Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/6356/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2021. Зареєстровано: 07.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2021.
Дата набрання законної сили: 05.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/2690/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 лютого 2021 року   
		Київ
		справа №815/6356/15
		адміністративне провадження № К/9901/48590/18
		                                              № К/9901/2690/21
		              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Гусака М.Б.,  Усенко Є.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 815/6356/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито:
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року (головуючий суддя - Ступакова І. Г., судді: Бітов А. І., Іванюк Д. С.),
		за касаційною скаргою Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року (головуючий суддя - Бутенко А. В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (головуючий суддя - Бойко А. В., судді: Димерлій О. О., Єщенко О. В.),
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» (далі - позивач, ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ в Овідіопольському районі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003372205 від 7 жовтня 2014 року. Цим податковим повідомленням-рішенням за порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення №637) застосовано штрафні санкції в сумі 3699440 грн.
		На обґрунтування своїх вимог ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» посилалося на те, що готівкові кошти за реалізацію товару на підставі довідок-рахунків не отримувало. Крім того, ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» не було продавцем товару, а лише посередником на підставі дилерського договору, відповідно, дохід від реалізації товару не отримувало. У даному випадку був отриманий дохід 200 грн за кожну реалізовану одиницю товару. 
		Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29 січня 2016 року позов задовольнив.
		Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.
		Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку. Ухвалою від 28 вересня 2016 року Вищий адміністративний суд відкрив касаційне провадження.
		22 вересня 2017 року ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» подало до Одеського апеляційного адміністративного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року на підставі пункту 4 частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на дату подання заяви).
		Постановою від 21 березня 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд заяву ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року задовольнив. Скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року. Прийняв нову постанову, якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області залишив без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року - без змін.
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
		У період з 21 серпня 2014 року по 11 вересня 2014 року посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт №113/15-32-22-05/37389561 від 18 вересня 2014 року (далі - Акт перевірки).
		В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема, пункту 2.6 Положення № 637, а саме підприємством не оприбутковано до каси підприємства готівку в сумі 739888 грн.
		7 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення, яким за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки до позивача застосовано штраф в сумі 3699440 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з такого.
		Довідка-рахунок за встановленою формою є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери та обов`язково засвідчується підписом та печаткою не продавця та покупця товару, а відповідної особи, яка має відповідний дозвіл на вчинення таких дій. 
		Позивачем укладено дилерську угоду № 30-12/11-ТАКІО від 13 квітня 2011 року та додаткову угоду №1 від 14 квітня 2011 року із ТОВ «ТОТУС-АВТО», згідно з якою зазначена в пункті 4.1 сума сплачується підприємством дилеру в кінці строку дії дилерської угоди за весь проданий товар (т. 2 а. с.149).
		Крім того, факт купівлі-продажу 34 позицій сільськогосподарської техніки між третіми особами (ТОВ «ТОТУС-АВТО» та покупці) підтверджується договорами купівлі-продажу, актами приймання-передачі тракторів, що мають ідентифікаційні номери, митними деклараціями, які ідентифікують власника таких тракторів, а також платіжними документами, які підтверджують взаєморозрахунки між покупцями та продавцем такого товару.
		ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» шляхом надання довідки-рахунку лише засвідчено факт правомірності придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, тобто факт господарських операцій купівлі-продажу між продавцем та покупцями таких транспортних засобів.
		Таким чином, ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» не було продавцем товару, здійснювало дилерські послуги, дохід від реалізації товару не отримувало.
		Враховуючи відсутність фактичного здійснення господарських операцій купівлі-продажу між ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» та покупцями тракторів, суд першої інстанції дійшов висновку, що довідки-рахунки не можуть вважатися первинними документами без наявності інших первинних документів (договори, акти тощо). Видані довідки-рахунки лише підтверджують правомірність придбання транспортних засобів. Довідки-рахунки, що перелічені в Акті перевірки, не змінили майнового стану ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН».
		У зв`язку з наведеним, суд визнав, що зазначені в Акті перевірки факти порушення ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» пункту 2.6. глави 2 Положення № 637 не відповідають дійсності. Крім того, за висновками суду першої інстанції, навіть при наявності порушення з боку ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» пункту 2.6 Положення №637 (яке фактично відсутнє), податковий орган не мав правових підстав застосовувати до позивача штрафні санкції, оскільки податкове повідомлення-рішення №0003372205 про застосування штрафу на підставі абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ №436/95) прийняте після спливу строку, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд у постанові від 6 вересня 2016 року не надавав праву оцінку вищенаведеним висновкам суду першої інстанції, а з посиланням на частину першу статті 72 КАС України (в редакції, чинній на дату ухвалення вказаної постанови), зазначив, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року у справі №815/6355/15, яка набрала законної сили, встановлено, що висновки податкового органу щодо проведення позивачем реалізації техніки на загальну суму 616573 грн за період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року і заниження позивачем об`єкта оподаткування на вказану суму є обґрунтованими.
		Зокрема, суд зазначив, що постановою у справі №815/6355/15 встановлено, що за спірними операціями з ТОВ «ТОТУС-АВТО» продавцем товару є саме ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН», а реалізація техніки здійснювалася не в рамках відносин комісії (доручення), а купівлі-продажу. Видача транзитних номерів для разових поїздок свідчить про те, що суб`єкт господарювання, який їх видає, є продавцем зазначеної техніки; в довідках-рахунках торгівельною організацією зазначено саме ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН», а не ТОВ «ТОТУС-АВТО».
		У заяві про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» посилалося на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 815/6355/15 (провадження № К/800/16788/16) скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року, яка стала преюдицією при прийнятті постанови від 6 вересня 2016 року.
		Суд апеляційної інстанції у постанові від 21 березня 2018 року визнав, що ця обставина відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України (в редакції, чинній на час подання заяви), а також пункту 3 частини другої статті 361 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду заяви) є підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року.
		Апеляційний суд зазначив, що Вищий адміністративний суд, скасовуючи судове рішення у справі №815/6355/15 від 9 червня 2016 року, в ухвалі від 30 серпня 2017 року зазначив, що довідка-рахунок є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, яка засвідчується підписом та печаткою відповідної особи, діяльність якої пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин та яка має відповідний дозвіл на такі юридичні дії. Виписані довідки-рахунки не змінили майнового стану ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН», оскільки товариство шляхом їх надання лише засвідчило факт проведення господарських операцій купівлі-продажу між продавцем такої техніки, яким є ТОВ «ТОТУС-АВТО», та її покупцями. Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків контролюючого органу про заниження ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 616573 грн та ПДВ на суму 123315 грн.
		При цьому, Вищий адміністративний суд направив справу №815/6355/15 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду справи №815/6355/15 Одеський апеляційний адміністративний суд в постанові від 19 грудня 2017 року зазначив, що позивачем підтверджено безпідставність висновків податкового органу в акті перевірки №113/15-32-22-05/37389561 від 18 вересня 2014 року про заниження ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» в 4 кварталі 2012 року доходу на суму 616573 грн та ПДВ в сумі 123315 грн за фактом надання послуг по сприянню реалізації, виписці довідок-рахунків відповідно до укладеної дилерської угоди з ТОВ «ТОТУС-АВТО» №30-12/11.
		У зв`язку з наведеним, Одеський апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 березня 2018 року зробив висновок, що обставини щодо законності не відображення ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» в перевіреному періоді доходу від продажу товару на користь ТОВ «ТОТУС-АВТО» підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до положень статті 78 КАС України. З цих підстав апеляційний суд залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» у своїй касаційній скарзі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року зазначало, що обставини у цій справі №813/6356/15 та справі №813/6355/15 є відмінними, а тому судове рішення у справі №813/6355/15 не могло мати преюдиційного значення. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не виконав свого обов`язку щодо розгляду справи відповідно до тих обставин, які були безпосередньо встановлені у цій справі, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідало закону. Позивач просив постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року залишити в силі.
		Не погодившись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, Чорноморська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області також подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Касаційна скарга обґрунтована висновками, які зроблені в Акті перевірки. Скаржник зазначає, що під час перевірки встановлено, що ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» від свого імені виписувало довідки-рахунки на адресу покупців техніки (кранів, навантажувачів, міні тракторів та інше), а також видавало транзитні номери для поїздок. Зазначені операції відображені ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» в «Журналі обліку надходження і реалізації або передачі для реалізації зазначених транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, виданих довідок-рахунків, актів приймання-передачі, біржових угод і відповідно номерних знаків для разових поїздок та номерних знаків "Транзит"». 
		Право власності на товар переходить до покупця на підставі договору, акта приймання -передачі, довідки-рахунка після повної сплати товару покупцем. Згідно з довідками-рахунками на дату їх складання грошові кошти за техніку надійшли до торгівельної організації (ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН»). Проте відповідно до банківських виписок підприємству після видачі довідок-рахунків не перераховувались кошти за реалізовану техніку від суб`єктів господарювання на адресу яких виписувались зазначені довідки. Тобто, грошові кошти в сумі 739888 грн, за реалізовану техніку (крани, навантажувачі, міні трактори та інше), на дату виписки довідок-рахунків через банк до підприємства не надходили. Водночас у довідках-рахунках зазначено, що кошти надійшли до торгівельної організації, про що свідчать підписи посадових осіб підприємства (керівник, бухгалтер). Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган вважає, що підприємством не оприбутковано до каси підприємства суму в розмірі 739888 грн, що є порушенням норм Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР).
		Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
		Від ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому, посилаючись на правильність висновків, викладених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року та постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		У цій справі першим питанням, яке постає перед судом касаційної інстанції, є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права під час ухвалення постанови від 21 березня 2018 року, якою здійснено перегляд постанови апеляційного суду від 6 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
		Верховний Суд у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 826/7677/17 зазначив, що для визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У цьому випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у подальшому скасуванні такого преюдиційного судового рішення. При вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
		У цій справі, як вже зазначалося, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд у постанові від 6 вересня 2016 року не надавав правову оцінку висновкам суду першої інстанції, а з посиланням на частину першу статті 72 КАС України (в редакції, чинній на дату ухвалення вказаної постанови) прийняв до уваги судове рішення у справі №815/6355/15 як таке, що має преюдиційне значення.
		Враховуючи, що інших мотивів постанова суду апеляційної інстанції від 6 вересня 2016 року не містила, колегія суддів вважає, що скасування судового рішення у справі №815/6355/15 було підставою для перегляду за нововиявленими обставинами цієї постанови та її скасування.
		Відповідно до частини другої статті 369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» про скасування постанови апеляційного суду від 6 вересня 2016 року, оскільки така вже є скасованою судом апеляційної інстанції, відповідно, не може бути предметом касаційного перегляду.
		Другим питанням, яке постає перед судом касаційної інстанції у цій справі, є правильність висновку суду апеляційної інстанції про преюдиційність судового рішення у справі №815/6355/15.
		За змістом частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічні положення передбачені частиною четвертою статті 78 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
		За змістом наведених норм преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
		На користь такого висновку свідчить частина сьома статті 78 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
		З питання застосування норми частини четвертої статті 78 КАС України Верховний Суд вже неодноразово формулював висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 КАС України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
		Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
		Предметом спору у справі № 815/6355/15 було податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «КРЕІН ЮКРЕЙН» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств». Одним із предметів доказування був розмір отриманого доходу за результатами господарських операцій ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» як виконавця за дилерським договором, із покупцями техніки (крани, навантажувачі, міні трактори та інше), оскільки контролюючий орган вважав протиправним не включення позивачем до складу доходів при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток усієї суми коштів, які сплачувалися покупцями товару. Досліджуючи спірні господарські операції шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку, що позивач не був продавцем товару, не отримував дохід від його реалізації, а тому правильно визначив об`єкт оподаткування податком на прибуток.
		Натомість, у справі № 815/6356/15 предметом спору було податкове повідомлення-рішення, яким до ТОВ «КРЕІН ЮКРЕЙН» застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки. Встановлене порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637 контролюючий орган пов`язував із тим, що відсутність розрахунків через банківські установи свідчить про здійснення розрахунків в готівковій формі, а відтак, отримавши готівкові кошти від покупців техніки (крани, навантажувачі, міні трактори та інше), як це зазначено у довідках-рахунках, позивач їх не оприбуткував в розумінні Положення № 637. Отже, предметом доказування у цій справі був факт отримання позивачем готівкових коштів від покупців техніки та їх неоприбуткування у касі підприємства.
		Отже, справи № 815/6355/15 і № 815/6356/15 є взаємопов`язаними з урахуванням суб`єктного складу їх учасників, а також тим, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі одного Акта перевірки і стосуються, зокрема, операцій продажу ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» техніки фізичним особам - покупцям на підставі дилерського договору, укладеного з ТОВ «ТОТУС-АВТО». Однак, предмети спору і предмети доказування є різними, регулюються різними нормативно-правовими актами.
		При цьому, обставинами в розумінні частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) і частини четвертої статті 78 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) є, зокрема факти: укладення дилерського договору між ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» і ТОВ «ТОТУС-АВТО»; виписування довідок-рахунків від імені ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН», їх дати видачі, серії, номери та/або суми, які у них зазначені; прізвища, імена, по-батькові покупців; найменування реалізованого товару та інші.
		Проте суд апеляційної інстанції прийняв як преюдицію правові висновки судів у справі № 815/6355/15 і обґрунтував свою постанову виключно наявністю судового рішення у справі № 815/6355/15, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.
		Водночас, частина друга статті 351 КАС України визначає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Вирішуючи питання, чи можна вважати зазначене порушення норм процесуального права таким, що призвело до ухвалення незаконного рішення, колегія суддів виходить з того, що суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Позивач оспорював наявність підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу. Отже, суди мали перевірити наявність складу правопорушення та встановити правову підставу для накладення стягнення оспорюваним рішенням.
		Суд першої інстанції досліджував питання правомірності притягнення до відповідальності позивача на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95. 
		Водночас, контролюючий орган в Акті перевірки, а так само і в касаційній скарзі, посилається на норми Закону № 265/95-ВР. Досліджуючи податкове повідомлення-рішення №0003372205 від 7 жовтня 2014 року, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що воно не містить посилання на нормативно-правовий акт, відповідно до якого позивача притягнуто до відповідальності, що свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про їх застосування саме відповідно до абзацу третього статті 1 Указу №436/95.
		У постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16 Верховний Суд вказував, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
		Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду, проте, зазначає, що питання дефектності рішення контролюючого органу та вплив таких недоліків на його правомірність мають вирішуватися при розгляді відповідної справи з урахуванням її конкретних обставин.
		Відповідно до абзацу другого пункту 58.1 статті 58 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення повинно містити, зокрема, посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку. 
		Отже, відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України. Отже, саме з цих підстав спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
		Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		Враховуючи, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку по суті спору, проте, із помилковим застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни мотивувальних частин судових рішень, з урахуванням наведеного колегією суддів обґрунтування.
		Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.
		Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 815/6356/15 - змінити в частині мотивів для задоволення позовних вимог, виклавши їх у редакції цієї постанови.
		В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 815/6356/15 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак   Є.А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...