Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/1009/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2021
Номер судового провадження: 61-8412ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                           
		Іменем України
		 
		27 січня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 564/1009/19
		провадження № 61-8412св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,            Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
		 
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 січня 2020 року у складі судді Цвіркуна О. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С.О., Боймиструк С. В., Шимківа С. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути перешкоди у користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 за зазначеною адресою.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги,  ОСОБА_1  посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною його сина ОСОБА_3 . ОСОБА_2 ніколи не проживала у цій квартирі, а лише зареєстрована у ній. Як власник квартири, він не бажає, щоб особа, яка не є членом його сім`ї була зареєстрована у ній. Реєстрація відповідачки не дає йому змоги повною мірою користуватися його власністю, а тому змушений звернутись з цим позовом до суду.
		 
		Заперечуючи проти позову,  ОСОБА_2 посилалася на те, щоу спірній квартирі вона почала проживати з кінця 2009 року, з її чоловіком ОСОБА_3 , шлюб з яким за рішенням суду від 10 грудня 2018 року було розірвано. Вона з колишнім чоловіком винаймали зазначену квартиру у ОСОБА_4 , яка на той час була власницею квартири. Колишнє подружжя домовилося із ОСОБА_4 про те, що вони викуплять у неї вказану квартиру, оскільки вона продавалася, однак кошти виплачуватимуть частинами та будуть здійснювати оплату комунальних послуг. За згодою власниці ОСОБА_4 . 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Таким чином, вона на законних підставах проживає у спірній квартирі. На початку          2016 року подружжя виплатило ОСОБА_4 кошти за спірну квартиру, однак не здійснили її переоформлення. Про те, що спірна квартира переоформлена на її колишнього свекра, відповідачка дізналася тоді коли повернулася із заробітків                   з Республіки Польща. Ураховуючи, що ОСОБА_2 зареєстрована і проживає                 у спірній квартирі на законних підставах, і те, що на момент переоформлення спірної квартири ОСОБА_1 було відомо про факт її проживання і реєстрації               у квартирі, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Костопільський районний суд Рівненської області рішенням від 09 січня 2020 року    у задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що факт переходу права власності спірної квартири до ОСОБА_1 не є безумовною підставою для визнання               ОСОБА_2 такою, що втратила право користування нею, оскільки позивачу при здійсненні купівлі квартири було відомо, що ОСОБА_2 користується цією квартирою на законних підставах, однак при здійсненні покупки він не виявив розумну обачність, не з`ясував, чи відмовляється відповідачка від свого права користування жилим приміщенням, а навпаки, підписуючи договір-купівлі продажу, погодився, що ОСОБА_1 залишатиметься зареєстрованою у спірній квартирі.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рівненський апеляційний суд постановою від 23 квітня 2020 року  рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 січня 2020 рокускасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що між попереднім власником спірної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_2 фактично укладений договір найму житлового приміщення на невизначений строк, питання про його розірвання позивач не ставив, умови договору купівлі-продажу не оспорені, а тому відповідачка не може бути визнана такою, що втратила право користування спірною квартирою                     з підстав, зазначених у позові.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
		 
		У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин норми права щодо правового режиму найму майна, оскільки у матеріалах справи немає доказів на підтвердження укладення договору найму житла між ОСОБА_4 та відповідачкою. Крім того, попередній власник квартири не надавала згоди на вселення і реєстрацію  ОСОБА_2 у спірній квартирі. Підставою касаційного оскарження зазначено і те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 752/13845/16-ц (провадження № 61-15906св18), від 23 січня 2019 року у справі № 666/8070/14-ц (провадження № 61-3934св18) та від 23 вересня 2019 року у справі № 329/398/18 (провадження № 61-6362св19).
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		18 серпня 2020 року справа № 564/1009/19 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року                                       № 2766/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_2 разом із колишнім чоловіком у 2009 році як наймачі вселилися до квартири  АДРЕСА_1 , сплачували за наданні комунальні послуги та домовились          з власником, що в майбутньому викуплять квартиру.
		 
		За згодою колишнього власника ОСОБА_4 . 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі.
		 
		28 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого позивач набув право власності на спірну квартиру.
		 
		Згідно з пунктом 4.8 договору купівлі-продажу квартири від 28 березня 2019 року сторонами було домовлено, що в квартирі залишаються зареєстрованими такі особи: ОСОБА_5 , 1978 року народження та ОСОБА_2 , 1989 року народження. Ці умови договору є чинними і сторонами не оспорені.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;               2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                       у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права            в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного         у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Оцінюючи спірні правовідносини Верховний Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі                               № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) в якій розглядалося питання щодо визнання припиненим права користування житлом.
		 
		Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
		 
		Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ          у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення ЄСПЛ у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
		 
		Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.
		 
		Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.
		 
		Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи           з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
		 
		У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
		 
		У цій справі суди встановили, що у пункті 4.8 договору купівлі-продажу квартири                             від 28 березня 2019 року сторони домовилися, що в квартирі залишаються зареєстрованими такі особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . 
		 
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, виходив з того, що оскільки            ОСОБА_2 з 2011 року була зареєстрована у спірній квартирі за згодою колишнього її власника ОСОБА_4 , а укладаючи договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_4 позивач погодився на те, що ОСОБА_2 залишається зареєстрованою у придбаній ним квартирі, тобто визнав право відповідачки надане попереднім власником житлового приміщення на користування ним. Ці умови договору купівлі-продажу є чинними і сторонами не оспорені.
		 
		Верховний Суд погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки укладаючи договір купівлі-продажу квартири продавець і покупець зберегли право позивачки на проживання у ній, і ці умови договору згідно зі статтями 526, 629 ЦК України є обов`язковими до виконання. Враховуючи те, що ОСОБА_2 не втратила право проживання у придбаній позивачем квартирі, а сам по собі факт набуття права власності не може бути підставою для позбавлення права на житло, передбачене статтею 8 Конвенції, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачка не може бути визнана такою, що втратила право користування спірною квартирою з підстав, зазначених у позові.
		 
		У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права та про неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.
		 
		Водночас Верховний Суд вважає, що заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин норми права щодо правового режиму найму майна, з огляду на таке.
		 
		За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (частина перша статті 810 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову               в задоволенні позову з інших правових підстав, апеляційний суд виходив з того, що відповідачка вселилась у спірну квартиру і була там зареєстрована на законних підставах та набула прав і обов`язків наймача. Членом сім`ї ОСОБА_4  ОСОБА_2 не була.
		 
		Такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору найму встановленої форми між  ОСОБА_4 та ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Сам по собі факт реєстрації ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_4 у спірній квартирі, укладення договорів на житлово-комунальні послуги та оплата цих послуг не є безумовною підставою вважати (без укладення відповідного письмового договору найму), що ОСОБА_2 набула статусу наймача житлового приміщення. 
		 
		Тобто висновок апеляційного суду про те, що між попереднім власником спірної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_2 фактично був укладений договір найму на невизначний строк є безпідставним та не ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що  ОСОБА_1 як новий власник спірної квартири обмежений у здійсненні свого права власності не заслуговують на увагу.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі             № 569/4373/16-ц (провадження № 61-33530св18) сформулювала правові висновки, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності                у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції. Велика Палата Верховного Суду вважає, що не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири,           у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.
		 
		В оцінці спірних правовідносин Верховний Суд також враховує і те, що у цій справі право власності позивача лише певним чином обмежене законним правом проживання відповідачки (передбачене договором купівлі-продажу квартири                             від 28 березня 2019 року), проте позивач на захист такого обмеження вимагає саме позбавлення права відповідачки на житло, що не є пропорційним втручанням та не свідчить про легітимність мети позову.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею                 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, враховуючи висновок щодо застосування норм права, викладений               у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі            № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), постанова апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		З урахуванням того, що при розгляді встановлена наявність підстави, яка зумовлює скасування оскарженого судового рішення апеляційного суду, то суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича задовольнити частково.
		 
		Постанову Рівненського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року скасувати, рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 09 січня               2020 року залишити в силі. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:С. Ю. Бурлаков   А. Ю. Зайцев    В. М. Коротун    В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...