Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/3236/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2021. Зареєстровано: 04.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.02.2021
Номер судового провадження: A/855/23151/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3236/20                                                                  
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		02 лютого 2021 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді: Бужак Н. П.
		Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
		За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Марина-М" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, суддя Клопот С.Л., у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Марина-М" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Фермерське господарство "Марина-М" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2020 року № 00001063201, яким до Фермерського господарства "Марина-М" застосовано штрафні санкції на суму 500    000,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ч. 22, ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбаченого ст. 17 цього закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року. Також позивач зазначив, що відповідно до книги складського обліку запасів дизпалива та лімітно-зберігальної картки станом на 1 квітня 2020 року відсутній залишок палива, а відтак податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2020 року за № 00001063201 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фермерське господарство "Марина-М" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
		Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Головного управління ДПС у Чернігівській області 17.07.2020 року була проведена фактична перевірка місця здійснення діяльності ФГ "Марина - М", що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Менський p-н, с. Волосківці, вул. Пархоменка 47.
		При проведенні перевірки встановлений факт отримання пального ФГ "Марина-М" згідно наступних документів: видаткова накладна № АС - 0000809 від 04.03.2020 року, товарно-транспортна накладна № АС-0000325 від 04 березня 2020 року на отримання 10163 грн 25 коп., палива дизельного, видаткова накладна № АС- 0001139 від 27.03.2020 року, товарно-транспортна накладна № АС - 000500 від 27.03.2020 року на отримання 5050 л. палива дизельного, видаткова накладна № АС-0001206 від 31.03.2020 року, товарно-транспортна накладна № АС-0000522 від 31.03.2020 на отримання 5050 л. палива дизельного, видаткова накладна № АС- 0001922 від 13.05.2020, товарно-транспортна накладна № АС - 0000834 на отримання 10055 л. палива дизельного.
		Згідно товарно-транспортних накладних місцем розвантаження пального зазначено Чернігівська обл., Менський p-н, с. Волосківці, вул. 8 Березня 16. Фактично, в ході проведення перевірки, встановлено що пальне розвантажувалось на адресу Чернігівська обл., Менський р-, с. Волосківці, вул. Пархоменка 47, де фактично знаходиться ємність для зберігання пального місткістю 8000 л.
		До перевірки надано лімітно-забірну картку за березень 2020 року.
		Згідно даного документу протягом березня 2020 року надійшло палива 20155 л., використано 18935 л., залишок пального становив 1220 л.
		Паливо було використано для власних потреб позивача, а саме для заправки техніки яка перебуває у користуванні підприємства на підставі договору оренди транспортних засобів - Трактор МТЗ 80, Трактор МТЗ 50, Трактор К700А, Комбайн Енісей 1200, Трактор ТІ 50 К.
		Ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання та промислової переробки) отримано ФГ "Марина - М" 05.06.2020 року № 25120414202000627 термін дії з 05.06.2020 року по 05.06.2025 року на адресу Чернігівська обл., Менський p-н, с. Волосківці, вул. Пархоменка 47.
		На підставі встановлених у Акті перевірки порушень Головним управлінням ДПС у Чернігвській області області 05.08.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001063201 про застосування штрафу у сумі 500 000,00 грн за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України).
		Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Як на підставу для проведення перевірки у наказі від 16.07.2020 року №942 зазначені п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.
		Згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Аналіз наведених законодавчих положень свідчить про те, що наказ прийнято на підставі та у спосіб, передбачений законом та з метою реалізації наданих повноважень у сфері королю за дотриманням законодавства в частині ліцензування окремих видів господарської діяльності, оскільки ДФС України вказала на необхідність перевірити суб`єктів господарювання на предмет реалізації пального виключно на підставі відповідної ліцензії. Наказ на проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому його правомірність не піддається сумніву.
		Крім того, судом встановлено, що позивачем фактично допущено посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості проведення такої перевірки. Фактична перевірка позивача реально проведена та за її результатами складено акт від 17.07.2020 року №118/32/35899509.
		Відтак, позов спрямований на оскарження податкового повідомлення-рішення з підстав протиправності перевірки може бути задоволений лише в тому разі, якщо не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
		Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.
		Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 року по справі № 820/5481/17.
		Враховуючи вищевикладено, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління ДПС у Чернігівській області на момент проведення перевірки позивача, так і на момент винесення оскаржуваного рішення мало повноваження та підстави на проведення такої перевірки щодо наявності ліцензій на роздрібну торгівлю пальним та застосування заходів відповідальності у вигляді накладення штрафу за здійснення роздрібної торгівлі пальним за відсутності відповідної ліцензії.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.
		Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:- оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
		Згідно частини двадцять другої статті 18 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
		Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790, за приписами п.5 якого підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
		Відповідно до частин першої та восьмої статті 15 Закону України №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
		У відповідності до вимог статті 1 Закону України №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
		Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (далі Інструкція № 281/171/578/155), зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02 вересня 2008 року за N 805/15496, згідно п.п.6.1, 6.2,6.3 п.6 якої на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
		Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах. Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.
		Заперечуючи  факт  зберігання пального, представник позивача зазначив, що  дизпаливо, про яке йде мова в акті перевірки, не  було на зберіганні у позивача, оскільки зазначене дизпаливо перебувало у топливних баках  траснпортних засобів, які займалися   сільськогосподарськими роботами, що не є зберіганням  палива у розумінні вимог чинного законодавства.
		Із акту перевірки від 17.07.2020 року вбачається, що відповідно до лімітно-забірних карток за березень 2020 року  протягом березня 2020 року надійшло позивачу палива  20155 л, використано 18935 л, залишок палива станом на 01.04.2020 року становив 1220 л. Зазначене паливо було використано для власних потреб, а саме заправки техніки, яка перебуває у користуванні позивача.
		Колегія суддів зазначає, що місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
		Проте, із акта перевірки не убачається, у якій ємності  перебувало на зберіганні паливо чи у споруді, обладнанні за адресою с. Волосківці, вул. Пархоменко, 47.
		Як зазначив представник відповідача, перевірку зберігання палива здіснено на підставі документів, без реального встановлення факту такого зберігання та без визначення конкретного місця зберігання.
		Із досліджених в ході апеляційного розгляду справи облікових листів тракториста (а.с.22-27) убачається, що у кожного транспортного засобу, а саме тракторів, значиться станом на кінець березня 2020 року залишок палива у баці.
		Так, водіями отримано, використано та залишено невикористаним: для машини МТЗ-80 отримано 330 л палива, залишок 130 л; МТЗ-80 одержано 400 л, залишок 130л; Т-150 отримано1313л, залишок 315 л;  МТЗ-50 отримано 197 л, залишок 125; машина Єнісей отримано 420 л, залишок 440 л; К-700А одержавно 2390 л, залишок 640 л.
		Тобто на кінець березня 2020 року, а це є 31.03.2020 року, у кожному із вищезазначених транспортних засобів у топливних баках перебувало не використане паливо.
		В судовому засіданні представник відповідача  не заперечувала кількості палива, яке може міститися у паливних баках всіх вищезазначених машин відповідно до технічних параметрів.
		Згідно  п.14. ст.14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: 14.1.6. акцизний склад - це:
		а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
		б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
		Не є акцизним складом:  г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
		Не є акцизним складом пересувним: паливний бак транспортного засобу.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що отримання позивачем пального відповідно до видаткових накладних не є доказом того, що позивач  фактично зберігав отримане пальне в певних ємкостях, а не використав його у власній господарській діяльності станом на 01.04.2020 року.
		Доводи податкового органу про те, що на території підприємства є ємність для пального, а тому позивач у цій ємності зберігав пальне, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем не перевірялось чи зберігалось в ємності пальне та чи така ємніть перебуває на балансі позивача.
		Фактично такі твердження є лише припущеннями відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.
		Водночас, зберігання залишків пального в паливних баках транспортних засобів не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні вимог Закону №481.
		Окрім того, як вже зазначено колегією суддів вище, в акті перевірки відповідачем не було зафіксовано у яких ємностях чи ємності позивач зберігав пальне  1220 л.
		Також, позивачем  надано в якості доказів норми витрат пального на ФГ «Марина-М», лімітно-забірні картки, книгу складського обліку запасів ФГ «Марина-М», які підтверджують, що залишки пального в баках  транспортних засобів фактично і є тим пальним, що був вказаний перевіряючим в акті перевірки. Із лімітно-забірної карти вбачається, що станом на 31.03.2020 року залишок ліміту становив 1220 л палива, яке, як зазначив позивач, знаходилось у паливних баках.
		Згідно книги складського обліку запасів ФГ «Марина-М», с. Волосківці, вул. Пархоменко, 47 оборот за 03.2020 року пального 20155, залишок пального станом на 01.04.2020 року відсутній. 
		Відподачем не було спростовано доводів позивача щодо залишків пального в паливних баках транспортних засобів, та не доведено того, що позивач зберігав пальне без відповідної ліцензії.
		Судова колегія також бере до уваги, що позивач вчинив всі необхідні дії для отримання ліцензії, яка дає право на зберігання пального, що підтверджується відповідними  заявами, та отримав таку ліцезію. Зокрема 15.04.2020 року позивач оплатив вартість ліцензії на право зберігання пального, що підтверджується платіжним дорученням №482, а також подав відповідну заяву до Головного управління ДПС в Чернігівській області щодо отримання такої ліцензії.
		За таких підстав, з урахуванням того, що відсутні належні докази зберігання позивачем пального без відповідної ліцензії станом на 01.04.2020 року у розумінні вимог Закону України №481, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення форми С від 05.08.2020 року №00001063201.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Головним управління Державної податкової служби у Чернігівській області не доведено наявності правових підстав для застосування до Фермерського господарства "Марина-М" штрафних санкції на суму 500    000,00 грн, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2020 року № 00001063201 є протиправним та підлягає скасування.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.  
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону (ч.2 ст.317 КАСУ).
		Отже, оскільки судом першої інстанції  ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, вважати законним таке судове рішення не має правових підстав, а тому рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Як убачається з матеріалів справи, Фермерським господарством "Марина-М" було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 7500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №569 від 17 серпня 2020 року та судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмір 11250,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №694 від 03 грудня 2020 року.
		Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фермерського господарства "Марина-М" судові витрати за сплату судового збору у сумі 18    750,00 грн.
		Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Марина-М" задовольнити.
		Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року скасувати та ухвали у справі нове рішення наступного змісту.
		Адміністративний позов Фермерського господарства "Марина-М" задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05 серпня 2020 року № 00001063201, яким до Фермерського господарства "Марина-М" застосовано штрафні санкції на суму 500    000,00 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43143966) на користь Фермерського господарства "Марина-М" (вул. 8-го Березня, 16, с. Волосківці, Менський район, Чернігівська область, 15632; код ЄДРПОУ 35899509) судові витрати за сплату судового збору у сумі 18    750,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
		 
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                Бужак Н.П.
		 
		Судді:                                                                                          Костюк Л.О.
		 
		                                                                                                    Кобаль М.І.
		Повний текст виготовлено: 03 лютого 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...