Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/543/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про земельні сервітути.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 08.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2021.

Результат оскарження 14.04.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000, 
		тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
		_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		04 січня 2021 року                                                                         Справа №  923/543/20 
		Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу                 
		за позовом: Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі
		позивача: Каланчацької районної державної адміністрації     Херсонської області
		до відповідача-1:  Приватного підприємства "Імперія - Агро", Каланчацький район  
		відповідача-2: Управління Північно-Кримського каналу, м.Нова Каховка м.Таврійськ, 
		відповідача-3:     Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації",  Одеська область, Березівський район 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс",  Вишгородський район Київської області
		про визнання недійсним договору сервітуту, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, усунення перешкод в користуванні
		за участю представників сторін:
		прокурор: не з`явився
		від позивача: не з`явився
		від відповідача-1: Громовий К.В., представник (паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ГУ МВС України в м.Києві 04.07.1996р.), довіреність від 10.08.2020р., витяг з ЄДР
		від відповідача-2: Балацька А.В., представник (паспорт НОМЕР_2, виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 16.04.1996р.), наказ № 158 від 12.05.2020р., довіреність № 18/22-20 від 09.01.2020р.
		від відповідача-3: не з`явився 
		третя особа: не з`явився
		                                                     
		Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави     в особі позивача Каланчацької районної державної адміністрації до відповідачів Приватного підприємства "Імперія-Агро",  Управління Північно-Кримського каналу,  Херсонської філії комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про визнання недійсним договору сервітуту, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, усунення перешкод в користуванні.
		Ухвалою суду від 15.06.2020р. заяву прокурора залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
		30.06.2020р. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з відповідними доказами та поясненнями.
		Ухвалою від 06.07.2020р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", призначено підготовче засідання по справі, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.        
		28.07.2020р. відповідачем-2 Управлінням Північно-Кримського каналу подано відзив на позовну заяву.
		30.07.2020р. відповідачем-1 Приватним підприємством "Імперія-Агро" подано відзив на позовну заяву.
		17.08.2020р. прокурором подано відповіді на відзиви відповідача-1, 2.
		31.08.2020р. Приватним підприємством "Імперія-Агро" подано заперечення на відповідь на відзив.
		Ухвалою суду від 04.09.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.10.2020р., підготовче засідання відкладено на 22.09.2020р., зобов`язано сторони вчинити певні дії.
		22.09.2020р. прокурором подано пояснення щодо залучення до участі у справі в якості відповідача-3 Херсонської філії комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" та пояснення на заперечення ПП "Імперія-Агро" на відповідь на відзив.  
		В судовому засіданні 22.09.2020р. за клопотанням прокурора оголошено перерву до 01.10.2020р.
		25.09.2020р. прокурором подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача.
		Ухвалою від 01.10.2020р.  постановлено провести підготовче засідання у розумні строки, задоволено клопотання прокурора Автономної Республіки Крим        про заміну неналежного відповідача, здійснено  заміну первісного відповідача-3 у справі №923/543/20        Херсонської філії КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" (код ЄДРПОУ 40379752, 67330, Одеська область, Березівський район, с.Новоселівка, вул.Нова, 77-А) на належного відповідача-3 -        Комунальне підприємство        Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" (код ЄДРПОУ 40379752, 67330, Одеська область, Березівський район, с.Новоселівка, вул.Нова, 77-А), зобов`язано прокурора невідкладно направити відповідачу-3 КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" копію позовної заяви з доданими до неї доказами, в тому числі тими, що були подані до заяви про усунення недоліків позовної заяви, докази направлення (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, накладна) надати до суду; відкладено підготовче засідання        на 27.10.2020р.; у зв`язку із заміною відповідача запропоновано учасникам провадження надати заяви по суті справи та встановлено строк для їх подання.
		В судовому засіданні 27.10.2020р. розглянуто клопотання відповідача-1 ПП "Імперія Агро" про закриття провадження у справі. За результатами розгляду постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 17.11.2020р.
		У зв`язку з перебуванням судді Сулімовської М.Б. у відпустці, пов`язаної з необхідністю        самоізоляції через контакт з хворою        на коронавірус особою, судове засідання, призначене на 17.11.2020р., не відбулося.
		Ухвалою від 24.11.2020р. для розгляду справи по суті призначено судове засідання на 08.12.2020р.
		В судове засідання 08.12.2020р. з`явились прокурор, представники відповідачів 1, 2.
		Інші учасники провадження, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, явку уповноважених представників не забезпечили.
		Позивач Каланчацька районна державна адміністрація звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.
		Ухвали суду, що направлялись на адресу відповідача-3 КП Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" та "відсутністю адресата за вказаною адресою".
		          Суд враховує, що згідно з п. 5 ч. 6       ст.242 ГПК України,       днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		          Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, в даному випадку за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
		          З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням строку зберігання", суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6       ст. 242 ГПК України,       ухвали суду вважаються врученими відповідачу-3  в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".
		          Крім того,  суд враховує, що за приписами частини 1       статті 9 Господарського процесуального кодексу України,       ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		          Відповідно до частини 2       статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень",       усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		          Згідно з ч. ч. 1, 2       ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень",       для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		          Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		          Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		          Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
		          В судовому засіданні 08.12.2020р. розпочато розгляд справи по суті, прокурор підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
		В судовому засіданні 08.12.2020р.  оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 04.01.2021р.
		Ухвалою від 30.12.2020р. задоволено клопотання прокурора про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням проведення відеоконференції власними технічними засобами. Визначено, що забезпечення проведення відеоконференції під час судового засідання у справі №923/543/20 буде здійснюватися власними технічними засобами прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в системі EasyCon користувачем annaspora@ukr.net. Участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме прокурор відділу представництва інтересів держави в суді прокуратури АРК та м. Севастополя        Цибульник Г.І.
		В судове засідання 04.01.2021р. з`явились представники відповідачів 1, 2.
		Інші учасники провадження явку уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Прокурор у визначений час на відеоконференцзв`язок не вийшов, про що  складено відповідний акт. При цьому судом враховано, що  ризики технічної неможливості участі у  судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
		Представники відповідачів проти позову заперечили, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		Згідно з ч.ч. 1, 2        ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		За приписами ч. 1        ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
		Відповідно до        ст.233 Господарського процесуального кодексу України,        рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 04.01.2021р. на підставі        ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін,        з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна        заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
		в с т а н о в и в:
		Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави      в особі позивача Каланчацької районної державної адміністрації до відповідачів Приватного підприємства "Імперія-Агро",  Управління Північно-Кримського каналу, Херсонської філії комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про визнання недійсним договору сервітуту, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, усунення перешкод в користуванні.
		Позовна заява обґрунтована порушенням інтересів держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області на володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою.
		Відповідно до        ст. 131-1        Конституції України,        на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Межі повноважень прокурора передбачені як        Господарським процесуальним кодексом України, так і        Законом України "Про прокуратуру".
		Частиною 1        ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"        передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).
		Відповідно до        рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99,        прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.
		Згідно ч. 3    статті 4 Господарського процесуального кодексу України,    до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до ч.3      статті 53 Господарського процесуального кодексу України,        у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).
		Частиною 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України        встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього        Кодексу        звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.
		Зі змісту п. 2 резолютивної частини        Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99      вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах"  потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		Відтак, тлумачення п.3 ч.1      статті 131-1     Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2        статті 129 Конституції України).
		Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16-ц від 26 червня 2019 року, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої        статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
		- у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		ЄСПЛ звертав увагу на те, що        підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 визначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому        статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву прокурором подано в особі позивача Каланчацької районної державної  адміністрації у зв`язку із не виконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.
		В даному випадку прокурор просить визнати недійсним договір земельного сервітуту від 01.02.2015р., скасувати запис про проведену державну реєстрацію права сервітуту на частину земельної ділянки та зобов`язати відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою державної власності.
		В свою чергу, Каланчацька районна  державна адміністрація, як розпорядник спірної земельної ділянки, є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
		Таким чином, прокурором правомірно визначено суб`єктний склад позивача        у даному спорі.
		В якості підтвердження повноважень щодо звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Каланчацької районної  державної адміністрації     прокурором зазначається про бездіяльність даної особи у вирішенні питання щодо визнання недійсним договору земельного сервітуту від 01.02.2015р., скасування запису про проведену державну реєстрацію права сервітуту на частину земельної ділянки та зобов`язання відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою державної власності.
		З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2019р.  за вихідним №15/2-144ВИХ-19 (т.1 а.с.173)       прокурор повідомив Каланчацьку районну  державну адміністрацію про наявність укладеного між відповідачами 1, 2 договору сервітуту  та просив повідомити про вжиті державною адміністрацією заходи щодо захисту інтересів держави в судовому порядку щодо оскарження даного правочину, в тому числі шляхом визнання його недійсним.
		Листом від 22.01.2020р. (т.1 а.с.174-175) позивач повідомив, що представники Управління Північно-Кримського каналу не звертались до Каланчацької районної державної адміністрації щодо земельного сервітуту на земельну ділянку, що розташована за адресою: траса м.Херсон - м.Сімферополь, 113 км 200 м, який виданий на користь ПП "Імперія-Агро".
		Листом від 28.04.2020р. за вихідним №05-112вих20 (т.1 а.с.209-212) прокурор, в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", просив позивача Каланчацьку районну державну адміністрацію вжити заходи для визнання недійсним договору сервітуту від 01.02.2015р. та зобов`язання ПП "Імперія-Агро" звільнити земельну ділянку (усунути перешкоди в користуванні). Про результати розгляду листа та вжиті заходи проінформувати прокуратуру, або повідомити причини, що перешкоджають захисту порушених інтересів держави на землі водного фонду, долучивши підтверджуючі документи.
		12.05.2020р. за вихідним №1029-03.01-26/0/20 (т.1 а.с.213) Каланчацька районна державна адміністрація повідомила прокурора що не володіла та не володіє інформацією щодо укладання договору сервітуту від 01.02.2015р. та зауважила, що земельна ділянка  знаходиться у постійному користуванні Управління Північно-Кримського каналу, тому вони самостійно вирішують питання щодо використання відведеної земельної ділянки.
		Листом від 04.06.2020р. №05-13/вих20 (т.2 а.с.23-24)    прокурор повідомив Каланчацьку районну        державну адміністрацію        про звернення        з позовом до суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 визначено, що        невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого        статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Тобто, Великою Палатою Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 підтверджено, що невжиття компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокуратури заходів щодо самостійного подання позову, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, та є самостійною        підставою для представництва прокурором інтересів держави і суспільства відповідно        статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		В даному випадку матеріали справи свідчать, що у порядку        статті 23 Закону України "Про прокуратуру"        з метою захисту інтересів держави в суді прокуратурою Автономної Республіки Крим         було направлено запити щодо вжиття районною державною адміністрацією відповідних заходів.
		Як зазначає прокурор, неподання Каланчацькою районною державною адміністрацією позовної заяви з вимогами про визнання недійсним договору сервітуту, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою  свідчить про        бездіяльність позивача, що є підставою        для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
		За наведених обставин суд констатує, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, правомірно звернувся до суду з позовом        у даній справі. 
		Обґрунтовуючи        вимоги прокурор зазначає, що у власності держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 загальною площею 266,2085 га. Вказана земельна ділянка розташована на території Червоночабанської сільської ради Мирненської селищної об`єднаної територіальної громади Каланчацького району Херсонської області та передана в постійне користування Управлінню Північно-Кримського каналу на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 3222067 від 11.07.2006р.
		Управлінням Північно-Кримського каналу 01.02.2015р. укладено з Приватним підприємством "Імперія-Агро" договір земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 5000 кв.м., яка розташована за адресою: траса м. Херсон - м. Сімферополь 113 км 200 м. Каланчацького району Херсонської області (фактично територія частини земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001).
		20.11.2019р. здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6523287700:07:001:0551 площею 264,4685 та 6523287700:07:001:0552 площею 1,7400 га.
		          Разом з тим, з метою будівництва тимчасових контрольних пунктів  в`їзду   на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення "Каланчак", "Чонгар" на адміністративній межі Херсонської області з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та зон сервісного обслуговування перед ним в 2019 році передбачено встановлення сервітуту для УДП "Укрінтеравтосевіс" щодо земельної ділянки кадастровий номер 6523287700:13:001:0001 в частині площею 1,7400 га (після поділу земельна ділянка з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552), що підтверджується договором земельного сервітуту від 10.07.2019р. №10/07.
		Однак, встановлено, що всупереч встановленому законом порядку дана частина земельної ділянки вже перебуває у фактичному користуванні Приватного підприємства "Імперія-Агро" та зайнята тимчасовими спорудами.
		Так, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель складено акт від 30.09.2019р. за № 191 /0060АП/02/01 /-19.
		Під час проведення перевірки встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001, вздовж траси Херсон- Сімферополь 101-115 км, розміщені наступні споруди: на відстані 11,20 м від автодороги та 34,20 метрів від каналу розташована огороджена парканом (металева сітка на дерев`яних стовпах) територія розміром 35,50 м х 39,20 м, площею 0,13916 га (Автостанція). В межах даної ділянки знаходиться будівля туалету розміром 1,0 х 5,08 м, площею 0,0005 га, та будівля розміром 10,00 м х 6,08 м, площею 0,00608 га. Поряд з даною будівлею розташовані дві металеві споруди розміром 2,15мх1,35м площею 0,00029 га, та розміром 2,10 м х 2,80 м площею 0,000288 га. Поряд із зазначеною земельною ділянкою розміром 35,50 м х 39,20 м, площею 0,13916 га розташована, частково огороджена металевою сіткою будівля розміром 9,60 м х 7,50 м, площею 0,0075 га. Поруч з будівлею розташована (автостоянка), на якій перебувають дерев`яні будівлі розміром 2,10 м х 2,10 м, площею 0,000441 га, розміром 3,50 м х 2,40 м площею 0,00084 га, та розміром 2,50 м х 2,40 м, площею 0,0006 га. Загальна площа земельної ділянки, яка використовується під розміщення вказаних споруд, автостоянки та автостанції, орієнтовно складає 0,49 га.
		З огляду на фактичні обставини, встановлені в ході даної перевірки, користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 здійснюється Приватним підприємством "Імперія-Агро", з посиланням на наявність договору земельного сервітуту від 01.02.2015р.
		Як зазначає прокурор, згідно п. 1 договору земельного сервітуту від 01.02.2015р., сервітут встановлюється щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: траса м. Херсон - м. Сімферополь, 113 км 200 м Каланчацький район Херсонська область, площею 5000 кв. м. в інтересах Приватного підприємства "Імперія-Агро" та полягає в безоплатному користуванні зоною сервітуту на право проходу, право проїзду по земельній ділянці, прокладання та/або експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, забезпечення водопостачання, з метою розміщення 2 (двох) тимчасових споруд павільйонів для здійснення підприємницької діяльності.
		Тобто, за своїм змістом і суттю даний сервітут визначений договором від 01.02.2015р. для отримання доступу до суміжної (сусідньої) земельної ділянки, оскільки сам договір не містить відомостей про те, що розміщення тимчасових споруд буде здійснено саме на тій частині земельної ділянки щодо якої надається право сервітуту, як і не містить відомостей про частину якої саме земельної ділянки йде мова (відсутнє посилання на кадастровий номер відповідної земельної ділянки).
		Однак, як випливає зі встановлених вище обставин, даний договір сервітуту фактично був використаний для отримання у володіння частини земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 (на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552) для розміщення тимчасових споруд.
		При цьому, ст. 99 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час укладення договору земельного сервітуту від 01.02.2015) не містила положень щодо можливості укладення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).
		Крім того, передача у володіння земельної ділянки без відома власника суперечить суті правовідносин, що виключає наявність права у постійного користувача розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в користування, що фактично відбулося у цьому випадку
		З огляду на викладене прокурор, з посиланням на правову позицію, викладену в  постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 915/166/17, від 17.01.2019р. у справі № 923/241/18, від 21.05.2019р. у справі № 925/550/18, зазначає, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, оскільки цим правом наділений власник земельної ділянки,  в даному випадку відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій від її імені, як власника майна.
		Також прокурор зауважує, що спірний договір сервітуту є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. 
		Вищевикладені обставини свідчать, що договір земельного сервітуту від 01.02.2015р. за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини, пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.
		При цьому, оспорюваний договір земельного сервітуту від 01.02.2015р. земельної ділянки площею 0,5 та, яка належить до земель державної власності, укладений за відсутності розпорядчого рішення власника майна, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону та взагалі без відома Каланчацької районної державної адміністрації.
		Крім того, як було встановлено в ході вищезазначеної перевірки Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, тимчасові споруди Приватним підприємством "Імперія-Агро" розміщені на відстані 34,20 м від Північно-Кримського каналу.
		Так, для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).
		Територія, яку було зайнято Приватним підприємством "Імперія-Агро", в силу положень ст. 59, 60, 61 Земельного кодексу України, знаходиться в межах 50-ти метрової прибережно-захисної смуги Північно-Кримського каналу.
		З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.
		З огляду на це, частина земельної ділянки, яка розміщена в межах прибережно-захисної смуги Північно-Кримського каналу, не могла бути передана у користування з метою розміщення тимчасових споруд та ведення господарської діяльності, яка прямо заборонена законом на цій території.
		Прокурор звертає увагу на те, що укладення спірного договору земельного сервітуту істотно зачіпає інтереси держави, оскільки суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 20, 21,61,79-1,98, 99, 100, 116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави всупереч встановленому законом порядку, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору.
		Крім того, за змістом ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		Згідно ч. 11 ст. 79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація прав сервітуту, яке поширюється на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
		Встановлено, що 26.09.2018р. державним реєстратором Херсонської філії комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Барановським М.В. внесено запис індексний номер 28137799 про право сервітуту Приватного підприємства "Імперія-Агро" на підставі договору сервітуту від 01.02.2015р.
		Разом з тим, Витяги з Державного земельного кадастру, які наявні в реєстраційній справі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001, не містять відомостей про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.
		Крім того, згідно відповіді відділу у Каланчацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 12.11.2019р. за №0-21-0.29-125/112-19, з 01.02.2015р. по даний час відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, згідно укладеного договору між Управлінням Північно-Кримського каналу та Приватним підприємством "Імперія-Агро" до Державного земельного кадастру не внесені, заяви про внесення до Державного земельного кадастру даних відомостей не надходили.
		Таким чином, за твердженням прокурора, державним реєстратором речових прав безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 за Приватним підприємством "Імперія-Агро", оскільки сам договір не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої він укладений; відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, до Державного земельного кадастру внесені не були.
		Всупереч вимог ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", документи, подані державному реєстратору речових прав, не містять відомостей, які дають можливість ідентифікувати обсяг прав, які підлягають державній реєстрації. Договір земельного сервітуту від 01.02.2015р. не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, якої він стосується, Витяги з Державного земельного кадастру          щодо          земельної ділянки з кадастровим номером
		6523287700:13:001:0001 не містять інформації про внесення відповідних відомостей про частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.
		З огляду на це, державний реєстратор був зобов`язаний прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
		Вищевказані порушення, допущені державним реєстратором при прийнятті оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав, призвели до незаконної реєстрації права сервітуту за Приватним підприємством "Імперія-Агро".
		За твердженням прокурора, наявність не скасованого запису державного реєстратора речових прав порушує права держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області на володіння та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552, яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001, і яка в силу положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" перебуває у державній власності.
		Таким чином, запис державного реєстратора речових прав на нерухоме майно № 34449215 від 28.09.2018р. про проведену державну реєстрацію права сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552 суперечить змісту відомостей в наявних документах щодо земельної ділянки, а тому підлягає скасуванню, як внесений без достатньої правової підстави.
		Крім того, прокурор зауважує, що враховуючи, що між власником земельної ділянки, а саме державою в особі Каланчацької районної державної адміністрації, та Приватним підприємством "Імперія-Агро" відсутні договірні відносини, належним способом відновлення порушеного права може бути зобов`язання Приватного підприємства "Імперія-Агро" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6523287700:07:001:0552, що на праві власності належить Каланчацькій районні державній адміністрації, розташованій за адресою: траса м. Херсон - м. Сімферополь, 113 км 200 м., на території Червоночобанської сільської ради Мирненської селищної об`єднаної територіальної громади Каланчацького району Херсонської області, шляхом знесення за власні кошти будівель та споруд, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км.
		За наведених обставин прокурор, з урахуванням уточнення, викладеного в заяві про усунення недоліків позовної заяви, просить задовольнити позов та:
		- визнати недійсним договір земельного сервітуту від 01.02.2015р., який укладений між Управлінням Північно-Кримського каналу та Приватним підприємством "Імперія-Агро", з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє;
		- скасувати запис  №34449215 від           26.09.2018р.          про проведену державну          реєстрацію права сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552, площею 5000 кв.м., яка розташована за адресою: траса м. Херсон - м. Сімферополь, 113 км 200 м., Каланчацький район, Херсонська область, за Приватним підприємством "Імперія-Агро";
		- зобов`язати Приватне підприємство "Імперія-Агро"  усунути          перешкоди          у  користуванні          земельною          ділянкою, кадастровий номер 6523287700:07:001:0552, що на праві власності належить Каланчацькій районні державній адміністрації, розташованій за адресою: траса м. Херсон          - м. Сімферополь, 113 км           200 м., на території
		Червоночобанської сільської ради Мирненської селищної об`єднаної територіальної громади Каланчацького району Херсонської області, шляхом знесення за власні кошти будівель та споруд, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км.
		          Не погоджуючись із позовними вимогами відповідач-1 Приватне підприємство "Імперія-Агро" у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначили, що в провадженні Господарського суду Херсонської області вже перебувала справа №923/157/19 про визнання недійсним договору земельного сервітуту, укладеного між Управлінням Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України та ПП "Імперія Агро".
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р., залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
		25.07.2019р. та  постановою Верховного Суду від 15.10.2019р., у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов про надання права користування земельною ділянкою на правах особистого сервітуту, надано стороні право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на земельній ділянці, яка землекористувачем не використовується для власних та виробничих потреб.
		Крім цього, спірна земельна ділянка є вільною і на ній можливе розміщення об`єктів, які сторонами визначено в оспорюваному позивачем договорі сервітуту, отже, при укладанні договору сторони діяли правомірно.
		Земельна ділянка, стосовно якої укладено договір сервітуту, знаходиться у зоні відведення, але за межами прибережної захисної смуги Північно-Кримського каналу, в якій, відповідно до приписів закону, не можуть бути розміщені виробничі приміщення;  відповідно до Схеми генплану земельна ділянка, стосовно якої укладено договір сервітуту, знаходиться у смузі відведення, але за межами прибережної захисної смуги Північно-Кримського каналу.
		Відповідач зазначає, що враховуючи, що постанова Верховного Суду від 15.10.2019р. є остаточною і оскарженню не підлягає, ПП "Імперія - Агро" вважає, що звернення прокуратурою Автономної Республіки Крим до Господарського суду Херсонської області з даною позовною заявою здійснено без дотримання вимог законодавства про подання позову, а провадження по справі №923/543/20 підлягає закриттю у зв`язку з наявністю рішення суду, що набрало законної сили, між тими ж сторонами, про то й же предмет і з тих же підстав.
		Крім того відповідач-1 зазначає, що в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019010000000025 від 02.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та справи №320/6407/19, на яку прокуратура Автономної Республіки Крим посилається у позовній заяві по справі № 923/543/20, 29.08.2019р. було проведено обшук на земельній ділянці з кадастровим номером 6523287700:13:001: 0001, на яку розповсюджується дія договору сервітуту від 01.02.2015р., було вилучено майно ПП "Імперія - Агро" та орендарів ПП "Імперія - Агро".
		Але, ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2019 року було відмовлено у арешті майна, вилученого у ПП "Імперія - Агро" та орендарів ПП "Імперія - Агро".
		В процесі судового розгляду до матеріалів справи №320/6407/19 та досудового розслідування за №42019010000000025 від 02.04.2019 року долучались копії рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р. та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2019р., отже прокуратурі Автономної Республіки Крим було відомо про справу № 923/157/19.
		Також, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.08.2019 року по справі №320/6407/19 в межах досудового розслідування за №42019010000000025 від 02.04.2019 року, прокуратурі Автономної Республіки Крим в особі прокурорів у кримінальному провадженні було надано тимчасовий доступ до матеріалів судової справи №923/157/19, яка на той час знаходилась у Південно-західному апеляційному господарському суду, з можливістю вилучення завірених копій документів, що містяться у справі.
		Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.10.2019 року по справі №320/6407/19 в межах досудового розслідування за №42019010000000025 від 02.04.2019 року прокуратурі Автономної Республіки Крим в особі прокурорів у кримінальному провадженні було надано тимчасовий доступ до матеріалів судової справи № 923/157/19, яка знаходилась у Господарському суді Херсонської області, з можливістю вилучення належним чином завірених копій документів, що містяться у справі.
		Таким чином, прокуратурі Автономної Республіки Крим ще з серпня 2019 року було відомо про судову справу №923/157/19 про визнання недійсним договору земельного сервітуту, але будь яких дій щодо вступу у справу з боку прокуратури Автономної Республіки Крим зроблено не було.
		Також відповідач-1 зазначає, що питання про залучення до участі у справі №923/157/19 Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області розглядалось впродовж розгляду справи в суді першої інстанції.
		Звертає увагу, що Каланчацькою районною державною адміністрацією Херсонської області було узгоджено технічну документацію та затверджено Паспорт прив`язки розміщення тимчасових споруд ПП "Імперія-Агро" 02.02.2015 року, реєстраційний номер 01-02/2015, а також 22.03.2019 року було надано Дозвіл № 673-03.01-12/0/19/611-1-701 на розміщення та експлуатацію у тимчасовій споруді ПП "Імперія-Агро" автостанції (яка отримала Свідоцтво про атестацію автостанції № 0472 від 02.05.2019р.).
		Крім того, представник відповідача-1 в судовому засіданні зазначив про безпідставність посилання прокурора на Акт Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.09.2019р., складений за результатами перевірки, оскільки останній містить посилання, в тому числі, на факт розміщення споруд вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км., які не мають ніякого відношення до ПП "Імперія-Агро".
		Звернув увагу суду на те, що відповідно до п.4 прохальної частини позову прокурор просить зобов`язати ПП "Імперія-Агро" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою траса м.Херсон-м.Сімферополь, 113 км. 200 м., шляхом знесення за власні кошти будівель та споруд, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км. Разом з тим, відповідач не є власником всіх будівель та споруд, які розміщені на відстані 14 км. вздовж траси Херсон-Сімферополь з 101 по 115 км., а тому не зобов`язаний за власні кошти зносити  об`єкти, до яких не має ніякого відношення.
		На підставі наведених обставин представник відповідача-1 вважає вимоги прокурора необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.   
		Відповідач-2 Управління Північно-Кримського каналу у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначає, що 01.02.2015р. було укладено Договір сервітуту між Управлінням Північно - Кримського каналу та Приватним підприємством "Імперія-Агро".
		15 лютого 2019 року на адміністративній межі з тимчасово окупованою територією  АР Крим відбулась організована Представництвом Президента України в АР Крим виїзна нарада щодо протидії незаконній господарській діяльності у сервісній зоні контрольного пункту в`їзду - виїзду "Каланчак".
		На виконання протокольного рішення виїзної наради Управлінням подана позовна заява про визнання договору земельного сервітуту недійсним.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/157/19 Управлінню Північно - Кримського каналу відмовлено у задоволені позовних вимог.                     Постановами Південно - західного апеляційного господарського суду та Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду рішення Господарського суд Херсонської області залишено без змін.
		Листом від 17 лютого 2020 року №18/138-20 Управління повідомило старшому групи прокурорів у кримінальному проваджені № 42019010000000025 - прокурору відділу прокуратури АР Крим Є. Лисіюку про судові рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог та визнання договору сервітуту недійсним.
		Таким чином, на думку відповідача-2, прокурором при поданні даної позовної заяви  порушено вимоги Глави 5 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові рішення, ухвалені Господарським судом Херсонської області, Південно - західним апеляційним господарським судом та Верховним Судом у складі колегії судів Касаційного господарського суду, якими встановлені факти чинності договору про встановлення сервітуту б\н від 01.02.2015 року, є такими, що набрали чинності та оскарженню не підлягають, а Управління Північно - Кримського каналу є особою, стосовно якої встановлені ці обставини.
		Таким чином, позовна вимога щодо визнання договору про встановлення сервітуту недійсним задоволенню не підлягає.
		Також відповідач-2 зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів №584 від 04 липня 2018 року "Про виділення коштів для будівництва тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення та зон сервісного обслуговування перед ними" передбачено виділення Міністерству інфраструктури (одержувач бюджетних коштів - Українське державне підприємство обслуговування іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс") 105983, 571 тис. гривень для будівництва тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення "Каланчак", "Чонгар" на адміністративній межі Херсонської області з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та зон сервісного обслуговування перед ними.
		На виконання вимог зазначеної постанови між Управлінням Північно - Кримського каналу та УДП "Укрінтеравтосервіс" укладено договір про встановлення земельного сервітуту №10\07 від 10.07.2019 року.
		У зв`язку з прийняттям та набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2019 року №890 "Деякі питання будівництва тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення" Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснює на адміністративній межі Херсонської області будівництво тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення "Каланчак" і "Чонгар" та зон сервісного обслуговування перед ними в умовах особливих економічних та соціальних обставин, що виникли у зв`язку з необхідністю ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, спричиненої тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
		Через покладення функцій замовника будівництва контрольних пунктів на Акціонерне товариство "Українська залізниця", Управління Північно - Кримського каналу уклало додаткову угоду б\н від 06.11.2019 року про розірвання договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного із УДП "Укрінтеравтосервіс".
		Разом з тим, Управлінням Північно - Кримського каналу укладено договір про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), сторонами за яким є само Управління, АТ "Українська залізниця" та Каланчацька районна державна адміністрація.
		Укладення та розірвання договору встановлення земельного сервітуту, а також укладення договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) зареєстровано у визначеному законодавством порядку.
		Також, на думку Управління Північно - Кримського каналу, ствердження прокурора, що договір сервітуту б\н від 01.02.2015 року (укладений між Управлінням Північно - Кримського каналу та ПП "Імперія-Агро") фактично був використаний для отримання у володіння частини земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 (на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552) для розміщення тимчасових споруд є безпідставним та не ґрунтується на будь - яких фактичних доказах.
		Відповідач-2 зазначає, що затвердження Каланчацькою районною державною адміністрацією технічної документації із землеустрою, як і для визначення меж земельної ділянки, на яку розповсюджується дія сервітуту, так і визначення меж земельної ділянки, на яку розповсюджується дія договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція), присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки та внесення реєстраційних даних прокурором не спростовані, докази вчинення перешкод з боку Управління Північно - Кримського каналу не наведені.
		Також відповідач-2 зауважує, що прокурором надана недостовірна інформація в частині тієї обставини, що передача у володіння земельної ділянки із користування Управління Північно - Кримського каналу відбулась без відома власника - Каланчацької районної державної адміністрації.
		Так листом від 27.07.2015 року №1709/03-01 Каланчацька районна державна адміністрація повідомляла про наявність дозволу на розміщення тимчасової споруди за погодженням Управління Приватному підприємству "Імперія-Агро" в особі Дубініна С.А. Крім того, Управлінням отриманні три паспорта прив`язки, видані ПП "Імперія-Агро" для розміщення тимчасових споруд начальником відділу містобудування, архітектури Каланчацької райдержадміністрації 01.02.2015 року.
		Таким чином, за твердженням відповідача-2, Каланчацька районна державна адміністрація свідомо затвердила розміщення тимчасових споруд за межами населеного пункту за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, траса м. Херсон - м. Сімферополь 113 км 200 м, на земельній ділянці,  що находиться на праві постійного користування в Управлінні Північно - Кримського каналу, кадастровий номер 6523287700:13:001:0001, та, як наслідок, була обізнана про передачу\зайняття ПП "Імперія-Агро" земельної ділянки.
		Також, в судовому засіданні представник Управління звернула увагу на пункт 4 прохальної частини позовної заяви, відповідно до якого прокурор просить зобов`язати відповідача-1 знести будівлі та споруди, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км.
		          Так представник відповідача-2 зауважила, що на 101 км. означеної траси розташований аварійний скид  Північно-Кримського каналу, знесення якого призведе до підтоплення смт.Каланчак, на 107 км. розташована дамба, а на 114 км. - КПВВ "Каланчак". За наведеного, задоволення  вимоги прокурора в частині знесення будівель і споруд, що розташовані на протязі 14 км. траси, призведе до екологічної катастрофи та руйнування контрольно-пропускного пункту до тимчасово окупованої території.
		          За наведених вище обставин відповідач-2 та його представник вимоги прокурора вважають необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
		          Позивач Каланчацька районна державна адміністрація явку свого представника в жодне судове засідання не забезпечив, звертався до суду з клопотаннями про розгляд справи без його участі, позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі. 
		          Відповідач-3 Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" та  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" свої позиції щодо заявлених позовних вимог не висловили, відзив та пояснення не надали. 
		Дослідивши матеріали справи,      оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
		Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, у власності держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 загальною площею 266,2085 га. Вказана земельна ділянка розташована на території Червоночабанської сільської ради Мирненської селищної об`єднаної територіальної громади Каланчацького району Херсонської області та передана в постійне користування Управлінню Північно-Кримського каналу на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 3222067 від 11.07.2006р.
		01.02.2015р. Управлінням Північно-Кримського каналу (Володілець земельної ділянки) з Приватним підприємством "Імперія-Агро" (Сервітуарій)  укладено Договір земельного сервітуту (т.1 а.с.185-188).
		Так за умовами розділу 1 договору сторони дійшли згоди, що сервітут встановлюється відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: траса м.Херсон - м. Сімферополь 113 км 200 м., Каланчацький район Херсонської області, площею 5000 кв.м. в інтересах Сервітуарія та полягає в безоплатному користуванні зоною сервітуту на право проходу, право проїзду по земельній ділянці, прокладання та/або експлуатації ліній електропередачі (зв`язку) і трубопроводів, забезпечення водопостачання, з метою розміщення двох тимчасових споруд - павільйони для здійснення підприємницької діяльності згідно ситуаційного плану (додаток 1 до договору, який є його невід`ємною частиною).
		Відповідно до розділу 2 договору,  перебіг строку дії договору починається з моменту його державної реєстрації та діє до 01.02.2040 року.
		За умовами розділу 3 договору, встановлення сервітуту не веде до позбавлення Володільця земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
		Зазначений договір підписаний з боку Володільця земельної ділянки - начальником Управління Північно-Кримського каналу, з боку Сервітуарія, в інтересах якого встановлювався сервітут, - директором ПП "Імперія-Агро".
		Право користування (сервітуту) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с. 221-234), номер запису про інше речове право 28137799, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1259998265232, об`єкт нерухомого майна          - земельна ділянка кадастровий номер        6523287700:13:001:0001, об`єкт сервітуту - земельна ділянка 5000 кв.м., яка розташована за адресою: траса м. Херсон - м.Сімферополь, 113 км 200м., Каланчацький район, Херсонська область; дата державної реєстрації - 26.09.2018; строк дії права сервітуту - до 01.02.2040. Підставою виникнення речового права земельного сервітуту зазначено договір від 01.02.2015 року.        
		Розпорядженням голови Каланчацької районної державної адміністрації від 29.11.2019р. №216 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок" (т.1 а.с.179), затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні Управління Північно-Кримського каналу загальною площею 266,2085 га, з кадастровим номером           6523287700:13:001:0001, що розташована на території Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області,  на дві окремі земельні ділянки площею 264,4685 га з кадастровим номером 6523287700:07:001:0551 та площею 1,74100 га з кадастровим номером  6523287700:07:001:0552 для експлуатації та догляду за гідротехнічними спорудами, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.
		Після проведення поділу  земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6523287700:07:001:0551 площею 264,4685 та 6523287700:07:001:0552 площею 1,7400 га. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перенесено запис про державну реєстрацію договору сервітуту, номер запису про інше речове право 34449215, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1977062465232, об`єкт нерухомого майна          - земельна ділянка кадастровий номер      6523287700:07:001:0552, об`єкт сервітуту - земельна ділянка 5000 кв.м., яка розташована за адресою: траса м. Херсон - м.Сімферополь, 113 км 200м., Каланчацький район, Херсонська область; дата державної реєстрації - 26.09.2018; строк дії права сервітуту - до 01.02.2040. Підставою виникнення речового права земельного сервітуту зазначено договір від 01.02.2015 року.        
		Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить визнати недійсним договір сервітуту від 01.02.2015р., скасувати запис про державну реєстрацію права  №344492215 від 26.09.2018р. про проведену державну реєстрацію права сервітуту на частину земельної ділянки кадастровий номер 6523287700:07:001:0552 та зобов`язати Приватне підприємство "Імперія-Агро" усунути перешкоди у користуванні земельною          ділянкою, кадастровий номер 6523287700:07:001:0552, шляхом знесення за власні кошти будівель та споруд, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що  спірний договір було укладено за відсутності розпорядчого рішення власника майна, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону та без відома Каланчацької районної державної адміністрації; договір був використаний для отримання у володіння частини земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд,  однак ст.99 Земельного кодексу України не містила положень щодо укладення сервітуту для розміщення тимчасових споруд; Державний акт на право постійного користування землею не є тим документом, що надає право користувачу земельної ділянки надавати її третім особам; між сторонами укладено удаваний правочин, насправді сторонами вчинено договір оренди земельної ділянки; частина земельної ділянки, яка розміщена в межах прибережно-захисної смуги Північно-Кримського каналу, не могла бути передана у користування з метою розміщення тимчасових споруд та ведення господарської діяльності, яка прямо заборонена законом на цій території; спірний договір сервітуту обмежує ведення господарської діяльності відповідача-2; державним реєстратором речових прав безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 за Приватним підприємством "Імперія-Агро", оскільки договір сервітуту не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої він укладений, відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, до Державного земельного кадастру внесені не були; наявність не скасованого запису про державну реєстрацію права сервітуту порушує права держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації на володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою.
		Разом з тим, як встановлено господарським судом під час розгляду даної справи, в провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа №923/157/19, порушена за позовом Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України до відповідача Приватного підприємства "Імперія-Агро" про визнання недійсним договору сервітуту від 01.02.2015р.
		Як слідує з позовної заяви Управління Північно-Кримського каналу (т.2 а.с.102-105), остання обґрунтована тим, що  при укладанні договору сервітуту порушено вимоги законодавства, оскільки відсутня умова щодо наявності підстав для встановлення земельного сервітуту, як-то необхідність задоволення потреб Управління Північно-Кримського каналу;        укладання договору сервітуту суперечить закону, зокрема, що землі водного фонду, до якого належить земельна ділянка, визначаються як природоохоронні території з режимом обмеженої господарської діяльності, та не можуть бути використані для розміщення на ній тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; оформлення паспорту прив`язки на розміщення двох тимчасових споруд на земельній ділянці відбулося з порушенням Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що свідчить про недодержання порядку встановлення сервітуту.
		За даним позовом було відкрито провадження у справі ухвалою від 05.03.2019р. (т.2 а.с.109).
		22.03.2019р. позивач Управління Північно-Кримського каналу звернувся до суду із заявою щодо зміни підстав позову про визнання договору недійсним (т.2 а.с.106-108), відповідно до якої просив суд змінити підстави позову в частині визнання договору сервітуту недійсним шляхом уточнення та доповнення підстав позову, та зазначив про те, що до моменту узгодження договірних зобов`язань щодо встановлення земельного сервітуту між Управлінням та ПП "Імперія-Агро" технічна документація із землеустрою не виготовлялась; відсутність кадастрового плану унеможливила встановлення межі земельної ділянки, на яку розповсюджується дія земельного сервітуту, фактичні місця та межі розташування тимчасових споруд; реєстрація земельного сервітуту відбулась без визначення конкретних меж, без присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, на яку поширюється сервітут. Відсутність кадастрового плану земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, відсутність землеустрою, який проводиться в обов`язковому порядку, призводить до недійсності укладеного договору, а реєстрація сервітуту державним реєстратором є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
		Як слідує з рішення від 24.04.2019р. у справі №923/157/19 (т.2 а.с.149-155), яким відмовлено у задоволенні позову, заява про зміну підстав позову була прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 26.03.2019р.
		Ухвалою суду від 27.10.2020р. у справі №923/543//20 було відмовлено у  задоволенні клопотання відповідача-1 Приватного підприємства "Імперія-Агро" про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої        статті 231 ГПК України, оскільки, проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі, та зміст рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р. у справі №923/157/19, суд дійшов висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі №923/157/19 не є тотожними.
		Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України,        обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягає принцип res judicata, тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 року у справі "Науменко проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.
		Крім того, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини"; рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України"; від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії").
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
		Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і        правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу.        Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
		Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої.
		Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6        Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
		Отже, оскільки обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах),        процесуальним законом надається преюдиціальне значення, суд, при розгляді даної справи, враховує обставини, встановлені рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р. у справі №923/157/19 (т.2 а.с.110-113), з урахуванням постанов Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2019р. (т.2 а.с.114-117) та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019р. (т.2 а.с.118-122).
		Що стосується тверджень прокурора відносно того, що між сторонами укладено удаваний правочин, насправді сторонами вчинено договір оренди земельної ділянки, суд зауважує наступне.
		Відповідно до ст. ст.    13,    14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.
		Спірні правовідносини регулюються нормами      ЦК      і     ГК України       з урахуванням особливостей, встановлених        Земельним кодексом України.
		Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами       Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
		Згідно з частиною 1     статті 116 ЗК України,    громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Частиною 1       статті 78 ЗК України         встановлено, що право власності на землю          це право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками.
		Відповідно до частини 1       статті 92 ЗК України,         право постійного користування земельною ділянкою -       це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Як встановлено господарським судом та зазначено вище, постійним користувачем спірної земельної ділянки  станом на час виникнення спірних відносин        є Управління Північно-Кримського каналу, яке, в свою чергу, 01.02.2015р. уклало договір сервітуту з Приватним підприємством "Імперія-Агро".
		За приписами        статті 395 Цивільного кодексу України,     сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
		Відповідно до     статті 401 ЦК України,    право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.                 
		Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
		Статтею 402 ЦК України    встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
		Відповідно до        статті 98 ЗК України,        право земельного сервітуту       - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
		Стаття 99 ЗК України         визначає види права земельних сервітутів. 
		Згідно зі       статтею 100 ЗК України,        сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.                 
		Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а          також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).                 
		Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.                 
		Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		Частинами 2,3       статті 101 ЗК України      встановлено, що земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.                 
		Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.        
		Частинами першою, другою        статті 11 Цивільного кодексу України        визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно з частиною першою        статті 12 Цивільного кодексу України,        особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша        статті 203 Цивільного кодексу України).
		В силу приписів частини першої    статті 215 Цивільного кодексу України,        підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою          статті 203 цього Кодексу.
		Частиною першою       статті 235 Цивільного кодексу України        передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
		За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
		Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої        статті 235 Цивільного кодексу України        має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (пункт 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11).
		До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені        статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюванний.
		Відповідно до        статті 626 ЦК України,        договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		Згідно зі        статтею 628 ЦК України,        зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Господарським судом встановлено, що 02.02.2015р. відділом містобудування, архітектури Каланчацької районної державної адміністрації було видано Приватному підприємству "Імперія-Агро" паспорт прив`язки реєстраційний №01-02/2015 (т.2 а.с.128) на встановлення на трасі Херсон-Сімферопіль  113 км 200 м. Каланчацького району Херсонської області  двох тимчасових споруд павільйонів для роздрібної торгівлі.
		Суд звертає увагу на те, що до відзиву на позовну заяву відповідачем-2 Управлінням Північно-Кримського каналу було долучено три примірники паспортів прив`язки (т.2 а.с.128-130), виданих ПП "Імперія-Агро" за одним і тим же номером 01-02/2015 на розміщення двох тимчасових споруд павільйонів та групи тимчасових споруд кафетерій, автостанція, з різним строком дії.
		В судовому засіданні представники відповідачів зазначили, що спірний договір укладено з урахуванням  паспорту прив`язки зі строком дії до 01.02.2040р. (т.2 а.с.128).
		Як зазначалось вище, умовами спірного договору земельного сервітуту від 01.02.2015р. сторони узгодили, що: сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 5000 кв.м., яка розташована за адресою: траса м.Херсон-м.Сімферополь, 113 км 200 м, Каланчацький район, Херсонська область, та полягає у безоплатному користуванні зоною сервітуту на право проходу, право проїзду по земельній ділянці, прокладання та/або експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, з метою розміщення двох тимчасових споруд павільйони для здійснення підприємницької діяльності згідно ситуаційного плану (додаток №1 до договору, який є його невід`ємною частиною) (розділ 1); встановлення сервітуту не веде до позбавлення володільця земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (розділ 3); предмет сервітуту не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким  іншим фізичним та юридичним особам (розділ 6).
		          За змістом ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов`язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства. 
		          Згідно ст.15 цього Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт  оренди  (кадастровий  номер,  місце  розташування  та  розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки; визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови  передачі  у  заставу  та  внесення до  статутного фонду права  оренди  земельної  ділянки. 
		          В даному випадку договір сервітуту укладено на безоплатній основі, що не суперечить приписам ч.1 ст.98 Земельного кодексу України. 
		          Договір не містить умови щодо  цільового призначення земельної  ділянки, відносно якої встановлено сервітут; умови і строки передачі земельної ділянки сервітуарію; умови повернення земельної ділянки володільцю; існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки.  
		Відповідно до        ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Як зазначено вище, приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що істотними умовами договору оренди землі є, з поміж іншого, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
		З матеріалів справи вбачається, що предметом правовідносин між сторонами за договором є не виділення земельної ділянки для подальшого її використання, а саме дозвіл на  право проходу, право проїзду по земельній ділянці, прокладання та/або експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, з метою розміщення двох тимчасових споруд павільйони для здійснення підприємницької діяльності.
		В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу-1 передана в користування певно визначена земельна ділянка в розумінні вищенаведеної норми закону, оскільки відсутні будь-які дані щодо виділення відповідної земельної ділянки в натурі, з чітким визначенням її меж, реєстрації та присвоєння відповідного кадастрового номера, а також      відсутнє взагалі зазначення про набуття будь-яких прав відповідача-1 на відповідну земельну ділянку.
		Умовами договору визначено, що встановлений сервітут полягає у безоплатному користуванні зоною сервітуту, а не всією земельною ділянкою.
		Оскільки в даному випадку відсутні конкретні ознаки об`єкта цивільного обороту (земельної ділянки), правовідносини між сторонами, як об`єкт за укладеним договором, не підпадають під ознаки об`єкту за договором оренди земельної ділянки.
		Отже доводи прокурора  щодо удаваності укладеного між сторонами правочину  не відповідають обставинам справи.
		Крім того, як встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р. у справі №923/157/17, "досліджені судом обставини справи та відносини сторін показують, що між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов про надання права користуватися земельною ділянкою на правах особистого сервітуту, надано стороні право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на земельній ділянці, яка землекористувачем не використовується для власних та виробничих потреб. Право користування земельною ділянкою здійснюється для обслуговування суспільних потреб - кафетерій та автостанція (паспорт прив`язки)".
		Що стосується тверджень прокурора відносно того, що Державний акт на право постійного користування землею не є тим документом, що надає право користувачу земельної ділянки надавати її третім особам, суд зауважує наступне.
		Так обґрунтовуючи дане ствердження прокурор зазначає, що передача у володіння земельної ділянки без відома власника суперечить суті правовідносин, що виключає наявність права у постійного користувача розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в користування, що, фактично, відбулося у цьому випадку; розпоряджатися земельною ділянкою наділений власник земельної ділянки, в даному випадку відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій від її імені, як власника майна.
		При цьому прокурор посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №915/166/17, від 17.01.2019р. у справі №923/241/18, від 21.05.2019р. у справі №925/550/18.
		Суд зауважує, що згідно ч.2 ст.100 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
		Встановлення сервітуту також передбачене ст.402 ЦК України, яка визначає, крім іншого, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
		Відповідно до ч.1 ст.92 та ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою -        це право володіння        і користування        земельною ділянкою,     яка перебуває у державній або комунальній власності,     без встановлення строку,  землекористувач має право самостійно господарювати на землі.
		З врахуванням вимог ч.1 ст.92 Земельного кодексу України суд відхиляє помилкові посилання прокурора на неможливість укладення договору про встановлення земельного сервітуту відповідачем-2 Управлінням Північно-Кримського каналу, який не є власником спірної земельної ділянки, оскільки в ч.2 ст.402 ЦК України та ч.2 ст.100 Земельного кодексу України  йдеться також про можливість встановлення земельного сервітуту договором між особою, яка вимагає його встановлення, та володільцем земельної ділянки, а не виключно з власником земельної ділянки. Той факт, що відповідач-2, як землекористувач, є легітимним володільцем вказаної земельної ділянки, встановлено судом та прокурором не заперечується.
		Окрім того, як встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р. у справі №923/157/19, "земельна ділянка позивача (Управління Північно-Кримського каналу) на час укладання спірного договору була сформована як об`єкт цивільних прав, зареєстрована 11.07.2006р. за ним на праві постійного користування, отже, він володів повною правоздатністю щодо укладання цього договору".
		Наведена прокурором судова практика, а саме  постанови Верховного Суду у справах №№915/166/17, 923/241/18, 925/550/18, не приймається судом до уваги, оскільки обставини  справи не є тотожними. 
		Так у наведених справах судом було встановлено, що між сторонами укладено договір оренди землі, натомість,  у даній справі та справі №923/127/19 встановлено, що між сторонами укладено договір сервітуту.
		Щодо тверджень про  те, що спірний договір було укладено за відсутності розпорядчого рішення власника майна, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону та без відома Каланчацької районної державної адміністрації, суд звертає увагу на наступне.
		За приписами ч.1 ст.100 Земельного кодексу України (у відповідній редакції), сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
		Аналогічні положення містить ч. 1 ст.402 Цивільного кодексу України.
		При цьому, як норми Земельного кодексу України, так і Цивільного кодексу України не визначають, що договір сервітуту має бути укладено  на підставі розпорядчого рішення власника майна, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону.
		Такий порядок передбачено для укладення договору оренди землі.
		В той же час, господарським судом встановлено, що укладений між відповідачами 1, 2 правочин є договором сервітуту, а не договором оренди землі.
		Суд критично ставиться до позиції прокурора відносно того, що спірний договір було укладено без відома позивача Каланчацької районної державної адміністрації.
		Як зазначено вище, договір сервітуту укладено з метою розміщення тимчасових споруд.
		Відповідно до п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.12.2011р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1300/200068                 (далі-Порядок), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово,                без улаштування фундаменту.
		Так, за умовами п. п 2.1, 2.2 Порядку, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
		Відповідно до п. 2.6 Порядку, для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає відповідні документи.
		Приписами п. п. 2.20, 2.23 Порядку встановлено, що встановлення    ТС         здійснюється        відповідно       до паспорта       прив`язки, після       розміщення       ТС      замовник         подає       до        виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову       заяву        за        формою,         наведеною        у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.
		Як зазначено вище, 02.02.2015р. відділом містобудування, архітектури Каланчацької районної державної адміністрації було видано Приватному підприємству "Імперія-Агро" паспорт прив`язки реєстраційний №01-02/2015 (т.2 а.с.128) на встановлення на трасі Херсон-Сімферопіль  113 км 200 м. Каланчацького району Херсонської області  двох тимчасових споруд.
		Листом від 27.07.2015 року №1709/03-01 (т.2 а.с.127) Каланчацька районна державна адміністрація повідомила відповідача-2 про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди за погодженням Управління Приватному підприємству "Імперія-Агро".
		Більш того, як зазначено вище, Каланчацькою районною державною адміністрацією було видано ПП "Імперія-Агро"  три ідентичні паспорти прив`язки на розміщення тимчасових споруд на спірній земельній ділянці з різним строком дії. 
		Також, як зазначено в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 05.10.2018р. №446-ДК/600/АП/09/01/-18 (т.1 а.с.137-140), складеним Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, паспорти прив`язки на розміщення ТС  на земельній ділянці кадастровий номер 6523287700:13:001:0001 видані відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, цивільного захисту, екології та природних ресурсів Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області без погодження з користувачем земельної ділянки - Управління Північно-Кримського каналу.
		За наведеного суд погоджується з доводами відповідача-2 відносно того, що  Каланчацька районна державна адміністрація свідомо затвердила розміщення тимчасових споруд за межами населеного пункту за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, траса м. Херсон - м. Сімферополь 113 км 200 м, на земельній ділянці, що перебуває у  постійному користуванні Управління Північно - Кримського каналу, кадастровий номер 6523287700:13:001:0001, та, як наслідок, була обізнана про встановлення ПП "Імперія-Агро" тимчасових споруд на цій земельній ділянці.
		Що стосується тверджень прокурора відносно того, що договір був використаний для отримання у володіння частини земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд,  однак ст.99 Земельного кодексу України не містила положень щодо укладення сервітуту для розміщення тимчасових споруд.
		Так за приписами ст.99 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час укладення спірного договору), власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
		Дійсно, станом на час укладення 01.02.2015р. договору сервітуту наведена норма закону не містила положень щодо укладення сервітуту для розміщення тимчасових споруд.
		Разом з тим, означеною статтею було передбачено  можливість укладення інших земельних сервітутів (п.з), що і було вчинено сторонами в даному випадку.
		Що стосується посилання прокурора на те, що частина земельної ділянки, яка розміщена в межах прибережно-захисної смуги Північно-Кримського каналу, не могла бути передана у користування з метою розміщення тимчасових споруд та ведення господарської діяльності, яка прямо заборонена законом на цій території, а також те, що спірний договір сервітуту обмежує ведення господарської діяльності відповідача-2,  то  суд звертає увагу на наступне.
		Так обґрунтовуючи дану обставину прокурор  посилається на  Акт Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.09.2019р. №191/0060АП/02/01/-19 (т.1 а.с.189-205), складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель Управління Північно-Кримського каналу, яким, за твердженням прокурора, встановлено, що тимчасові споруди Приватним підприємством "Імперія-Агро" розміщені на відстані 34,20 м. від Північно-Кримського каналу.
		Відповідно до  означеного Акту, за результатами перевірки встановлено, що  на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001, вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км, розміщені наступні споруди: на відстані 11,20 м від автодороги та 34,20 метрів від каналу розташована огороджена парканом (металева сітка на дерев`яних стовпах) територія розміром 35,50 м х 39,20 м, площею 0,13916 га (Автостанція). В межах даної ділянки знаходиться будівля туалету розміром 1,0 х 5,08 м, площею 0,0005 га, та будівля розміром 10,00 м х 6,08 м, площею 0,00608 га. Поряд з даною будівлею розташовані дві металеві споруди розміром 2,15мх1,35м площею 0,00029 га, та розміром 2,10 м х 2,80 м площею 0,000288 га.
		Поряд із зазначеною земельною ділянкою розміром 35,50 м х 39,20 м, площею 0,13916 га розташована частково огороджена металевою сіткою будівля розміром 9,60 м х 7,50 м, площею 0,0075 га. Поруч з будівлею розташована (автостоянка), на якій перебувають дерев`яні будівлі розміром 2,10 м х 2,10 м, площею 0,000441 га, розміром 3,50 м х 2,40 м площею 0,00084 га, та розміром 2,50 м х 2,40 м, площею 0,0006 га.
		Загальна площа земельної ділянки, яка використовується під розміщення вказаних споруд, автостоянки та автостанції, орієнтовно складає 0,49 га.
		З огляду на фактичні обставини, встановлені в ході даної перевірки, користування вказаною частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 здійснюється Приватним підприємством "Імперія-Агро", з посиланням на наявність договору земельного сервітуту від 01.02.2015р.
		Отже, з наведеного слідує, що на спірній земельній ділянці окрім огорожі встановлено вісім будівель.
		В той же час, відповідно до паспорту прив`язки, виданого Приватному підприємству "Імперія-Агро", останньому надано дозвіл на встановлення двох тимчасових споруд, і, як встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р. у справі №923/157/19, "ПП "Імперія-Агро" право користування земельною ділянкою здійснюється для обслуговування суспільних потреб - кафетерій та автостанція".
		Разом з тим, як слідує з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 05.10.2018р. №446-ДК/600/АП/09/01/-18 (т.1 а.с.137-140), складеним Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, частина земельної ділянки кадастровий номер 6523287700:13:001:0001 площею 0,45 га, із загальної площі 266,086 га, використовується для розміщення малих архітектурних форм (МАФ) у кількості 7 штук та однієї автотранспортної стоянки.
		Вказані споруди розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км, в межах зазначеної земельної ділянки. 
		Так, 3 вказані тимчасові споруди розміщені на земельній ділянці за наявності паспортів прив`язки (тимчасові споруди) на трасі Херсон-Сімферополь в районі 113 км, виданих відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, цивільного захисту, екології та природних ресурсів Каланчацької РДА, за підписом начальника відділу Гетьмана В.А., а саме: Кочетову О.А., реєстраційний №20-09/2016 строком дії до 2026 року; ТОВ "Інжінірінг Буд Інвест", реєстраційний №26-09/2016 строком дії до 2026 року;  ПП "Імперія-Агро", реєстраційний №01-02/2015 строком до 2040 року. Інформація про видачу паспортів прив`язки на автостоянку та 3 встановлені об`єкти МАФ, у тому числі 2 об`єкти Міністерства внутрішніх справ - для розміщення поліції біля КПП "Каланчак", 1 об`єкт - Державного ветеринарно-санітарного контролю - відсутня.
		З наведеного слідує, що на спірній земельній ділянці встановлено тимчасові споруди не тільки ПП "Імперія-Агро", а й іншими юридичними та фізичними особами. 
		Таким чином, суд не приймає до уваги посилання прокурора на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області встановлено, що тимчасові споруди Приватним підприємством "Імперія-Агро" розміщені на відстані 34,20 м від Північно-Кримського каналу, оскільки відповідно до Акту   Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.09.2019р. №191/0060АП/02/01/-19 (т.1 а.с.189-205), на відстані 34,20 метрів від каналу розташована огорожа, а не будівлі; даний Акт не містить чіткого визначення які  саме будівлі (тимчасові споруди) належать відповідачу-1 у даній справі ПП "Імперія-Агро", і на якій відстані від каналу вони розташовані. 
		Більш того, обставини відносно того, що укладення договору сервітуту суперечить закону, зокрема, що землі водного фонду, до якого належить спірна земельна ділянка, визначаються як природоохоронні території з режимом обмеженої господарської діяльності, та не можуть бути використані для розміщення на ній тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, були предметом судового розгляду в межах провадження у справі №923/157/19.
		Як зазначив Господарський суд Херсонської області у рішенні від 24.04.2019р. в означеній справі, "відповідно до     ст. 91 Водного кодексу України,     для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.
		Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
		Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.                 
		Як встановлено судом, відповідно до Схеми генплану  земельна ділянка, стосовно якої укладено договір сервітуту, знаходиться у смузі відведення але за межами прибережної захисної смуги Північно-Кримського каналу, в якій,     відповідно до приписів закону, можуть бути розміщені виробничі приміщення.
		При цьому, позивач не навів відомостей, що  спірна земельна ділянка в межах смуги відведення має бути зайнята для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних чи протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо. Отже, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка є вільною і на ній можливе розміщення об`єктів, які сторонами визначено у оспореному позивачем договорі сервітуту".
		З огляду на приписи  ч. 4        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України,        обставини, встановлені рішенням суду у справі №923/157/19, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
		При цьому суд зауважує, що саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права з наданням оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
		Разом з тим, в даному випадку  прокурором також не наведено  відомостей, що спірна земельна ділянка в межах смуги відведення має бути зайнята для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних чи протиерозійних гідро-технічних споруд, будівництва переправ тощо.
		За приписами ст.215 ЦК України,    підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою        статті 203 цього Кодексу.
		Проаналізувавши фактичні обставини справи, подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що прокурором  не наведено фактів про порушення сторонами правочину законодавства в момент вчинення правочину, зокрема тих, що встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою        ст. 203 ЦК України, отже правочин щодо встановлення сервітуту є правомірним, а позовна вимога в частині визнання недійсним договору сервітуту від 01.02.2015 року задоволенню не підлягає.
		Обґрунтовуючи вимогу про скасування запису про проведену державну реєстрацію права сервітуту за №34449215 від 26.09.2018р., на частину земельної ділянки з кадастровим №6523287700:07:001:0552, площею 5000 кв.м., яка розташована за адресою: траса м.Херсон-м.Сімферополь, 113 км 200 м, Каланчацький район, Херсонської області, за ПП "Імперія-Агро", прокурор посилається на те, що державним реєстратором речових прав безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001 за Приватним підприємством "Імперія-Агро", оскільки договір сервітуту не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої він укладений, відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту до Державного земельного кадастру внесені не були; наявність не скасованого запису про державну реєстрацію права сервітуту порушує права держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації на володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою.
		Так обставини відносно того, що під час укладення спірного договору сервітуту не було розроблено кадастрового плану земельної ділянки, не встановлено меж земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, не визначений кадастровий номер земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут, були предметом судового розгляду в межах справи №923/157/19, втім рішення суду від 24.04.2019р., яким у задоволенні позову щодо визнання недійсним спірного договору сервітуту було відмовлено, не містить обґрунтувань щодо їх відхилення.
		Суд враховує, що за змістом ч.2 ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		Згідно ч.11 ст.79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація прав сервітуту, яке поширюється на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
		Суд погоджується з доводами прокурора відносно того, що спірний договір сервітуту від 01.02.2015р. не містить посилань на кадастровий номер земельної ділянки, на яку він розповсюджується.
		Так само, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру (т.1 а.с.219-220) щодо спірної земельної ділянки (яка після поділу має кадастровий номер 6523287700:07:001:0552), до Державного земельного кадастру не внесено  відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту.
		Разом  з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.   
		В той же час,  згідно із п.п.1-3 ч.3      ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень"     (у редакції, чинній із 16.01.2020р.), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37        цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37        цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього        Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч.2      ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень"     у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець установив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Викладене свідчить, що задоволення позовної вимоги про скасування запису державного реєстратора без одночасного визнання, зміни чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) не призведе до ефективного захисту порушених прав (за умови  їх порушення).
		Таким чином, оскільки вимога про скасування запису про державну реєстрацію права сервітуту є похідною  від вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору сервітуту, а, як зазначено вище, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору земельного сервітуту від 01.02.2015р. задоволенню не підлягає, отже право сервітуту не є припиненим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права сервітуту.
		При цьому суд критично ставиться до позиції прокурора відносно того, що наявність не скасованого запису державного реєстратора речових прав порушує права держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області на володіння та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552, яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6523287700:13:001:0001, і яка перебуває у державній власності, з огляду на наступне.
		Так відповідно до положень ст.403 Цивільного кодексу України, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.
		Аналогічні приписи містить ч.3 ст.98 Земельного кодексу України.
		Також, за умовами договору земельного сервітуту від 01.02.2015р. (розділ 3), встановлення сервітуту не веде до позбавлення Володільця земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
		Таким чином, суд констатує, що встановлення сервітуту на підставі договору від 01.02.2015р., а також наявність не скасованого запису державного реєстратора речових прав про його державну реєстрацію не порушують ані права держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області на володіння та розпорядження земельною ділянкою, ані права володільця (постійного користувача) земельної ділянки Управління Північно-Кримського каналу на користування нею.
		Обґрунтовуючи вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою прокурор зазначив, що  прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), тобто, передача земель водного фонду для їх використання в цілях розміщення тимчасових споруд та ведення господарської діяльності, прямо забороненої законом, суперечить приписам законодавства;  враховуючи, що між власником земельної ділянки, а саме державою в особі Каланчацької районної державної адміністрації, та Приватним підприємством "Імперія-Агро" відсутні договірні відносини, належним способом порушеного права може бути зобов`язання Приватного підприємства "Імперія-Агро" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6523287700:07:001:0552, що на праві власності належить Каланчацькій районній державній адміністрації, розташованій за адресою: траса м. Херсон - м. Сімферополь, 113 км 200 м., на території Червоночобанської сільської ради Мирненської селищної об`єднаної територіальної громади Каланчацького району Херсонської області, шляхом знесення за власні кошти будівель та споруд, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км.
		Розглядаючи дану вимогу суд зауважує наступне.
		По-перше, суд погоджується з доводами представників відповідачів та звертає увагу на коректність викладення даної вимоги.
		Як встановлено під час розгляду даної справи, на спірній земельній ділянці розміщено вісім тимчасових споруд.
		Як зазначив представник відповідача-2, вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км розміщені як об`єкти стратегічного значення  Управління Північно-Кримського каналу, так і КПП "Каланчак".
		Прокурором не наведено обставин щодо необхідності та обґрунтованості  зобов`язання відповідача-1 ПП "Імперія-Агро" за власні кошти знести будівлі та споруди, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км, не наведено, які саме споруди та будівлі слід знести.
		По-друге, аналіз правомірності розміщення тимчасових споруд на спірній земельній ділянці наведено вище та зазначено, що, як встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2019р. у справі №923/157/19, "відповідно до Схеми генплану  земельна ділянка, стосовно якої укладено договір сервітуту, знаходиться у смузі відведення але за межами прибережної захисної смуги Північно-Кримського каналу, в якій,      відповідно до приписів закону, можуть бути розміщені виробничі приміщення".
		Також, означеним рішенням встановлено, що "правочин (договір сервітуту від 01.02.2015р.)  спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, Сервітуарій (ПП "Імперія-Агро") отримав необхідні дозволи та використовує земельну ділянку, встановивши на ній групу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності".
		При цьому суд погоджується з доводами прокурора, що між  власником земельної ділянки, а саме державою в особі Каланчацької районної державної адміністрації, та Приватним підприємством "Імперія-Агро" відсутні договірні відносини. Однак, саме Каланчацька районна державна адміністрація видала ПП "Імперія-Агро" паспорт прив`язки на встановлення на спірній земельній ділянці тимчасових споруд.
		Крім того, прокурором не доведено, що відповідачем-1 порушено права позивача на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. В той час як  судом встановлено, що встановлення сервітуту на підставі договору від 01.02.2015р. не порушує ані права держави в особі Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області на володіння та розпорядження земельною ділянкою, ані права володільця (постійного користувача) земельної ділянки Управління Північно-Кримського каналу на користування нею,  про що зазначено вище.
		За наведених вище обставин, вимога про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача-1 ПП "Імперія-Агро" за власні кошти знести будівлі та споруди, які розміщені вздовж траси Херсон-Сімферополь 101-115 км, задоволенню не підлягає.
		Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		При зверненні до суду  з даним позовом  прокурором у якості третьої особи, яка не         заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача було визначено Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", с.Новосілки Вишгородського району Київської області.
		Необхідність залучення до участі у справі третьої особи прокурор обґрунтував тим, що з метою будівництва тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення "Каланчак", "Чонгар" на адміністративній межі Херсонської області з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та зон сервісного обслуговування перед ним в 2019 році передбачено встановлення сервітуту для УДП "Укрінтеравтосервіс" щодо земельної ділянки 6523287700:13:001:0001 в частині площею 1,7400 га (після поділу земельна ділянка з кадастровим номером 6523287700:07:001:0552), що підтверджується договором земельного сервітуту від 10.07.2019р. №10/07, а тому рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс".
		Ухвалою від 06.07.2020р. про відкриття провадження у справі №923/543/20 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (код ЄДРПОУ 21536845, 07362,      Вишгородський район Київської області, село Новосілки, вул.Київська, буд.50). 
		Разом з тим, під час розгляду даної справи встановлено наступне.
		Постановою Кабінету Міністрів №584 від 04 липня 2018 року "Про виділення коштів для будівництва тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення та зон сервісного обслуговування перед ними" передбачено виділення Міністерству інфраструктури (одержувач бюджетних коштів - Українське державне підприємство обслуговування іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс") 105983, 571 тис. грн. для будівництва тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення "Каланчак", "Чонгар" на адміністративній межі Херсонської області з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та зон сервісного обслуговування перед ними.
		На виконання вимог зазначеної постанови між Управлінням Північно - Кримського каналу та УДП "Укрінтеравтосервіс" укладено договір про встановлення земельного сервітуту № 10\07 від 10.07.2019 року.
		У зв`язку з прийняттям та набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2019 року №890 "Деякі питання будівництва тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення" Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснює на адміністративній межі Херсонської області будівництво тимчасових контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення "Каланчак" і "Чонгар" та зон сервісного обслуговування перед ними в умовах особливих економічних та соціальних обставин, що виникли у зв`язку з необхідністю ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, спричиненої тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
		Через покладення функцій замовника будівництва контрольних пунктів на Акціонерне товариство "Українська залізниця", Управлінням Північно - Кримського каналу укладено додаткову угоду б\н від 06.11.2019 року (т.2 а.с.126) про розірвання договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного із УДП "Укрінтеравтосервіс".
		Укладення та розірвання договору встановлення земельного сервітуту зареєстровано у визначеному законодавством порядку, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 209870574 (т.1 а.с.225-228).
		Таким чином, станом на дату подання даного позову договір про встановлення земельного сервітуту, укладений між Управлінням Північно-Кримського каналу та УДП "Укрінтеравтосервіс", було припинено за взаємною згодою сторін, отже прокурором було безпідставно заявлено про необхідність залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи.
		Крім того, в подальшому Управлінням Північно - Кримського каналу укладено договір про право користування земельною ділянкою кадастровий номер 6523287700:07:001:0552 для забудови (суперфіція), сторонами за яким є само Управління, АТ "Українська залізниця" та Каланчацька районна державна адміністрація.
		Укладення договору про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіція) зареєстровано у визначеному законодавством порядку, що слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 209870759 (т.1 а.с.229-234).
		Даний договір на день подання позовної заяви є чинним.
		При цьому, як слідує з листа Управління Північно-Кримського каналу від 17.02.2020р. №18/138-20 (т.2 а.с.123), адресованого прокурору відділу прокуратури Автономної Республіки Крим,  та підтверджено представником відповідача-2 в судовому засіданні, відповідно до Технічної документації із землеустрою до складу вказаної земельної ділянки, відносно якої укладено договір суперфіцію, не входить ділянка площею 5000 кв.м., щодо якої між Управлінням та ПП "Імперія-Агро" укладено договір сервітуту. З наведеного слідує, що рішення у даній справі також не впливає на права або обов`язки АТ "Українська залізниця".
		Відповідно до      статті 13 Господарського процесуального кодексу України,        судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі        статтею 73 Господарського процесуального кодексу України,        доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України        визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Відповідно до      ст.79 Господарського процесуального Кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
		Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).
		Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).
		Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 86 ГПК України     встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи  вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заступником прокурора Автономної Республіки Крим в установленому процесуальним законом порядку не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог; доводи, наведені прокурором у позові, спростовані відповідачами та матеріалами справи; прокурором не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача Каланчацької районної державної адміністрації, як власника земель державної власності, а тому позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
		У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до        ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора.
		          Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 ГПК України, суд , -
		 
		в и р і ш и в: 
		 
		           1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		           2. Судові витрати покласти на прокурора.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу      XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України,     апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
		Повне рішення складено і підписано поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку - 08.02.2021р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді в період з 12.01.2021р. по 03.02.2021р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                            М.Б. Сулімовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...