Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1222/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2021. Зареєстровано: 03.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2021.
Дата набрання законної сили: 21.01.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  925/1222/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ О.   В. - головуючий, Волковицька Н.   О., Мачульський Г.М.
		за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.   В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уманської міської ради
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Ткаченко Б. О., Сулім В. В.)
		у справі № 925/1222/19
		за позовом Об`єднання співвласників  багатоквартирного будинку "Новоуманське-1"
		до 1) Уманської міської ради і 2) Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області 
		про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності
		(у судовому засіданні взяв участь представник позивача Дубовик В. Є.)
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новоуманське-1" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради (Відповідач 1) та до Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни (Відповідач 2), у якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) скасувати запис Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни № 20574050 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення загальною площею 195,6 кв. м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського, будинок № 23-А, за суб`єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, вчиненого нею відповідно до рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 24.05.2017 № 35349871.
		2.          Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-2 безпідставно та неправомірно здійснив запис № 20574050 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення загальною площею 195,6 кв. м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського, будинок № 23-а, за суб`єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, вчиненого нею відповідно до рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 24 травня 2017 року № 35349871, а тому просить його скасувати.
		 
		Короткий рішення суду першої інстанції
		3.          Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2019 у справі №   925/1222/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		4.          Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів факту передачі у його власність нежитлового приміщення загальною площею 195,6 кв. м, що розташоване за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського, будинок № 23-а, тобто позивач не набув у законний спосіб це нежитлове приміщення у своє володіння, що виключає право позивача вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання цим приміщенням в порядку встановленому ст. 391 Цивільного кодексу України. Належних доказів, що спірне приміщення призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців позивач не надав, відповідно до технічного паспорта на дане приміщення, воно обладнане лише електроосвітленням. Судом встановлено, що Уманською міською радою рішенням від 23.12.2016 №6.20-22/7 спірні нежитлові підвальні приміщення в житловому будинку за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського 23-а віднесені до захисної споруди (протирадіаційне укриття) та включені до Переліку захисних споруд, які належать до сфери управління виконавчого комітету Уманської міської ради.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		5.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано запис Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни № 20574050 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення загальною площею 195,6 кв. м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського, будинок 23-А , за суб`єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, вчиненого нею відповідно до рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 24.05.2017 № 35349871.
		6.          Апеляційний господарський суд не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що державна реєстрація здійснена відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також нормативно-правових актів, прийнятих на виконання цього закону.
		7.          Так, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що у спірному підвальному приміщенні наявні вузли управління - вентилі та крани систем опалення, водопостачання і каналізації цього будинку, а відтак без доступу до спірного об`єкту неможлива експлуатація будинку, оскільки, спірне нежитлове приміщення підвалу технічно відноситься до допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації і обслуговування житлового будинку.
		8.          Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів про те, що спірне приміщення раніше використовувалося як не допоміжне приміщення. Таким чином, Уманська міська рада 19.05.2017 безпідставно зареєструвала за територіальною громадою міста Умань в особі Уманської міської ради спірне приміщення.
		9.          Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується належність спірного приміщення саме до допоміжних приміщень, які належать до спільної власності мешканців будинку по вул. Котляревського 23-А в місті Умань. Станом на момент реєстрації права власності (комунальної) за відповідачем на спірне приміщення його співвласниками були і є власники квартир у будинку за адресою: м. Умань, вул. Котляревського, 23-А, тому підстави для державної реєстрації першим відповідачем права власності на спірне нерухоме майно відсутні, так як таке нерухоме майно не є комунальною власністю територіальної громади міста Умань, чим відповідно було порушено речові права співвласників такого спірного приміщення, а саме власників квартир за вказаною адресою, у зв`язку із чим їх право спільної власності на таке нерухоме майно підлягає захисту у судовому порядку, тому запис Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни № 20574050 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення загальною площею 195,6 кв. м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського, будинок 23-А , за суб`єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, вчиненого нею відповідно до рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 24.05.2017 №   35349871, підлягає скасуванню.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		10.          Уманська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №   925/1222/19 скасувати та ухвалити нове рішення по суті вимог, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		11.          Скаржник не погоджується з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що спірне приміщення є нежитловим та віднесене до захисної споруди (протирадіаційне укриття) та включене до переліку захисних споруд, які належать до сфери управління виконавчого комітету Уманської міської ради. Вказане приміщення не належить до спільного майна мешканців багатоквартирного будинку, а залишається у комунальній власності, а наявність загально-будинкового інженерного та сантехнічного обладнання не обмежує право користування такими приміщеннями. Відповідно, в силу приписів статті 32 Кодексу цивільного захисту України, спірне приміщення не може бути відчужено чи приватизовано.
		12.          Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.08.2018 у справі №   915/127/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі №   367/2022/15-ц, від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц і постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №   905/2122/18.
		13.          Також, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 32 Кодексу цивільного захисту України.
		14.          Разом з тим, на думку скаржника, у даній справі належними позивачами можуть бути лише власники квартир та нежитлових приміщень, а не ОСББ, оскільки в силу положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ є балансоутримувачем будинку, натомість власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
		 
		Позиція інших учасників справи
		15.          Позивач подав відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законною, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
		16.          Відповідач 2 -  Державний реєстратор Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алла Петрівна не надала відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17.          30.06.2016 державний реєстратор виконавчого комітету Уманської міської ради Дарморос Д. С. провів державну реєстрацію об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новоуманське-1" як юридичної особи шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису № 10251020000002463 про проведення державної реєстрації цієї юридичної особи.
		18.          23.09.2016 Уманська міська рада прийняла рішення № 3.34-107/7 "Про надання згоди щодо передачі на баланс ОСББ "Новоуманське-1" житлового будинку за адресою: вул. Котляревського, буд. 23-А в м. Умань".
		19.          Цим рішенням Уманська міська рада надала згоду на передачу з балансу КП "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новоуманське-1" житлового будинку за адресою: вул. Котляревського, буд. 23-А в м. Умань та доручила відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради створити у встановленому порядку комісію з питань передачі з балансу КП "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новоуманське-1" 85-ти квартирного п`ятиповерхового семипід`їздного житлового будинку за адресою: вул. Котляревського, буд. 23-А в м. Умань, загальною площею будинку 5680,3 кв. м, загальною площею квартир 4310,10 кв. м., житловою площею квартир 2976,5 кв. м.
		20.          01.12.2016 на підставі рішення Уманської міської ради від 23.09.2016 № 3.34-107/7 комісія у складі голови ОСББ "Новоуманське-1" Мазая В. М., начальника юридичного відділу Уманської міської ради Гришака А. М., головного інженера КП "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" Ковалюк О. І., начальника відділу з управління комунальним майном Уманської міської ради Коломієць Н. В. і заступника начальника відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради Харченка В. П. здійснила передачу з балансу комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новоуманське-1" багатоквартирного житлового будинку № 23-А по вул. Котляревського в м. Умані, про що комісія склала і підписала акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01.12.2016.
		21.          Згідно з вказаним актом з балансу комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3" на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новоуманське-1" передано цегляний 85-ти квартирний житловий будинок, загальною площею будинку (частини будинку) - 5680,3 кв. м, житловою площею квартир - 2976,5 кв. м, загальною площею квартир - 4310,10 кв. м, у тому числі: сходові клітки - 561,5 кв. м і підвали - 434,8 кв. м.
		22.          ОСББ "Новоуманське-1" в особі Задорожнього Б. С. направило на ім`я міського голови м. Умані заяву про надання інформації та з проханням направити копії документів щодо частини підвального приміщення будинку площею 168,0 кв. м, які включено (як майно міської комунальної власності) у перелік майна, яке може бути передано в оренду для розміщення фізкультурно-спортивного закладу. Також позивач повідомив відповідачу, що мешканці будинку № 23-А по вул. Котляревського міста Умані є членами територіальної громади та відповідно до рішення Уманської міської ради від 22.09.2016 № 3.34-17/7 створили ОСББ "Новоуманське-1" і отримали у власність вказаний житловий будинок разом із усіма допоміжними приміщеннями.
		23.          У відповідь на дану заяву, відповідач 04.02.2019 направив позивачу лист за №   151, в якому зазначив, що підвальні приміщення будинку № 23-А по вул. Котляревського міста Умані, належать до сфери управління виконавчого комітету Уманської міської ради відповідно до рішення ради від 11.04.2018 № 4.4-47/7, а також, що ці підвальні приміщення житлового будинку площею 195,6 кв. м належать територіальній громаді м. Умані в особі Уманської міської ради, право власності на які зареєстровано за Уманською міською радою, що підтверджується витягом від 24.05.2017 № 87949823.
		24.          Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.05.2017 № 87949823 - 19.05.2017 державний реєстратор Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П. провела державну реєстрацію права комунальної власності за Уманською міською радою на нежитлові приміщення розміщені в підвалі п`ятиповерхового житлового будинку № 23-А по вул. Котляревського м. Умані загальною площею 195,6 кв. м.
		25.          Підставами виникнення права власності на вказане нерухоме майно є: 1) лист управління комунальним майном Уманської міської ради № 201 від 17.05.2017; 2) довідка КП "Уманське РЕУ № 3" від 18.05.2017 № 270; 3) відомості з Єдиного реєстру об`єктів державної власності серія та номер 05-11-4097 від 09.08.2016 виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області; 4) копія Рішення Уманської міської ради від 20.03.2013 № 4.13-35/6.
		26.          Позивач звернувся з позовом до суду оскільки вважає, що відповідачами було порушено право співвласників багатоквартирного будинку та право позивача вільно користуватись та розпоряджатись спільним майном співвласників будинку № 23-А по вул. Котляревського міста Умані.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		27.          Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		28.          Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення постанови, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 12 цієї Постанови).
		29.          Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині з огляду на таке.
		30.          Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		31.          При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №   910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №   2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі №   372/4583/14-ц).
		32.          Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
		33.          Так предметом позову у цій справі є скасування запису Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни № 20574050 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення загальною площею 195,6 кв. м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського , будинок № 23-А, за суб`єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, вчиненого нею відповідно до рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 24.05.2017 № 35349871. Оскільки, як стверджує Позивач, Відповідач-2 безпідставно та неправомірно здійснив оскаржуваний запис з огляду на те, що спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням, призначеним для обслуговування мешканців будинку, та відповідно належить мешканцям багатоквартирного будинку, відтак набуття права власності на підвальне приміщення Уманською міською радою є неправомірним.
		34.          Натомість, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №   915/127/18, на яку посилається скаржник, ухвалена у справі, щодо земельних спорів, вимогами позивача є скасування рішення районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо оренди земельних ділянок. Крім того, у наведеній справі, Великою Палатою Верховного Суду розглядалось питання щодо предметної юрисдикції зазначеного спору.
		35.          З огляду на викладене, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №   915/127/18 ухвалена за інших фактичних обставин справи, аніж у справі, яка переглядається (ключовою відмінністю наведеної справи від справи, що переглядається, є предмет спору - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень).
		36.          Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №   925/1265/16 ухвалена у спорі із земельних правовідносин, позовними вимогами у наведеній справі є визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками. Позовні вимоги у наведеній справі мотивовані скасуванням в судовому порядку рішень міської ради, які були підставою для видачі оспорюваних актів. При цьому, висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній справі стосуються належності відповідача - Держгеокадастру за умови відсутності  обґрунтування обставин порушенням останнім прав позивачів, з огляду на факт оспорення позивачем дій третіх осіб щодо використання земельних ділянок.
		37.          З огляду на викладене, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №   925/1265/16 ухвалена за інших фактичних обставин справи, аніж у справі, яка переглядається (у наведеній постанові скасування запису про державну реєстрацію права також не було предметом розгляду).
		38.          Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №   367/2022/15-ц також стосується спорів, що виникають із земельних правовідносин, позивачем у справі є прокурор в інтересах держави в особі міської ради, позовними вимогами у наведеній справі є визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування на користь територіальної громади земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
		39.          Верховний Суд зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №   367/2022/15-ц ухвалена за інших фактичних обставин справи, доказової бази та предмета спору аніж у справі, яка переглядається (ключовою відмінністю наведеної справи від справи, що переглядається, також є предмет спору -скасування рішення про державну реєстрацію прав).
		40.          Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №   598/175/15-ц ухвалена у спорі, щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на цокольне приміщення будинку за державою в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України що перебуває на балансі та в оперативному управлінні ДНЗ "Вишнівецький професійний ліцей". При цьому Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що спірні приміщення відносяться до цокольних приміщень і відповідно до Державних будівельних норм не можуть бути віднесені до підвальних або житлових, при цьому приміщення придатні для експлуатації як громадські приміщення.
		41.          За таких обставин, правовідносини, з яких виникли спори у справах №   598/175/15-ц і № 925/1222/19, не є подібними (суди встановили різні істотні для цих справ обставини, зокрема, щодо статусу спірного майна).
		42.          Постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18 ухвалена у спорі, що виник з відносин за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Вимоги позивача також стосувались визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за третьою особою. З огляду на викладене, очевидним є те, що правовідносини, з яких виникли спори у наведеній справі та справі, яка переглядається не є подібними.
		43.          Разом з тим, навіть якщо не брати до уваги наведене у пунктах 33-42 цієї Постанови колегія суддів зауважує, що у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18 наведено такі правові висновки:
		"Отже, цей спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору".
		"5.7. При цьому, Суд враховує, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
		Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18 [на вказані постанови посилається скаржник].
		Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17)".
		44.          Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій частині наведеним висновкам Верховного Суду з огляду на таке.
		45.          Так, із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, дійшов правильних висновків, що права позивача порушені саме Відповідачем 1 - Уманською міською радою, як особою, за якою зареєстровано право власності на спірне приміщення. При цьому наявність у справі в якості Відповідача 2 - Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни не змінило приватноправового характеру даного спору. Також суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що у даному випадку належним способом захисту прав або інтересу позивача є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на спірне приміщення.
		46.          Колегія суддів зауважує, що наведені висновки суду апеляційної інстанції в повній мірі узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, на неврахування висновків яких посилається скаржник. Разом з тим, стосовно посилань скаржника на необхідність часткової відмови у задоволенні позову і неправильний розподіл судового збору судом апеляційної інстанції, Суд зазначає, що скаржник в цій частині не обґрунтував свої доводи підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК (зокрема, із посиланням на судові рішення Верховного Суду з протилежними (відносно справи, що переглядається) висновками у подібних справах), а Суд обмежений положеннями статті 300 ГПК України.
		47.          За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
		48.          Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом    3 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 13 цієї Постанови) Верховний Суд зазначає таке.
		49.          Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості; 3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.
		50.          Згідно з частиною другою статті 32 Кодексу цивільного захисту України для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття. Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення. Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.
		51.          Частиною восьмою статті 32  Кодексу цивільного захисту України визначено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
		52.          Відповідно до частини дванадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
		53.          Відповідно до пункту 16 частини другої статті 17 Кодексу цивільного захисту України, формування та реалізація заходів державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
		54.          Згідно з частиною другою статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту.
		55.          Отже, законодавець визначив систему органів (як державної виконавчої влади, так і місцевого самоврядування), що здійснюють реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з розмежуванням їх повноважень в залежності від статусу відповідного органу в структурі органів влади в Україні та виходячи із форми власності (державної, комунальної чи приватної) на захисну споруду, а також визначив органи місцевого самоврядування як такі, що відповідальні за прийняття рішень про використання захисних споруд цивільного захисту населення як державної, так комунальної власності.
		56.          Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.
		57.          Пунктом 4 Порядку передбачено, що фонд захисних споруд створюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання відповідно до Кодексу цивільного захисту України.
		58.          Відповідно до пункту 6 Порядку, створення фонду захисних споруд здійснюється шляхом: реалізації положень розділів (схем) інженерно-технічних заходів цивільного захисту містобудівної та проектної документації об`єктів будівництва у частині будівництва (пристосування) захисних споруд; комплексного освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення в ньому споруд соціально-побутового, виробничого та господарського призначення, що можуть бути використані для укриття населення як споруди подвійного призначення та найпростіші укриття; обстеження та взяття на облік підземних і наземних будівель і споруд, гірських та інших виробків і підземних порожнин для встановлення можливості їх використання для укриття населення як споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів; будівництва в особливий період швидкоспоруджуваних захисних споруд та найпростіших укриттів.
		59.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, Уманською міською радою рішенням від 23.12.2016 № 6.20-22/7 спірні нежитлові підвальні приміщення в житловому будинку за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського 23-А віднесені до захисної споруди (протирадіаційне укриття) та включені до Переліку захисних споруд, які належать до сфери управління виконавчого комітету Уманської міської ради.
		60.          Позивач зазначає, що відповідачами було порушено право співвласників багатоквартирного будинку та право позивача вільно користуватись та розпоряджатись спільним майном співвласників будинку № 23-А по вул. Котляревського міста Умані, оскільки спірне приміщення є саме допоміжним приміщенням.
		61.          Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
		62.          Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.
		63.          Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".
		64.          Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
		65.          Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
		66.          У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
		67.          Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).
		68.          Верховний Суд зазначає, що при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме встановлення того, чи відноситься вказане приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.
		69.          При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.
		70.          Як встановлено судом апеляційної інстанції (відповідно до оскаржуваної  постанови - вбачається із акту обстеження підвального приміщення будинку № 23-А по вул. Котляревського міста Умані від 27.09.2019 позивача), в процесі обстеження встановлено та зафіксовано при допомозі фотографування з подальшим виготовленням фотокарток, що у підвальне приміщення ведуть одні вхідні двері, які закриваються на навісний замок. В приміщенні встановлений тенісний стіл. Крім того, в підвальному приміщенні розміщені труби водопостачання та водовідведення, труби постачання тепла для опалювання будинку, труби зворотної відкачки теплої води з батарей опалення, каналізаційні труби та труби відведення стічних вод з даху будинку. На зазначених трубах встановлені крани для регулювання подачі води та її перекриття. Труби опалення ізольовані термостійким матеріалом.
		71.          При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що у спірному підвальному приміщенні наявні вузли управління - вентилі та крани систем опалення, водопостачання і каналізації цього будинку, а відтак без доступу до спірного об`єкту неможлива експлуатація будинку, оскільки, спірне нежитлове приміщення підвалу технічно відноситься до допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації і обслуговування житлового будинку.
		72.          Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції про визначення статусу спірних приміщень, як допоміжних, і направлені на необхідність переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).
		73.          З огляду на те, що за висновками суду апеляційної інстанції матеріалами справи підтверджується належність спірного приміщення саме до допоміжних приміщень, які належать до спільної власності мешканців будинку по вул. Котляревського 23-А в місті Умань, станом на момент реєстрації права власності (комунальної) за відповідачем на спірне приміщення його співвласниками були і є власники квартир у будинку за адресою: м. Умань, вул. Котляревського, 23-А, тому відсутні підстави для державної реєстрації відповідачем 1 права власності на спірне нерухоме майно, так як таке нерухоме майно не є комунальною власністю територіальної громади міста Умань, чим відповідно було порушено речові права співвласників такого спірного приміщення, а саме власників квартир за вказаною адресою, у зв`язку із чим їх право спільної власності на таке нерухоме майно підлягає захисту у судовому порядку, тому запис Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни №   20574050 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення загальною площею 195,6 кв. м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Котляревського, будинок 23-А, за суб`єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, вчиненого нею відповідно до рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 24 травня 2017 року № 35349871, підлягає скасуванню.
		74.          При цьому колегія суддів зазначає, що з огляду на конкретні встановлені обставини цієї справи в їх хронологічному порядку, за умови віднесення Відповідачем 1 спірного нежитлового приміщення до захисних споруд 23.12.2016 та реєстрації права власності за територіальною громадою міста Умань 19.05.2017, тобто після створення і реєстрації ОСББ (30.06.2016) та прийняття Уманською міською радою рішення щодо передачі на баланс ОСББ "Новоуманське-1" житлового будинку за адресою: вул. Котляревського, буд. 23-А в м. Умань (23.09.2016), та фактичної його передачі за актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс (01.12.2016) у Верховного Суду відсутні підстави для формування правового висновку щодо застосування до спірних правовідносин приписів статті 32 Кодексу цивільного захисту України, оскільки положення вказаної статті встановлюють заборону приватизації (відчуження) захисних споруд цивільного захисту.
		75.          Разом з тим, (1) як зазначалося вище, у Відповідача 1 були відсутні підстави для державної реєстрації права власності на спірне майно, оскільки це майно не є комунальною власністю, (2) у цій справі не встановлено обставин щодо приватизації (відчуження) спірного об`єкта (події   /   акти, якими позивач обґрунтовує своє право на спірне майно, відбувалися   /   приймалися до віднесення Відповідачем 1 спірного майна до захисних споруд).
		76.          Колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не доводять порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		77.          Під час касаційного розгляду справи Судом не виявлено порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
		78.          Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду, не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої постанови у справі. 
		 
		Розподіл судових витрат
		79.          Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційне провадження у справі №   925/1222/19 за касаційною скаргою Уманської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.
		2.          Касаційну скаргу Уманської міської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №   925/1222/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О.   В.   Случ 
		 
		Судді                                                                                          Н.   О.   Волковицька
		 
		                                                                                          Г. М. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...