Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/2156/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2021. Зареєстровано: 03.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/25405/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 300/2156/19
		адміністративне провадження № К/9901/25405/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Желєзного І.В.,
		суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.   В.
		розглянув у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Іщук Л.   П., суддів: Обрізка І.   М., Онишкевича Т.   В. від 02.09.2020 
		у справі № 300/2156/19
		за позовом    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Управління Держпраці в Івано-Франківській області
		про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови і припису
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У листопаді 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування в період з 26.09.2019 по 27.09.2019, за результатами якого складено акт від 27.09.2019 №   ІФ1490/1667/АВ; визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 04.10.2019 № ІФ1490/1667/АВ/П, складений інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області Остафійчуком І.   А., та постанову про накладення штрафу від 21.10.2019 № ІФ1490/1667/АВ/П/ТД-ФС.
		2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 позов задоволено повністю:  визнано протиправними дії управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в період з 26.09.2019 по 27.09.2019; визнано протиправними та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №   ІФ1490/1667/АВ/П/ТД-ФС від 21.10.2019 та припис про усунення виявлених порушень за № ІФ1490/1667/АВ/П від 04.10.2019; стягнуто з управління Держпраці в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 11   353,40 грн та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.
		3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
		4. 05.10.2020 до Верховного Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020, в якій просить її скасувати і залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		6. 12.11.2020 від відповідача до Верхового Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні такої відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. 
		7. 28.12.2020 від позивача до Верховного Суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, видами діяльності якої є виробництво іншого одягу й аксесуарів, ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, інші види роздрібної торгівлі в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля одягом у неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
		9. Перелік суб`єктів господарювання для проведення спільно з територіальними підрозділами Держпраці перевірок щодо оформлення роботодавцями трудових відносин з найманими особами 23.09.2019 надійшов для затвердження на адресу управління Держпраці в Івано-Франківській області від Головного управління ДПС в Івано-Франківської області.
		10. На підставі наказу «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » від 24.09.2019 № 1154-Д, виданого на підставі, зокрема, листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.09.2019 № 163/9/09-19-33-06 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 24.09.2019 № 5981, посадовою особою Управління Держпраці в Івано-Франківській області у період з 25.09.2019 по 09.10.2019 проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність у швейному цеху за адресою: АДРЕСА_1 .
		11. При проведенні Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області інспекційного відвідування у вересні 2019 року встановлено, що у швейному цеху, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , знаходилися на робочих місцях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		12. За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт від 27.09.2019 № ІФ1490/1667/АВ, відповідно до якого встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустила до роботи без належним чином укладеного трудового договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		13. На підставі висновків акта перевірки та факту встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області Остафійчуком І. А. винесено припис про усунення виявлених порушень від 04.10.2019 № ІФ1490/1667/АВ/П, відповідно до якого Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано укласти трудові договори з найманими працівниками.
		14. На підставі акта інспекційного відвідування від 27.09.2019 №   ІФ1490/1667/АВ заступник начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області Смага Р.   І. виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.10.2019 №   ІФ1490/1667/АВ/П/ТД-ФС, якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 751140,00 грн.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		15. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що інспекційне відвідування призначене та проведене з порушеннями чинного законодавства. Безпідставними є висновки інспектора щодо неукладення з найманими працівниками трудових договорів, оскільки особи, які зазначені в акті інспекційного відвідування, працювали на підставі цивільно-правових угод, які не взяті до уваги під час проведення інспекційного відвідування та при прийнятті оскаржуваної постанови. 
		16. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що інспекційне відвідування проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, а виявлені порушення підтверджені зібраними під час інспекційного відвідування матеріалами.
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що інспекційне відвідування проведене відповідачем з порушенням норм законодавства, що регламентують порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Фактично позаплановий захід проведено посадовою особою відповідача, у якої відсутні повноваження на проведення такого інспекційного відвідування, а складений за результатами інспекційного відвідування Акт підписаний особою, яка фактично не проводила такого заходу - Остафійчуком І.А . Оскільки оскаржувані постанова та припис суб`єкта владних повноважень прийняті на підставі доказів, які не є допустимими, то, враховуючи наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку, суд дійшов висновку про неправомірність накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ІФ1490/1667/АВ/П/ТД-ФС від 21.10.2019 та припису про усунення виявлених порушень за №ІФ1490/1667/АВ/П від 04.10.2019. Факт існування трудових відносин між позивачем та виявленими інспекційним відвідуванням найманими працівниками відповідачем належними доказами не доведено.
		18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсутні підстави, які б ставили під сумнів правомірність наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » від 24.09.2019 № 1154-Д. Незазначення у додатку до листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області дати його підписання, прізвища і ініціалів посадових осіб, що його підписали, а також відомостей, що саме це додаток до відповідного листа не спростовує правомірності проведення інспекційного відвідування. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що фактично позаплановий захід проведено посадовою особою відповідача, у якої відсутні повноваження на проведення такого інспекційного відвідування, з огляду на те, що вказана обставина не підтверджується відеозаписом інспекційного відвідування, який долучений до акта інспекційного відвідування позивача чи будь-якими іншими доказами. Присутність під час проведення інспекційного відвідування посадової особи Управління Держпраці в Івано-Франківській області інспектора праці Степанкової В.Г., яка не зазначена в наказі на проведення контрольного заходу та направленні, дає підстави для висновку про проведення нею інформаційно-роз`яснювальної роботи серед працівників та жодним чином не свідчить про проведення нею інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , так як таке проводилось інспектором праці Остафійчуком І. А. в присутності посадових осіб ДПС, яким і вручено позивачу направлення на проведення інспекційного відвідування, отримано відповідні документи, оформлено та підписано акт інспекційного відвідування. Предметом укладення договорів із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є саме процес праці, тобто систематичне виконання певної трудової функції, а не її кінцевий результат. Що стосується цивільно-правових договорів, які позивачем додані до позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі не відповідають тим, що були надані посадовій особі відповідача при проведенні інспекційного відвідування, зокрема, в частині обов`язків виконавців виконати чітко визначений обсяг роботи, з огляду на що, апеляційний суд не прийняв їх до уваги, як і надані позивачем копії актів прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
		19. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що встановивши, що фактично позаплановий захід проведено посадовою особою відповідача, у якої відсутні повноваження на проведення такого інспекційного відвідування, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про протиправність проведення інспекційного відвідування, а відповідно і про неправомірність оскаржуваних постанови та припису, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно з цивільно-правовими договорами, укладеними позивачем з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ці особи беруть на себе зобов`язання виконати конкретний вид роботи в чітко визначений термін, а ФОП ОСОБА_1 зобов`язується надати необхідні засоби, інвентар та провести розрахунок; на цих осіб не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку та вони самі організовують процес надання послуг; предметом цих договорів є кінцевий результат праці. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , будучи допитаними у судовому засіданні у якості свідків, підтвердили факт виконання чітко визначеного об`єму і виду робіт, з встановленням конкретного часового проміжку, а також зобов`язань замовника та факт оплати. Помилковими є висновки суду апеляційної інстанції, що фізичні особи згідно з цивільно-правовими договорами по суті виконували трудові функції, оскільки такі договори не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі. Позивач згідно з квитанціями від 04.10.2019 сплачувала податок на доходи фізичних осіб в сумі 1710,00 грн, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2090 грн, військовий збір в сумі 142,50 грн. Не відповідає дійсності висновок суду апеляційної інстанції, що договори, подані позивачем до суду, різняться з тими, які подано до інспекційного відвідування. У додатку до листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 20.09.2019 №163/9/09-19-33-06 не міститься прізвища, ініціалів та посад осіб, які спільно візували та затверджували такий додаток. Безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що інспектор Степанкова В.   Г. не здійснювала інспекційне відвідування з посиланням на те, що дана обставина не підтверджується відеозаписом інспекційного відвідування чи будь-якими іншими доказами, оскільки зазначений відеозапис у судовому засіданні таким не оглядався. Суд апеляційної інстанції при застосуванні норм матеріального права не врахував правових висновків Верховного Суду, у яких вказується про основні ознаки трудового договору на предмет встановлення факту порушення статті 265 КЗпП України та їх відмінність від цивільно-правових договорів, сформованих у постановах Верховного Суду.
		20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для його скасування.
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		22. Щодо клопотання позивача про долучення письмових доказів від 23.12.2020, яке надійшло до Верховного Суду 28.12.2020, колегія суддів відмовляє у задоволенні такого, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		23. Відповідно до   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією    та законами України.
		24. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України      в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені      Конституцією      та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		25. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про порушення посадовими особами відповідача процедури проведення інспектування колегія суддів зазначає наступне.
		26. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		27. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		28. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		29. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		30. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 затверджено Перелік територіальних органів Держпраці, до яких віднесено і Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
		31. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених   Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі,   Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві та   Законом України   «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі також - Порядок № 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		32. Пунктом 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
		33. Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання.
		34. Пунктом 14 Порядку № 823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування.
		35. Згідно з пунктом 19 вказаного Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.
		36. Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23 Порядку №823).
		37. Згідно з пунктом 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		38. Відповідно до пункту 29 Порядку № 823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		39. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держпраці в Івано-Франківській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.
		40. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, посадова особа відповідача була допущеною до проведення перевірки позивача та за її результатами складено акт перевірки, припис та постанову.
		41. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо проведення інспекційного відвідування уповноваженою особою відповідача колегія суддів зазначає наступне.
		42. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові.
		43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наявних в матеріалах справи копій наказу про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 №1154-Д від 24.09.2019 та направлення №5981 від 24.09.2019 позаплановий захід контролю доручено провести інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань трудових відносин та зайнятості - Остафійчуку І.А.
		44. Натомість судом першої інстанції на підставі дослідження відеозапису інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та з урахуванням показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4    зроблено висновок, що інспектор Остафійчук І.А., який знаходився в приміщенні, участі в проведенні позапланового заходу не приймав, а вів бесіду з працівниками ДПС. Фактично інспекційне відвідування проводилось іншою особою, яка спілкувалась з особами, присутніми в приміщенні, відбирала пояснення та займалась збором документації - ОСОБА_9 .
		45. Однак суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що вказана обставина не підтверджується відеозаписом інспекційного відвідування, який долучений до акта інспекційного відвідування позивача чи будь-якими іншими доказами.
		46. У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Остафійчук І. А. не проводив інспекційне відвідування, оскільки саме він, зокрема, вручав направлення на проведення інспекційного відвідування та отримував необхідні для його проведення документи від позивача.
		47. Згідно з частиною третьою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		48. Однак колегія суддів зауважує, що Восьмим апеляційним адміністративним судом у судовому засіданні безпосередньо не досліджувався відеозапис інспекційного відвідування, що підтверджується наявним у матеріалах справи журналом судового засідання від 02.09.2020 та технічним записом судового засідання.
		49. Крім того, суд апеляційної інстанції, дійшовши вказаного висновку, не спростовував того, що згідно з показаннями свідків фактично проведення перевірки здійснювала жінка - відбирала пояснення, збирала документацію.
		50. Судом апеляційної інстанції не зазначено, на підставі яких саме доказів він встановив, що ОСОБА_9 , яка не зазначена в наказі на проведення контрольного заходу та направленні, під час проведення інспекційного відвідування проводила інформаційно-роз`яснювальну роботу серед працівників.
		51. Колегія суддів вважає невмотивованим посилання суду апеляційної інстанції на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2020 у справі №   824/774/16-а, згідно з якою будь-які процедурні порушення (в тому числі описки), пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства, оцінюються судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягнення балансу, зокрема між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників; такі формальні неточності не можуть бути самостійною підставою для скасування по суті правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, спрямованого на забезпечення законності та захист інтересів працівників в процесі реалізації ними конституційного права на працю, оскільки у цьому випадку іде мова не про процес оформлення результатів інспекційного відвідування, а про його проведення неналежною особою.
		52. Колегія суддів зауважує, що на етапі допуску уповноважених посадових осіб відповідача до проведення інспекційного відвідування у об`єкта інспектування відсутня можливість впевнитись, чи буде таке проводитись безпосередньо особою, зазначеною у направленні, чи ні (за умови, якщо особа, зазначена у направленні безпосередньо прибула на місце проведення інспекційного відвідування).
		53. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності оспорюваних припису та постанови колегія суддів зазначає наступне.
		54. Згідно з приписами   статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		55. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		56. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		57. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		58. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		59. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
		60. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
		61. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
		62. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у         статті 626 ЦК України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		63. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		64. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Згідно з цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		65. При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		66. У межах правовідносин, що є предметом дослідження, спірним є питання укладання саме цивільно-правових договорів.
		67. Так, встановивши, що позивачем додані до позовної заяви цивільно-правові договори, які не відповідають тим, що були надані посадовій особі відповідача при проведенні інспекційного відвідування, зокрема, в частині обов`язків виконавців виконати чітко визначений обсяг роботи, суд апеляційної інстанції не прийняв їх до уваги, як і надані позивачем копії актів прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів, та погодився з доводами відповідача, що відмінності у договорах свідчать про терміновість їх доопрацювання та переукладення сторонами з метою приховування факту порушення трудового законодавства. Однак судом апеляційної інстанції не зазначено, на підставі дослідження яких доказів він дійшов цього висновку. Водночас у касаційній скарзі позивач наголошує, що долучені нею до позовної заяви цивільно-правові угоди відповідають тим, які знаходяться у матеріалах інспекційного відвідування, що підтверджується наданими відповідачем на адвокатський запит копіями відповідних договорів.
		68. У даному контексті колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявний лист Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 18.12.2019 №17-09/15-10/7645 з додатками, долученим до нього, згідно з яким відповідач надав копії цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Однак суд апеляційної інстанції не встановив, яким чином вказані цивільно-правові договори отримані відповідачем, в тому числі, чи були такі надані позивачем під час проведення інспекційного відвідування; не надано оцінку, чи відповідають вони тим, що були долучені позивачем до позовної заяви та чи є відмінності між ними та тими, які надані суду відповідачем. 
		69. Встановлення даної обставини має важливе значення, оскільки дасть змогу встановити, які саме роботи виконувалися виконавцями відповідно до цих угод, а саме, чи була ця робота індивідуально-визначена, мала кінцевий матеріально-визначений результат чи послуги надавалися в процесі виконання трудової функції особою відповідно до професії, спеціальності, кваліфікації, чи був зазначеним в укладених договорах конкретний обсяг виконуваної роботи.
		70. Крім того, встановивши із змісту цивільно-правових договорів, що на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поширюються дія правил внутрішнього трудового розпорядку, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи дійсно у ФОП ОСОБА_1 наявний встановлений режим роботи. Натомість суд апеляційної інстанції у даному контексті лише зазначив, що враховує, що під час інспекційного відвідування працівниками позивача наголошено, що в них обідня перерва, у зв`язку з чим такі відмовлялись затримуватись на робочих місцях для надання пояснень, однак судом не зазначено, на підставі дослідження яких саме доказів він дійшов такого висновку. 
		71. Крім того, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що позивачем надано форму цивільно-правового договору трудовим договорам, укладеним між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не встановив волевиявлення зазначених осіб на укладення саме цивільно-правової угод, не перевірив, чи зазначено у акті інспекційного відвідування або ж у інший спосіб про непідтвердження фактів укладення цивільно-правових договорів безпосередньо цими особами; не з`ясував, чи заперечують вказані особи факт укладення з ними саме цивільно-правових угод; не надав оцінки показанням ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , наданим під час їх допиту у суді першої інстанції в якості свідків.
		72. Зважаючи на наведене, колегія суддів зауважує, що без встановлення наведених вище обставин передчасними є висновки суду апеляційної інстанції щодо невідповідності істотних умов договорів, укладених позивачем з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , істотним умовам, характерним для цивільно-правових угод, що свідчило б про виконання ними обовязків саме за трудовими угодами.
		73. Колегія суддів вважає також передчасним висновок суду апеляційної інстанції, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки, оскільки у цьому випадку обов`язковим є врахування волевиявлення осіб, з якими позивач уклав цивільно-правові договори, так як згідно з нормами Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.
		74. Водночас колегія суддів не надає оцінку іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі, оскільки такі зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, або ж по суті є зміною підстав позову, однак відповідно до частини першої статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, або ж для надання оцінки таким необхідно встановити обставини, зазначені у цій постанові (наприклад, в частині доводів позивача, викладених у касаційній скарзі про неврахування судом апеляційної інстанції при постановленні судового рішення правових висновків Верховного Суду, сформованих у подібних правовідносинах).
		75. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою       ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		76. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
		77. Водночас при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції повинен також враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).
		78. Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; виконується працівником особисто; виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; має характерну тривалість/продовжуваність; вимагає особисту присутність працівника; передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником. При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: періодичність виплати винагороди працівнику; той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; відсутність фінансового ризику у працівника.
		79. Встановлення вказаних обставин у сукупності може свідчити про наявність трудових відносин.
		80. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені   законом       заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		81. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України       предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		82. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		83. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, що містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		84. Частиною другою статті 6 КАС України      передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		85. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		86. Відповідно до      статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		87. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).
		88. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).
		89. У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
		90. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№   63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№   2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
		91. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
		92. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення вищевказаних обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості.
		93. Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини у справі, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якому необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.
		94. Враховуючи, що суд касаційної інстанції повертає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до вимог частини шостої   статті 139 КАС України   судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями    341,    345,    353,    356,    359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 скасувати, а справу №300/2156/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.          
		 
		Головуючий                                                                                  І.В. Желєзний   
		Судді:                                                                                            Я. О. Берназюк
		                                                                                                              Н.   В.   Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...