Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/3724/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2021. Зареєстровано: 07.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2021.
Дата набрання законної сили: 18.05.2021
Результат оскарження 18.05.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/300/4458/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" лютого 2021 р. справа № 300/3724/20
		м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги при Міністерстві у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (надалі також  позивач, ОСОБА_1 ), 15.12.2020 звернулася в суд із позовом до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України (надалі також - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення  відмову в наданні статусу учасника бойових дій, зобов`язання повторно розглянути документи та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що протокольне рішення відповідача за №2 від 11.06.2020 про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій прийнято протиправно. Так, з 31 жовтня по 29 листопада 2016 року позивач, як медичний працівник, залучалася до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджує копія витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск. З 01 листопада по 30 листопада 2017 року, позивач знову була залучена до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, що підтверджує копія витягу з наказу першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21.08.2018 №10дск. Для участі в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях по місцю роботи позивача керівництвом Лисецької центральної районної лікарні видавалися відповідні накази про відрядження до зони АТО. Окрім вказаного періоду, до зони АТО для участі в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях позивач відряджалася ще в період з 02 травня по 31 травня 2017 року, а також в оперативне розпорядження штабу ООС для виконання завдання в складі Першого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова в періоди з 01.06.2018 по 30.06.2018 та з 01.11.2018 по 30.11.2018. Таким чином, позивач вправі отримати статус учасника бойових дій. З цією метою в лютому 2020 року позивач звернулася до відповідача. Листом від 23.06.2020 за №4997/02/071-20 Міністерство у справах ветеранів України повідомило позивачу про відмову в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав.
		Згідно п.21 ч.1 ст.6 Закону учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
		Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством охорони здоров`я України, організацією "Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова" 05.02.2016 року підписано меморандум про взаємодію. У відповідності до цього Меморандуму відбувалося залучення цивільних медиків для надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, які проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО, про що свідчать довідки добровольчого формування "Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова".
		Під час розгляду документів позивача, яких було достатньо для прийняття рішення і які підтверджували участь позивача в бойових діях, про що не заперечується відповідачем - Міжвідомчою комісією, ним прийнято невмотивоване, без детального з`ясування обставин перебування в АТО і вивчення про це наданих документів, рішення про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій. Крім того, таке рішення прийняте без урахування права на участь у процесі прийняття рішення та з порушенням визначених у Порядку строків.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги позивача заперечив. При цьому зазначив, що позивач брала участь в антитерористичній операції починаючи з 31.10.2016, а тому вона не має права на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як працівник організації. У подальшому Законом України від 04.12.2019 № 329-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції" були внесенні зміни до Закону та додано пункт 21 частини першої статті 6 із новою категорією осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій. Так, до переліку учасників бойових дій було додано осіб, які у період до набрання чинності Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Водночас встановлено, що дія абзацу першого пункту 21 Закону не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність). Таким чином, на працівників Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова, які подали такі ж документи як і їх колеги, що отримали статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону, пункт 21 частини першої статті 6 Закону не поширюється (а.с. 37-44).
		Позивач скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача, яка надійшла на адресу суду 11.01.2021 (а.с.85-88). У даній відповіді на відзив позивач звернула увагу суду та відповідача зокрема на застосовані в абзаці 2 пункту 21 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слова "забезпечення, забезпечували", як ключових для правильного правозастосування. У словнику української мови значення слова "забезпечувати, забезпечити" має кілька значень, а саме: 1) постачаючи щось у достатній кількості, задовольняти кого-, що-небудь у якихось потребах;/ надавати кому-небудь достатні матеріальні засоби до існування; 2) створювати надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось (http://ukrlit.org/slovnyk). 
		З цього випливає, що працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися до надання різної допомоги для проведення антитерористичної операції, безпосередньо її надавали (матеріально, технікою, виконанням різних робіт по зведенні захисних укріплень, тощо), в тому числі і ті, які здійснювали волонтерську діяльність, не підпадають під дію пункту 21 ч. 1 ст. 6 Закону.
		У наказах першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12. 2016 №147дск та від 21.08.2018 №10дск, позивач залучалася до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, а не до забезпечення її проведення. Просила позовні вимоги задовольнити.
		До позовної заяви позивачем додано витяг з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск, відповідно до якого позивача було залучено до проведення антитерористичної операції як військовослужбовця Збройних Сил України, а не члена добровольчого формування. А отже, такий статус надається на підставі рішення відомчої комісії Міністерства оборони України. 
		Відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи: а) довідка органів, які згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами; б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції. Статтею 5 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" визначений вичерпний перелік суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом (СБУ, Міноборони, МВС та інші). Однак вищезазначеної довідки, виданої суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, ні під час розгляду документів міжвідомчою комісією, ні до позовної заяви позивачем надано не було.
		У разі відсутності у позивача таких документів, свідчень (заяв) не менше ніж трьох свідків ні під час розгляду документів міжвідомчою комісією, ні до позовної заяви надано також не було.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.32-33).
		Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
		Відповідно до витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск медичний працівник  лікар Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова Черниш Галина Миколаївна в період з 31 жовтня 2016 по 29 листопада 2016 року залучалася проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (а.с.15).
		З 01 листопада по 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 також була залучена до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією. Дана обставина підтверджується копією витягу з наказу першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21.08.2018 №10дск (а.с.16).
		Як свідчить довідка Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова від №2088 від 03.05.2019 ОСОБА_1 з 31 жовтня 2016 по 29 листопада 2016 року, з 02 травня 2017 по 31 травня 2017 року, з 01 листопада по 30 листопада 2017 року була відряджена в оперативне розпорядження штабу АТО для виконання завдання в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова в зоні АТО (а.с.21).
		З метою отримання статусу учасника бойових дій, позивач 20 лютого 2020 року з відповідною заявою звернулася до відповідача Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" при Міністерстві у справах ветеранів України.
		Згідно витягу з протоколу від 11.06.2020 №2 вказана Міжвідомча комісія на своєму засіданні вирішила відмовити ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв`язку з відсутністю правових підстав (а.с.13-14).
		Листом Міністерства у справах ветеранів України від 23.06.2020 за №4997/02/071-20, позивача повідомлено про рішення Міжвідомчої комісії від 11.06.2020 №2 (а.с.12).
		Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
		Надаючи правову оцінку рішенню Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 11.06.2020 №2, суд виходить з наступного.
		Територія Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визнана районом проведення АТО, на якій запроваджений спеціальний правовий режим.
		Конституція України в статті 17 декларує, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
		Правовий статус ветеранів війни, якими є також особи, які брали участь в бойових діях визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який також забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. 
		Згідно зі ст. 5 цього Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
		В статті 6 Закону визначено коло осіб, які належать до учасників бойових дій.
		Так, у пункті 21 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. 
		Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).
		Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" набрав чинності 24.02.2018 року. 
		Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 неодноразова, зокрема з 31 жовтня 2016 по 29 листопада 2016 року, з 02 травня 2017 по 31 травня 2017 року, з 01 листопада по 30 листопада 2017 року була відряджена в оперативне розпорядження штабу АТО та залучена до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях в складі Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова в зоні АТО.
		Дані обставини відповідачем визнаються, а тому згідно з ст.78 КАС України не підлягають доказуванню. 
		Внаслідок підписаного 05.02.2016 між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством охорони здоров`я України, організацією "Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова" меморандуму про взаємодію, цивільні медики в районах проведення АТО виконували завдання з надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, які проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО (а.с.26-28). 
		Таким чином, Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова, на переконання суду, є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України. 
		Суд вважає, що наявність в організаційній формі цього добровольчого формування слова благодійна організація, як про це вказує відповідач, не спростовує тієї обставини, що це добровольче формування було утворене для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України. У зв`язку з цим суд вважає посилання відповідача з цього приводу безпідставними.
		Відповідач вважає, що позивач не вправі отримати статус учасника бойових дій, оскільки п.21 ч.1 ст.6 Закону не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).
		Суд вважає, що відповідач, при розгляді заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій та доданих до неї документів, протиправно застосував приписи абзацу другого пункту 21 частини 1 статті 6 даного Закону. Так, відповідач не врахував, що позивач неодноразово залучалася до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, а не до участі в забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення її проведення, де визначальним є слово "забезпечення".
		Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що на позивача поширюється дія абзацу першого пункту 21 ч.1 ст.6 вказаного Закону, яка у період до набрання чинності Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" у складі добровольчого формування, що було утворено (самоорганізувалося) для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брала участь в проведенні антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів.
		У відповідності до пункту 21 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи: а) довідка органів, які згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами; б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
		В статті 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" (в редакції від 07.05.2017, що діяла під час залучення позивача до проведення АТО), яка визначає коло суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, передбачено, що до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою.
		Координацію діяльності суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України. 
		Позивач залучалася до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях в складі добровольчого формування з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з її управління на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск та від 21.08.2018 №10дск, що з врахуванням згаданої норми Закону України "Про боротьбу з тероризмом" не передбачало отримання документу від інших суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом. 
		Крім того, вимога про подання такого документу, як довідки органів, які згідно з Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом з`явилася в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 01.01.2020 року.
		У цьому ж пункті 21 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни. 
		Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Наказом Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року № 76 затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". 
		Згідно з пунктом 2 Положення Міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктом 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.
		Міжвідомча комісія розглядає документи та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання (відмови у наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії, підприємства, установи, організації або їх працівників за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення (пункт 3 Положення).
		В пункті 5 згаданого Положення Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; 2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; 3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу; 4) виявлення факту підробки поданих документів; 5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
		В пункті 4 цього Порядку (в редакції, що діяла під час залучення позивача до проведення АТО) документами, на підставі яких надавався статус учасника бойових дій були: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
		В матеріалах справи наявні копії документів, які подавалися позивачем відповідачу разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій, серед яких були витяги з наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.12.2016 №147дск та від 21.08.2018 №10дск, численні копії наказів з місця роботи позивача про відрядження до зони АТО, довідка Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова від 03.05.2019 №2088. 
		Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У цьому рішенні зазначено, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.
		Таким чином, зважаючи на зміст рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 до позивача не можуть застосовуватися вимоги щодо подання документів, складання яких не було передбачено в період залучення позивача до проведення антитерористичної операції.
		З врахуванням наведеного суд вважає, що подані позивачем на розгляд Міжвідомчої комісії документи, копії яких наявні в матеріалах справи, містять достатні докази для відповідного висновку про наявність у позивача права на набуття статусу учасника бойових дій.
		Отже, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Міжвідомчу комісію, затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року №76.
		Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач залучалася до проведення антитерористичної операції, як військовослужбовець ЗСУ, і як наслідок вправі претендувати на статус учасника бойових дій згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає безпідставними, оскільки з письмових доказів справи вбачається, що позивач залучалася до проведення антитерористичної операції як цивільний медичний працівник у складі добровольчого формування.
		В статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац 1 частини 2 статті 77 Кодексу).
		Оскільки суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, то протокольне рішення відповідача за №2 від 11.06.2020 про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
		Позивач у позові просить зобов`язати відповідача повторно розглянути її документи та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій належить до повноважень Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України, які є дискреційними. 
		Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.
		Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
		Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
		У даній правовій ситуації рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій не було прийнято. Натомість відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій.
		Тобто, питання про те, чи має позивач право на надання статусу учасника бойових дій є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. 
		Виходячи з наведеного, з метою захисту прав позивача, Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
		За таких обставини, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
		Підстави для розподілу судових витрат відсутні. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України №2 від 11.06.2020 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
		Зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
		У задоволенні решти позовних вимог  відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . 
		відповідач: Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144, провулок. Музейний, 12, м. Київ, Київська область, 01001. 
		 
		Суддя Микитюк Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...