Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1586/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 08.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.05.2021
Результат оскарження 11.05.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		 
		28.01.2021                                                                                                          Справа № 905/1586/20                               
		Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши справу
		за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш», м. Краматорськ, Донецька область
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область
		про стягнення заборгованості у сумі 427895,20грн, пені у сумі 21361,43грн, 3% річних у сумі 13453,19грн, інфляційних втрат у сумі 29640,93грн, всього 492350,75грн,
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш», м. Краматорськ, Донецька область
		про стягнення пені у сумі 552302,26грн
		 
		За участю:
		представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Безкровний М.Г., адвокат за ордером АХ №1022793 від 27.08.2020;
		представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Куренний С.В., адвокат за ордером АА №1043601 від 19.08.2020
		 
		СУТЬ СПРАВИ:
		Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш», м. Краматорськ, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 у сумі 427895,20грн, пені у сумі 21361,43грн, 3% річних у сумі 13453,19грн, інфляційних втрат у сумі 29640,93грн, всього 492350,75грн.
		Первісний позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за двома укладеними в межах договору специфікаціями:
		- за специфікацією №9 від 08.02.2018; невиконання у повному обсязі зобов`язань зі сплати 30% вартості продукції за фактом повідомлення про готовність продукції до відвантаження згідно з п.2 специфікації №9; розмір заявленої до стягнення заборгованості 263419,20грн; 
		- за специфікацією  №23 від 17.09.2018; невиконання у повному обсязі зобов`язань зі сплати 50% передоплати згідно з п.2 специфікації №23; розмір заявленої до стягнення заборгованості 164476,00грн. 
		Порушення грошових зобов`язань за специфікацією №9 від 08.02.2018 стало підставою для нарахування пені у сумі 21361,43грн (період нарахування 18.02.2020 - 18.08.2020), 3% річних у сумі 13453,19грн (період нарахування 06.12.2018 -  18.08.2020), інфляційних втрат у сумі 16739,80грн (період нарахування грудень 2018 -  вересень 2019).
		Порушення грошових зобов`язань за специфікацією №23 від 17.09.2018 стало підставою для нарахування інфляційних втрат у сумі 12901,13грн (період нарахування листопад 2018 - вересень 2019).
		Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено право постачальника за договором поставки вимагати від покупця сплати авансу. Наполягав на тому, що  укладений сторонами договір  №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 є договором поставки, отже, вимоги про стягнення попередньої оплати є безпідставними. Зазначив про відмову покупця від прийняття продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018, що передбачено п.2.7 договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 з причини порушення постачальником строків поставки, який за умовами п.4 специфікації №9 дорівнює 60 робочих днів з моменту здійснення 50% передплати. Пояснив, що відповідач платіжним дорученням від 13.04.2020 №1628 сплачував кошти у сумі 132000,00грн саме в рахунок оплати вартості продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018. Також зазначив про безпідставність нарахування пені, оскільки договором №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 не передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати. 
		У відповіді на відзив позивач за первісним позовом зазначив про те, що договір №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 є змішаним та містить елементи як договору поставки, так і договору підряду, оскільки продукція не лише постачалась, а й виготовлялась продавцем за кресленнями покупця, отже вимоги про стягнення передплати є правомірними; пояснив, що кошти у сумі 132000,00грн (платіжне доручення від 13.04.2020 №1628) були зараховані в рахунок оплати продукції за специфікацією №23 від 17.09.2018, оскільки зобов`язання зі сплати 50% передплати за специфікацією №9 вже були виконані, після чого наступив термін сплати 50% передплати за специфікацією №23. Заперечив проти порушення строків поставки за специфікацією №9 від 08.02.2018 з посиланням на те, що скористався правом притримання результатів роботи на підставі ст. 856 Цивільного кодексу України в якості забезпечення виконання покупцем зобов`язання зі здійснення наступного платежу (30% вартості продукції за фактом повідомлення про готовність продукції до відвантаження, що передбачено п.2 специфікації №9).
		Ухвалою суду від 05.10.2020 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №905/1586/20 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення пені у сумі 630449,95грн.
		Заява про збільшення розміру зустрічних позовних вимог від 13.10.2020 судом до розгляду не прийнята, оскільки за своєю суттю є заявою про додаткові вимоги майнового характеру (том 1, а.с. 184-185).
		Заявою від 17.11.2020 (том 1, а.с.194) позивач за зустрічним позовом зменшив розмір зустрічних позовних вимог; зустрічний позов розглядається судом, виходячи з розміру вимог 552302,26грн.
		Зустрічний позов обґрунтований порушенням відповідачем за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов`язань за договором №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 в частині порушення строків поставки продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018. Строк поставки за умовами п.4 цієї специфікації дорівнює 60 робочих днів з моменту здійснення 50% передплати. Період нарахування пені 08.01.2019 - 28.09.2020. Порушення є триваючим, пеня нарахована за кожен день прострочки.
		Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що договір №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 за своєю правовою природою є договором підряду; продукція за специфікацією №9 від 18.02.2018 була виготовлена завчасно, була готова до відвантаження, про що позивач за зустрічним позовом був повідомлений листом №443/01 від 06.12.2018, а поставка продукції, яка була виготовлена та підготовлена до відвантаження, не відбулася до теперішнього часу виключно з вини позивача за зустрічним позовом, який не здійснив оплату 30% вартості продукції у строки, визначені специфікацією №9 від 18.02.2020; зазначає, що відповідач за зустрічним позовом скористався правом притримання результатів роботи на підставі ст. 856 Цивільного кодексу України. Відповідачем за зустрічним позовом до вимог про стягнення пені також заявлено про застосування річного строку позовної давності, визначеного ст. 258 Цивільного кодексу України (заяву подано 18.01.2021).  
		Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі №905/1586/20 відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2020; підготовче засідання призначене на 29.09.2020 з подальшим відкладенням на 15.10.2020; у зв`язку із перебуванням судді Аксьонової К.І. на лікарняному підготовче засідання, призначене на 15.10.2020, не відбулось; після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 22.10.2020 строк підготовчого провадження продовжено до 02.12.2020; підготовче засідання призначено на 04.11.2020 з подальшим відкладанням на 18.11.2020 та 01.12.2020; ухвалою суду від 01.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.12.2020; 17.12.2020 суд розпочав розгляд справи по суті; у засіданні 20.01.2021 розгляд справи продовжено;  за клопотанням позивача за первісним позовом та у зв`язку з поданням заяви про застосування строку позовної давності судом оголошено перерву до 28.01.2021.
		У судове засідання 28.01.2021 з`явились представники сторін; представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав первісні позовні вимоги, заперечив проти зустрічного позову; представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти первісних позовних вимог, підтримав зустрічний позов; до закінчення судових дебатів представники обох сторін заявили про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення в порядку ч.8.ст.129 Господарського процесуального кодексу України. 
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		13.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (далі за текстом - покупець, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш» (далі за текстом - постачальник) був укладений договір №ЕК/17/03-02/3, відповідно до п.1.1 якого постачальник прийняв на себе зобов`язання виготовити та поставити, а покупець - прийняти та оплатити запасні частини (продукцію) в кількості, за цінами та в строки відповідно до специфікацій до договору, які є невід`ємною частиною договору. 
		Якість продукції, яка поставляється за договором, повинна відповідати технічним умовам, стандартам, які діють в Україні, а також кресленням, вказаним в специфікаціях до договору (п.1.2 договору).
		Згідно з п.2.1 договору поставка продукції здійснюється на умовах CPT (склад покупця) згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010, якщо інші умови поставки не передбачені відповідною специфікацією. Зобов`язання постачальника в частині виконання строків поставки вважаються виконаними з моменту передачі продукції на складі покупця (п.2.2 договору).
		Розділ 3 договору визначає загальну вартість договору та порядок розрахунків, а саме: загальна сума договору визначається як сумарна вартість продукції, відповідно до специфікацій, які додаються до договору та є невід`ємною частиною договору (п.3.1); покупець здійснює 50% передоплату вартості поставленої партії продукції на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку (п.3.2 договору); повну оплату покупець здійснює протягом 5 банківських днів після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною специфікацією (п.3.3 договору).
		Відповідно до п.4.3 договору у випадку якщо постачальник не поставить продукцію в строк, вказаний в специфікації до договору, а також за прострочку заміни неякісної/некомплектної/яка не відповідає кресленням продукції, постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми, не поставленої в строк продукції/яка підлягає заміні/доукомплектуванню продукції, за кожен день прострочки.
		Покупець має право відмовитись від прийняття неякісної/некомплектної продукції та/або, поставка якої прострочена. В такому випадку постачальник зобов`язаний повернути покупцю суму отриманої за таку продукцію передоплати в 10-дневний строк  з моменту відмови (п.2.7 договору).
		Строк дії договору - з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками обох сторін по 31.12.2018. У випадку, якщо за 30 календарних днів до передбачуваної дати розірвання договору жодна зі сторін не заявить про бажання його розірвати, дія договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п.7.4 договору).
		Доказів припинення договору матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що договір на час розгляду справи є чинним.
		За договором №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 сторонами було підписано та виконано певну кількість специфікацій. До предмету дослідження в межах даної справи входить виконання зобов`язань за специфікацією №9 від 08.02.2018 та специфікацією №23 від 17.09.2018 (спірні специфікації).
		 
		Специфікація №9 від 08.02.2018.
		За умовами специфікації №9 від 08.02.2018 (том 1, а.с.20) постачальник прийняв на себе зобов`язання виготовити та поставити на користь покупця секцію газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ, кількість - 1шт., ціна 731720,00грн без ПДВ, 878064,00грн з ПДВ.
		Порядок оплати: покупець здійснює 50% передоплату у сумі - 439032,00грн з ПДВ на поточний рахунок постачальника; 30% - здійснюється по факту отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження; 20% - по факту поставки продукції (п.2 специфікації №9).
		Строк виготовлення та поставки: 60 робочих днів з моменту здійснення 50% передоплати з правом дострокової поставки (п.3 специфікації №9).
		Поставлена продукція повинна відповідати кресленню ТІ-23011.00.000А-СБ (п.6 специфікації №9). 
		Сторони пояснили, що креслення для виготовлення продукції надавалось замовником (позивачем за первісним позовом).
		У виконання умов п.2 специфікації №9 від 08.02.2018 покупцем на користь постачальника 09.08.2018 (380000,00грн) та 10.10.2018 (59032,00грн) перерахована попередня оплата у сумі 439032,00грн (50% вартості продукції за специфікацією №9), що підтверджується платіжними дорученнями №5609 від 09.08.2018 (том 1, а.с.134) та №7673 від 10.10.2018 (том 1, а.с.111, 135). 
		Після отримання передплати, як стверджує позивач за первісним позовом, ним було  виготовлено продукцію (секцію газоходу №6), про що покупець неодноразово повідомлявся разом з нагадуванням/вимогою про необхідність здійснення 30% доплати в розмірі 263419,20грн з ПДВ (зокрема листами №443/1 від 06.12.2018, 07/01 від 14.01.2019, №61/01 від 18.02.2019, №139/01 від 25.04.2019). 
		Матеріали справи містять докази направлення в адресу замовника повідомлення про готовність до відвантаження продукції за специфікацією №9 листом №443/1 від 06.12.2018 (том 1, а.с. 23, 220); повідомлення спрямоване листом з опис-вкладення у цінний лист 06.12.2018 (том 1, а.с. 221). Покупець отримання листа від 06.12.2018 не заперечив, однак факт отримання з зазначенням конкретної дати не пояснив.
		Разом з тим обставини обізнаності покупця про готовність виготовленої за специфікацією №9 від 08.02.2018 секції газоходу №6 до відвантаження суд вважає доведеними, у тому числі з урахуванням наявного в матеріалах справи листа покупця від 16.03.2020 №69/03 (том 1, а.с. 17) про намір здійснити в квітні 2020 оплату 30% вартості продукції відповідно до специфікації №9 від 08.02.2018, наступними платежами: до 15.04.2020 - 132000,00грн, до 30.04.2020 - 131419,20грн. 
		Як стверджує покупець (відповідач за первісним позовом) у виконання цих зобов`язань платіжним дорученням №1628 від 13.04.2020 був здійснений платіж на користь постачальника у сумі 132000,00грн, з призначенням платежу «Оплата за секцію газохода согл.дог. №ЕК/17/03-02/3 от 13.11.2017г., у т.ч. ПДВ 20% - 22000,00грн».
		Як зазначає позивач, вказані грошові кошти були зараховані в рахунок часткової сплати передплати за специфікацією №23 від 17.09.2018, зобов`язання за якою виникло раніше (за висновком самого постачальника). Про здійснення зарахування відповідач був повідомлений листом №197 від 24.07.2020.
		Відповідач за первісним позовом проти зарахування сплачених грошових коштів у розмірі 132000,00грн в рахунок попередньої оплати за специфікацією №23 від 17.09.2018 заперечує, зазначає, що перерахування зазначених коштів відбулось за специфікацією №9 від 08.02.2018.
		Правомірність самостійного зарахування сплачених замовником платіжним дорученням №1628 від 13.04.2020 грошових коштів у розмірі 132000,00грн в рахунок попередньої оплати за специфікацією №23 від 17.09.2018 суд вважає недоведеною.
		Більш вірогідними в розумінні ст.79 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на суму та дату здійснення платежу з урахуванням змісту листа від 16.03.2020 №69/03, суд вважає докази, надані відповідачем за первісним позовом. 
		Отже оплата коштів у сумі 132000,00грн платіжним дорученням №1628 від 13.04.2020 розцінена судом в межах специфікації №9 від 08.02.2018. Відомості податкової накладної від 13.04.2020 щодо призначення платежу суд до уваги не приймає з огляду на її складання постачальником, виходячи з власного розуміння призначення платежу. 
		Відвантаження продукції на склад покупця здійснено не було. З пояснень позивача за первісним позовом поставка не відбулась в результаті застосування ним притримання результату роботи в порядку ст.856 Цивільного кодексу України.
		Листом вих. №204/19м від 21.09.2020 покупець повідомив постачальника про відмову від прийняття продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018 на підставі ст.612 Цивільного кодексу України та п.2.7 договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 з посиланням на  порушення постачальником строків поставки (том 1, а.с.105).
		 
		Специфікація №23 від 17.09.2018.
		За умовами специфікації №23 від 17.09.2018 (том 1, а.с.21) постачальник прийняв на себе зобов`язання виготовити та поставити покупцю секцію водоохолоджуваного газоходу креслення ТІ-23010.00.000СБ, кількість - 1шт., ціна 827460,00грн без ПДВ, 992952,00грн з ПДВ.
		Порядок оплати: покупець здійснює 50% передоплату у сумі - 496476,00грн з ПДВ на поточний рахунок постачальника. 30% - по факту отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження (п.2 специфікації №23).
		Строк виготовлення та поставки: 120 календарних днів з моменту здійснення 50% передоплати з правом дострокової поставки (п.3 специфікації №23). 
		Сторони визначили, що поставлена продукція повинна відповідати кресленню                 №ТІ-23010.00.000СБ (п.6 специфікації №23 від 17.09.2018). Креслення для виготовлення продукції складалось позивачем за первісним позовом; до матеріалів справи не надано; разом з тим, його наявність та обставини передання постачальнику сторонами не заперечується.  
		У виконання умов п.3.2 договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 та п.2 специфікації №23 від 17.09.2018 відповідачем на користь позивача 16.10.2018 перерахована попередня оплата за продукцію у сумі 200000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №7853 від 16.10.2018. 
		Позивач зазначає, що у зв`язку з неповним виконанням відповідачем зобов`язань щодо внесення 50% передоплати за специфікацією №23 від 17.09.2020 у сумі 296476,00грн, звертався до покупця з відповідними нагадуваннями та вимогами здійснити оплату  (листи №413/01 від 16.11.2018, №443/1 від 06.12.2018, №07/01 від 14.01.2019, №61/01 від 18.02.2019, №139/01 від 25.04.2019).
		 
		Розглядаючи первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості за специфікацією №9 від 08.02.2018 у сумі 263419,20грн та нарахованих на цю заборгованість пені у сумі 21361,43грн, 3% річних у сумі 13453,19грн, інфляційних втрат у сумі 16739,80грн, суд виходить з такого.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
		Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.
		Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
		Зважаючи на умови укладеного між сторонами договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 останній містить в собі елементи договору поставки (в частині поставки продукції) та елементи договору підряду (в частині виготовлення продукції за кресленнями замовника (покупця), тобто договір є змішаним в розумінні ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до частин 1, 2    ст.712 Цивільного кодексу України    за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (змовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. 
		Як визначено ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
		За приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
		За умовами специфікації №9 від 08.02.2018 строком виготовлення та поставки продукції (секція газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ) є строк протягом 60 робочих днів з моменту здійснення 50% попередньої оплати.
		Слід зазначити, що строк виготовлення та поставки продукції не пов`язаний з подальшою сплатою решти вартості продукції, у тому числі 30% вартості за фактом повідомлення замовника про готовність до відвантаження.
		Як встановлено судом відповідач за первісним позовом свої зобов`язання щодо здійснення 50% попередньої оплати за продукцію за специфікацією №9 від 08.02.2018 виконав, перерахувавши 439032,00грн платіжними дорученнями №5609 від 09.08.2018 та №7673 від 10.10.2018 у сумах 380000,00грн та 59032,00грн відповідно.
		Враховуючи те, що останній платіж було здійснено відповідачем за первісним позовом 10.10.2018, граничний строк виготовлення та поставки продукції (секція газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ) за специфікацією №9 від 08.02.2018 настав 08.01.2019 включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступні за ним (05.01.2019, 06.01.2019, 07.01.2019) припадали на вихідні та святкові дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
		Проте продукція (секція газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ) за специфікацією №9 від 08.02.2018 позивачем за первісним позовом  поставлена не була, що останнім не заперечується.
		Невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань в частині своєчасної поставки продукції у строк встановлений специфікацією №9 від 08.02.2018 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання позивачем за первісним позовом прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.
		Посилання позивача за первісним позовом на те, що постачання не відбулось з причини застосування ним визначеного ст.856 Цивільного кодексу України права підрядника притримати результат роботи у забезпечення виконання з боку покупця встановленого п.2 специфікації №9 від 08.02.2018 зобов`язання з оплати 30% продукції (по факту отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження), суд до уваги не приймає з огляду на таке.
		Відповідно до ст.856 Цивільного кодексу України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.
		Притримання  є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання в розумінні ст.546 Цивільного кодексу України.  Зміст та порядок застосування притримання визначений §7 Глави 49 Цивільного кодексу України. 
		Так, ч.1 ст.595 Цивільного кодексу України прямо встановлений обов`язок кредитора, який притримує річ у себе, негайно повідомити про це боржника.
		Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача за первісним позовом про застосування позивачем такого способу забезпечення грошових зобов`язань позивача з оплати продукції як притримання виготовленої продукції. Вказане спростовує посилання позивача за первісним позовом на відсутність з його боку порушень встановленого п.3 специфікації №9 від 08.02.2018 строку поставки (до 08.01.2019 включно).  
		Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. 
		Умовами договору також встановлено, що покупець має право відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена. В такому випадку постачальник зобов`язаний повернути покупцю суму отриманої за таку продукцію передоплати в 10-дневний строк  з моменту відмови (п.2.7 договору).
		З посиланням на порушення позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань в частині виготовлення та поставки продукції у строк встановлений специфікацією №9 від 08.02.2018, відповідач за первісним позовом листом вих. №204/19м від 21.09.2020 повідомив постачальника (позивача за первісним позовом) про відмову від прийняття продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018 на підставі ст.612 Цивільного кодексу України та п.2.7 договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017. Вказаний лист було направлено позивачу за первісним позовом 21.09.2020, про що свідчить відмітка Укрпошти на описі вкладення у цінний лист, отримання якого позивачем за первісним позовом не заперечується.
		Відмова від прийняття продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018 в порядку ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України здійснена у належний спосіб та за достатніх підстав.
		Вказане зумовлює висновок про припинення зобов`язань сторін за специфікацією №9 від 08.02.2018 в розумінні ч.2 ст.598 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови покупця.
		Такий висновок унеможливлює задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018 у заявленому позивачем розмірі 263419,20грн; вимоги задоволенню не підлягають. 
		Окремо слід зазначити, що з огляду на те, шо оплата коштів у сумі 132000,00грн платіжним дорученням №1628 від 13.04.2020 розцінена судом як здійснена покупцем в межах специфікації №9 від 08.02.2018, первісні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за специфікацією №9 від 08.02.2018 у розмірі 132000грн задоволенню не підлягають як безпідставно заявлені.
		З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 263419,20грн за специфікацією №9 від 08.02.2018, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 13453,19грн та інфляційних втрат у розмірі 16739,80грн, нарахованих за порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань в частині своєчасної внесення оплати у розмірі 30% вартості продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018, які є похідними від позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 263419,20грн за специфікацією №9 від 08.02.2018, також задоволенню не підлягають.
		Розглядаючи первісні позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 21361,43грн за порушення зобов`язань зі своєчасної оплати за продукцію за специфікацією №9 від 08.02.2018, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.
		За приписами ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених    Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
		Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
		Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
		Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з ч.2    ст.551 Цивільного кодексу України    якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Тобто неустойка у вигляді пені є договірною санкцією, яка обов`язково має бути узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення санкції певним нормативним актом.
		Враховуючи викладене суд дійшов висновку про безпідставність нарахування пені з мотивів відсутності в укладеному сторонами договорі умов щодо нарахування пені за порушення замовником строку оплати виготовленої продукції.
		Первісні позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 21361,43грн задоволенню не підлягають як безпідставно заявлені.
		 
		Розглядаючи первісні позовні вимоги про стягнення за специфікацією №23 від 17.09.2018 передплати у сумі 164476,00грн та нарахованих інфляційних втрат у сумі 12901,13грн (період нарахування листопад 2018 - вересень 2019), суд виходить з такого.
		Договором №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 та п.2 специфікації №23 від 17.09.2018 визначено зобов`язання відповідача за первісним позовом зі здійснення 50% передоплати вартості продукції, яка становить 496476,00грн.
		Між тим, у виконання своїх зобов`язань за договором №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 та специфікацією №23 від 17.09.2018 відповідач за первісним позовом 16.10.2018 перерахував частину попередньої оплати у сумі 200000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №7853 від 16.10.2018, інша частина попередньої оплати залишилась несплаченою.
		За приписами    ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Аналіз умов договору свідчить про відсутність встановленого умовами договору строку (терміну) виконання покупцем (відповідачем за первісним позовом) обов`язку зі сплати 50% попередньої оплати.
		Тобто строк виконання зобов`язання відповідача за первісним позовом з внесення 50% попередньої оплати визначається згідно з положенням ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України    протягом семи днів від дня пред`явлення вимоги.
		Позивач зазначає, що у зв`язку з неповним виконанням відповідачем зобов`язань щодо внесення частини передоплати за специфікацією №23 від 17.09.2020 16.11.2018 у сумі 296476,00грн, звертався до останнього з повідомленнями (листи №413/01 від 16.11.2018, №07/01 від 14.01.2019). Листами №61/01 від 18.02.2019, №139/01 від 25.04.2019 позивач просив здійснити в терміновому порядку доплату 50% передоплати за специфікацією №23 від 17.09.2018.
		Дослідивши зміст листів №413/01 від 16.11.2018, №07/01 від 14.01.2019, судом встановлено, що вони не містять вимоги про сплату передоплати за специфікацією №23 від 17.09.2018, а місять лише нагадування. Разом з цим зі змісту листів №61/01 від 18.02.2019, №139/01 від 25.04.2019 вбачається саме пред`явлення вимоги про здійснення доплати 50% попередньої оплати за специфікацією №23 від 17.09.2018. 
		Матеріали справи містять докази отримання відповідачем за первісним позовом від позивача 03.05.2019 рекомендованої поштової кореспонденції позивача за первісним позовом (том.1, а.с.28); відправлення здійснено 26.04.2019. Як пояснено позивачем за первісним позовом цим поштовим відправленням був спрямований лист №139/01 від 25.04.2019 з вимогою до відповідача здійснити повну оплату передплати у розмірі  50% вартості продукції за специфікацією №23 від 17.09.2018. Відповідач отримання листа №139/01 від 25.04.2019 не заперечив, однак і не підтвердив; при цьому пояснень щодо отримання іншої кореспонденції, ніж вказаний лист не надав. З огляду на наведені обставини суд вважає доведеним факт одержання 03.05.2019 замовником листа №139/01 від 25.04.2019.
		Доказів здійснення відповідачем за первісним позовом повної оплати передплати у розмірі  50% вартості продукції за специфікацією №23 від 17.09.2018 у семиденний строк з дня отримання вимоги (обставини отримання якої 03.05.2019 є встановленими), тобто до 10.05.2019 включно матеріали справи не містять.
		Невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної сплати 50% попередньої оплати за специфікацією №23 від 17.09.2018 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. Вказане зумовлює висновок суду, що відповідач за первісним позовом згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.
		З огляду на вказане, з урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення попередньої оплати за специфікацією №23 від 17.09.2018 у заявленому до стягнення розмірі 164476,00грн з мотивів правомірності та доведеності матеріалам справи цих вимог.
		Суд також вважає за необхідне зазначити, що не приймає посилання відповідача за первісним позовом на безпідставність вимог про стягнення попередньої оплати за договором №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 (з причини того, що чинним законодавством не передбачено право постачальника за договором поставки вимагати від покупця сплати авансу), оскільки  умови договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 свідчать про те, що договір містить в собі як елементи договору поставки (в частині поставки продукції), так і елементи договору підряду (в частині виготовлення продукції за кресленнями замовника). Отже вимоги про стягнення передплати за договором, що містить елементи договору підряду не суперечать положенням абз.2 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України до відносин сторін змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору
		Розглядаючи первісний позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2    ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат, нарахованих за порушення зобов`язань відповідача зі своєчасної сплати частини 50% попередньої оплати за специфікацією №23 від 17.09.2018 у сумі  12901,13грн, суд виходить з такого.
		Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України   боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат є неправильним, з огляду на те, що позивач за первісним позовом невірно визначив початок періоду нарахувань інфляційних втрат та безпідставно врахував при розрахунку індекси інфляції за листопад 2018 - квітень 2019, оскільки, як встановлено судом відповідач за первісним позовом повинен був здійснити повну оплату 50% попередньої оплати за специфікацією №23 від 17.09.2018 у строк до 10.05.2019, отже першим днем виникнення прострочення виконання зобов`язання з урахуванням приписів ст.253 Цивільного кодексу України є 11.05.2019.
		Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат з застосуванням методики розрахунку, наведеної в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, та виходячи з доведеного періоду прострочення  травень 2019 - липень 2020, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 3288,15грн, отже, первісний позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3288,15грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат первісний позов задоволенню не підлягає.
		З огляду на часткове задоволення первісних позовних вимог за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача за первісним позовом зі сплати судового збору у сумі 7385,26грн, покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.
		 
		Розглядаючи зустрічний позов про стягнення пені у сумі 552302,26грн за порушення постачальником прийнятих на себе зобов`язань в частині поставлення секції газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ за специфікацією №9 від 08.02.2018 у встановлений цією специфікацією строк, суд виходить з такого.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
		За умовами специфікації №9 від 08.02.2018 строком виготовлення та поставки продукції (секція газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ) є строк протягом 60 робочих днів з моменту здійснення 50% попередньої оплати.
		Позивач за зустріним позовом свої зобов`язання щодо здійснення 50% попередньої оплати за продукцію за специфікацією №9 від 08.02.2018 виконав, перерахувавши 439032,00грн платіжними дорученнями №5609 від 09.08.2018 та №7673 від 10.10.2018 у сумах 380000,00грн та 59032,00грн відповідно.
		Враховуючи те, що останній платіж було здійснено 10.10.2018, граничний строк виготовлення та поставки продукції (секція газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ) за специфікацією №9 від 08.02.2018 настав 08.01.2019.
		Проте продукція (секція газоходу №6 креслення ТІ-23011.00.000А СБ) за специфікацією №9 від 08.02.2018 відповідачем за зустрічним позовом  поставлена не була.
		Невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань в частині своєчасної поставки продукції у строк встановлений специфікацією №9 від 08.02.2018 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем за зустрічним позовом прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку, що відповідач за зустрічним позовом згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.
		Посилання відповідачем за зустрічним позовом на те, що постачання не відбулось з причини застосування ним визначеного ст.856 Цивільного кодексу України права підрядника притримати результат роботи у забезпечення виконання з боку покупця встановленого п.2 специфікації №9 від 08.02.2018 зобов`язання з оплати 30% продукції (по факту отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження), суд до уваги не приймає з огляду на таке.
		Відповідно до ст.856 Цивільного кодексу України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.
		Притримання  є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання в розумінні ст.546 Цивільного кодексу України.  Зміст та порядок застосування притримання визначений §7 Глави 49 Цивільного кодексу України. 
		Так, ч.1 ст.595 Цивільного кодексу України прямо встановлений обов`язок кредитора, який притримує річ у себе, негайно повідомити про це боржника.
		Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача за зустрічним позовом про застосування такого способу забезпечення грошових зобов`язань відповідача з оплати продукції як притримання відповідачем за зустрічним позовом виготовленої продукції. Вказане спростовує посилання відповідача за зустрічним позовом на відсутність з його боку порушень встановленого п.3 специфікації №9 від 08.02.2018 строку поставки (до 08.01.2019 включно).  
		Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.
		Згідно з приписами ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором. 
		Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
		Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. 
		Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Заявлену до стягнення пеню позивачем за зустрічним позовом нараховано на підставі п.4.3 договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017, за умовами якого у випадку якщо постачальник не поставить продукцію в строк, вказаний в специфікації до договору, постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми, не поставленої в строк продукції/яка підлягає заміні/доукомплектуванню продукції, за кожен день прострочки.
		Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Таким чином п.6 ст.232 Господарського кодексу України    передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
		Аналіз умов договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 свідчить про відсутність умов щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Приймаючи до уваги строки виконання зобов`язань з виготовлення та поставки продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018, суд дійшов висновку про невідповідність зустрічних позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої за період з 09.07.2019 по 28.09.2019 приписам п.6 ст.232 Господарського кодексу України, отже, позов в цій частині є таким, що задоволенню не підлягає.
		Як вбачається з наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку пені, останнім визначено початок періоду нарахування 08.01.2019, що є неправильним, оскільки 08.01.2019 є останнім днем виконання зобов`язання з урахуванням ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, а отже за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строку виготовлення та поставки продукції за спірною специфікацією, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 09.01.2019.
		Належним періодом нарахування пені з дотриманнямп.6 ст.232 Господарського кодексу України є період з 09.01.2019 по 08.07.2019 включно.
		Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Як визначено п.1 ч.2   ст.258 Цивільного кодексу України    до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
		Аналіз умов договору №ЕК/17/03-02/3 від 13.11.2017 свідчить про відсутність договірних умов щодо збільшення строку позовної давності в порядку, визначеному    ст.259 Цивільного кодексу України.
		За приписами   ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Належним періодом нарахування пені є період з 09.01.2019 по 08.07.2019 включно, отже позовна давність за звичайних умов спливала б 08.07.2020; зустрічний позов поданий 28.09.2020.
		Разом з цим 02.04.2020 набрав чинності    Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID    19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України    доповнено п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями    257,    258,    362,    559,    681,    728,    786,    1293    цього    Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
		Відповідно до    Постанови КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.    Постановою КМУ від 09.12.2020 №1236    «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, продовжено карантин до 28.02.2021.
		Таким чином строк позовної давності, встановлений ст.258 Цивільного кодексу України за вимогами позивача за зустрічним позовом про стягнення пені, нарахованої за період з 09.01.2019 по 01.04.2019 є таким, що пропущений позивачем за зустрічним позовом; а за вимогами про стягнення пені, нарахованої за період з 02.04.2019 по 08.07.2019, строк позовної давності є продовженим Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ.
		Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.
		Оскільки відповідачем за зустрічним позовом у справі заявлено про застосування строку позовної давності, і судом встановлено, що станом на дату звернення позивача за зустрічним позовом з зустрічним позовом до суду позовна давність за вимогами про стягнення пені, нарахованої за період з 09.01.2019 по 01.04.2019, є такою, що сплила, зазначена обставина є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову в цій частині.
		Здійснивши власний розрахунок пені за період з 02.04.2019 по 08.07.2019 в розмірі 0,1% від суми, не поставленої в строк продукції за специфікацією №9 від 08.02.2018 - 878064,00грн, суд встановив, що пеня за вказаний період становить 86050,27грн, з огляду на що зустрічні позовні вимоги про стягнення    пені у розмірі 552302,26грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 86050,27грн.
		З огляду на часткове задоволення зустрічних позовних вимог за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача за зустрічним позовом зі сплати судового збору у сумі 8284,53грн, покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 86, 180, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш», м. Краматорськ, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 427895,20грн, пені у сумі 21361,43грн, 3% річних у сумі 13453,19грн, інфляційних втрат у сумі 29640,93грн, всього 492350,75грн, задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 115, код ЄДРПОУ 41491822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш» (84320, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Хабаровська, 4, код ЄДРПОУ 41009476) заборгованість у сумі 164476,00грн, інфляційні втрати у сумі 3288,15грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2516,46грн.
		В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
		Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення пені у сумі 552302,26грн, задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Укрінмаш» (84320, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул.Хабаровська, 4, код ЄДРПОУ 41009476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 115, код ЄДРПОУ 41491822) пеню у сумі 86050,27грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1290,75грн.
		В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		В судовому засіданні 28.01.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2021.
		Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).   
		          
		 
		Суддя                                                                                                                        К.І. Аксьонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...