Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/2255/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2021. Зареєстровано: 07.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2021.
Дата набрання законної сили: 04.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/10636/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 815/2255/17
		адміністративне провадження № К/9901/10636/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:       Тацій Л.В. , Шарапи В.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 (головуючий суддя: Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя: Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі               № 815/2255/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування припису та постанови,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		18.04.2017 ОСОБА_1 (далі - позивачка або                                  ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - відповідач, або Управління ДАБІ у Миколаївській області) в якому просила:
		скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 28 від 20.03.2017 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
		скасувати постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 31/1014-2045-17 від 03.04.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від             24.10.2017, позовні вимоги задоволені.
		Визнано протиправним та скасовано припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 28 від 20.03.2017 про усунення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 31/1014-2045-17 від 03.04.2017 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		29.01.2018 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, в якій скаржник просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.
		Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2018 відкрито провадження у справі  №815/2255/17 та витребувано справу з суду першої інстанції.
		20.03.2018 справа № 815/2255/17 надійшла на адресу Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
		За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи, проведеного у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді Шарапа В.М., Тацій Л.В.
		ІІ. АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 20.03.2017 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Савчуком О. С. складено Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно - будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 положень пункту 1 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок №553).
		Відповідно до Припису № 28 від 20.03.2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області позивачу необхідно було усунути порушення містобудівного законодавства шляхом допущення посадових осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на об`єкт будівництва «Автосалон з пунктом технічного обслуговування легкового автотранспорту на автодорозі М-14 Одеса-Мелитополь - Новоазовськ (на Таганрог) км. 127+683 (справа), територія Веснянської сільської ради Миколаївського району» та надати документи, необхідні для проведення перевірки у термін до 20.04.2017.
		Також посадовими особами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області винесена постанова № 31/1014-2045-17 від 03.04.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ФОП ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого підпунктом 2 2 пункту 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі               16 000, 00 грн.
		Позивачка вважає необґрунтованим та безпідставним притягнення її до відповідальності, тому звернулась до суду із вказаним позовом за захистом порушених прав.
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами встановлено, що відповідачем 23.02.2017 позивачці був направлений лист - повідомлення вих. №1014-1079-17 в якому зазначено, що посадовими особами УДАБІ у Миколаївській області в період з 06.03.2017 по 20.03.2017 буде проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об`єкті: «Автосалон з пунктом технічного обслуговування легкового автотранспорту на авто дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) км. 127+683 (справа); територія Веснянської сільської ради Миколаївського району», яка розпочнеться 09.03.2017 о  « 10-00» год. Цим же листом повідомлено позивачку про необхідність створення необхідних умов для проведення перевірки.
		02.03.2017 позивачкою було направлено лист до відповідача, яким повідомлено, що до теперішнього часу земельна ділянка, що розташована за вищевказаною адресою, кадастровий номер №4824280400:07:000:0019 повністю вільна, у тому числі від будівель, споруд, будівельних матеріалів, обладнання, тощо. Паркани, огорожі та інші конструкції, які би перешкоджали доступу до вказаної земельної ділянки відсутні, жодних робіт не проводилось. Також у листі було зазначено, що посадові особи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області можуть оглянути ділянку в будь-який час та встановити, що будівельні роботи не розпочато.
		20.03.2017 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Миколаївській області Савчуком О.С. складено Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно - будівельного контролю на спірний об`єкт для проведення планової перевірки, у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 положень пункту 1 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку № 553.
		Також, 20.03.2017 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Миколаївській області Савчуком О.С. складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у зв`язку з виявленим порушенням ФОП ОСОБА_1 положень пункту 1 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку № 553 та припис №28 від 20.03.2017, у зв`язку з недопущенням посадових осіб для проведення планової перевірки у період з 06.03.2017 по 20.03.2017 на об`єкт зазначений в приписі, а також за ненаданням необхідних документів для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. 
		03.04.2017 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Савчуком О.С. та заступником начальника Управління - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Єпіфановою Н.І. розглянуто матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (акт, протокол та припис №28 від 20.03.2017), якою встановлено порушення положень пункту 1 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, яке виражалось в недопущенні посадових осіб органу державного архітектурно - будівельного контролю на об`єкт «Автосалон з пунктом технічного обслуговування легкового автотранспорту на авто дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) км. 127+683 (справа); територія Веснянської сільської ради Миколаївського району» для проведення перевірки у період з 06.03.2017 по 20.03.2017, а також ненадання необхідних документів для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у зв`язку з чим ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної відповідальності» та накладено штраф у розмірі 16 000 грн.
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність у позивача порушеного незаконними діями та рішеннями відповідача прав, що дає підстави вважати заявлені ним позовні вимоги обґрунтованими та законними.
		Суди зазначили в рішеннях, що позивач не заперечував проти проведення відповідачем перевірки та огляду об`єкта посадовими особами УДАБІ у Миколаївській області, а відтак доводи відповідача щодо умисного ухилення суб`єкта містобудування від перевірки є необґрунтованими.
		Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відомостей щодо необхідності прибуття позивача на об`єкт «Автосалон з пунктом технічного обслуговування легкового автотранспорту на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) км. 127+683 (справа), територія Веснянської сільської ради Миколаївського району», для допуску посадових осіб для проведення перевірки в день складання акту 20.03.2017 відповідачем не надано.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		За позицією скаржника позивачем порушено частину 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме не надано документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
		Крім того, відповідач в касаційній скарзі наголошує, що головному державному інспектору УДАБІ у Миколаївській області не надано можливість провести перевірку у зв`язку з умисним ухиленням суб`єкта містобудування від перевірки (не допуск на об`єкт будівництва, ненадання необхідних документів). В порушення пункту 14 Порядку №553, головного державного інспектора не допущено до проведення перевірки об`єкту. 
		Відповідач в касаційній скарзі зазначив, що ненадання необхідних документів для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю є порушенням пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку № 553. 
		У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначила, що відомостей щодо необхідності прибуття ОСОБА_1 або її представника на об`єкт саме 20.03.2017 (день складання акту) відповідачем судам не надано. Крім того, нею повідомлено відповідача про те, що земельна ділянка розташована за адресою: с. Весняне в межах території Веснянської сільської ради Миколаївського району загальною площею 0,342г га, кадастровий номер №4824280400:07:000:0019 повністю вільна, у тому числі від будівель, споруд, будівельних матеріалів, обладнання, тощо.
		Крім того, у відзиві позивач звертає увагу на те, що згідно листа - повідомлення №1014-1079-17 від 23.02.2017 перевірка повинна була розпочатися 09.03.2017 о       « 10-00» год., а вказаний акт про недопущення, складений лише 20.03.2017 та без зазначення дати та часу фіксування факту недопуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю для проведення перевірки.
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, Верховний Суд зазначає таке.
		Спеціальними нормами, які регулюють спірні правовідносини є Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), Закон України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР) та Порядок №553.
		Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. 
		За приписами підпункту 6 частини 1 статті 6 Закону N 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється у тому числі (…) шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
		Згідно із частиною 1 статті 41 Закону України № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553.
		Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню. Тотожне право закріплено у підпункті 1 пункту 11 Порядку № 533.
		На підставі пункту 7 частини 4 статті 41 Закону N 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю мають право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Тотожна норма закріплена в підпункті 8 пункту 11 Порядку №533. 
		Відповідно пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
		Пунктом 6 вказаного Порядку №553 передбачено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.
		Періодичність проведення планових перевірок суб`єктів містобудування на об`єктах будівництва визначається відповідно до критерію, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері містобудування та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) органами державного архітектурно-будівельного контролю.
		Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів.
		Відповідно до пункту 9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
		Згідно пункту 14 Порядку №553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
		За змістом підпунктів 2 та 3 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:
		складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
		видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено та визнається сторонами, що відповідач в період з 06.03.2017 по 20.03.2017 мав провести перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об`єкті: «Автосалон з пунктом технічного обслуговування легкового автотранспорту на авто дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) км. 127+683 (справа); територія Веснянської сільської ради Миколаївського району», яка мала розпочатись 09.03.2017 о « 10-00» год. та завершитись не пізніше 20.03.2017.
		Позивачем не заперечувався факт отримання листа повідомлення вих. №1014-1079-17 про проведення перевірки від 23.02.2017, у якому серед іншого було зазначено про необхідність забезпечення умов перевірки у тому числі (…) бути присутнім при перевірці та надати документи, які за позицією посадових осіб відповідача, необхідні для проведення перевірки.
		Водночас судами встановлено, що 02.03.2017 позивач направив відповідачу лист, у якому у тому числі (…) зазначив, що земельна ділянка, кадастровий номер №4824280400:07:000:0019 повністю вільна від будівель, споруд, будівельних матеріалів, обладнання, жодних робіт не проводилось та посадові особи Управління Державної архітектурно-будівельної можуть оглянути ділянку. 
		З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не заперечував проти проведення вказаної перевірки та огляду об`єкта посадовими особами УДАБІ у Миколаївській області.
		Також суди попередніх інстанцій звернули уваги, що згідно листа - повідомлення №1014-1079-17 від 23.02.2017 перевірка повинна була розпочатися 09.03.2017 о « 10-00» год., а спірний акт про недопущення посадових осіб відповідача був складений лише 20.03.2017 та без зазначення дати та часу фіксування факту недопуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
		Верховний Суд стверджує, що акт про недопущення посадових осіб відповідача повинен складатися одразу при встановленні обставин зафіксованих за його змістом.
		Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Так, перевірка позивача повинна була розпочатися відповідачем 09.03.2017 о « 10.00» год., проте відсутня належні та допустимі докази, що у визначений час відповідач здійснив вихід на об`єкт контролю, зокрема відсутній акт про недопущення посадових осіб 09.03.2017. Водночас акт про недопущення був складений лише 20.03.2017.
		У зв`язку з відсутністю належних доказів прибуття суб`єкта владних повноважень на перевірку 09.03.2017, Суд також критично оцінює доводи скаржника щодо ненадання документів під час перевірки з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно - будівельного контролю.
		Водночас відповідач не пропонував направити визначений перелік документів безпосередньою суб`єкту контролю.
		Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
		Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
		Також щодо підстав накладення суб`єктом владних повноважень штрафу за правопорушення, передбачене пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону № 208/94-ВР, Верховний суд зазначає таке.
		Диспозиція пункту 2 частини 6 статті 2 Закону № 208/94-ВР (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) передбачала відповідальність за недопущення на об`єкти будівництва посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №671 «Деякі питання діяльності архітектурно-будівельного контролю» затверджено примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю. Пунктом 2 цієї постанови визначено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків ДАБІ щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». До завершення здійснення заходів утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 9-1 Прикінцевих положень Закону № 3038-VI на період до утворення (визначення) місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства", на наступний день після затвердження акта спільної комісії. 
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Держархбудінспекцію, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду, уповноважено здійснювати державний нагляд за діяльністю виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини 5 статті 7 цього Закону вказані органи у межах делегованих цим Законом повноважень є підконтрольними Держархбудінспекції.
		За такого правового регулювання надання відповідачу відповідних повноважень щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не свідчить про набуття останнім статусу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
		Отже, з аналізу правового регулювання відповідальності суб`єктів містобудування слідує, що станом на час винесення оскаржуваної постанови чинне законодавство передбачало відповідальність лише за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Серед цих суб`єктів не зазначено підконтрольні центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, яким є відповідач. Вказана норма Закону є чіткою і не передбачає більш ширшого її тлумачення.
		Такі висновки з приводу застосування норм Закону № 3038-VI та пункту 2 частини 6 статті 2 Закону № 208/94-ВР у подібних правовідносинах Верховним Судом зроблено у постановах від 12.02.2019 у справі № 813/578/17 та від 20.05.2020 у справі 813/3463/1620 і колегія суддів під час розгляду цієї касаційної скарги не вважає за необхідне відступати від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
		Відтак, з врахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
		Водночас доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в апеляційній і касаційній скаргах з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить. 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №815/2255/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду                                                            С. М. Чиркін
		                                                                                          Л.В. Тацій
		                                                                                          В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...