Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/933/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 08.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2021.
Дата набрання законної сили: 08.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 916/933/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020
		у складі колегії суддів: Ярош А. І. - головуючої, Разюк Г. П., Діброви Г. І.
		та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 
		у складі судді Найфлейш В. Д.
		 
		за скаргою Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" 
		на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження
		 
		у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
		про стягнення 63 058 589,37 грн 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст та підстави скарги на дії державного виконавця
		 
		1. У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" (далі -                    АТ "Одеська ТЕЦ", боржник, скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця від 14.11.2019                  № 01/06-1300, з вимогами про:
		- визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича (далі - Яковенко В. А.);
		- визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2019 ВП № 60425177 щодо стягнення з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", стягувач)             62 740 118,96 грн відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/933/16.
		 
		2. Скарга АТ "Одеська ТЕЦ" мотивована відсутністю підстав для відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/933/16, оскільки цей наказ уже пред`являвся до виконання та виконавче провадження з його примусового виконання було закінчено у зв`язку з визнання боржника банкрутом, тому не може бути розпочате знову.
		 
		3. Крім того скаржник зазначає, що АТ "НАК "Нафтогаз України" пропущений строк пред`явлення наказу суду до виконання, а вимоги стягувача за наказом є конкурсними, визнаними у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ", відтак щодо них встановлено заборону на примусове виконання згідно з абзацом другим пункту 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій 
		 
		4. Ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 порушено провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство                      АТ "Одеська ТЕЦ".
		 
		5. 29.06.2016 Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі                    № 916/933/16 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, яким позов АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України"                        37 078 808,83 грн заборгованості, 1 933 897,58 грн - 3 % річних,                                 23 522 428,39 грн інфляційних втрат, 204 984,16 грн витрат зі сплати судового збору.
		6. 13.07.2016 на виконання цього рішення Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ, який стягувачем було пред`явлено до виконання.
		 
		7. Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі                           № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 АТ "Одеська ТЕЦ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру боржника у справі.
		 
		8. 28.12.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловолом Віталієм Олексійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 № 916/933/16 у зв`язку з визнанням боржника банкрутом на підставі пункту 8 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		9. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі                                 № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано кредиторські вимоги                           АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Одеська ТЕЦ" на загальну суму 934 679 935,35 грн до складу якої увійшла, також, заборгованість за рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі № 916/933/16.
		 
		10. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ" закрито відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" з підстав віднесення боржника як господарського товариства, в статутному капіталі якого більше ніж 50 відсотків акцій належать Державі до переліку підприємств, що підлягають приватизації; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; процедуру ліквідації АТ "Одеська ТЕЦ" та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено.
		 
		11. Згодом, АТ "НАК "Нафтогаз України" повторно пред`явлено наказ Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/933/16 до виконання.
		 
		12. 28.10.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України                   Яковенком В. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження                      ВП № 60425177 з виконання наказу суду від 13.07.2016 у справі № 916/933/16.
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		13. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у задоволенні скарги АТ "Одеська ТЕЦ" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. у справі № 916/933/16 відмовлено.
		 
		14. Ухвала місцевого господарського суду мотивована правомірністю дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 29.06.2016 у справі № 916/933/16 на підставі виданого судом наказу від 13.07.2016 та відповідністю їх вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		15. Судом першої інстанції враховано, що ВП № 52588534, яке закінчено згідно постанови від 28.12.2016 не відновлювалось, як зазначено у частині першій                                        статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", а стягувачем повторно пред`явлено виконавчий документ до виконання за наслідком чого державним виконавцем відкрито інше виконавче провадження ВП № 60425177, що не суперечить нормам Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		16. Щодо посилання АТ "Одеська ТЕЦ" на положення абзацу другого пункту 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство місцевий господарський суд зазначив, що відповідні положення Закону не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки на час відкриття 28.10.2019 виконавчого провадження № 60937656 з виконання наказу від 13.07.2016 у справі                     № 916/933/16 цей Закон втратив чинність у зв`язку із введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства. До того ж судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" є поточними адже згідно рішення суду від 29.06.2019 виникли за період з січня по грудень 2014, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство         АТ "Одеська ТЕЦ".
		 
		17. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.02.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у справі № 916/933/16 залишив без змін, визнавши обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги АТ "Одеська ТЕЦ" та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2019.
		 
		18. Апеляційний господарський суд відхиляючи доводи АТ "Одеська ТЕЦ" щодо порушення місцевим господарським судом норм Закону України "Про виконавче провадження" погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених цим Законом підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та законодавчо визначених заборон для відкриття виконавчого провадження за встановлених у цій справі обставин. Крім того суд апеляційної інстанції визнав помилковими доводи скаржника щодо спливу строку пред`явлення наказу до виконання, оскільки такий строк переривався та на момент пред`явлення стягувачем виконавчого документа на виконання до органу ДВС не сплинув.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		19. 12.03.2020 АТ "Одеська ТЕЦ" звернулося поштовим відправленням через Південно-західний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 12.03.2020 № 13/03-407 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у справі № 916/933/16, в якій просить оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду скасувати та задовольнити його скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. 
		 
		20. У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у справі                  АТ "Одеська ТЕЦ" посилається на ухвалення судами оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду з питання повторного відкриття виконавчого провадження з виконання того самого виконавчого документа, після закінчення першого виконавчого провадження з його виконання та неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц щодо моменту переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що з урахування об`єкту касаційного оскарження           за своєю суттю підпадає під правове регулювання частини другої статті                 287 ГПК України.
		 
		Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
		 
		21. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		 
		22. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
		 
		23. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. 
		 
		24. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		 
		25. Отже, учасник справи, який не є касатором, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).
		 
		26. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. 
		 
		27. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/933/16 за касаційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ" та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.04.2020.
		 
		28. Ця ухвала, як і інші судові рішення у справі, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		 
		29. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		 
		30. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		 
		31. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
		 
		32. Станом на момент розгляду цієї касаційної скарги до суду касаційної інстанції від АТ "НАК "Нафтогаз України" та Міністерства юстиції України надійшли відзиви на касаційну скаргу АТ "Одеська ТЕЦ".
		 
		33. Будь-яких інших заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав, висловлення власної позиції, надання пояснень щодо касаційної скарги до суду не надходило.
		 
		34. Ураховуючи викладене, суд констатує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо касаційної скарги                  АТ "Одеська ТЕЦ".
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (АТ "Одеська ТЕЦ")
		 
		35. АТ "Одеська ТЕЦ" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права зазначаючи, зокрема, таке:
		- АТ "НАК "Нафтогаз України" пропущено строк пред`явлення виконавчого документу до виконання;
		- висновок судів попередніх інстанцій про те, що відкриття виконавчого провадження після його закінчення не суперечить нормам Закону України "Про виконавче провадження" є помилковим, оскільки наказ від 13.07.2016 у справі № 916/933/16 вже пред`являвся до виконання, а виконавче провадження з його виконання було закінчено. Повторне відкриття виконавчого провадження допускається лише після повернення виконавчого документа стягувачеві;
		- вимоги щодо стягнення на підставі наказу суду у справі № 916/933/16 є конкурсними кредиторськими вимогами, визнаними у справі про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ", що випливає зі змісту частини першої статті 38 Закону про банкрутство та пункту 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013, отже згідно з частиною другою пункту 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство борг за наказом від 13.07.2016 № 916/933/16 не підлягає примусовому стягненню.
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 
		 
		Доводи АТ "НАК "Нафтогаз України"
		 
		36. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечує щодо доводів касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ" та вважає її необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню, зазначаючи, зокрема, таке:
		- кредитор вправі пред`явити наказ суду до виконання, якщо його було повернуто останньому після закінчення виконавчого провадження у випадку, якщо в ході ліквідаційної процедури боржника вимоги такого кредитора не було задоволено (припинено), або було припинено провадження у справі про банкрутство, з підстав передбачених законом; 
		- оскільки провадження у справі про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ" закрито 15.01.2019 саме з цієї дати закінчився строк встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та проведення інших виконавчих дій щодо боржника, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019;
		- вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" за виконавчим документом є поточними (як в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), так і Закону про банкрутство), тому доводи скаржника про те, що вимоги стягувача набули статусу конкурсних є помилковими.
		 
		Доводи Міністерства юстиції України
		 
		37. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України не погоджується із доводами касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ" та зазначає про відсутність підстав для її задоволення, посилаючись на обставини та аргументи, які є аналогічними з тими, що наведені АТ "НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		38. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
		39. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		40. Оскільки АТ "Одеська ТЕЦ" з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення у справі № 916/933/16 звернулося до Верховного Суду 12.03.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020.
		 
		41. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		43. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		44. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		 
		45. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом першої інстанції та апеляційним господарським судом за наслідком перегляду справи в апеляційному порядку норм матеріального та процесуального права за результатом розгляду скарги АТ "Одеська ТЕЦ" на дії державного виконавця.
		 
		46. Аналіз змісту доводів касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ" свідчить, що останні в цілому ґрунтуються на аргументах щодо пропуску стягувачем строку пред`явлення наказу до виконання, відсутності підстав для повторного відкриття виконавчого провадження за цим наказом суду та віднесення грошових вимог до конкурсних вимог з урахуванням чого борг за наказом від 13.07.2016 у справі № 916/933/16 не підлягає примусовому стягненню.
		 
		47. Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.
		 
		Щодо строку пред`явлення наказу до виконання 
		 
		48. Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. 
		 
		49. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.
		 
		50. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання вперше та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа, далі - Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
		 
		51. Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 13.07.2016 у справі                                 № 916/933/16, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.
		 
		52. Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).
		53. У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України                               "Про виконавче провадження" № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
		 
		54. Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження"  № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі                      № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 26.12.2019 у справі № 10/339/10). 
		 
		55. Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 не сплинув та був встановлений до 13.07.2017, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років. 
		 
		Щодо початку відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження в зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим закриттям провадження у справі про банкрутство цього боржника
		 
		56. Із наявних матеріалів справи вбачається, що відкрите 10.10.2016 виконавче провадження ВП № 52588534 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/933/16 було закінчено 28.12.2016 на підставі пункту 8 частини першої статті 39 Законі України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI у зв`язку з визнанням АТ "Одеська ТЕЦ" банкрутом згідно з постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6- 5-21-2-32-39-18/01-5010.
		 
		57. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження з виконання наказу суду у цій справі та винесення постанови відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2019) строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. 
		58. Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження"                               № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
		 
		59. Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.
		 
		60. Частина перша статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"                                  № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. 
		 
		61. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII).
		 
		62. Поряд з поверненням виконавчого документа стягувачеві виконавче провадження завершується відповідно до статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII закінченням виконавчого провадження.
		 
		63. У частині першій статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"                                 № 1404-VIII міститься вичерпний перелік підстав - обставин закінчення виконавчого провадження, які свідчать про: а) виконання рішення згідно з виконавчим документом; б) неможливість виконання рішення.
		 
		64. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону України                                   "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		 
		65. Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій (повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження) свідчить, що, на відміну від підстав закінчення виконання, підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, в зв`язку з чим закон допускає повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено у частині п`ятій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII. 
		 
		66. Частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження"                             № 1404-VIII урегульовано початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення. Зокрема, що строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється: 
		- у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення - з дня його повернення; 
		- у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (пункт 9 частини першої статті 37 цього Закону).
		 
		67. Отже можливість застосування частини п`ятої статті 12 Закону України                             "Про виконавче провадження" № 1404-VIII пов`язується із постановою про повернення виконавчого документа на підставі частини першої статті 37 цього Закону і не пов`язується із встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-XII).
		 
		68. Проте до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) визнання боржника банкрутом було підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 8 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, який виключено на підставі КУзПБ).
		 
		69. Частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа) було передбачено право повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання: у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв`язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені  повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону про банкрутство. Крім того, разом зі статтею 22 цього Закону застосовувалася стаття 23, яка визначала механізм переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також у частині третій визначала момент, з якого строк пред`явлення документа до виконання після його переривання починається знову. 
		 
		70. Положення частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV за своєю суттю є аналогом положення, встановленого частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження"                № 1404-VIII.
		 
		71. Водночас у статті 23 Закону України "Про виконавче провадження"                  № 606-XIV та у статті 12 Закону України "Про виконавче провадження"                    № 1404-VIII відсутня норма щодо моменту початку перебігу строку після його переривання у випадку закінчення виконавчого провадження та подальшого закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника, яка б відповідала диспозиції норми частини четвертої статті 50 Закону України            "Про виконавче провадження" № 606-XIV.
		 
		72. Норми статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та                 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII регламентують повернення виконавчого документа стягувачу, що відповідає статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV чи статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII. 
		 
		73. Тож з метою застосування частини четвертої статті 50 Закону України          "Про виконавче провадження" № 606-XIV слід виходити із смислового тлумачення механізму повторного пред`явлення виконавчого документа після закінчення виконавчого провадження.
		 
		74. У пунктах 116, 117 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/922/16 за результатом тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження"                    № 1404-VIII зроблено висновок, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.
		 
		75. У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.
		 
		76. Отже початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство (пункт 159 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі                 № 916/922/16).
		 
		77. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що 15.01.2019 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про припинення провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство                        АТ "Одеська ТЕЦ" відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України                        "Про приватизацію державного і комунального майна".
		 
		78. Таким чином, перебіг трирічного строку пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/933/16 до примусового виконання розпочався з наступного дня після закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, а саме з 16.01.2019, та спливає відповідно приписів частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на час розгляду скарги) 16.01.2022.
		 
		79. За наведеного висновок судів попередніх інстанцій щодо звернення                АТ "НАК "Нафтогаз України" до відділу ДВС з наказом в межах строку пред`явлення його до виконання є правомірним й таким, що узгоджується з нормами чинного законодавства та відповідає встановленим обставинам справи. 
		 
		80. Тому безпідставними є доводи скаржника щодо спливу строку пред`явлення наказу суду до виконання, оскільки встановленні судами обставини справи свідчать про наявність переривання строку пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/933/16 до виконання зі встановленням нового початку відліку такого строку з 16.01.2019.  
		 
		 
		 
		Щодо можливості розпочати знову виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом, у разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство
		 
		81. Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		82. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
		 
		83. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, "Ясіун`єне проти  Литви" від 06.03.2003, "Руйану проти Румунії" від 17.06.2003, "Півень проти України" від 29.06.2004).
		 
		84. Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі "Агрокомплекс проти України" від 25.07.2013).
		 
		85. Як уже зазначалося, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, який змінив аналогічний Закон в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV.
		 
		86. Однак, на відміну від чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, попередня редакція цього Закону містила норми щодо закінчення виконавчого провадження, які пов`язували виконавче провадження з перебігом процедури банкрутства боржника. Зокрема, згідно з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання боржника банкрутом. 
		 
		87. У зв`язку з цією нормою діяла і могла бути застосована норма частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, яка передбачала право повторного пред`явлення до виконання вимоги у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними відповідно до Закону про банкрутство.
		 
		88. Вказаною нормою Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV було доповнено згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 02.10.2012 № 5405-VI, який набрав чинності 19.01.2013. 
		 
		89. Натомість в Законі України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI норма, яка аналогічно надає право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутня. 
		 
		90. Аналіз викладеного свідчить, що процесуальне право щодо повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання було законодавчо закріплено в період з 19.01.2013 до 05.10.2016. Після цієї дати таке звернення не ґрунтується на Законі.
		 
		91. Тобто виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період з 19.01.2013 до 05.10.2016.
		 
		92. Отже, у праві щодо врегулювання зазначених відносин після 05.10.2016 наявна прогалина, що зумовлює виникнення ситуації, за якої особа, на користь якої ухвалено рішення суду, не матиме фактичної можливості домогтися виконання судового рішення.
		 
		93. Утім наведене суперечить статті 1291 Конституції України та практиці ЄСПЛ, яку відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права.
		 
		94. У пункті 160 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/922/16 задля усунення прогалин в правовому регулюванні зазначених відносин та забезпечення однакового застосування судами норм права сформовано правовий висновок згідно якого у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, може бути розпочате знову.
		 
		95. З урахуванням викладеного суд вважає правомірним відхилення судами попередніх інстанцій доводів скаржника щодо заборони відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/933/16.
		 
		96. Такий підхід до розуміння норм права є обґрунтованим, справедливими, відповідає завданням господарського судочинства та узгоджується з                                 статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції і практикою ЄСПЛ, якою гарантовано особі на користь якої винесено судове рішення його виконання.
		 
		Щодо поширення на спірні правовідносини положень абзацу другого пункту 43 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство та статусу заявлених вимог позивача
		 
		97. Скарга АТ "Одеська ТЕЦ" в цій частині обґрунтована тим, що поточні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" після введення ліквідаційної процедури набули статусу конкурсних, відтак щодо них встановлено заборону на примусове виконання згідно з абзацом другим пункту 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, а тому в державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження за наказом суду від 13.07.2016 у справі № 916/933/16.
		 
		98. Вказані доводи скаржника судами попередніх інстанцій відхилено з посиланням на те, що зазначені кредиторські вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" є такими, що виникли під час процедури банкрутства АТ "Одеська ТЕЦ" у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, були заявлені в строки передбачені Законом про банкрутство та включені до реєстру кредиторських вимог, а отже відповідно до вимог цього Закону є поточними вимогами. 
		 
		99. До того ж, як зазначено судами попередніх інстанцій, станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (28.10.2019) Закон про банкрутство втратив чинність у зв`язку з введенням в дію КУзПБ (21.10.2019), приписи якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Оскільки грошові вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" згідно рішення суду від 29.06.2019 виникли після порушення провадження у справі про банкрутство          АТ "Одеська ТЕЦ" відповідно до статті 1 КУзПБ ці вимоги є поточними.
		 
		100. Верховний Суд погоджуючись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій  у світлі аргументів скаржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду від 13.07.2016 у справі           № 916/933/16 також зважає на таке.
		 
		101. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		102. Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".
		 
		103. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		 
		104. Як уже зазначалось вище, частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.
		 
		105. У переліку підстав повернення виконавчого документа стягувачу така підстава повернення як закриття провадження у справі про банкрутство боржника відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" з огляду на віднесення боржника до підприємств, які підлягають приватизації відсутня. 
		 
		106. Відтак, у державного виконавця станом на день винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу. 
		 
		107. Окрім того суд зауважує, що доповнення розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 43 Закону про банкрутство, на який посилається скаржник, відбулося згідно Закону України від 18.01.2018 № 2269-VІІІ "Про приватизацію державного і комунального майна", яким окрім іншого, також внесено змінити до Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, доповнивши частину першу статті 34 ("Зупинення вчинення виконавчих дій") пунктом 12, а саме такою підставою зупинення вчинення виконавчих дій як включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		 
		108. Будь-яких інших змін до Закону України "Про виконавче провадження"           № 1404-VIІI, в тому рахунку до частини четвертої статті 4 , якою урегульовано підстави повернення виконавчого документа стягувачу, Законом України від 18.01.2018 № 2269-VІІІ "Про приватизацію державного і комунального майна" не внесено, що додатково свідчить про необгрунтованість аргументів скаржника щодо відсутності підстав у державного виконавця для відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду від 13.07.2016 у справі № 916/933/16.
		 
		109. Також безпідставними є аргументи скаржника щодо зміни статусу вимог      АТ "НАК "Нафтогаз України" після введення ліквідаційної процедури з поточних на конкурсні. 
		 
		110. У статті 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
		 
		111. За змістом абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		 
		112. Отже зазначеними нормами Закону про банкрутство чітко встановлено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
		 
		113. У абзаці четвертому частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство законодавцем розмежовано процедуру розгляду поточних кредиторських вимог, яка проводиться із застосуванням процесуальних правил, визначених ГПК України для позовного провадження, до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а після визнання банкрутом - здійснюється процедура пред`явлення таких вимог (аналогічний висновок викладений у                              пункті 83 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі                № 910/9535/18).
		 
		114. Водночас пред`явлення поточних кредиторських вимог та порядок задоволення у ліквідаційній процедурі урегульовано приписами частини першої статті 38 Закону про банкрутство, якою передбачено, зокрема, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
		 
		115. Тлумачення частини першої статті 38 Закону про банкрутство, із застосуванням телеологічного способу її інтерпретації, свідчить, що законодавцем цією нормою не змінюється період виникнення грошових вимог кредиторів (конкурсні/поточні), а лише по суті у ліквідаційній процедурі усувається розмежування кредиторських вимог на конкурсні та поточні з огляду на єдину черговість задоволення цих вимог (четверта черга задоволення), за винятком тих, що заявлені з пропуском строку (шоста черга задоволення).  
		 
		116. Тобто правова природа виникнення заявлених кредиторських вимог (конкурсні/поточні) із введенням ліквідаційної процедури у справі залишається незмінною.
		 
		117. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги НАК "Нафтогаз України" виникли під час процедури банкрутства АТ "Одеська ТЕЦ" у справі               № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 та були визнані після винесення постанови про визнання банкрутом АТ "Одеська ТЕЦ", а отже відповідно до вимог Закону про банкрутство є поточними вимогами. 
		 
		118. Вказане, як зауважено апеляційним господарським судом, також підтверджується ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, якою затверджено реєстр вимог кредиторів до АТ "Одеська ТЕЦ", до якого включено вимоги поточних кредиторів, які виникли під час проведення процедури банкрутства, зокрема АТ "НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 934 676 735,35 грн.
		 
		119. Враховуючи наведене помилковими є аргументи скаржника з посиланням на пункт 43 Закону про банкрутство щодо зміни статусу поточних вимог                 АТ "НАК "Нафтогаз України" на конкурсні адже із введенням ліквідаційної процедури правова природа виникнення цих вимог залишилась не змінною.
		 
		120. Решта аргументів АТ "Одеська ТЕЦ" не впливають на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та не можуть слугувати підставою для їх скасування, тому судом відхиляються як безпідставні.
		 
		121. З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги АТ "Одеська ТЕЦ" державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за наказом суду від 13.07.2016 у справі № 916/933/16. 
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		 
		122. Доводи АТ "Одеська ТЕЦ" наведені в скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		123. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		124. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		125. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийнятті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		126. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ"                                       та залишенням без змін постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвали  Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у справі № 916/933/16 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		 
		Висновки щодо застосування норм права
		 
		127. Початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.
		 
		128. У разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, може бути розпочате знову.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвалу  Господарського суду Одеської області від 05.12.2019 у справі № 916/933/16 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                                  В. В. Білоус
		 
		                                                                                                           О. В. Васьковський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...