Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/523/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2021.
Дата набрання законної сили: 28.01.2021
Номер судового провадження: 51-1103км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015040340004219

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		28 січня 2021 року
		м. Київ
		справа № 182/523/16-к
		провадження № 51-1103 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 та касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25січня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2019року у кримінальному провадженні № 12015040340004219 від 06 грудня 2015 року за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		 
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25січня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк перебування його під вартою з 05 грудня 2015 року до набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 05 грудня 2015року приблизно о 15:30 у квартирі АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків завдав потерпілій ОСОБА_9 декількох ударів у ділянку голови та тулуба, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. Після цього в засудженого виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій, реалізуючи який, ОСОБА_6 взяв кухонний ніж, що знаходився у квартирі, та з метою вбивства завдав ОСОБА_9 одного удару в ділянку грудної клітки з правої сторони, заподіявши потерпілій тілесне ушкодження, внаслідок якого вона померла.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційні скарги прокурора, засудженого та захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі захисника та касаційній скарзі з доповненнями засудженого, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_6 судові рішення і закрити кримінальне провадження згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_6 вчинив зазначений злочин.
		Крім того, захисник посилається на те, що вирок місцевого суду ухвалено з порушенням загальних засад кримінального закону.
		Так, у своїй касаційній скарзі захисник вказує, що місцевий суд 03 травня 2018року видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, однак судового рішення проголошено не було, оскільки судом було безпідставно поновлено судовий розгляд та необґрунтовано надано можливість стороні обвинувачення подати клопотання про проведення комісійної комплексної судово-медичної експертизи, що, на переконання сторони захисту, є грубим порушенням норм процесуального закону, оскільки відновлення судового розгляду після видалення суду до нарадчої кімнати чинним КПК України не передбачено, а тому експертиза, яка була проведена за результатами поданого клопотання, є недопустимим доказом.
		Крім того, захисник зазначає, що місцевим судом безпідставно було відмовлено в допиті свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які, на переконання сторони захисту, могли вказати на невинуватість засудженого.
		Також захисник вказує, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги досліджений у судовому засіданні запис телефонної розмови, зробленої на диктофон мобільного телефону ОСОБА_6 , оскільки стороною обвинувачення не було надано жодних доказів, які б свідчили про автентичність голосу засудженого на аудіозаписі, а тому такий доказ є недопустимим.
		У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить переглянути постановлені щодо нього судові рішення в касаційному порядку. При цьому посилається на те, що суди обох інстанцій позбавили його можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, журналами судових засідань та технічними записами судових процесів, чим порушили його право на захист.
		Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що місцевий суд, порушуючи норми кримінального процесуального закону, безпідставно проводив судові засідання за його відсутності, що, на переконання засудженого, є неприпустимим.
		Також, на думку ОСОБА_6 , місцевий суд безпідставно відмовив у допиті свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які могли вказати на його невинуватість.
		Разом з тим у доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_6 вказує на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, оскільки у викладі фактичних обставин злочину неправильно зазначена локалізація ножового поранення. При цьому засуджений також звертає увагу Суду на те, що вказана в обвинувальному акті обставина, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, не підтверджується жодним медичним висновком.
		Одночасно ОСОБА_6 посилається на відсутність в матеріалах кримінального провадження технічних записів судових засідань Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року та 07 травня 2018 року.
		Крім того, засуджений вказує на необґрунтованість продовження місцевим судом судового розгляду після виходу з нарадчої кімнати з підстав заявленого обвинуваченим клопотання, оскільки жодних клопотань перед виходом суду до нарадчої кімнати засуджений не заявляв, а тому підстав для поновлення судового розгляду у суду не було.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та захисника не надходило.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити в повному обсязі.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг засудженого та захисника, просив постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги  без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав не передбачених у вищевказаних статтях чинним законом не встановлено.
		У своїх касаційних скаргах засуджений та захисник вказують на незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважають, що такі рішення постановлені з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
		За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Як встановлено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених усудовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , експерта ОСОБА_18 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 05грудня 2015року, а також на підставі висновків судово-медичної експертизи від 05січня 2016 року № 619, судово-цитологічної експертизи від 11січня 2016року №21, судово-імунологічної експертизи від 11 січня 2016 року №18, судово-психіатричної експертизи від 21 січня 2016 року № 17, комісійної судово-медичної експертизи від 06червня 2018 року № 100 та інших доказів, досліджених судом.
		Ретельно дослідивши й зіставивши встановлені у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми дляухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
		На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.
		Посилання засудженого на невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону з підстав неправильного встановлення локалізації ножового поранення Суд вважає безпідставними, оскільки питання дотримання в обвинувальному акті вимог ст. 291 КПК України було предметом ретельної перевірки судів обох інстанцій, які належним чином його розглянули, перевірили та дійшли обґрунтованого висновку, що обвинувальний акт повною мірою відповідає положенням вищевказаної норми кримінального процесуального законодавства. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Твердження захисника та засудженого про те, що місцевим судом безпідставно не було допитано свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , є необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні від 11січня 2018 року засуджений ОСОБА_6 заявив клопотання про допит свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		Колегією суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області подане клопотання було задоволено та постановлено ухвалу від 11 січня 2018 року про привід вказаних осіб до залу судового засідання з метою допиту їх як свідків у цьому кримінальному провадженні.
		У судовому засіданні від 24 квітня 2018 року судом було оголошено учасникам кримінального провадження рапорт ДОП СП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_19 про неможливість встановлення місцезнаходження свідка ОСОБА_10 . Крім того, прокурор також пояснив, що виконати привід свідка ОСОБА_11 виявилося неможливим, оскільки останній не проживає за адресою, наданою органу досудового розслідування.
		Урахувавши вищевказане та заслухавши думку учасників судового провадження, місцевий суд дійшов висновку, що, оскільки місцеперебування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 невідоме, у зв`язку з чим виконати привід неможливо, а питання, які сторона захисту хоче з`ясувати у свідків, не стосуються пред`явленого обвинувачення, то проводити допит вказаних осіб немає потреби.
		Апеляційний суд, перевіряючи вирок в апеляційному порядку, з такими висновками місцевого суду погодився. 
		Колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження, погоджується з висновками судів обох інстанцій щодо недоцільності допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . При цьому, на переконання Суду, місцевим судом було вжито всіх заходів для забезпечення явки вказаних осіб у судове засідання, а непроведення допиту зазначених свідків жодним чином не вплинуло на прийняття судом законного та обґрунтованого рішення, оскільки із сукупності здобутих доказів убачається достатня кількість підстав, які вказують на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. З огляду на вищевказане доводи касаційних скарг сторони захисту в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення місцевим судом загальних засад кримінального закону, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, у своїй касаційній скарзі захисник вказує, що місцевий суд після виходу з нарадчої кімнати вирок не оголосив, натомість поновив судовий розгляд та безпідставно надав прокурору можливість подати клопотання про проведення комісійної комплексної судово-медичної експертизи, що, на переконання сторони захисту, є порушенням загальних засад кримінального провадження.
		Однак з такими доводами сторони захисту Суд не погоджується, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 
		Частиною 6 ст. 22 КПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 03 травня 2018 року колегія суддів місцевого суду видалилась до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, однак у ході оцінки доказів у суду виникла необхідність відновити судовий розгляд з метою встановлення часу настання смерті потерпілої, що є обов`язковою обставиною, яка підлягає доказуванню.
		Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04травня 2018 року поновлено судовий розгляд з метою уточнення вищевказаних обставин.
		У судовому засіданні від 04 травня 2018 року стороною обвинувачення в порядку статей 242, 332, 350 КПК України з метою встановлення часу смерті потерпілої було заявлено клопотання про проведення комісійної комплексної судово-медичної експертизи.
		Місцевий суд, заслухавши думку учасників судового процесу, зокрема і позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав клопотання прокурора, дійшов висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання та призначення в цьому кримінальному провадженні зазначеної експертизи.
		Апеляційний суд, перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, за доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення принципу змагальності сторін та загальних засад кримінального провадження встановив, що судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено всі обставини у справі та не допущено порушень загальних засад кримінального провадження, а саме верховенства права, змагальності сторін, законності та рівності перед законом і судом. При цьому підстав для визнання вказаної експертизи недопустимим доказом судом апеляційної інстанції встановлено не було. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		Що стосується доводів захисника про безпідставне поновлення місцевим судом судового розгляду після виходу з нарадчої кімнати, то колегія суддів вважає, що вихід з нарадчої кімнати та поновлення судового розгляду не суперечать загальним засадам кримінального провадження, оскільки оцінка доказів здійснюється саме в нарадчій кімнаті, а за наявності об`єктивних суперечностей, які впливають на вирішення питання щодо винуватості особи, усунути їх можливо лише в результаті відновлення судового розгляду. Наведене, в тому числі, сприяє реалізації загальних засад і прийняття рішення поза розумним сумнівом. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника в цій частині.
		Крім того, доводи засудженого ОСОБА_6 про необґрунтованість продовження місцевим судом судового розгляду після виходу з нарадчої кімнати є також надуманими та необґрунтованими з огляду на таке.
		У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що відповідно до ухвали місцевого суду від 07 травня 2018 року, суд, вийшовши з нарадчої кімнати, поновив судовий розгляд, посилаючись на те, що обвинувачений на стадії останнього слова заявив клопотання, однак такі висновки суду не відповідають дійсності, оскільки стороною захисту, перед виходом суду до нарадчої кімнати, не було заявлено жодних клопотань, а тому у колегії суддів не було підстав поновлювати судовий розгляд.
		Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений на стадії останнього слова в суді першої інстанції, з-поміж іншого вказав на невизначеність часу настання смерті потерпілої.
		Колегія суддів, заслухавши останнє слово ОСОБА_6 , видалилася до нарадчої кімнати. Разом з тим ухвалою місцевого суду від 04 травня 2018 року було поновлено судовий розгляд з підстав необхідності уточнення часу настання смерті потерпілої ОСОБА_9 , що також підтверджується ухвалою суду від 07травня 2018року про задоволення клопотання прокурора щодо призначення комісійної комплексної судово-медичної експертизи.
		Отже місцевий суд, вийшовши з нарадчої кімнати, поновив судовий розгляд виключно з метою уточнення часу настання смерті потерпілої ОСОБА_9 . За таких обставин доводи засудженого про безпідставність продовження місцевим судом судового розгляду після виходу з нарадчої кімнати є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.
		З приводу доводів засудженого про порушення його права на захист, яке полягало в ненаданні місцевим судом йому можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		За правилами ч. 2 ст. 317 КПК після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, якщо вони заявляють про це клопотання.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні від 11березня 2016 року місцевим судом було встановлено, що всі учасники кримінального провадження, зокрема і обвинувачений ОСОБА_6 , ознайомлені з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі та клопотань не мають.
		У судовому засіданні від 01 листопада 2017 року засуджений ОСОБА_6 заявив усне клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Колегія суддів місцевого суду, розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку учасників судового процесу, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому головуючим суддею було зазначено, що ОСОБА_6 мав можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження до початку судового розгляду, однак відповідних клопотань не заявляв, а подане на стадії судового розгляду клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження є нічим іншим, як зловживанням ОСОБА_6 своїм правом, направленим на затягування судового розгляду.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що посилання засудженого ОСОБА_6 на те, що місцевий суд позбавив його можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, є надуманими та необґрунтованими. 
		Переглядаючи доводи касаційної скарги засудженого в частині позбавлення місцевим судом його права на ознайомлення з журналами судових засідань та технічними записами судових процесів, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Пунктом 5 ч. 4 ст. 42 КПК України передбачено, що обвинувачений також має право ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов`язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження.
		Недотримання вимог ст. 42 КПК України, на які посилається засуджений, мали місце, однак у силу вимог ст. 412 КПК України колегія суддів не вважає вказане порушення таким, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_6 своїм правом, передбаченим ст. 42 КПК України, скористався, оскільки ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження, журналами судових засідань та технічними записами судових процесів під час апеляційного провадження. При цьому скарг або зауважень до журналів судових засідань та технічних записів судових процесів від засудженого після ознайомлення не надходило.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що недотримання місцевим судом вимог ст.42 КПК України у даному конкретному випадку не є істотним, саме собою не впливає на правильність установлених судом обставин та не може бути підставою для скасування по суті правильного судового рішення.
		Доводи засудженого про порушення апеляційнім судом його права на захист, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими.
		Так, у своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 зазначає, що апеляційний суд позбавив його можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження за участю захисника, що, на переконання засудженого, є грубим порушенням його права на захист.
		Однак з такими доводами сторони захисту Суд не погоджується, виходячи з наступного.
		За правилами ч. 4 ст. 395 КПК України протягом строку апеляційного оскарження суд зобов`язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом було задоволено клопотання засудженого ОСОБА_6 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та неодноразово надавалась йому така можливість, що підтверджується розписками самого засудженого про те, що йому надавались матеріали кримінального провадження для ознайомлення. При цьому відповідно до вищевказаних розписок сам ОСОБА_6 безліч разів ознайомлювався з одними і тими ж аркушами першого тому кримінального провадження, після чого заявив клопотання про ознайомлення за участю захисника.
		Нормами чинного кримінального процесуального закону не передбачено обов`язку суду забезпечувати ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченого саме із залученням захисника, а тому, на переконання колегії суддів, незабезпечення апеляційним судом ознайомлення ОСОБА_6 із залученням захисника не може розцінюватися як порушення права на захист.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		З урахуванням вищевказаного Суд дійшов висновку, що апеляційним судом було повною мірою виконано вимоги кримінального процесуального закону щодо реалізації права обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. При цьому перешкод у спільному ознайомленні з матеріалами кримінального провадження у ОСОБА_6 та його захисника не було.
		Доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості як доказу запису телефонної розмови, зробленого на диктофон мобільного телефону ОСОБА_6 , оскільки стороною обвинувачення не було доведено автентичності голосу засудженого, на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду в суді першої інстанції було відтворено запис телефонної розмови, зробленої на диктофон мобільного телефону ОСОБА_6 , який він добровільно видав після його затримання. Разом з тим у ході дослідження вказаного доказу місцевим судом встановлено, що ОСОБА_6 під час розмови зі свідком ОСОБА_17 повідомив, що саме він вбив потерпілу ОСОБА_9 . При цьому сама свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні підтвердила обставини телефонної розмови з ОСОБА_6 і її зміст.
		Відповідно до вироку місцевий суд, врахувавши вказані обставини, дійшов висновку, що досліджений доказ згідно з нормами ст. 86 КПК України є законним та допустимим з урахуванням того, що ОСОБА_6 не заперечував, що виданий ним телефон належить саме йому і він особисто використовував програму для запису телефонної розмови на диктофон. 
		Разом з тим місцевий суд спростував доводи сторони захисту щодо автентичності голосу ОСОБА_6 на аудіозаписі, посилаючись на те, що клопотання про призначення та проведення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулася розмова, стороною захисту заявлено не було. Телефон, на який зроблено запис, належить засудженому, а свідок ОСОБА_17 підтвердила факт телефонної розмови з ОСОБА_6 , під час якої останній особисто повідомив їй, що вбив потерпілу. При цьому підстав, які б вказували на неналежність цього запису як доказу, судом першої інстанції не встановлено. З позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
		Що стосується доводів засудженого про відсутність в матеріалах провадження технічних записів судових засідань, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		В ході касаційного розгляду було встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутній диск технічної фіксації підготовчого судового засідання Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11березня 2016 року. Крім того, Судом також було встановлено, що наявний в матеріалах провадження диск технічної фіксації судового процесу, на якому міститься звукозапис судового засідання Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зазначеному кримінальному провадженні від 07травня 2018 року, пошкоджений та не придатний для прослуховування.
		Верховним Судом було витребувано з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області архівні копії технічних носіїв інформації, на яких зафіксовані судові засідання суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 від 11березня 2016 року та 07травня 2018 року.
		09 листопада 2020 року на адресу Суду надійшли архівні копії дисків технічної фіксації вищевказаних судових засідань, а 16 листопада 2020 року засуджений ОСОБА_6 був з ними ознайомлений у повному обсязі, що підтверджується наданою ним розпискою, наявною в матеріалах касаційного провадження.
		За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень у зв`язку з відсутністю технічних записів вищевказаних судових засідань, оскільки зазначене порушення було усунуто.
		Переглянувши доводи засудженого ОСОБА_6 щодо істотних порушень норм кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд у суді першої інстанції від 21 березня 2016року, 02вересня 2016 року, 28 жовтня 2016 року, 22 грудня 2016 року та 21вересня 2017року, під час якого вирішувалось лише питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , проводився за відсутності обвинуваченого.
		У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень, посилаючись, з-поміж іншого, і на порушення місцевим судом норм процесуального права, що полягає у проведенні судового розгляду за його відсутності.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів встановила, що місцевим судом з метою забезпечення виконання вимог кримінального процесуального законодавства щодо розгляду кримінальних проваджень у розумні строки та з метою забезпечення права обвинуваченого на захист за власної ініціативи були постановлені ухвали про проведення дистанційних судових засідань за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , який на той час перебував у Дніпропетровській УВП ДПС України у Дніпропетровській області (№4).
		Під час прослуховування технічних записів судових засідань від 21 березня 2016року, 02вересня 2016 року, 28 жовтня 2016 року, 22 грудня 2016 року та 21вересня 2017року Судом встановлено, що ОСОБА_6 особисто неодноразово відмовлявся від участі в судовому розгляді. При цьому клопотань про його доставку в судове засідання для безпосередньої участі в судовому розгляді обвинувачений не заявляв. Разом з тим у вказаних судових засіданнях був присутній захисник ОСОБА_6 , який не заперечував щодо продовження судового розгляду за відсутності обвинуваченого.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що порушення, на які посилається засуджений, мають місце, однак за вищевказаних обставин Суд не вважає їх таким, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, оскільки під час судового розгляду, який проводився за відсутності обвинуваченого, вирішувалось питання лише про продовження строку запобіжного заходу, що жодним чином не впливає на розгляд кримінального провадження по суті та вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Посилання засудженого на відсутність обтяжуючої покарання обставини, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, на переконання Суду, є надуманими та безпідставними, оскільки факт перебування ОСОБА_6 під час вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, повною мірою підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи від 21 січня 2016 року № 17, який був належним чином досліджений місцевим судом та покладений в основу обвинувального вироку.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом ретельно перевірено доводи апеляційних скарг засудженого, його захисника та прокурора, надано на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивовано рішення з наведенням докладних мотивів, з яких такі апеляційні скарги залишено без задоволення.
		На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Інші доводи, викладені у касаційній скарзі захисника та касаційній скарзі з доповненнями засудженого, не містять посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
		З огляду на вищевикладене та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги засудженого та захисника залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 та касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20грудня 2019року щодо ОСОБА_6  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...