Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/27331/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2021.
Дата набрання законної сили: 24.12.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №760/27331/19                               Головуючий у 1 інстанції: Жовноватюк В.С.
		Провадження №22-ц/824/14107/2020       Доповідач: Гаращенко Д.Р.
		 
		24 грудня 2020 року                                                                         м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
		головуючого                                         Гаращенка Д.Р.
		суддів                                             Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
		 
		ВСТАНОВИЛА
		 
		У жовтні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 54 493,56 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн.
		У мотивування вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 19 березня 2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 21 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
		АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
		Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 29 серпня 2019 року має заборгованість у розмірі 54 493,56 грн, з яких:
		- 25 041,44 грн - заборгованість за тілом кредиту;
		- 11 469,22 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
		- 14 173,93 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;
		- 737,85 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн;
		- 500 грн - штраф (фіксована частина);
		- 2 571,12 грн - штраф (процентна складова).
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення  позову в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. 
		В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що суд першої інстанції не повинен був застосовувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року  в справі №342/180/17, так як у даній справі висловлено позицію щодо застосування положень ст. 633, 634 ЦК України щодо договору про приєднання в разі відсутності узгодження умов договору, які встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, тоді як у справі (в якій оскаржується рішення), підписавши анкету-заяву та довідку про умови кредитування позичальник ознайомився та погодився з викладеними у них основними умовами укладеного договору.
		Дана справа має бути розглянута судом апеляційної інстанції з урахуванням постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі №153/1334/16, постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі №642/5533/15-ц, постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №205/2825/18, постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі №910/1238/17.
		Посилалось на те, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом банку, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості.
		Просив суд апеляційної інстанції долучити та дослідити додаткові докази (виписку про рух коштів), оскільки даний доказ надається на підтвердження належності доказів, наданих до суду першої інстанції, і яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
		Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Вислухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
		19 березня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг.
		Також ОСОБА_1 у анкеті-заяві підтвердив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг і згоден з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздруківки з сайту http://privatbank.ua. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанка www.privatbank.ua. Він зобов`язується виконувати вимоги Умовам і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
		Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 29 серпня 2019 року в ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 54 493,56 грн, з яких: 25 041,44 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 469,22 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 14 173,93 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 737,85 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 571,12 грн - штраф (процентна складова).
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору з визначенням умов надання кредиту та його погашення, погодження сторонами його істотних умов, видачі відповідачу грошових коштів, видачі картки відповідачу.
		Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах та нормах процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
		Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
		Однак, ні анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , ні Умови та Правила надання банківських послуг, які надані суду позивачем, не містять ні розміру кредиту, ні розміру процентів за користування кредитом, які погодили сторони при укладенні договору, ні строки та порядок погашення. 
		Крім того, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , не містить прохання видати йому кредитну картку та встановити відповідний кредитний ліміт.
		Також в анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		До апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено виписку про рух коштів ОСОБА_1 .
		Згідно з ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Колегія суддів не приймає доданий до апеляційної скарги доказ, так як він поданий з порушенням норм процесуального права.
		В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що даний доказ надається на підтвердження належності доказів, наданих до суду першої інстанції, і яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
		Так, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		У силу ч. 4, 8 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. 
		При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться
		Подаючи клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивач був обізнаний, що зобов`язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою. Однак свого обов`язку не виконав.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість по пені та по штрафах.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів,які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.
		Так, відповідно до Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та надані позивачем на підтвердження позовних вимог, при непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100 грн клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. 
		Як зазначає позивач згідно з ч.  1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.7.6 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штрафи у розмірі 500 грн + 5% від суми позову.
		Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження  6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		Отже, суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
		Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.
		Апелянт просив врахувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі №153/1334/16, постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі №642/5533/15-ц, постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №205/2825/18.
		З урахуванням логічного й системного тлумачення положень ст.ст.403-404 ЦПК України і ст.ст.13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що у цивільному процесуальному законі визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.
		Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.
		Таким чином, у цьому випадку не підлягають застосуванню висновки, що містяться у наведених апелянтом постановах колегії суддів Касаційного цивільного суду, а висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
		Не заслуговують на увагу посилання апелянта на необхідність застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі №910/1238/17 при розгляді справи, оскільки в даній справі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з вимогами про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання не зверталося.
		Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, колегія суддів вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
		Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Д.Р. Гаращенко
		 
		 
		Судді                                                                                       Т.О. Невідома
		 
		 
		                                                                                                А.А. Пікуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...