Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/3916/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2021. Зареєстровано: 07.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2021.
Дата набрання законної сили: 04.02.2021
Результат оскарження 22.09.2021 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: 22-ц/803/2414/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/2414/21 Справа № 214/3916/18   Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар  Я. М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2021 року                                м.Кривий Ріг
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді - Бондар Я.М.
		суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
		 
		сторони:
		позивачі   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		відповідач  Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання»
		 
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК Українибез повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні2018року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (надалі ДПП «Кривбаспромводопостачання») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позов мотивовано тим, що 30 березня 2018 року керівництвом підприємства їм було повідомлено про те, що їх звільнено з роботи відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до поданих ними заяв. 
		Однак станом на 30.03.2018 року ніхто з позивачів заяв про звільнення за власним бажанням не подавав, а підписи в таких заявах виявились підробленими, тому вважають, що їх звільнення є незаконним. 
		При зверненні до управління з вимогою надати оригінали заяв про звільнення та ознайомлення з наказом про звільнення позивачі отримали відмову.
		Після нодноразового уточнення позовних вимог в останній редакції, просилаючись на незаконне звільнення без законної підстави і необхідності поновлення їх на роботі, позивачі відповідно до вимог ч. ч. 3 та 6 ст. 235 КЗпП України просили стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30.03.2018 року по 30.11.2019 року, в розмірі: на користь ОСОБА_4  163098,06 грн., ОСОБА_2  162887,82 грн., ОСОБА_1  207774,06 грн., ОСОБА_3  163098,06 грн., яку просили стягнути з відповідача на свою користь.
		Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 13 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3  відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_1 . ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права ставлять питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачі посилаються на те, що судом безпідставно застосовано місячний строк позовної давності, оскільки позивачами надавались до суду докази, того, що ні наказ про звільнення, ні трудові книжки вони не отримали, про наявність наказів про звільнення за власним бажанням позивачі дізнались з відповіді Держпраці № Ш-461-11/04 від 08.05.2018 року, яку було направлено простим поштовим відправленням 17.05.2018 року позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті відправлення , та отримано лише 21.05.2018 року. Таким чином, відповідь Держпраці отримано позивачем ОСОБА_1 саме на четвертий день з дня відправлення, а саме 21.05.2018 року, а тому з цієї дати повинен рахуватись місячний строк звернення до суду, позивачами подано позовну заяву до суду 20 червня 2018 року, тобто в межах місячного строку. Крім того копію наказу про звільнення та трудові книжки позивачі до теперішнього часу позивачами не отримано.
		Крім того, судом порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки суд першої інстанції вийшов до нарадчої кімнати 13.11.2020 року у п`ятницю а проголосив вступну та резолютивну частину рішення у понеділок, на їх думку існувала можливість обміну думками зі сторонніми особами, зокрема з представниками відповідача, щодо ухвалення рішення. 
		У відзиві на апеляційну скаргу ДПП «Кривбаспромводопостачання» зазначив про свою незгоду з позовними вимогами позивачів із тих підстав, що позовну заяву від 11.06.2018 року (в її першій редакції) подано з порушенням строків позовної давності, оскільки, як зазначили у своїй заяві позивачі, керівництво відповідача повідомило їх про звільнення з роботи відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно до поданих ними заяв, а відтак позивачами не заперечується факт, що всі вони дізналися про своє звільнення 30 березня 2018 року,просять відмовити позивачам у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, наданого відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 обіймав посаду інженера І категорії управління виробничо-технічного відділу, позивач ОСОБА_1  посаду начальника очисних споруд Карачунівського водопровідного комплексу, ОСОБА_4  посаду бухгалтера по фінансовій роботі І категорії управління, бухгалтерії, фінансової групи, ОСОБА_2  посаду інженера І категорії, управління, виробничо-технічного відділу. 
		Наказом № 34-К від 12.01.2018 року «Про ознайомлення працівників щодо майбутнього вивільнення» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та передачею в оренду частини майна ДПП «Кривбаспромводопостачання» до КП «Кривбасводоканал» на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності від 29.12.2017 року, на виконання наказу по підприємству від 29.12.2017 року № 694-ос «Про зміни в організації виробництва та штатному розписі підприємства», на виконання вимог ст.. 49-2 КЗпП України та для прискорення процесу попередження про майбутнє вивільнення працівників зобов`язано начальника кадрів ОСОБА_5 забезпечити проведення заходів щодо попередження про майбутнє вивільнення.
		Відповідно до акту складеного представниками підприємства від 22.01.2018 року позивач ОСОБА_3 відмовився від підпису та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02.04.2018 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
		Відповідно до акту складеного представниками підприємства від 22.01.2018 року позивач ОСОБА_2 відмовилась від підпису та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02.04.2018 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
		Відповідно до акту складеного представниками підприємства від 26.01.2018 року позивач ОСОБА_4 відмовилась від підпису та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02.04.2018 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
		Відповідно до акту складеного представниками підприємства від 24.01.2018 року позивач ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання повідомлення про майбутнє вивільнення 02.04.2018 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
		Згідно наказу № 343-к від 30.03.2018 року позивача ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади відповідно до ст.. 38 КЗпП України.
		Наказом №344-К від 30.03.2018 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади відповідно до ст.. 38 КЗпП України.
		Відповідно до наказу №345 К від 30.03.2018 року позивача ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади відповідно до ст.. 38 КЗпП України.
		Наказом № 346 К від 30.03.2018 року позивача ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади відповідно до ст.. 38 КЗпП України (т.1 а.с.106-109).
		Відповідно до книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , отримали копію наказу та трудову книжку 30.03.2018 року ( т.1 а.с.110-113). 
		При зверненні до Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області позивачам було повідомлено про проведення ними інспекційного відвідування ДПП "Кривбаспромводопостачання", за результатами якого відповідно до наданих документів, встановлена наявність індивідуального трудового спору.
		Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15.08.2018 року №28/1.1/497, проведеної в рамках кримінального провадження №42018040000000255 від 13.03.2018 року зазначено, що рукописні тексти та підписи на заявах про звільнення від імені позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також підписи від імені позивачів в особових картках та в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки вчинено не позивачами, а іншими особами (т.2 а.с.45-64).
		Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачамистрок звернення до суду, встановленийст. 233 КЗпП у один місяць, пропущено без поважних причин.
		Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю ст.5-1КЗпП України визначено, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення.
		Отже, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст.2,36,40,41 КЗпП України).
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Як роз`яснено в п.18Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
		Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.
		Таким чином, законодавцем презюмується подання саме працівником заяви про звільнення, яка повинна бути викладена письмово. 
		Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. 
		У ст. 48 КЗпП України зазначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
		Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
		Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.
		До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
		Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
		Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України). 
		Як вбачається з матеріалів справи позивачів ОСОБА_3 ОСОБА_6 В ОСОБА_4 . ОСОБА_2 було звільнено з займаних посад відповідно до ст.. 38 КЗпП України (т.1 а.с.106-109).
		Відповідно до книги обліку руху тружових книжок та вкладишів до них позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , отримали копію наказу та трудову книжку 30.03.2018 року ( т.1 а.с.110-113). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки 
		У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 зроблено висновок, що «статтею 233КЗпП Українивизначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду)».
		Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 15.08.2018 року №28/1.1/497, проведеної в рамках кримінального провадження №42018040000000255 від 13.03.2018 року зазначено, що рукописні тексти та підписи на заявах про звільнення від імені позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також підписи від імені позивачів в особових картках та в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки вчинено не позивачами, а іншими особами (т.2 а.с.45-64).
		Оскільки в книзі обліку руху трудових книжок, підписи про отримання трудової книжки вчинено не позивачами а іншими особами, колегія суддів приходить до висновку що позивачі не отримували трудові книжки, у зв`язку з чим місячний строк звернення до суду передбачений ч. 1 ст.233 КЗпП України позивачами не пропущено.
		З вищевикладеного вбачається, що наказ № 343-к від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_3 , наказ №344-К від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 , наказ №345 К від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_4 наказ № 346 К від 30.03.2018 року про звільнення ОСОБА_2 відповідно до ст.. 38 КЗпП України, винесені з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, з поновленням позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на займаних посадах ДПП «Кривбаспромводопостачання» з 31 березня 2018 року.
		Оскільки, звільнення позивачів відбулося з порушенням норм трудового законодавства, на їх користь з відповідача ДПП «Кривбаспромводопостачання» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, з огляду на наступні обставини. 
		Так, відповідно до частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).
		Згідно роз`яснень викладених у абз.3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100. 
		Згідно довідки ДПП «Кривбаспромводопостачання» середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_4 становить 372,37 грн., середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_2 становить 371,89 грн., середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 474,37 грн., середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_3 становить 371,89 грн., та цей розмір не заперечується позивачами, у зв`язку з чим не підлягає доказуванню.
		Вимушений прогул  це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
		Позивачів звільнено з роботи 30 березня 2018 року, тобто з цього часу було порушено їх трудові права і поновлюються вони лише судом апеляційної інстанції 04 лютого 2021 року, тому саме цей період, тобто з дня наступного за днем звільнення до дня ухвалення судового рішення, і слід визнати вимушеним прогулом.
		Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року в сумі 265499,81 гривень, виходячи з розрахунку: 372,37 грн. (середньоденна заробітна плата) х 713 дня (час вимушеного прогулу), на користь позивача ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року в сумі 265157, 57 гривень, виходячи з розрахунку: 371,89 грн. (середньоденна заробітна плата) х 713 дня (час вимушеного прогулу), на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року в сумі 338225,81 гривень, виходячи з розрахунку: 474,37 грн. (середньоденна заробітна плата) х 713 дня (час вимушеного прогулу), на користь позивача ОСОБА_3 ,середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року в сумі 265159,88 гривень, виходячи з розрахунку: 371,89 грн. (середньоденна заробітна плата) х 713 дня (час вимушеного прогулу),
		За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Згідно ст.6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Уразі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними вимогами судовий збір сплачується на загальних підставах.
		Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції на час подання позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно статті7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2018рік» прожитковий мінімум дляпрацездатних осібна місяць на1січня 2018року становив 1762грн.,тобто заподання позовноїзаяви звимогами майновогохарактеру судовийзбір неможе бутименшим  704,80 грн. та не більше 8810,00 грн.грн., а за подання позовної заяви з вимогами немайнового характеру судовий збір становить 704,80 грн.
		Оскільки, позивачіпри зверненнідо судуз данимпозовом звільненівід сплатисудового зборуна підставі п.1ч.1с. 5Закону України«Про судовийзбір» звідповідача ДПП"Кривбаспромводопостачання"на користьдержави,підлягає стягненню судовийзбір заподання позовноїзаяви 11629,20грн.з яких:2819,20грн.за вимогинемайнового характеру(704,80х4)та 8810грн.-за вимогимайнового характеру, за подання позивачами апеляційної скарги (11629,20 грн. х 150%) підлягає стягненню судовий збір в розмірі 17443,80 грн., що в сумі становить 29 073 грн. 
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , задовольнити.
		Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року -скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  задовольнити.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника очисних споруд Карачунівського водопровідного комплексу Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» з 31 березня 2018 року.
		Поновити ОСОБА_2 , на посаді інженера І категорії, управління, виробничо - технічного відділу Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» з 31 березня 2018 року.
		Поновити ОСОБА_3 , на посаді інженера І категорії управління виробничо  технічного відділу Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» з 31 березня 2018 року.
		Поновити ОСОБА_4 на посаді бухгалтера по фінансовій роботі І категорії управління, бухгалтерії, фінансової групи Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» з 31 березня 2018 року .
		Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» ЄДРПОУ 00191017 на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року у розмірі 265499 (двісті шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 81 копійка, без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
		Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» ЄДРПОУ 00191017 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року в сумі 265157 (двісті шістдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 57 копійок без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
		Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» ЄДРПОУ 00191017 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року в сумі 338225(триста тридцять вісім тисяч двісті двадцять п`ять )гривень 81 копійка, без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
		Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» ЄДРПОУ 00191017 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року в сумі 265159 (двісті шістдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять)гривень 88 копійок, без утримання податку й інших обов`язкових платежів. 
		Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» ЄДРПОУ 00191017 на користь держави судові витрати у розмірі 29 073 (двадцять дев`ять тисяч сімдесят три) гривні 00 копійок.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Повне судове рішення складено 04 лютого 2021 року.
		 
		 
		 
		Головуючий: 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...