Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/9800/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2021. Зареєстровано: 04.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/40516/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 826/9800/16
		адміністративне провадження № К/9901/40516/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні  в касаційній інстанції адміністративну справу №826/9800/16
		за адміністративним позовом  Державної служби України з безпеки на морському та річковому транспорті  до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування рішення,
		за касаційною скаргою  Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Аблов Є. В.) від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Твердохліб  В. А.) від 01 грудня 2016 року,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У червні 2016 року  Державна служба України з безпеки на морському та річковому транспорті  (далі - Укрморрічінспекція, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - податковий орган, відповідач), у якому просила  визнати дії податкового органу неправомірними щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; скасувати рішення відповідача № 0366140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вчасно та в повному обсязі перераховував до бюджету нарахований на фонд оплати праці єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ), що підтверджується платіжними дорученнями за період жовтень-грудень 2013 року. Проте, у вказаний період внески помилково перераховувались на старий розрахунковий рахунок Державної податкової служби у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №37194205002659 замість нового №37198201002659, про відкриття якого Укрморрічінспекції на той час відомо не було. Пізніше, дізнавшись про зміну реквізитів розрахункового рахунку контролюючого органу по сплаті ЄСВ в Державній казначейській службі України, позивач звернувся з листами (заявами) від 11 грудня 2013 року № 2364-4/12/44-13 та від 17 грудня 2013 року № 2388-4/12/44-13 до Державної податкової служби у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з проханням про перерахування сум ЄСВ, зарахованих на рахунок № НОМЕР_1 , на відповідний рахунок № НОМЕР_2 , що й було здійснено податковою органом. Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій та пені є неправомірним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0366140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 травня 2016 року. В решті позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто на користь Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у розмірі 1496,55 гривень шляхом їх безспірного списання з рахунку Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
		4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 лютого 2017 року податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити Укрморрічінспекції у задоволенні позовних вимог.
		5.  Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
		6.  27 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Укрморрічінспекції надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року залишити без змін.
		7.  Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
		8.  15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності  Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
		9.  Відповідно до підпункту 4 пункту 1  Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України  (далі -  КАС України), в редакції  Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №    2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		10.  19 березня 2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 826/9800/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
		11.  На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №2321/0/78-20 від    26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15    жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
		12.  Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
		13.  Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		14.  Судами попередніх інстанцій встановлено, що в квітні 2016 року працівниками податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 18 квітня 2016 року, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2016 року № 177/26-15-14-02-03/37819074 (далі - акт перевірки).
		За висновками цього акта перевірки, позивач в порушення пункту 1 частини другої   статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 № 2464-VI     несвоєчасно сплатив ЄСВ, у зв`язку з чим в картці особового рахунку платника (позивача) обліковувалась заборгованість, а саме: з 20 листопада 2013 року по 21 листопада 2013 року у сумі 547 620, 64 гривень, з 21 листопада 2013 року по 27 листопада 2013 року у сумі 546 620, 64 гривень, з 27 листопада 2013 року по 05 грудня 2013 року у сумі 467 381, 86 гривень, з 05 грудня 2013 року по 06 грудня 2013 року у сумі 466 881, 86 гривень, з 06 грудня 2013 року по 11 грудня 2013 року у сумі 456 881, 86 гривень, з 11 грудня 2013 року по 18 грудня 2013 року у сумі 446 881, 86 гривень, з 18 грудня 2013 року по 19 грудня 2013 року у сумі 446 151, 01 гривень.        
		Станом на 18 квітня 2016 року згідно картки особового рахунку у Укрморрічінспекції обліковується переплата у розмірі 15 830, 45 гривень.
		15. На підставі зазначеного акта перевірки 12 травня 2016 року відповідач прийняв рішення №0366140303, згідно якого податковий орган на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої    статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосував до позивача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування штраф у сумі 85 268,11 гривень за період з 21 листопада 2013 року до 24 липня 2015 року (що становить 10% від суми недоїмки), та нарахував пеню у розмірі 14 502,14 гривень (що становить 0,1% від суми недоїмки).
		16. Не погоджуючись з правомірністю рішення № 0366140303 позивач у справі в порядку частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»     та    статті 56 Податкового кодексу України звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, яка згідно рішення ДФС України від 14 червня 2016 року № 10173/5/99-99-11-02-02-25 була залишена без розгляду.
		17. Вважаючи оскаржуване рішення податкового органу протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		18.  Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за періоди 2013 року не ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства. В ході проведеної перевірки обставини щодо несвоєчасної сплати позивачем сум ЄСВ за інший період ніж 2013 рік не досліджувалися, та факт порушення пункту 1 частини другої    статті 6 Закону № 2464-VI     за періоди 2015 року не встановлено, у зв`язку з чим застосування штрафу та нарахування пені згідно рішення № 0366140303 від 12 травня 2016 року є помилковим.
		19.  При цьому суд першої інстанції, в частині висновку акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за періоди 2013 року зауважив наступне.
		20. За висновками суду першої інстанції, позивачем у справі своєчасно сплачено суми ЄСВ, нарахованих за жовтень-грудень 2013 року, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень № 424 від 07 жовтня 2013 року, № 429 від 08 жовтня 2013 року, № 436 від 10 жовтня 2013 року, № 441 від 16 жовтня 2013 року, № 446 від 18 жовтня 2013 року, № 457 від 30 жовтня 2013 року, № 467 від 11 листопада 2013 року, № 473 від 14 листопада 2013 року, № 478 від 20 листопада 2013 року, № 487 від 27 листопада 2013 року, № 496 від 03 грудня 2013 року, № 1126 від 06 грудня 2013 року і № 1160 від 11 грудня 2013 року з відмітками банку про проведення платежів.     
		21. Водночас суд зазначив, що зі змісту цих платіжних доручень вбачається, що перерахування сум внеску здійснювалося банком на вказаний у таких платіжних дорученнях рахунок № НОМЕР_1 , який згідно даних з офіційного порталу ДФС України призначений для «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, осіб, які        проводять незалежну професійну діяльність, та які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». При цьому, для сплати єдиного внеску,    нарахованого роботодавцями    на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві був відкритий рахунок № НОМЕР_2 .
		22. Дізнавшись, після отримання від податкового органу вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ, про помилковість сплати нарахованої за жовтень-грудень 2013 року суми ЄСВ на зазначений рахунок Укрморрічінспекція подала до податкового органу заяви від 11 грудня 2013 року № 2364-4/12/44-13 та від 17 грудня 2013 року № 2388-4/12/44-13, де просила перерахувати кошти на суми 1 092 193,63 гривень та 30 000 гривень, зараховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 згідно платіжних доручень № 424 від 07 жовтня 2013 року, № 429 від 08 жовтня 2013 року, № 436 від 10 жовтня 2013 року, № 441 від 16 жовтня 2013 року, № 446 від 18 жовтня 2013 року, № 457 від 30 жовтня 2013 року, № 467 від 11 листопада 2013 року, № 473 від 14 листопада 2013 року, № 478 від 20 листопада 2013 року, № 487 від 27 листопада 2013 року, № 496 від 03 грудня 2013 року, № 1126 від 06 грудня 2013 року і № 1160 від 11 грудня 2013 року  на розрахунковий рахунок №  НОМЕР_2 .
		23. За даними листа податкового органу від 19 липня 2016 року № 20494/10/26-59-13-03, наданого у відповідь на запит позивача від 30 червня 2016 року, підтверджено перерахування відповідних коштів з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 за вказаними заявами Укрморрічінспекція.
		24. Дослідивши вказані вище обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сума недоїмки, яка з`явилась в обліковій картці позивача по ЄСВ за період з 20 листопада 2013 року по 18 грудень 2013 року, та яка фактично стала підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за вказаний період, виникла саме внаслідок неправильного перерахування грошових коштів на неправильний рахунок ЄСВ.
		25. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що факт визначення платником в платіжному дорученні помилково рахунку для сплати ЄСВ за іншим призначенням (що мало в місце в межах спірних правовідносин), що не потягала за собою ненадходження коштів до Держаного бюджету України, не є правовою підставою для висновку про несплату ним суми внеску у визначений строк, та, як наслідок, для застосування штрафних санкцій.
		26. На підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у встановлений Законом строк для сплати задекларованого ЄСВ платник не вчинював дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми ЄСВ не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов`язання у визначений вказаною нормою строк, а відтак і для застосування на підставі статті 25 Закону № 2464-VI штрафних (фінансових) санкцій.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		27.  Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
		28. Зокрема, скаржник зазначив, що обов`язок щодо своєчасності та повноти зарахування, обчислення та сплати єдиного внеску лежить на платнику єдиного внеску. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Відтак, саме на платника, на думку податкового органу, покладено відповідальність за правильність заповнення усіх реквізитів розрахункового документу, у тому числі при сплаті єдиного внеску.
		29. Також податковий орган звертає увагу на тому, що законодавством проведено різницю між поняттям «сплата податку» та «зарахування податку». Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення, тобто платник податку вступає у відповідні податкові правовідносини. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів.
		30. Щодо посилання Укрморрічінспекції на те, що єдиний внесок несвоєчасно сплачено у зв`язку з тим, що офіційна інформація щодо зміни реквізитів рахунків по сплаті єдиного внеску до позивача не надходила, податковий орган зазначає, що дана інформація є доступною на офіційному сайті Державної фіскальної служби України.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		31. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення  КАС України  у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
		32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої  статті 341 КАС України, виходить з такого.
		33. Спірні у цій справі правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент їх виникнення.
		34. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
		35. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		36. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		37. Частинами п`ятою, восьмою статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
		38. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
		39. Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
		40. Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
		41. Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
		42. Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п`ятою статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		43. Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
		44. Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
		45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем помилково здійснено перерахування сум єдиного внеску на рахунок № НОМЕР_1 , який згідно даних з офіційного порталу ДФС України призначений для «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
		46. Дізнавшись, після отримання від податкового органу вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ, про помилковість сплати нарахованої за жовтень-грудень 2013 року суми ЄСВ на зазначений рахунок Укрморрічінспекція подала до податкового органу заяви від 11 грудня 2013 року № 2364-4/12/44-13 та від 17 грудня 2013 року № 2388-4/12/44-13, в який просила перерахувати кошти на суми 1 092 193,63 гривень та 30 000 гривень, зараховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 на відповідний правильний рахунок.
		47. На підставі поданих позивачем заяв контролюючим органом здійснено перерахування відповідних коштів з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджено листом від 19 липня 2016 року № 20494/10/26-59-13-03.
		48. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		49. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.
		50. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 березня 2019 року (справа №823/567/17), від 11 квітня 2019 року (справа №822/3323/17), від 16 грудня 2020 року (справа №806/1146/16) та Верховним Судом України у постановах від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15) та від 2 грудня 2015 року (справа №826/6059/13-а).
		51. Позивач фактично сплатив єдиний внесок на рахунок, який призначений для перерахування грошового зобов`язання до державного бюджету, але за іншим кодом бюджетної класифікації, отже відсутні підстави для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Законом строк.
		52. Відсутність складу правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного рішення, унеможливлює застосування відповідальності до платника єдиного внеску, а відтак Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу.
		53.  Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
		54. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		55. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 826/9800/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                М. М. Яковенко
		Судді                                                                                                    І. В. Дашутін
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...