Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/3883/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2021. Зареєстровано: 04.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2021.

Результат оскарження 22.04.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/4015/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/3883/20 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2021 року м.Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді Марина П.П.,
		Секретаря судового засідання Пивовар Т.В., 
		за участю учасників справи
		від позивача  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		від третьої особи ТОВ «КРЕДО і КО» Поправка Д.Ю.
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника ТОВ «КРЕДО і КО» про закриття провадження у справі
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДО і КО» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що розташована за адресою м.Одеса, Фонтанська дорога, 151А № 01-06/55 від 10 квітня 2018 року.
		Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДО і КО» до суду подано клопотання про закриття провадження у справі.
		В обґрунтування даного клопотання представник ТОВ «КРЕДО і КО» зазначив, що позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, посилався на те, що на порушення Відповідачем його прав, закріплених Конституцією України, зокрема право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. На думку позивача, видані містобудівні умови та обмеження призведуть до виконання - будівельних робіт, що вплине на екологію міста Одеса. 
		Також, представник ТОВ «КРЕДО і КО» зауважує, що у відповіді на відзив зазначив, що внаслідок видачі відповідачем оскаржуваних МУО, і проектування на їх підставі замовником будівництва об`єкту що перекриває вид на море позивач, як громадянин, що використовував загальнодоступну земельну ділянку за основним видом її використання (як зелену зону), а також міг споглядати морський краєвид і безперешкодно дихати морським повітрям, цього права позбавляється, та вважає що його права і законні інтереси порушено саме відповідачем внаслідок порушення Закону, яке полягає у незазначені висотних відміток об`єкту в оскаржуваних МУО та і взагалі у видачі таких МУО всупереч протокольному дорученню XI позачергової сесії Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 року.
		Крім того, представник ТОВ «КРЕДО і КО» вказує, що позивач вказав на порушення його права, яке полягає в неможливості, у випадку реалізації проекту будівництва, безперешкодного доступу та використання стометрової пляжної зони, наявність якої підтверджується обмеженнями, зокрема «водоохоронна зона», що поширюється на всю площу земельної ділянки, і міститься в Витягу з реєстру прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права.
		Підсумовуючи доводи позивача, викладені в адміністративному позову, відповіді на відзив та поясненнях, представника ТОВ «КРЕДО і КО» зазначає, що позивач, як він сам зазначає, звернувся до суду, оскільки вважає, що він, як носій пасивного права на безпечне для життя і здоров`я довкілля замість безпеки і благоустрою отримую небезпечне середовище, сповнене автомобілів, будівельної техніки, обмеженого доступу до водних ресурсів для цілей загального водокористування і повну втрату земельної ділянки рекреаційного призначення, яка сформована із земель комунальної власності.
		На противагу позиції позивача та в обґрунтування заявленого клопотання про закриття провадження, представник ТОВ «КРЕДО і КО» зазначає, що аналізуючи зміст статті 270 Цивільного кодексу, можливо дійти висновку, що Конституція України, як основний Закон, закріплює тільки загальні засади правового регулювання суспільних відносин, а вже більш детальний розвиток вони віднаходять в галузевому законодавстві, зокрема в цивільному. Саме тому природа даних прав повинна визначатися з урахуванням того законодавства, яким безпосередньо регулюються та охороняються відповідні суспільні відносини. Так, стаття 293 Цивільного кодексу України регулює питання пов`язані з захистом права на безпечне для життя і здоров`я довкілля (Позивач стверджує, що його право на безпечне для життя і здоров`я середовище порушене), а стаття 313 Цивільного кодексу України встановлює право особи на свободу пересування (Позивач стверджує, що його буде обмежено в доступі до моря й пляжної зони), Глава 23 Книги III Цивільного кодексу України містить загальні положення про право власності (Позивач стверджує, що його буде обмежено в праві користування землею, водними і іншими природними ресурсами).
		Отже права позивача, які на його думку порушив відповідач, носять цивільно- правовий характер.
		Представник ТОВ «КРЕДО і КО» вказує, що предметом оскарження в межах даної справи є містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №01-06/55, які були видані відповідачем 10 квітня 2018 року ТОВ КРЕДО і КО», що є актом індивідуальної дії та стосуються прав й інтересів ТОВ КРЕДО і КО.
		Таким чином, виходячи з вказаних положень законодавства, слід зазначити, що:
		- в зв`язку зі зверненням ТОВ КРЕДО і КО до відповідача з заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, між ТОВ КРЕДО і КО та Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради виникли публічно-правові відносини;
		-містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №01- 06/55, які були видані відповідачем 10 квітня 2018 року ТОВ «КРЕДО і КО» - є актом індивідуальної дії та стосуються прав й інтересів ТОВ «КРЕДО і КО»;
		- ОСОБА_1 не є учасником публічно-правових відносин з відповідачем, а акт індивідуальної дії, який ним оскаржується, жодним чином не стосується його прав або інтересів;
		За твердженнями представника ТОВ «КРЕДО і КО» обставини, що стали підставою для звернення позивача носять приватноправовий характер та мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.
		Позивач в судовому засідання 03.02.2021 року наполягав, що даний спір є публічно-правовим, оскільки незалежно від того, чи є обидві сторони спору суб`єктами правовідносин щодо отримання певних послуг від суб`єкта владних повноважень, спір має вважатися публічно-правовим, якщо хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції.
		Також, позивач наполягає на тому, що наведені ним підстави позову та обґрунтування позовних вимог свідчать про порушення порядку здійснення органом пуд бічної влади своїх повноважень, що встановлені законодавством України.
		Позивач стверджує, що інтереси, які відстоює позивач не мають майнового характеру. Він не посягає на приватні права та інтереси ТОВ «КРЕДО і КО» використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, зокрема не пред`являючи жодної матеріальної вимоги. Діями відповідача  суб`єктів владних повноважень, порушено екологічні права члена територіальної громади міста Одеси. Зокрема право позивача на безперешкодний доступ до узбережжя, використання земельної ділянки рекреаційного призначення для проведення повсякденного відпочинку. 
		Факт будівництва на підстав оскаржуваних МУО, які не відповідають містобудівному законодавства, на переконання позивача, робить територіальну громаду, зокрема жителів Одеси беззахисними та посягає на встановлені законодавствам порядки, порушує право жити відповідно до законодавства України.
		Позивач наполягає на тому, що предметом даної справи є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яке порушує право позивача та інших осіб на належні та безпечні умови життя, в тому числі шляхом доступу до місць загального відпочинку, парків, скверів, дендропарків тощо, яке гарантоване державою України позивачу положеннями статті 2 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року та ст. 3 Конституції України, без будь-якого майнового інтересу. Вказане, на думку позивача, обумовлює суспільний інтерес, який підлягає захисту під час розгляду цієї справи та наявність учасника справи  суб`єкта владних повноважень, що виключає можливість визначення даного спору як приватноправового.
		Представник відповідача в судове засідання призначене на 03.02.2021 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог КАС України.
		Представник третьої особи Одеської міської ради в судове засідання призначене на 01.02.2021 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог КАС України.
		Дослідивши матеріали справи та доводи заявленого клопотання про закриття провадження у справі, суд прийшов до наступних висновків.
		10 квітня 2018 року Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано ТОВ «Кредо і Ко» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №01-06/55, за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 151А кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:001:0028.
		Відповідно до виданих третій особі ТОВ «Кредо і Ко» містобудівних умов та обмежень, об`єктом будівництва є: нове будівництво адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури відпочинку, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд, за адресою: м. Одеса, Київський район, Фонтанська дорога, 151-А.
		Разом з тим, в обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що спорудження комплексу призведе до загородження панорамного огляду на акваторію Чорного моря, а також вільного доступу до земельної ділянки рекреаційного призначення, яка відповідно до Генерального плану міста Одеси є парковою зоною. Тим самим, зведення будівлі на даній земельній ділянці унеможливить її використання як зони рекреації, та перекриє панорамний огляд на Чорне море, чим порушить особисте право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, також право на оздоровлення, позивача, а також і решти громадян міста Одеси. Щоденно будівництвом 9-ти поверхового апартамент-комплексу "Граф у моря" на підставі протиправних, за твердженнями позивача, МУО від 10.04.2018 року наноситься невідворотна шкода екосистемі узбережжя м. Одеси та навколишньому середовищу. Факти щоденного будівництва підтверджуються численними статями та сюжетами ЗМІ в інтернет-виданнях, фотозйомкою та відео записом проведення будівельних робіт.
		За таких обставин позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. 
		З метою реалізації конституційних прав кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, захисту виборчих прав, права на доступ до публічної служби тощо в Україні в системі судів загальної юрисдикції утворено адміністративні суди.
		Відповідно до ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За змістом п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:
		«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.»
		Оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
		Звертаючись до суду з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваний акт порушує його права, оскільки спірне будівництво здійснюється з численними порушеннями будівельних норм, з огляду на те, що земельну ділянку віднесено до земель рекреаційного призначення; порушення прав позивача збільшенням мешканців; особисте право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, також право на оздоровлення, позивача, а також і решти громадян міста Одеси, щоденне будівництвом 9-ти поверхового апартамент-комплексу "Граф у моря" наноситься невідворотна шкода екосистемі узбережжя м. Одеси та навколишньому середовищу.
		Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Частинами 1, 2 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
		До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
		Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
		Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.
		Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його права, як носія пасивного права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а замість безпеки і благоустрою отримує небезпечне середовище, сповнене автомобілів, будівельної техніки, обмеженого доступу до водних ресурсів для цілей загального водокористування і повну втрату земельної ділянки рекреаційного призначення, яка сформована із земель комунальної власності.
		Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.
		Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі №815/1568/16, від 05.12.2018 року №804/3091/18, а також Верховним Судом у постановах від 15.07.2020 року у справі №809/78/16, від 11.11.2020 року у справі №826/14406/18.
		Враховуючи такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Разом з тим, суд вважає доводи позивача щодо підсудності даного спору саме адміністративній юрисдикції з огляду на те, що у позивач відсутній майновий інтерес необґрунтованими з огляду на наступне.
		Як вже зазначено вище, ч.ч. 1, 2 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
		До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
		Позивачем дійсно не заявлено жодних вимог майнового характеру, проте заявлені позивачем права, які порушується внаслідок забудови земельної ділянки, а саме, зокрема: права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, обмеженого доступу до водних ресурсів для цілей загального водокористування; втрату земельної ділянки рекреаційного призначення, яка сформована із земель комунальної власності, тощо, відносяться до особистих немайнових прав фізичної особи, визначення, види, зміст та порядок захисту яких визначений Цивільним кодексом України. 
		Щодо посилань позивача на позицію Верховного суду по справі №810/726/18 від 20.03.2019 року, суд зазначає, наступне. 
		Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Оскільки останньою правовою позицією Верховного Суду в даній категорії спорів є правова позиція, викладена в постанові від 11.11.2020 року у справі №826/14406/18, суд при вирішенні даного спору застосовує саме її.
		Стосовно посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року №826/3820/18, суд зазначає, що по-перше, спір який розглядався в межах цієї справи не є тотожнім, а по-друге, позивач не позбавлений права звернення до суду, встановленого законом.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
		Адміністративний суд не є судом, встановленим законом, для розгляду спірних правовідносин у даній справі. 
		Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Разом з тим, ухвалою суду від 08.07.2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
		Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Кредо і Ко» код ЄДРПОУ 35504008 (юридична адреса: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 21, офіс 9/1) та іншим особам за його дорученням чи за договором здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 5110136900:35:001:0028, загальною площею 0,3099 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 151-а до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
		Відповідно до ч. 1, 6 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих по справі №420/3883/20 ухвалою суду від 08.07.2020 року шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Кредо і Ко» код ЄДРПОУ 35504008 (юридична адреса: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 21, офіс 9/1) та іншим особам за його дорученням чи за договором здійснювати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 5110136900:35:001:0028, загальною площею 0,3099 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 151-а до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
		Керуючись ст.ст.140, 238, 241-245, 248, 256, 295 КАС України, суд
		УХВАЛИВ:
		Клопотання представника ТОВ «КРЕДО і КО» - задовольнити.
		Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДО і КО» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що розташована за адресою м.Одеса, Фонтанська дорога, 151А № 01-06/55 від 10 квітня 2018 року - закрити.
		Роз`яснити сторонам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. 
		Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. 
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті по справі №420/3883/20 ухвалою суду від 08.07.2020 року.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку визначеному ст. 295 та п.15.5 розділу VII КАС України. Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 256 КАС України.
		Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний суддею 03 лютого 2021 року.
		 
		 
		Суддя П.П.Марин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...