Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/50992/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 08.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2021.

Номер судового провадження: 2-2866/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/50992/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Литвинової І. В.,
		при секретарі судових засідань - Пархоменко М. О.,
		за участі представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , 
		розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		I. Позиції учасників справи.
		Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, у якому просив стягнути з відповідача суму відшкодування матеріальних збитків у розмірі 31 651, 02 грн та понесені судові витрати: вартість послуг судового експерта - 5 000, 00 грн, оцінювача - 1 200, 00 грн, судовий збір - 768, 40 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у травні 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі неповнолітнього ОСОБА_5 , який рухався по проїзній частині дороги на самокаті, без супроводу дорослих, був не уважний та здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), під керуванням позивача. Внаслідок події автомобілю було заподіяно механічних пошкоджень, тобто його власник поніс матеріальні збитки. За експертним висновком, у дорожній обстановці діями водія самоката була створена аварійна ситуація, оскільки вони не відповідачами вимогам п. 10.11 Правил дорожнього руху. Згідно звіту оцінювача, вартість нанесеного матеріального збитку автомобілю позивача становить 31 651, 02 грн.
		У відзиві на позов відповідач вимоги не визнала, зазначено, що стороною позивача не надано доказів вчинення адміністративного правопорушення Правил дорожнього руху її сином, наявність складу такого правопорушення у її діях або її сина не встановлювалася. Окрім того, експертне дослідження здійснено виключно на підставі пояснень позивача щодо моменту та місця зіткнення, не враховано, що позивач рухався по дворовій території із значним перевищенням безпечної швидкості. Тому відповідач стверджує, що вина її малолітнього сина у зіткненні відсутня, будь-яких дій щодо її встановлення не проведено та належними документами не встановлена. 
		Стороною позивача подано заперечення на відзив, у яких наголошено, що хлопчик виїхав на дорогу за межами двору на вулицю Є. Коновальця, а не у дворі будинку АДРЕСА_1 , з метою додаткового опитування ОСОБА_2 та складення відносно неї протоколу, працівниками Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснювалися неодноразові телефонні дзвінки, на які вона не відповідала, а за місцем проживання двері ніхто не відчинив, що підтверджується рапортом інспектора Печерського УПП ГУПНП у м. Києві. Також, наголошено, що експерт свій висновок складав на підставі фото схеми дорожньо-транспортної пригоди, місця події, пошкоджень автомобіля. Стороною відповідача було нарадо довідку про організацію дорожнього руху на дворовій території будинку АДРЕСА_2, а не на АДРЕСА_3 , де сталася пригода, що підтверджується схемою ДТП, підписаною учасниками.
		На відповідь позивача на відзив стороною відповідача подано до суду письмові заперечення, у яких вказано, що не мав місце розгляд справи про адміністративне правопорушення, не встановлювалася вина конкретного суб`єкта у конкретному правопорушенні, висновок експерта № 111/19 містить інформацію відносно того, що на дослідження надані матеріали адміністративної справи, схема ДТП, фотографії автомобіля, фото з місця пригоди, проте згідно з листом Печерського УП ГУ НП у м. Києві, працівниками поліції було прийнято заяву та пояснення ОСОБА_4 , пояснення матері малолітнього ОСОБА_5 та складено схему місця ДТП, а фото- та відеофіксація під час складення схеми ДТП, розгляд будь-якої справи про адміністративне правопорушення не здійснювався, що свідчить про здійснення експертом аналізу неналежних доказів та порушення принципів об`єктивності та неупередженості. Окрім того, у висновку містяться розбіжності із фактичними обставинами, а саме щодо пошкоджень в автомобілі, пори доби, за якого освітлення сталася пригода, вартість матеріального збитку обраховано із значними порушеннями: в основу всіх розрахунків покладено виключно вартість робіт та матеріалів наданих ТОВ «Автодім Атлант-М», до складу робіт з відновлення лакофарбового покриття задніх лівих дверей та заднього лівого крила включено роботи, які не є необхідними для усунення подібних пошкоджень, допущено дублювання тих самих робіт, що призвело до завищення вартості на суму 8 810, 00 грн. Оскільки у поясненнях, наданих ОСОБА_2 працівникам поліції зазначено, що дитина рухалася із двору АДРЕСА_1 до двору АДРЕСА_4 , то з метою встановлення приналежності території до дворової, лист КП «Центр організації дорожнього руху» є належним доказом того, що зіткнення сталося не на автомобільній дорозі.
		II. Процесуальні дії та рішення суду.
		23 вересня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		24 вересня 2019 року до суду надійшла відповідь на запит суду від 24 вересня 2019 року, направленого згідно з частиною першою статті 187 ЦПК України, щодо відомостей про адресу зареєстрованого у передбаченому законом місця проживання відповідача /а. с. 47/.
		Ухвалою судді від 26 вересня 2019 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного провадження, на підставі статті 274 ЦПК України /а. с. 48-49/.
		27 лютого 2020 року відповідачем до суду подано відзив та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, що вмотивовані тим, що через завантаженість на роботі не мала можливості звернутися до відділення поштового зв`язку щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу, характер доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, потребує детального дослідження з наданням відповідних пояснень, у тому числі тих, що стосуються притягнення до адміністративної відповідальності, аналізу наданого позивачем висновку експерта, справа стосується малолітньої дитини та стягнення грошових коштів у сумі, що є істотною для відповідача /а. с. 70-75/. 
		У судовому засіданні 05 березня 2020 року суд, без виходу до нарадчої кімнати, на місці відхилив клопотання представника позивача про допит свідків /а. с. 79, 91/.
		Також 05 березня 2020 року стороною позивача подано заперечення на відзив /а. с. 81-89/.
		05 березня 2020 року ухвалою суду змінено порядок розгляду справи із спрощеного на загальний /а. с. 94-95/.
		01 квітня 2020 року подано до суду заперечення на відповідь на відзив /а. с. 96-103/.
		06 квітня 2020 року позивачем подано клопотання про визнання явки відповідача обов`язковою для дачі пояснень, яке ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, і внесеною до протоколу судового засідання 03 вересня 2020 року, задоволено /а. с. 104/.
		06 квітня 2020 року до суду подано письмові пояснення у справі /а. с. 105-109/.
		03 вересня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.
		16 жовтня 2020 року до суду подано додаткові письмові пояснення позивача.
		III. Фактичні обставини справи.
		28 травня 2019 року, о 21:00 год., по вул. Є. Коновальця (буд. 44) у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_4 , який керував власним автомобілем Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував самокатом. Транспортні засоби зіткнулися, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав пошкоджень: передні двері зліва лакофарбового покриття, задні двері зліва лакофарбового покриття, поріг передній та задній, крило заднє зліва /а. с. 11, 12/.
		Згідно з висновком експерта № 111/19 від 18 вересня 2019 року за результатами проведення дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та самокату, у даній дорожній ситуації дії водія самоката ОСОБА_5 з технічної точки зору не відповідали вимогам пункту 10.11 Правил дорожнього руху, а у діях водія автомобіля Volkswagen Touareg невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися у причинному зв`язку із виникненням даної  події, не вбачається. Діями водія самоката була створена аварійна ситуація, внаслідок якої сталося ДТП, тому з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП знаходяться (перебувають) дії водія ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам пункту 10.11 згаданих Правил /а. с. 17-21/.
		На дослідження експерту було надано цифровий носі (флеш-накопичувач) з матеріалами адміністративної справи, схема ДТП, фотографії автомобіля Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), фото з місця пригоди.
		Згідно із звітом № 28/44.07.19 від 22 липня 2019 року, вартість матеріального збитку, якого зазнав власник автомобіля Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) внаслідок його пошкодження становить 31 651, 02 грн /а. с. 23-42/.
		IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
		Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Як роз`яснює пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		За змістом зазначених норм підставою цивільної відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки заподіювача, його вина, негативні наслідки у вигляді втрати чи пошкодження майна та причинний зв`язок між цими діями та наслідками.
		Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи. Залежно від характеру юридичного обов`язку, покладеного на особу правовим актом, договором, службовими обов`язками тощо, протиправна поведінка може бути у формі протиправної дії або протиправної бездіяльності.
		Майнова шкода, грошовим виразом якої є збитки, поділяється на реальну шкоду, якою є витрати на відновлення порушеного права у зв`язку з втратою та пошкодженням майна, а також упущену вигоду, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (стаття 22 Цивільного кодексу України).
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та наслідками полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв`язок).
		Вина, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння, можлива у формі умислу або необережності. Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов`язку її передбачити.
		Відшкодування шкоди на підставі спеціальних умов відповідальності відбувається в межах спеціальних деліктів.
		За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Як регламентує пункт 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		Як встановлено у судовому засіданні, 28 травня 2019 року, о 21:00 год., малолітній ОСОБА_5 , керуючи самокатом, не виконав вимог пункту 10.11 Правил дорожнього руху, а саме не надав дорогу водієві, до якого транспортний засіб наближається з правого боку, - ОСОБА_4 , який керував власним автомобілем Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), оскільки траєкторії руху транспортних засобів перетиналися, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами.
		Таким чином мало місце зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, вартість матеріальних збитків яких становить 31 651, 02 грн.
		ОСОБА_5 , 2008 року народження, є сином відповідача ОСОБА_2 .
		Вказані обставини не заперечувались сторонами у справі і не доказуються в порядку частини першої  ст. 82 ЦПК України.
		Так, частиною першою статті 1178 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
		За роз`ясненнями, що містяться в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від  27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), суд касаційної інстанції роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.
		При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.
		Положеннями частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		За правилами статті 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
		Судом встановлено, що шкода, завдана з необережності малолітньою дитиною ОСОБА_5 , 2008 року народження, під час катання на самокаті за відсутності контролю з боку її батьків, зокрема, матері - ОСОБА_2 , яка його супроводжувала і яка мали би забезпечити безпечне катання дитини на вказаному транспортному засобі і унеможливити пошкодження належного позивачеві автомобіля, а тому шкода повинна бути відшкодована матір`ю дитини, яка є відповідачем у справі.
		Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд вважає, що оскільки обставини пошкодження автомобіля позивача малолітнім сином відповідача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і не викликають сумніву, а саме неправомірні дії дитини призвели до пошкодження вказаного автомобілю, при цьому вини позивача в цьому не було доведено суду, тому позовні вимоги слід задовольнити, а з відповідача підлягає стягненню 31 651, 02 грн матеріальної шкоди.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову, доводи сторони позивача спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, а викладені аргументи не відповідають фактичним обставинам.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Позивачем сплачено вартість послуг експерта за складання звіту № 28/44.07.19 про оцінку КТЗ марки Volkswagen Touareg (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) суми 1 200, 00 грн, за квитанцією до прибуткового касового ордера № 28/44.07.19 від 22 липня 2019 року, за проведене автотехнічне дослідження, згідно з рахунком № 95 від 17 вересня 2019 року, сплачено 5 000, 00 грн, що підтверджується квитанцією від 19 вересня 2019 року за кодом 1721-6226-0575-2447 /а. с. 21, 22, 43/.
		Судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру позивачем сплачено у розмірі 768, 40 грн /а. с. 44/.
		На підставі положень частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
		Так, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, які складаються з суми вартості послуг судового експерта 5 000, 00 грн, суми вартості послуг оцінювача - 1 200, 00 грн і судового збору - 768, 40 грн.
		На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись 
		ст. ст. 3, 8, 21, 55, 129, 129-1 Конституції України, 
		ст. ст. 1-22, 1166, 1178, 1187, 1192 Цивільного кодексу України,
		ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання АДРЕСА_6 ) суму матеріальних збитків у розмірі 31 651, 02 грн, вартість послуг судового експерта 5 000, 00 грн, послуг оцінювача - 1 200, 00 грн, судовий збір - 768, 40 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2021 року.
		 
		Суддя                                                                                                         І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...