Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/6440/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2021. Зареєстровано: 04.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/16264/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 813/6440/15
		адміністративне провадження № К/9901/16264/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                   Мацедонської В.Е., 
		                                                                           Шевцової Н.В.,
		при секретарі - Мовчан А.В.,
		за участю: 
		представника відповідача 1 - Васильєва В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (головуючий суддя - Сасевич О.М.) 
		та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуючий суддя - Гінда О.М. судді: Багрій В.М., Качмар В.Я.)
		у справі № 813/6440/15
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Львівській області
		про визнання нечинним та скасування наказу №267-к від 12.11.2015 (в редакції наказу від 01.03.2016 №1-к), поновлення на роботі, зобов`язання відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, -
		 
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці (далі - відповідач 1, Держпраці), Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.10.2016, просив:
		-визнати нечинним та скасувати наказ першого заступника голови Держгірпромнагляду України від 12.11.2015 №267-к (в редакції наказу від 01.03.2016 №1-к) про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області;
		-зобов`язати голову Державної служби України з питань праці (як правонаступника Держгірпромнагляду України) вчинити певні дії, а саме: поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області з 24.11.2015;
		-зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області, як правонаступника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області, відшкодувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.11.2015 по день поновлення його на роботі на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області, з урахуванням розміру середньоденної заробітної плати - 354,74 грн.;
		-допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області та відшкодування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Ухвалою судді від 16.12.2015 було відкрито провадження в адміністративній справі №813/6440/15 та призначено попереднє судове засідання.
		Ухвалою суду від 20.01.2016 було закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.
		У судовому засіданні 13.04.2016 сторони подали заяву про закриття провадження у справі, у зв`язку з примиренням.
		Така заява судом була задоволена, ухвалою суду від 13.04.2016, у відповідності до ст.113 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та на підставі ст.157 КАС України, провадження у справі №813/6440/15 було закрито, у зв`язку з досягненням сторонами примирення. Крім того, даною ухвалою суду було зафіксовано відповідні умови примирення сторін.
		29 липня 2016 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів - Державної служби України з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про поновлення провадження справі №813/6440/15, у порядку ч.4 ст.113 КАС України, у зв`язку з невиконанням позивачем досягнутих умов примирення.
		Таке клопотання судом було задоволено, ухвалою суду від 26.08.2016, у відповідності до ст.113 КАС України, провадження у справі №813/6440/15 поновлено.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що щодо позивача було застосовано заходи дисциплінарного стягнення, а саме, -було оголошено догану за наказом від 01.09.2015 №240-к. При цьому, будь-які докази зняття такого стягнення або ж оспорення і скасування відповідного наказу про оголошення догани відсутні. У зв`язку з чим, суди дійшли висновку про існування порушень трудових обов`язків зі сторони позивача, за які його 01.09.2015 притягнуто до відповідальності. Також суди встановили допущені позивачем порушення при виконання своїх трудових обов`язків, тобто після накладення стягнення за згаданим наказом від 01.09.2015 №240-к, що вказало про систематичність порушень і було підставою для звільнення за п. 3 ст. 40 КзПП України. Зокрема, таким порушенням, на думку судів, було необґрунтоване притягнення позивачем 11.09.2015 підлеглого працівника до дисциплінарної відповідальності до закінчення розпочатого службового розслідування (яке згідно наявної в матеріалах справи копії наказу від 28.08.2015 №764 повинно завершитися 30.09.2015). Також суди взяли до уваги ту обставину, що й подальше звільнення позивачем ОСОБА_2 з посади головного державного гірничотехнічного інспектора Західної МДІН у ВП Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області було протиправним, що підтверджується рішенням суду у справі №813/1418/16. У зв`язку з чим, суди дійшли до переконання, що позивачем були допущені неодноразові порушення обов`язків, покладених на нього трудовим договором, що є підставою для висновку про їх систематичність, а враховуючи попередньо оголошену догану, це в своїй сукупності є підставою для звільнення, відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, що й було вчинено відповідачем за спірним наказом про звільнення. У частині порушення норм закону, які забороняють звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в час тимчасової непрацездатності такого працівника, суди зауважили, що згаданим уже вище наказом першого заступника голови Держгірпромнагляду України від 01.03.2016 №1-к дату звільнення позивача 13.11.2015 було змінено на 23.11.2015. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що станом на 23.11.2015 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а відтак, наведені позивачем доводи в цій частині суди вважали необґрунтованими. Щодо доводів про незаконність звільнення, в зв`язку з відсутністю ряду погоджень - первинної профспілки, профільного міністра, голови обласної державної організації - суди зазначили наступне. До звільнення позивача застосовуються спеціальні норми ст.43-1 КЗпП України, а покликання на порушення ст.43 КЗпП України в такому разі є безпідставним. Окрім того, відповідні погодження були надані Міністром енергетики та вугільної промисловості України та першим заступником голови Львівської обласної державної адміністрації, що підтверджуються листами, наявними в матеріалах справи. Суди також взяли до уваги посилання позивача на факт непроведення при його звільненні службового розслідування, однак прийшли до висновку про необґрунтованість такого посилання, оскільки проведення службового розслідування стосовно державного службовця є правом, а не обов`язком, а тому його непроведення не є свідченням порушення порядку прийняття рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення. Крім того, доводячи безпідставність накладення стягнення за спірним наказом без проведення службового розслідування, позивач не наводить доказів щодо самостійного ініціювання такого розслідування, на що він мав повне право. Також суди не знайшли підтвердження аргументам позивача щодо відсутності у першого заступника голови Держгірпромнагляду України ОСОБА_3 повноважень щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області, оскільки це відповідало управлінській компетенції такої посадової особи на той час. Окремо суди надали критичної оцінки доводам позивача щодо невиконання Держгірпромнаглядом України обов`язку з розгляду та вирішення його заяви про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією очолюваного позивачем територіального управління перед вирішенням питання про звільнення за оспорюваним наказом. Так, позивач не надав цьому жодних належних обґрунтувань, зокрема, не вказав, коли саме в такому разі відповідач повинен був його звільнити, у які строки слід було провести розгляд і вирішення його заяви про звільнення, що обумовлює заявлену ним черговість вирішення кадрових питань, які для цього існують нормативні підстави тощо. Також необґрунтованим суди вважали посилання ОСОБА_1 на те, що в разі дійсного існування порушень, на підставі яких його було звільнено за оспорюваним наказом, він підлягав звільненню виключно за п.1 ст.41 КзПП України, а не за п.3 ст.41 Кодексу. У цьому контексті суди зауважили, що питання регулювання кадрової політики, вирішення питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення тощо відноситься до компетенції роботодавця. Й у разі правомірності прийнятого ним рішення воно не може скасовуватися лише з тих підстав, що роботодавець міг прийняти якесь інше (альтернативно допустиме в конкретному випадку) рішення.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		20 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права,  просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
		В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суди попередніх інстанцій помилково визнали наявною з боку позивача систематичність порушення трудових обов`язків та безпідставно вказали встановленим факт попереднього застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Судами досліджено лише саму наявність такого наказу та залишено поза увагою обставини щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, із правомірністю накладення якої скаржник не погоджується та вважає її незаконною. Скаржник підкреслює, що суди попередніх інстанцій повинні були з`ясувати систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. Щодо застосування позивачем неправомірного, на думку судів, дисциплінарного стягнення до підлеглого ОСОБА_2 , то скаржник вказує, що, оскільки ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул та звільнено з роботи за станом здоров`я, тобто з інших підстав, то результати службового розслідування не є передумовою для їх застосування, а висновок суду з цього приводу є безпідставним. Крім того, оцінюючи правомірність застосування ОСОБА_1 до його підлеглого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення та звільнення з роботи, як одну з підстав неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, суди попередніх інстанцій фактично вирішили інший трудовий спір, який розглядається в окремому судовому провадженні. Крім того, судами не перевірено чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень. Також, судами винесено постанову, яка не відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, оскільки звільнення ОСОБА_1 з посади проведено у період його тимчасової непрацездатності, а отже таке звільнення є незаконним.
		19 квітня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому відповідач 2 вважає подану касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.  
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Відповідно до наказу голови Держгірпромнагляду України від 07.08.2014 №252-к, ОСОБА_1 був призначений із 04.08.2014 на посаду начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області.
		Наказом першого заступника голови Держгірпромнагляду України від 01.09.2015 №240-к ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежну організацію роботи та незабезпечення виконання у повному обсязі доручень першого заступника голови Держгірпромнагляду України. Такий наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 оскаржений чи скасований не був.
		Повторним вчиненням позивачем протиправної винної дії після того, як до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, Держгірпромнагляд України вважав факт застосування ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення до підлеглого працівника - головного державного гірничотехнічного інспектора Західної МДІН у ВП Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області ОСОБА_2 та його звільнення зі займаної посади з порушенням чинного законодавства.
		З приводу цих обставин, на вимогу першого заступника голови Держгірпромнагляду України від 05.10.2015, ОСОБА_1 надавались власноручні пояснення від 06.10.2015 (а.с. 53-56 т. 1) у яких він вказав, що ОСОБА_2 був звільнений із посади гірничотехнічного інспектора на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я.
		Будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_2 виконувати роботу за станом здоров`я в цій доповідній записці ОСОБА_1 зазначено не було. Ті обставини, на які посилався позивач у своїх письмових поясненнях (щодо того, що ОСОБА_2 вчинив прогул та зловживає своїми службовими повноваженнями) не мали жодного відношення до звільнення працівника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.
		За результатом розгляду доповідної записки ОСОБА_1 , Перший заступник Держгірпромнагляду України ОСОБА_3 дійшов висновку, що звільнення гірничотехнічного інспектора ОСОБА_2 було здійснено без достатніх правових підстав, що свідчило про неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків начальника ТУ Держгірпромнагляду у Львівській області.
		Наказ Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області № 169 - к від 05.10.2015 «Про звільнення ОСОБА_2 » виданий позивачем ще до закінчення розпочатого службового розслідування, яке проводилось відповідно до наказу від 28.08.2015 № 764 та повинно було завершитися 30.09.2015.
		Крім того, зазначений вище наказ № 169 - к від 05.10.2015 був оскаржений та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 був визнаний протиправним та скасований (ця постанова станом на момент розгляду справи судами не набрала законної сили).
		Наказом першого заступника голови Держгірпромнагляду України від 12.11.2015 №267-к ОСОБА_1 був звільнений із 13.11.2015 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, відповідно до п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України.
		Міністром енергетики та вугільної промисловості України було розглянуто лист Держгірпромнагляду України від 06.10.2015 №4777/0/9-12/6/15 і надано погодження на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області.
		Згідно листа Львівської обласної державної адміністрації від 20.10.2015 №5/6-7186/0/2-15/1-4 за підписом першого заступника голови Замлинського Р.Т. пропозиція щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області була погоджена. Аналогічні відомості внесені й до картки погодження (вмотивованої відмови).
		Згідно розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 02.10.2015 №711/0/8-15, у період з 02.10.2015 по 27.10.2015 голова відбув у відпустку.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 №517-р, наказу Держгірпромнагляду України від 27.05.2015 №133-к, ОСОБА_3 був призначений на посаду першого заступника голови Держгірпромнагляду України та приступив до виконання таких повноважень.
		Окрім того, згідно довідки від 12.01.2016 №35/0/1.02-06/6/16, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №965-р було звільнено з посади голови Держгірпромнагляду України ОСОБА_5 , а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №394-р було звільнено з посади заступника голови Держгірпромнагляду ОСОБА_6 , які по час видання довідки залишалися вакантними.
		ОСОБА_3 здійснював повноваження першого заступника голови Держгірпромнагляду України до 09.03.2016, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №130-р та наказу Держгірпромнагляду України від 09.03.2016 №2-к.
		13.11.2015 позивач перебував у м. Києві в приміщенні Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, де отримав наказ про звільнення та трудову книжку про що власноручно підписався в книзі обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них (а. с. 62 зворот-63 т. 1).
		Як засвідчується листками непрацездатності АГС №545356, АГЛ №820236, АГЛ №906099, у ОСОБА_1 з 13.09.2015 по 02.10.2015, з 07.10.2015 по 30.10.2015, з 12.11.2015 по 20.11.2015 тривали періоди тимчасової непрацездатності
		Про наявність листка непрацездатності серії АГЛ № 906099 від 12.11.2015, який виданий Червоноградською центральною міською лікарнею Львівської області за період з 12.11.2015 по 21.11.2015 (субота) (а. с. 8 т. 1), ОСОБА_1 роботодавця не повідомляв, останньому стало відомо про це під час розгляду справи в Львівському окружному адміністративному суді, у зв`язку з чим наказом першого заступника голови Держгірпромнагляду України від 01.03.2016 № 1-к дату звільнення ОСОБА_1 з «13.11.2015» було змінено на « 23.11.2015».
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювався   Законом України «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з положеннями ст. ст. 9, 30 якого правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
		Згідно з ст. 5 цього Закону державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
		Статтею 10 Закону України «Про державну службу» передбачені основні обов`язки державних службовців, серед яких: забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; а також сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.
		Згідно з ст. 14 Закону за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків державним службовцем, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
		Статтею 147 КЗпП України, передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана;  2) звільнення.
		Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу передбачені ст. 40 КЗпП України.
		Так, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		Отже, виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він учинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, і щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
		Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.
		Під час вирішення питання щодо правомірності наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України Суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, від 13 травня 2020 року у справі №826/1001/16, від 31 липня 2019 року у справі № 808/1509/16.
		Також слід нагадати, що адміністративний суд не обмежений у перевірці правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які не є предметом оскарження у справі, але висновок щодо правомірності яких має значення для вирішення адміністративної справи по суті. Відповідні висновки повинні бути підтверджені зібраними у справі належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами.
		У цій справі суди вищенаведеного не врахували та, вирішуючи питання щодо правомірності звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП, в аспекті встановлення систематичності невиконання позивачем посадових обов`язків обмежились констатацією наявності факту притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом першого заступника голови Держгірпромнагляду України від 01.09.2015 №240-к, не надавши останньому жодної оцінки.
		Без вирішення вказаного питання ухвалення рішення по суті заявлених у цій справі позовних вимог є неможливим.
		Водночас, суд касаційної інстанції у силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини із урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. 
		Керуючись статтями 341, 344, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасувати , справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністативного суду.
		 
		Повний текст постанови складено 03.02.2021.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська                                                                                         Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...