позивачем дотримані.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку.
		Доводи інших учасників справи
		У жовтні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на законність та обґрунтованість судових рішень та просить залишити їх без змін.
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		12 жовтня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		11 грудня 2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Висоцької В. С. (головуючої), Грушицького А. І., Петрова Є. В., Литвиненко І. В.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 20 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого вона позичила 414 400 грн., що еквівалентно 51 800 доларів США.
		На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики ОСОБА_1 того ж дня уклала договір іпотеки із ОСОБА_2 , відповідно до умов якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . 
		12 серпня 2011 року ОСОБА_2 написала заяву про те, що вона не заперечує проти переходу права власності на іпотечне майно в рахунок виконання зобов`язання по договору позики до ОСОБА_1 
		05 березня 2012 року право власності на зазначену вище квартиру як предмет іпотеки було зареєстровано за ОСОБА_1 . 
		Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідачі в добровільному порядку виселятися із квартири АДРЕСА_1 відмовляються чим створюють їй перешкоди у користуванні її майном.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають. 
		За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) та частини третьої статті 109 ЖК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
		Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
		Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
		Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.
		Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
		Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		У справі, що розглядається, новий власник, до якого право власності перейшло на підставі договору іпотеки в результаті невиконання умов основного договору та неповернення позики, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник, який втратив право власності на житло, відмовляється виселятися з нього.
		Разом з тим з усталеної практики Верховного Суду Українита Великої Палати Верховного Суду вбачається, що у такому випадку необхідно захистити права колишнього власника, застосувавши положення статті 109 ЖК УРСР, яка передбачає можливість виселення попереднього власника лише з наданням іншого житлового приміщення.
		Так, у статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), згідно з якою завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Те саме міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, яка відповідає статті 5 цього Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11.
		Законом України від 22 вересня 2011року  № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. 
		Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
		Не можна не звернути уваги на порушення прав нового власника, однак при цьому необхідно врахувати, що право власності на спірну квартиру перейшло до позивача на виконання договору іпотеки і останній був обізнаний про обтяження квартири у вигляді проживання у ній її власника разом із малолітньою дитиною.
		Такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника.
		Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), аналогічний висновок також викладено у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.
		Наведеного суди першої та апеляційної інстанції не врахували та дійшли помилкового висновку про виселення ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 із квартири без надання іншого житлового приміщення.
		Ураховуючи, що спірна квартира придбана ОСОБА_2 не за позичені у позивача кошти, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення відповідачів із квартири без надання іншого житла.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК Українисуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		За викладених обставин доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_2 , колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми для скасування ухвалених у справі судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Разом з тим, судові рішення в частині позову ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржувались, касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права в частині позову ОСОБА_1 , доводів та вимог щодо скасування судових рішень в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 немає. 
		Ураховуючи викладене та вимоги статті 400 ЦПК України, судові рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_2 не переглядаються.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Ураховуючи задоволення касаційної скарги та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про покладення судових витрат за розгляд справи в касаційному порядку на позивача - ОСОБА_1 .
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку скасувати та ухвалити нове рішення у справі в цій частині.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Франківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа - Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку, відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 214 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                            А. І. Грушицький 
		            І. В. Литвиненко
		Є. В. Петров
		                                                                                                                                    О.С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...