Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/27779/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2021. Зареєстровано: 03.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/27779/14 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,
		секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
		за участю присутніх представників сторін, третіх осіб і прокуратури (згідно з протоколом судового засідання)
		розглянув касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (головуючий - Куксов В. В., судді Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.) у справі
		за позовом Київської міської ради
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг",
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, 2.     Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Міністерства культури України, 4. Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 5. ОСОБА_1 , 6. ОСОБА_2 , 7. Громадської організації "Наш Дім-Поділ", 8. ОСОБА_3 , 9. ОСОБА_4 , 10. ОСОБА_5 , 11.      ОСОБА_6 , 12. ОСОБА_7 , 13. ОСОБА_8 , 14. ОСОБА_9 , 15. ОСОБА_10 , 16.      ОСОБА_11 , 17. ОСОБА_12 , 18.      ОСОБА_13 , 19. ОСОБА_14 , 20. ОСОБА_15 , 21. ОСОБА_16 , 22. ОСОБА_17 , 23. ОСОБА_18 , 24. Товариства з обмеженою відповідальність "Добродім", 25. ОСОБА_19 , 26. ОСОБА_20 , 27. ОСОБА_21 , 28. ОСОБА_22 , 29. ОСОБА_23 , 30. ОСОБА_24 , 31. ОСОБА_25 , 32. ОСОБА_26 , 33.      ОСОБА_27 , 34. ОСОБА_28 , 35. ОСОБА_29 , 36. ОСОБА_30 , 37. ОСОБА_31 , 38. ОСОБА_32 , 39. ОСОБА_33 , 40. ОСОБА_34 , 41. ОСОБА_35 42.      ОСОБА_36 , 43. ОСОБА_37 , 44. ОСОБА_38 , 45. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ. Консалтінг", 46.      ОСОБА_39 , 47. ОСОБА_40 , 48. ОСОБА_41 , 49. ОСОБА_42 , 50. ОСОБА_43 , 51. ОСОБА_44 , 52. ОСОБА_45 , 53.      ОСОБА_46 , 54. ОСОБА_47 , 55. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцуї Технолоджіс", 56. ОСОБА_48 , 57.      ОСОБА_49 , 58. ОСОБА_50 , 59. ОСОБА_51 , 60. ОСОБА_52 , 61. ОСОБА_53 , 62. ОСОБА_54 , 63. ОСОБА_55 , 64. ОСОБА_56 , 65. ОСОБА_57 , 66.      ОСОБА_58 , 67. ОСОБА_59 , 68. ОСОБА_60 , 69. ОСОБА_61 , 70. ОСОБА_62 , 71. ОСОБА_63 , 72. ОСОБА_64 , 73. ОСОБА_65 , 74. ОСОБА_66 , 75. ОСОБА_67 , 76. ОСОБА_68 , 77. ОСОБА_69 , 78. ОСОБА_70 , 79. ОСОБА_71 , 80. ОСОБА_72 , 81. ОСОБА_73 , 82. ОСОБА_74 , 83. ОСОБА_75 , 84. ОСОБА_76 , 85. ОСОБА_77 , 86. ОСОБА_78 , 87.      ОСОБА_79 , 88. ОСОБА_80 , 89.      ОСОБА_81 , 90. ОСОБА_82 , 91. ОСОБА_83 , 92. ОСОБА_84 , 93. ОСОБА_85 , 94. ОСОБА_86 , 95. ОСОБА_87 , 96.      ОСОБА_88 , 97. ОСОБА_89 , 98. ОСОБА_90 , 99. ОСОБА_91 , 100. ОСОБА_92 , 101.      ОСОБА_93 , 102. ОСОБА_94 , 103. ОСОБА_95 , 104. Приватного підприємства "Смерека", 105. ОСОБА_96 , 106. ОСОБА_97 , 107. ОСОБА_98 , 108. ОСОБА_99 , 109. ОСОБА_100 , 110. ОСОБА_101 , 111. ОСОБА_102 , 112. ОСОБА_103 , 113. ОСОБА_104 , 114. ОСОБА_105 , 115. ОСОБА_106 , 116.      ОСОБА_107 , 117. ОСОБА_108 , 118. ОСОБА_109 , 119. ОСОБА_110 , 120.      ОСОБА_111 , 121. ОСОБА_112 , 122. ОСОБА_113 , 123. ОСОБА_114 , 124. ОСОБА_115 , 125.      ОСОБА_80 , 126. ОСОБА_116 , 127. ОСОБА_117 , 128. ОСОБА_118 , 129. ОСОБА_119 , 130. ОСОБА_120 , 131. ОСОБА_121 , 132.      ОСОБА_122 , 133. ОСОБА_123 , 134.      ОСОБА_124 , 135. ОСОБА_125 , 136. ОСОБА_126 , 137. ОСОБА_127 , 138. ОСОБА_128 , 139. ОСОБА_129 , 140. ОСОБА_130 , 141.      ОСОБА_131 , 142. ОСОБА_132 , 143. ОСОБА_133 , 144. ОСОБА_134 , 145. ОСОБА_135 , 146. ОСОБА_136 , 147. ОСОБА_137 , 148. ОСОБА_138 , 149. ОСОБА_139 , 150. ОСОБА_140 , 151. ОСОБА_141 , 152. ОСОБА_142 , 153. ОСОБА_143 , 154. ОСОБА_144 , 155. ОСОБА_145 , 156.      ОСОБА_146 , 157. ОСОБА_147 , 158. ОСОБА_148 , 159. ОСОБА_149 , 160. ОСОБА_150 , 161. ОСОБА_151 , 162. ОСОБА_152 , 163. ОСОБА_153 , 164. ОСОБА_154 , 165. ОСОБА_155 , 166. ОСОБА_156 , 167. ОСОБА_157 , 168. ОСОБА_158 , 169. ОСОБА_159 , 170. ОСОБА_160 , 171. ОСОБА_161 , 172. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій Будинок", 173. ОСОБА_162 , 174. ОСОБА_163 , 175. ОСОБА_164 , 176. ОСОБА_165 , 177. ОСОБА_166 , 178.      ОСОБА_167 , 179. ОСОБА_168 , 180. ОСОБА_169 , 181. ОСОБА_170 , 182. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековент-ЛТД", 183. ОСОБА_171 , 184.      ОСОБА_172 , 185. ОСОБА_173 , 186. ОСОБА_174 , 187.      ОСОБА_175 , 188. ОСОБА_176 , 189.      ОСОБА_177 , 190. ОСОБА_178 , 191. ОСОБА_179 , 192. ОСОБА_180 , 193. ОСОБА_181 , 194. ОСОБА_182 ,
		за участю Прокуратури міста Києва
		про зобов`язання вчинити дії.
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1. У грудні 2014 року Київська міська рада (далі - Київрада, Міськрада, Орендодавець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.02.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" (далі - ТОВ "Пателі Лізинг", Товариство, Орендар) про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудовану надбудову (поверхи), яка збудована вище восьмого надземного поверху будівлі житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва (далі - спірний об`єкт), будівництво якої (яких) не передбачено проектом "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 в Подільському районі м. Києва" (Позитивний комплексний висновок державної експертизи ДП "Укрдержбудекспертиза" від 12.06.2009 № 21/271буд.), з посиланням на положення статей 375, 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 93, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 5, 8, 26, 29, 31, 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Київрада як власник земельної ділянки звернулася за захистом своїх прав у порядку статті 376 ЦК України, зазначаючи про здійснення Товариством самочинного будівництва об`єкта нерухомості, а саме 9- 12 надземних поверхів житлово-офісного комплексу на земельній ділянці на вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві без дотримання будівельних норм, а також за відсутності необхідної проектно-кошторисної документації.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 (головуючий - Босий В. П., судді Курдельчук І. Д., Плотницька Н. Б.) позов задоволено повністю.
		Рішення аргументоване тим, що: 1) матеріали справи не містять, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту отримання ним містобудівних умов та обмежень після здійснення коригування проектної документації, що свідчить про порушення чинного законодавства України; 2) ТОВ "Пателі Лізинг" не отримало у встановленому порядку дозволу органу охорони культурної спадщини на проведення відповідних робіт у центральному історичному ареалі міста Києва та на території пам`ятки археології місцевого значення "Культурний шар Подолу ІХ-ХVІІІ ст.", на якій розташований спірний об`єкт; 3) під час здійснення будівництва житлово-офісного комплексу на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва відповідач здійснив надбудову верхніх поверхів цього об`єкта з грубим порушенням будівельних норм і правил, а також всупереч положенням чинного законодавства України, що наразі кваліфікується як самочинне спорудження такої надбудови; 4) знесення самочинно спорудженої надбудови (поверхів), яка збудована вище восьмого надземного поверху будівлі житлово-офісного комплексу на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва жодним чином не може порушити право власності жодного із інвесторів, які уклали інвестиційні договори з ТОВ "Пателі Лізинг" щодо передачі житлових та нежитлових приміщень у такій надбудові, оскільки право власності на таке майно не може бути набуте згідно з частиною 2 статті 376 ЦК України; 5) здійснюючи надбудову на спірному об`єкті будівництва, відповідач як забудовник є зобов`язаною особою перед інвесторами, оскільки саме на нього було покладено обов`язок здійснення будівництва з виключним дотриманням усіх будівельних норм та правил; 6) до завершення будівництва та введення його в експлуатацію відповідач як особа, яка здійснює будівництво, вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		При цьому місцевий господарський суд, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.06.2019 у справі №     917/375/18, зазначив, що спір у цій справі виник між Київрадою як власником земельної ділянки, розташованої на вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві, та ТОВ "Пателі Лізинг" як особою, яка здійснює самочинне будівництво на цій земельній ділянці, тому правомірно розглядався Господарським судом міста Києва.
		4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та закрито провадження у справі № 910/27779/14. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у цій справі.
		Постанова мотивована посиланням на положення статей 7, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 7, 8 Закону України "Про основи містобудування", статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 20, 145, 231, 236, 269, 275, 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і статей 4, 19, 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновків про те, що: 1) позивач обґрунтував позов саме порушенням вимог щодо охорони культурної спадщини, отже, здійснює таким чином державне регулювання у сфері містобудування; 2) спірні правовідносини у цій справі зумовлені реалізацією позивачем делегованих повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"; 3)     звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушенням архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливому настанню суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил. Вирішення спору про демонтаж самочинно збудованих надбудов, що розташовані на земельній ділянці, яка правомірно перебувала у користуванні відповідача, не впливає на обсяг прав і обов`язків позивача та відповідача щодо відповідної земельної ділянки, оскільки предмет такого спору не стосується ані правомірності набуття цими особами відповідної земельної ділянки, ані правомірності її використання; 4) цей спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо майнового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування, тому справа за позовом суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, належить до юрисдикції адміністративних судів.
		5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Случ О. В.) касаційну скаргу Київської міської ради задоволено, а касаційну скаргу ОСОБА_108 задоволено частково. Скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 та направлено справу № 910/27779/14 до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		Постанова Верховного Суду аргументована тим, що: 1) висновок суду апеляційної інстанції про віднесеність цього спору до адміністративної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі є помилковим, оскільки позов про знесення об`єкта самочинного будівництва Міськрада аргументувала не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин. Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли саме у зв`язку необхідністю захисту права комунальної власності Київради на земельну ділянку, забудовану Товариством із порушенням архітектурних і містобудівних норм і правил, а не з огляду на реалізацію Міськрадою передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. При цьому Київрада у межах наданих їй законами повноважень відповідного державного контролю у сфері містобудівної діяльності не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення допущених Товариством порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права; 2) цей спір не належить розглядати у порядку цивільного судочинства, позаяк заявлена Київрадою позовна вимога до юридичної особи-забудовника не стосується прав і обов`язків фізичних осіб, оскільки наразі громадяни не є власниками житлових або нежитлових приміщень у спірній надбудові, у зв`язку з чим місцевий суд правомірно залучив фізичних осіб-інвесторів як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору. Хоча матеріали справи містять докази державної реєстрації деякими фізичними особами-інвесторами майнових прав на отримання у майбутньому (право під відкладальною умовою) нежитлових приміщень (апартаментів) вище 8 поверху спірного об`єкта, однак зазначені майнові права, які є "правом очікування", не слід ототожнювати з речовими правами на нерухоме майно, похідними від права власності, перелік яких визначено частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Пателі Лізинг" і третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальність "Добродім" (далі - ТОВ "Добродім"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековент-ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ. Консалтінг" та 58 фізичних осіб, які приєдналися до апеляційної скарги Товариства, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_108 та апеляційну скаргу ОСОБА_178 і третіх осіб - ТОВ "Добродім" та 43 фізичних осіб, які приєдналися до апеляційної скарги ОСОБА_178 , задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та закрито провадження у справі № 910/27779/14. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у цій справі.
		Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 375, 376 ЦК України, статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 2, 20, 145, 231, 269, 275, 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі стосується права власності 44 фізичних осіб - громадян (третіх осіб у справі) на відповідні об`єкти нерухомості - квартири, розташовані у житловому будинку, про знесення якого Київрадою пред`явлено позов, і право власності фізичних осіб на квартири підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Наявність права власності фізичних осіб на об`єкти житлової нерухомості, які є складовими спірного житлового будинку, виключає розгляд цього спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується речових прав фізичних осіб, як наслідок, спір у цій справі є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Київрада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю та повернути справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження  розгляду.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статей 328, 331, 334, 375, 376 ЦК України, статей 125, 152 ЗК України, статей 86, 236, 238, 269 ГПК України, наголошуючи, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статей 331, 376 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18; від 26.03.2019 у справі № 922/980/18; від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 910/27779/14, а також висновку в частині порушення приписів статті 236 ГПК України, наведеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №     910/1546/19.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		9. ТОВ "Пателі Лізинг" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові, а також посилається в обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 910/29383/14 зі спору, що виник з подібних правовідносин. 
		Крім того, Товариство зазначає про помилковість посилань Київради на постанови Верховного Суду, які ухвалено у справах за інших обставин, як наслідок, перераховані скаржником постанови не містять висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, з постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 вбачається встановлення судами попередніх інстанцій тих обставин, що саме відповідачем (ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море") було отримано свідоцтво про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим предметом судового дослідження було, у тому числі, питання можливості знесення такої споруди в порядку, установленому для самочинно побудованих об`єктів, тоді як під час апеляційного перегляду справи № 910/27779/14 суд апеляційної інстанції встановив, що право власності на квартири, розташовані у спірному об`єкті, зареєстровано за фізичними особами (третіми особами), а не відповідачем (ТОВ "Пателі Лізинг"). У разі державної реєстрації речового права на нерухоме майно спір щодо нього необхідно розглядати як пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на зазначене майно іншою особою, за якою було зареєстроване речове право.
		Київська міська прокуратура у письмових поясненнях до касаційної скарги просить її задовольнити з мотивів, наведених у цій скарзі.
		Розгляд справи Верховним Судом 
		10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №     910/27779/14 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.01.2021.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Київради у цій справі до 21.01.2021.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		11. Рішенням Київради від 19.07.2005 № 843/3418 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва" передано Товариству, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,35 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
		12. 08.12.2005 між Київрадою (Орендодавець) та ТОВ "Пателі Лізинг" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець на підставі рішення Київради від 19.07.2005 № 843/3418 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Пателі Лізинг" для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва" за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,3549 га, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 27- 29 (далі - спірна земельна ділянка).
		13. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 13.12.2005 позивач передав, а відповідач прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва.
		14. Рішенням Київради від 28.10.2010 Товариству було поновлено договір оренди земельної ділянки від 08.12.2005 для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва.
		Дію цього договору поновлено угодою про внесення змін та доповнень від 04.07.2011, укладеною між сторонами. 
		15. 13.09.2007 ТОВ "Пателі Лізинг" отримало архітектурно-планувальне завдання №     07-0508 на проектування будівництва "Житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі міста Києва".
		16. 12.10.2007 між Державним підприємством "Центр археології Києва Інституту археології НАН України" (виконавець) та ТОВ "Пателі Лізинг" (замовник) укладено договір № 57-07, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, забезпечує, оплачує проведення стаціонарного археологічного дослідження ділянки забудови за адресою: вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві, а виконавець бере на себе зобов`язання проведення таких досліджень у межах зазначеної ділянки. 
		17. 17.12.2007 відповідач отримав від Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") технічні умови № 32/06-943 щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва.
		18. У матеріалах справи також наявні вимоги та умови щодо охорони пам`яток історії і культури, довкілля (історичного середовища) до архітектурно-планувального завдання, які затверджені на проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземними паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві.
		07.02.2008 Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації погодило генплан спірної забудови № 056 та 17.09.2009 погодило паспорт № 55 опорядження фасадів будівлі житлового-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва.
		19. Листом від 11.03.2008 № 125-404-125/25 Інститут археології НАН України в межах своїх повноважень погодив проект будівництва за адресою: вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві за умови проведення археологічних досліджень ділянки будівництва та укладання угоди щодо них.
		20. 12.06.2009 Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" (ДП "Укрдержбудекспертиза") затвердило позитивний комплексний висновок №     21/271буд. державної експертизи щодо проекту "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва".
		21. Матеріали справи містять лист-погодження проектної документації на будівництво від 18.12.2009 № 15-14632, яким погоджено архітектурне рішення проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземними паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві (справа № 746-а-07) для подальшої розробки та затвердження проектної документації у встановленому законодавством порядку з наступними основними показниками, визначеними проектною документацією на час надання листа-погодження. Зі змісту цього листа вбачається, що у разі внесення змін до архітектурного рішення та його незмінних основних показників проектна документація підлягає перепогодженню до початку будівництва з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації.
		22. Матеріали справи також містять: 1) дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.07.2010 № 2089-Пд/С, виданий ТОВ "Пателі Лізинг" на виконання будівельних робіт із будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві; 2) технічні умови від 21.07.2010 № 42239 про приєднання об`єкта до електричних мереж від Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 3) лист структурного підрозділу "Служба колії, тунельних споруд і будівель" КП "Київський метрополітен" від 06.08.2010 № 27/1655 про погодження наданих матеріалів проекту, зважаючи на те, що будівельні роботи з будівництва нульового циклу житлово-офісного комплексу будуть виконуватись в технічній зоні діючої лінії метрополітену мілкого закладання; 4) технічні умови на підключення до мережі дощової каналізації та влаштування автопід`їзду від 20.09.2010 № 307-7, видані Комунальною корпорацією "Київавтодор" щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 5) виданий виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) лист-дозвіл 07.10.2010 на коригування документації, яким відповідачу дозволено коригування проекту будівництва в частині зміни техніко-економічних показників на вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві; 6) довідка-дозвіл від 30.11.2010 № 17-4А-125/01, згідно з якою Інститут археології НАН України не заперечував проти проведення земляних робіт на ділянці забудови по вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві, за умови виконання археологічного нагляду під час проведення цих робіт; 7)     дозволи Державної служби з питань національної культурної спадщини від 02.12.2010 № 22-3554/35 та від 04.01.2011 № 22-1/35 на виконання будівельних земляних робіт для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві; 8) надані Київською міською філією Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком") технічні умови від 25.03.2011 № 08-31 на радіофікацію щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 9)     технічні умови Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКА зв`язоксервіс" від 31.03.2011 № 11/355 на винесення мережі телефонізації з-під плями забудови щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 10) технічні умови Комунального підприємства "Загальноміський інформаційний центр реагування на тривожні виклики та надзвичайні події в м. Києві - "Київ-112" від 13.04.2011 № 093-139/0411 на диспетчеризацію інженерного обладнання при проектуванні житлових будинків щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 11) також технічні умови Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") від 14.04.2011 № 4067 на водопостачання об`єкта щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 12) технічні умови ПАТ "АК "Київводоканал" від 14.04.2011 № 3798 на каналізування об`єкта щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 13) технічні умови ВАТ "Укртелеком" від 18.04.2011 № 047/1289 на телефонізацію щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 14)     технічні умови ВАТ "Укртелеком" від 20.04.2011 № 047/1311 на винесення лінійно-кабельних споруд зв`язку щодо проектування будівництва житлово- офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування. та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 15)     технічні умови ВАТ "Укртелеком" від 29.04.2011 № 047/1500 на прокладання кабелю телебачення щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 16) укладений між ТОВ "Пателі Лізинг" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" договір від 16.06.2011 № 16/06/2011 на предмет науково-технічного супроводу проектування та будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 17) надані ТОВ "Пателі Лізинг" дозволи від 17.06.2011 № КВ12411006184, від 28.11.2012 №     КВ11512231404 на виконання будівельних робіт із будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві; 18) лист від 23.11.2011 №     01/22/51-11, згідно з яким Міністерство культури України погодило проектну документацію щодо коригування проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом за адресою: вул. Нижній Вал, 27- 29 у м. Києві, розроблену Творчою архітектурною майстернею "Бабич"; 19) позитивний висновок ДП "Укрдержбудекспертиза" від 12.05.2012 № 691-2010/ЦБ щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво житлового-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва" та рекомендовано до затвердження (коригування) з технічними показниками, зокрема, щодо будівництва 12-ти поверхів. Цим висновком рекомендовано до затвердження в установленому порядку з технічними показниками, викладеними у такому висновку, зокрема, зміни поверховості до 12 поверхів; 20) технічні умови відокремленого структурного підрозділу "Київські теплові мережі" публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 14.01.2013 № 43/9/1523 на винесення теплових мереж щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27-29 у Подільському районі м. Києва; 21) погодження Головного управління транспорту та зв`язку про винос газопроводу середнього тиску щодо проектування будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва; 22) лист Управління охорони культурної спадщини від 28.03.2014 № 066/09-753, в якому зазначено, що проект будівництва 12-поверхової житлово-офісної будівлі на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва з ними не погоджувався та дозвіл на проведення робіт не надавався; 23) акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил          від 24.12.2014, в якому міститься пропозиція Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката відповідності закінченого будівництва об`єкта; 24) акт готовності об`єкта до експлуатації від 15.12.2014 № 2-А; 25) лист Міністерства культури України від 19.03.2015 № 861/10-2/13-15 про скасування погодження від 23.11.2011 № 401/22/51-11 на коригування проекту будівництва житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі міста Києва; 26) акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.10.2015 № 32/07, згідно з яким Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації зазначив про відсутність порушень вимог земельного законодавства під час будівництва; 27) лист Держархбудінспекції України (далі - ДАБІ) від 24.03.2017 № 10126-8/2403/10, в якому ДАБІ зазначає, що 04.06.2013 зареєструвала повідомлення від 04.06.2013 ІУ 125131570163 про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт від 28.11.2012 № КВ11512231404 у частині коригування проектної документації, відповідно до якої запроектовано будівництво 12-поверхового житлового будинку.  
		23. Питання коригування дозволу на здійснення будівельних робіт досліджувалося під час розгляду справи № 826/5716/15.
		Також обставину коригування дозволу на виконання будівельних робіт в частині будівництва 12-поверхового будинку щодо ТОВ "Пателі Лізинг" було встановлено у межах розгляду справи № 826/10851/18, тоді як у межах справи № К/800/32136/15 було розглянуто питання щодо визнання протиправним і скасування приписів та постанов Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		24. Матеріали справи містять виконаний Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз висновок № 1070,1071 судової будівельно-технічної експертизи від 29.07.2015, в якому зазначено, що виконані будівельні роботи житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва відповідають проектній документації та вимогам державних будівельних норм і державних стандартів з питань будівництва. У цьому висновку також вказано, що демонтаж/знесення 912 поверхів житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва на теперішній час неможливо виконати у відповідності до ДБН В.1.2.-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", а саме не можна забезпечити надійність та конструктивну безпеку будівлі, а саме без нанесення шкоди іншим 8 надземним поверхам такої будівлі та прилеглим будинкам.
		25. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок комплексно-комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2017 № 16443/16444/16-42/14469/17-43, в якому зазначено: 
		1) станом на час дослідження встановлено, що наявна в матеріалах справи скоригована проектна документація на будівництво житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва не відповідає положенням нормативно-правових актів у галузі будівництва, в тому числі охорони культурної спадщини;
		2) збудована будівля житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва не відповідає вимогам нормативно-правових актів, в тому числі таких, що встановлюють правила будівництва в межах історичного ареалу м. Києва та відповідних охоронних зонах і зонах регулювання забудови, якими регламентоване нове будівництво на відповідній частині Подільського району міста Києва;
		3) запроектована та зведена будівля житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва, висота якої складає в межах 42 м2, що значно перевищує висоту поруч існуючої забудови (до 4-х поверхів) та негативно впливає на усталений характер історичної забудови заповідника, тактовно не вписується в історичне архітектурно-просторове середовище вулиці Нижній Вал історичного кварталу, які сформовані значною кількістю збережених пам`яток архітектури, перекриває існуючі видові осі вздовж вул. Сагайдачного, вул. Нижнього та Верхнього Валів та історичної панорами Подолу, що є частиною історико-культурної спадщини;
		4) враховуючи сформовану історичну забудову прилеглої території, максимально допустима висота об`єкта нового будівництва на земельній ділянці по вул. Нижній Вал, 27- 29 становить не більше 4-х поверхів, рівних висоті поверхів поруч існуючих будівель історичної забудови, з виконанням (приведення) об`єкта у відповідність до вимог діючих нормативно-правових актів, у тому числі про які зазначено у дослідженні по першому та другому питаннях.
		26. Також матеріали справи містять виконаний Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз висновок №1573, 1686, 1687 за результатами проведення комісійного судового будівельно-технічного дослідження від 20.09.2017, в якому зазначено, що:
		1) проектна документація на коригування частини проекту "Житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва" відповідає вимогам чинного законодавства (на момент складання) і фактично виконаним роботам;
		2) об`єкт будівництва "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва" відповідає проектно-технічній документації;
		3) у Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз немає спеціалістів у галузі історичних знань, тому відповісти на питання чи впливає реалізований об`єкт будівництва "Житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва" на збереження культурного ансамблю Подільського району м. Києва не вбачається можливим. Але ж при цьому слід зазначити, що Поділ забудовано у різноманітних архітектурних стилях від старовинних будов 10 століття до будов радянської спадщини і будов у сучасному стилі;
		4) у матеріалах справи, наданих на дослідження, наявні погодження на коригування проекту, надані спеціалістами Міністерства культури України, що є підставою вважати, що будівництво "Житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва" не вплинуло негативно на збереження культурного ансамблю Подільського району м. Києва.
		Позиція Верховного Суду
		27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Київради необхідно задовольнити з таких підстав.
		28. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		29. Пунктами 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
		30. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Київрада як власник земельної ділянки звернулася до суду з позовом про зобов`язання знести самочинно споруджену надбудову (вище восьмого надземного поверху будівлі житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва), зазначаючи, що відповідач здійснив будівництво спірного об`єкта без належної архітектурно-будівельної документації та без узгодженої проектно-кошторисної документації, які надають право на будівельні роботи.
		31. Міськрада у касаційній скарзі вказує, що вона звернулася до суду з позовом про захист права комунальної власності на земельну ділянку відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України.
		Позивач у позовній заяві зазначає, що самочинне будівництво здійснювалося без узгодження з власником земельної ділянки (Київрада) і на цій підставі просив знести об`єкт самочинного будівництва. Київрада обґрунтовує позов порушенням відповідачем вимог статей 375, 376, 391 ЦК України, статей 93, 152 ЗК України, статей 26, 29, 31, 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		32. Згідно з частиною 3 статті 375 ЦК України право на забудову власник реалізує за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
		33. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		34. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків щодо комплексного застосування положень статей 331, 376 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, з огляду на таке.
		35. Відповідно до пункту 1 частини 1 і частини 2 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. 
		36. Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
		37. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
		38. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
		Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (наведений у пунктах 35- 38 цієї постанови висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).
		39. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. 
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №     696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
		40. У зв`язку з цим касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 26.03.2019 у справі № 922/980/18, від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №     910/1546/19, оскільки предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і в розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.
		У цій частині слід погодитися з аналогічними твердженнями відповідача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу.
		41. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги викладені у відзиві на касаційну скаргу недоречні доводи Товариства про помилкове посилання Київради на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 як таку, що ухвалена за інших обставин, і тому не містить висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: зі вказаної постанови вбачається встановлення судами попередніх інстанцій тих обставин, що саме відповідачем (ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море") було отримано свідоцтво про право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим предметом судового дослідження було, у тому числі, питання можливості знесення такої споруди в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів, тоді як під час апеляційного перегляду справи №     910/27779/14 суд апеляційної інстанції встановив, що право власності на квартири, розташовані у спірному об`єкті, зареєстровано за фізичними особами (третіми особами), а не відповідачем (ТОВ "Пателі Лізинг"); у разі державної реєстрації речового права на нерухоме майно, спір щодо нього необхідно розглядати як пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на зазначене майно іншою особою, за якою було зареєстроване речове право.
		Адже зазначені доводи відповідач аргументує виключно в аспекті своїх посилань на постанову Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 910/29383/14 зі спору, який, на думку Товариства, виник з подібних правовідносин, оскільки при ухваленні зазначеної постанови Верховний Суд, відхиляючи відповідні доводи Київради (посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13), з урахуванням положень частини 2 статті 331 ЦК України (щодо виникнення права власності на прийняте до експлуатації нерухоме майно з моменту державної реєстрації такого права) виходив передусім зі встановлених судами обставин послідовного введення спірного об`єкта нерухомого майна (надбудовані поверхи житлового будинку за адресою: м. Київ, провулок Музейний, 2-А) в експлуатацію та реєстрації розташованих у ньому квартир на праві власності за фізичною особою.
		42. Натомість у цій справі суд першої інстанції достеменно встановив та учасники справи жодним чином не заперечують факт відсутності введення забудовником житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на вул. Нижній Вал, 27- 29 у Подільському районі м. Києва в експлуатацію у встановленому порядку, тому з урахуванням висновку щодо застосування статей 331, 376 ЦК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, колегія суддів вважає, що реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва чи його частину за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за іншими особами-інвесторами, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування передбачених частиною 4 цієї статті наслідків у виді обов`язку забудовника знести об`єкт самочинного будівництва, оскільки сама по собі державна реєстрація права власності на нерухоме майно визначає лише момент, після якого виникає право власності, та не має самостійного значення щодо підстав виникнення права власності, тоді як формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування будь-яких інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
		У зв`язку з цим касаційна інстанція не вбачає правових підстав для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №     910/29383/14, яку (постанову) офіційно оприлюднено після подання касаційної скарги у цій справі.
		43. Крім того, на час ухвалення оскаржуваної постанови у цій справі постанову Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 910/29383/14 ще не було прийнято, що об`єктивно виключає можливість врахування апеляційним судом викладених у ній висновків.
		44. Водночас спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).
		За наведених обставин даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства як такий, що виник між Київрадою та ТОВ "Пателі Лізинг" як суб`єктом господарювання та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на орендованій земельній ділянці. 
		45. Наведеним повністю спростовується висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства з одних лише мотивів реєстрації права власності 44 фізичних осіб (третіх осіб у справі) на об`єкти житлової нерухомості - квартири, які є складовими спірного житлового будинку, про знесення якого Київрадою пред`явлено позов, що виключає розгляд цього спору господарськими судами.
		46. При цьому не заслуговують на увагу передчасні посилання апеляційного суду в обґрунтування зазначеного висновку на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14, оскільки на відміну від справи № 910/27779/14, в якій судами достеменно встановлено відсутність введення спірного об`єкта в експлуатацію у встановленому порядку, натомість під час розгляду справи № 910/28188/14 суди виходили з обставин послідовного введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - багатоквартирного житлового будинку на вул. Теодора Драйзера, 40 у м. Києві та подальшої реєстрації у серпні-грудні 2017 року громадянами права власності на квартири в цьому будинку.
		Наведене свідчить про різні фактичні обставини у справах № 910/27779/14 і №     910/28188/14, які формують зміст спірних правовідносин, що наразі виключає як їх подібність, так і можливість застосування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14, під час вирішення цього господарського спору.
		47. Відхиляючи доводи ОСОБА_178 і ОСОБА_108 про те, що наявність у них та інших громадян-третіх осіб зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомості (квартири), які є складовими спірної надбудови житлового будинку, виключає розгляд цього спору господарськими судами, Верховний Суд зауважує, що вказаний спір не належить розглядати у порядку цивільного судочинства, оскільки хоча матеріали справи містять докази державної реєстрації деякими фізичними особами права власності на квартири вище 8 поверху спірного об`єкта, однак, в силу імперативних положень пунктів 1, 2 частини 2 статті 331 ЦК України право власності на квартири, які є невід`ємними складовими частинами житлового будинку як новоствореного нерухомого майна, об`єктивно не може виникнути раніше завершення будівництва об`єкта в цілому та введення його в експлуатацію у порядку, передбаченому чинним законодавством.
		З наведеним узгоджується висновок суду першої інстанції про те, що на підставі пункту 1 частини 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва та введення його в експлуатацію саме відповідач як особа, яка здійснює будівництво, вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		48. Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм статей 331, 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 24.06.2020 у цій же справі (№     910/27779/14), оскільки, як зазначено вище, у вказаній постанові сформульовано такий висновок:
		"Цей спір не належить розглядати у порядку цивільного судочинства, позаяк заявлена Київрадою позовна вимога до юридичної особи-забудовника не стосується прав і обов`язків фізичних осіб, оскільки наразі громадяни не є власниками житлових або нежитлових приміщень у спірній надбудові, у зв`язку з чим місцевий суд правомірно залучив фізичних осіб-інвесторів як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору. Хоча матеріали справи містять докази державної реєстрації деякими фізичними особами-інвесторами майнових прав на отримання у майбутньому (право під відкладальною умовою) нежитлових приміщень (апартаментів) вище 8 поверху спірного об`єкта, однак, зазначені майнові права, які є "правом очікування", не слід ототожнювати з речовими правами на нерухоме майно, похідними від права власності, перелік яких визначено частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". 
		Разом з тим не можна не погодитися з викладеним у відзиві на касаційну скаргу твердженням ТОВ "Пателі Лізинг" про те, що на час ухвалення постанови від 24.06.2020 матеріали справи № 910/27779/14 не містили доказів державної реєстрації певними фізичними особами права власності на квартири у спірному об`єкті будівництва, тоді як під час нового апеляційного розгляду суд виходив з обставин існування зареєстрованих прав власності фізичних осіб на квартири.
		Наведене свідчить про різні фактичні обставини, які встановлювалися судом апеляційної інстанції під час первісного апеляційного розгляду справи №     910/27779/14, за результатами якого було прийнято постанову від 27.02.2020, та вже після ухвалення Верховним Судом постанови від 24.06.2020 у цій справі, що наразі виключає подібність спірних правовідносин станом на 27.02.2020 та після 24.06.2020.
		За таких обставин касаційна інстанція вважає, що викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у цій справі (№ 910/27779/14) висновок не є в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України висновком Верховного Суду з питання застосування норм права (статей 331, 376 ЦК України) у подібних правовідносинах, який підлягав би врахуванню під час вирішення цього спору.
		49. Порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено статтею 331 ЦК України і нормами Законів України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та "Про інвестиційну діяльність".
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спорі між Київрадою як власником земельної ділянки належним відповідачем є саме ТОВ "Пателі Лізинг" - особа, яка здійснює самочинне будівництво на цій земельній ділянці, оскільки Київрада не заявляла вимог до ОСОБА_178 , ОСОБА_108 та інших фізичних та юридичних осіб, яких було залучено до участі в справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, тому справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що предмет цього спору безпосередньо не стосується речових прав фізичних осіб (третіх осіб) на спірну надбудову.
		50. В аспекті питання про чітке розмежування цивільної та господарської юрисдикції під час вирішення цього спору колегія суддів додатково зазначає таке.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.
		Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України. 
		51. Разом з тим частина 1 статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. 
		При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства). 
		Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 688/2940/16-ц).
		52. Заявлена Київрадою позовна вимога до юридичної особи-забудовника не стосується прав і обов`язків фізичних осіб, правомірно залучених місцевим судом як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору (схожий за змістом правовий висновок щодо розмежування цивільної та господарської юрисдикції викладено у пункті 5.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18).  
		Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. 
		53. Водночас у контексті розмежування цивільної та господарської юрисдикції спорів про знесення об`єкта самочинного будівництва, на частини якого фізичні особи зареєстрували право власності після відкриття провадження у справі, колегія суддів наголошує, що юрисдикція спору повинна визначатися безпосередньо на дату звернення позивача до суду. Адже позивач, звертаючись до суду з урахуванням суб`єктного складу такого спору, що виник між юридичними особами (суб`єктами господарювання), об`єктивно не може передбачити реєстрацію в майбутньому права власності фізичних осіб на частини об`єкта самочинного будівництва. Зворотне застосування правил юрисдикції може призвести до зловживань учасників спору та невиправданого затягування розгляду справи шляхом закриття провадження у справі та передачі справи до іншої юрисдикцій у зв`язку зі зміною суб`єктного складу учасників справи під час її розгляду.
		У процесі розгляду справи ТОВ "Пателі Лізинг", не завершивши процедури введення будинку в експлуатацію, оформило документи, які було використано фізичними особами для реєстрації права власності на квартири.
		Не надаючи правової оцінки документам, які було використано фізичними особами для оформлення права власності на квартири, Верховний Суд зауважує, що такі права за своєю правовою природою є похідними від права власності на об`єкт нерухомості в цілому, яке (право) виникає після введення будинку в експлуатацію.
		Таким чином, матеріали цієї справи свідчать про державну реєстрацію деякими фізичними особами права власності на квартири як об`єкти житлової нерухомості у спірній надбудові упродовж 2018- 2020рр., тобто станом на час звернення Київради з позовом в цій справі (у грудні 2014 року) відповідні речові права у фізичних осіб не виникали, що виключає цивільно-правовий характер цього спору, позаяк реєстрація права власності фізичної особи на частину спірного об`єкта нерухомого майна більш як через 3 роки після відкриття провадження у господарській справі жодним чином не має впливати на правильність визначення юрисдикції у такій справі. 
		54. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано висновку щодо застосування статей 331, 376 ЦК України у подібних господарських правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
		55. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція також відхиляє необґрунтовані доводи ТОВ "Пателі Лізинг", викладені у відзиві на касаційну скаргу, за винятком доводів, які узгоджуються з пунктами 40, 48 цієї постанови.
		56. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про віднесеність цього спору до цивільної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.
		57. Наведене свідчить про те, що безпідставно закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 20, 236, 282 ГПК України ухилився від здійснення апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, як наслідок, не надав належної правової оцінки рішенню Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		58. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		59. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		60. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі не відповідає положенням статей 20, 231, 236, 269 ГПК України.
		61. Таким чином, доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження і спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі.
		62. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Київради необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати і справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		Розподіл судових витрат
		63. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №     910/27779/14 скасувати. 
		Справу № 910/27779/14 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         Ю. Я. Чумак
		 
		 
		Судді                                                                                                    Т. Б.     Дроботова
		 
		 
		                                                                                                              І. С. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...