Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/2166/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.02.2021
Номер судового провадження: 51-5987км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019210010000018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		02 лютого 2021 року
		м. Київ
		справа № 607/2166/19 
		провадження № 51-5987км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника 
		ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12019210010000018, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоставці Бучацького району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого  26 квітня 2018 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі 
		ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7  від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 
		23 червня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за 
		ч. 2ст.185 КК Україниза фактом вчинення крадіжки майна ТОВ «Клевер сторс» у зв`язку з відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
		За цим же вироком ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.185 КК Україниза фактом вчинення крадіжки майна ТОВ «РУШ» до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. 
		Відповідно до вимог ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 
		2018 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць. 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 19 вересня 2018 року, приблизно о 10:00, перебуваючи в приміщенні магазину «Єва №1653», на вул. Й. Сліпого, 1 у м. Тернополі, діючиумисно,з метою незаконного збагачення,усвідомлюючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, таємно викравіз торгівельного стелажу вказаного магазину тестер туалетної води чоловічої «Арманд Бейзі Блу», об`ємом 125 мл, вартістю 211,70 грн.
		Викрадену річ обвинувачений ОСОБА_7 заховав у праву кишеню штанів та безперешкодно покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не заплативши за вказаний товар, чим спричинив ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на загальну суму 211,70 грн.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю достатніх доказів доведеності винуватості останнього у вчиненні інкримінованого злочину.
		В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на неповноту та однобічність судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Стверджує про недоведеність наявності об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій стороні ТОВ «РУШ», не був встановлений шляхом проведення експертизи, а всупереч вимогам ст. 242 КПК України вартість викраденого майна підтверджена довідкою ТОВ «РУШ» № 1274 від 19 листопада 2018 року, при цьому посилається на висновок, який міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18.
		Також захисник вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні свого рішення не звернув уваги на розбіжності даних, які містяться у протоколах огляду від 21 жовтня 2018 року та від 13 листопада 2018 року щодо ознак предмету викрадення. 
		На зазначені порушення захисником було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст.419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 КПКУкраїни. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника. 
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_6 вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено. 
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що місцевим судом 
		не встановлено достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Положеннями ст. 94 КПК України встановлено те, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом правильно зроблений висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, на підставі показань самого засудженого ОСОБА_7 , який пояснив суду, що за вказаним місцем та часом з прилавку взяв та поклав собі в кишеню чоловічу туалетну воду та покинув приміщення магазину, не розрахувавшись; показань представника потерпілої сторони ОСОБА_8 , який суду пояснив, що він працює фахівцем служби безпеки Волинського регіону ТОВ «Руш». Крадіжку майна ОСОБА_7 з магазину «Єва №1653» було виявлено за допомогою камер відеоспостереження та на запит поліції було надано відео з камер спостереження. Вказані показання свідка є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами. 
		Водночас, винуватість засудженого ОСОБА_7 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким судом першої інстанції надано належну оцінку, зокрема: заявою ОСОБА_9 , керуючої магазином «Єва №1653», розташованого на вул. Й. Сліпого, 1 у м. Тернополі; протоколом огляду місця події від 21 жовтня 2018 року; протоколом огляду відеозапису події від 
		13 листопада 2018 року; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 листопада 2018 року за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		Таким чином, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
		У вироку суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , досліджених та оцінених із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності. 
		При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника стосовно розбіжностей між даними, які містяться у протоколі огляду від 21 жовтня 2018 року, зокрема те, що предмет викрадення  туалетна вода в паперовій коробці та даними протоколу огляду відеозапису події від 13 листопада 2018 року, а саме те, що предмет викрадення  чорний флакон із срібною кришечкою, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки такі розбіжності не є істотними та такими, які б могли вплинути на правильність встановлення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні та не спростовують наявність у діях 
		ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, а також не впливають на законність та обґрунтованість прийнятих судових рішень.
		Щодо доводів захисника про недоведеність наявності об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій стороні ТОВ «РУШ», не був встановлений шляхом проведення експертизи, а всупереч вимогам ст. 242 КПК України вартість викраденого майна підтверджено довідкою ТОВ «РУШ» № 1274 від 19 листопада 2018 року, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. 
		В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна) чи проведення простих арифметичних розрахунків (щодо розміру збитків у гривнях при викраденні цінних паперів, що мають грошовий еквівалент, та валютних коштів інших країн).
		У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.
		Положеннями ч. 2 ст. 242 КПК України передбачено обов`язковість проведення експертизи з метою визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням. Проте з цього правила законодавець зробив виключення щодо випадків, коли потерпілий у змозі визначити розмір матеріальних збитків та надає документ, що підтверджує розмір такої шкоди.
		Таким чином, обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК України; по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.
		Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
		У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій стороні ТОВ «РУШ», місцевим судом, з яким погодився і апеляційний суд, встановлено на підставі довідки ТОВ «РУШ» 
		№ 1274 від 19 листопада 2018 року, що становить 211, 70 грн. 
		Також, з показань представника потерпілого судом встановлено, що тестер туалетної води чоловічої «Арманд Бейзі Блу», який було викрадено 
		ОСОБА_7 , це фактично той же товар, що і безпосередньо туалетна вода чоловіча «Арманд Бейзі Блу», вартість якої при поступленні в магазин становила 435, 63 грн (а. п. 60), але переведена в категорію товару тестер, із визначенням його собівартості, яка склала 211, 70 грн.
		Враховуючи наведене вище, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що доказом на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих потерпілій стороні ТОВ «РУШ» протиправними діями ОСОБА_7 стала довідка зазначеного товариства № 1274 від 
		19 листопада 2018 року про те, що грошова вартість викраденого майна становить 211, 70 грн. і дає підстави для кваліфікації дій засудженого за ч. 2 
		ст. 185 КК України. З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів.
		Таким чином, у даному кримінальному провадженні потерпіла сторона 
		ТОВ «РУШ» мала можливість самостійно визначити вартість викраденого майна за роздрібними або закупівельними цінами, що існували на момент вчинення злочину, і наявні у матеріалах провадження відповідні документи стосовно вартості майна, не суперечать вимогам статей 84, 85, 86 КПК України, а тому підстави для проведення експертизи на установлення грошової вартості викраденого майна відсутні.
		Водночас, колегія суддів зазначає, що сторона захисту під час судового провадження не оспорювала вартість викраденого майна і не ставила питання як про недопустимість доказів, на підставі яких суд встановив суму крадіжки, так і про необхідність призначення експертизи.
		У даному кримінальному провадженні дотримано вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Разом з цим, посилання захисника на висновок, який міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18, відповідно до якого вартість викраденого майна повинна доводитись виключно висновком експерта, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки судове рішення, на яке посилається у своїй касаційній скарзі захисник, стосується інших обставин, ніж ті, які є предметом розгляду даного кримінального провадження.
		Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України.
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим на які захисник послалася у своїй касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень. 
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив: 
		Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 
		23 червня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7  
		без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...