Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/3126/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2021. Зареєстровано: 04.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2021
Номер судового провадження: 42/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2021 р.Справа № 545/3126/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
		Суддів: Калиновського В.А. ,  Кононенко З.О. ,
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пилипенка Андрія Ростиславовича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кіндяк Ігор Степанович, м. Полтава, повний текст складено 09.12.20 року по справі № 545/3126/20
		за позовом        ОСОБА_1  
		до       інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пилипенка Андрія Ростиславовича ,       Управління патрульної поліції в Полтавській області               
		про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пилипенка Андрія Ростиславовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3381182 від 04.11.2020 р., якою ОСОБА_1 визнано виним за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
		Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2020 року у справі № 545/3126/20 адміністративний позов задоволено.
		Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Зазначає, що транспортний засіб, яким керував позивач, не мав  розпізнавального знаку держави, в якій його зареєстровано, а тому у інспектора були законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача для перевірки документів на такий транспортний засіб. Просить суд апеляційної інстанції оспорюване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
		За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Відповідно до   ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
		Відповідно до ч. 1  ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2020 року інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пилипенком А.Р. ухвалено постанову серії ЕАМ № 3381182 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що 04.11.2020 р. о 01 год. 12 хв. у с. Демидівка, дорога Київ-Харків-Довжанський 320 км. позивач керував транспортним засобом Mersedes-Benz LK 1494, який знаходився в міжнародному русі, який не мав на задній частині транспортного засобу розпізнавального знаку держави, в якій його зареєстровано, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а ПДР.
		Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 04.11.2020 року серія ЕАМ № 3381182, звернувся з позовом до суду.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимого, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що інспектором поліції без належної правової підстави було зупинено позивача для перевірки документів, тому відмова водія у наданні документів для перевірки працівникам поліції у даному випадку є обґрунтованою, а постанова від 04.11.2020 року серія ЕАМ № 3381182 є  незаконною і підлягає скасуванню.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
		У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку про його протиправность, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені   Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
		Частиною 2 статті 30 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
		Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи та зупинення транспортного засобу.
		Частиною 2 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32  Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може  зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
		З аналізу наведених приписів Закону України "Про Національну поліцію" слідує, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи  у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно постанови серії ЕАМ № 3381182 від 04.11.2020 року  про притягнення до адміністративної відповідальності   ОСОБА_1 , 04.11.2020 р. о 01 год. 12 хв. у с. Демидівка, дорога Київ-Харків-Довжанський 320 км. позивач керував транспортним засобом Mersedes-Benz LK 1494, який знаходився в міжнародному русі, який не мав на задній частині транспортного засобу розпізнавального знаку держави, в якій його зареєстровано, та після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не  пред`явив  для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4. "а" ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
		Відповідно до п. 2.4. "а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також  пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
		Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії).
		Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Колегією суддів встановлено, що фактично позивача було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП у зв`язку з тим, що позивач після зупинки поліцейським його  транспортного засобу не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
		При цьому, колегія суддів зазначає, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи  у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.
		З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що зупинення транспортного засобу позивача з метою перевірити документи позивача, та,  як наслідок,  притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, відбулося через порушення, на думку відповідача, позивачем п.  29.1 ПДР України, оскільки на транспортному засобі позивача був відсутній розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано.
		Відповідно до п.29.1 "б" ПДР України водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати: реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту, а також розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано.
		Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування висновків того, що на транспортному засобі позивача в порушення п.  29.1 ПДР України був відсутній розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано та, як наслідок, правомірності зупинки транспортного засобу позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, з огляду на таке.
		В підтвердження своїх доводів щодо порушення позивачем п.  29.1 ПДР України інспектор роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пилипенко Андрій Ростиславович посилається на  відеофіксацію з нагрудної камери відповідача, згідно якої на транспортному засобі позивача розпізнавальний знак держави, в якій зареєстровано транспортний засіб, відсутній.
		Проте,  з  відеофіксації з нагрудної камери відповідача колегією суддів встановлено, що номерний знак на транспортному засобі позивача містить  літеросполуки, що означають адміністративно-територіальну або загальнодержавну належність, а саме  код регіона реєстрації "LT".
		Код регіона реєстрації "LT" означає належність до Литовскої Республики. Отже, номерний знак на транспортному засобі позивача містив розпізнавальний знак держави, в якому зареєстровано такий транспортний засіб.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення п.  29.1 ПДР України.
		Також на відео з нагрудної камери відповідача позивач відмовився на вимогу інспектора поліції пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заявивши при цьому, що ці документи він має, але пред`явить їх тільки після надання відповідачем доказів про порушення ним Правил дорожнього руху.
		Разом з тим, вказаним відеозаписом не підтверджуються доводи відповідача щодо наявності підстав для зупинки автомобіля та порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
		Отже в даному випадку відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу було обумовлено недотриманням позивачем вимог ПДР України, що, відповідно, свідчить про безпідставність вимог відповідача пред`явити для перевірки документи, тому доводи апеляційної скарги, що відповідач діяв відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», є не обґрунтованими.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу та витребування у позивача посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки відсутні докази, що особа порушила Правила дорожнього руху, як це передбачено п.1 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію".   
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2019 року у справі № 200/4653/16-а. 
		Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до  ст. 77 КАС України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.  29.1 ПДР України, що стало підставою зупинення позивача та перевірки у нього документів, а отже, не надано доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності притягнення позивача до адміністративної  відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		З огляду на недоведеність відповідачем порушення позивачем п.  29.1 ПДР України колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність притягнення позивача до адміністративної  відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		У відповідності до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2020 року у справі № 545/3126/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Пилипенка Андрія Ростиславовича  залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2020 року по справі № 545/3126/20  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді   В.А. Калиновський    З.О. Кононенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...