Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4713/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.02.2021
Номер судового провадження: 51-2155км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220490000232

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		02 лютого 2021року
		м. Київ
		справа № 640/4713/19
		провадження № 51-2155 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		захисника ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого  останній раз: 24 квітня 2013 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 283 КК, ч. 3 ст. 185 КК, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК;
		ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Пужайково, Одеської області Балтійського району, жителя  АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		ВирокомКиївського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 289 КК  6 років, без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, без конфіскації майна.
		Цим же вироком, засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого не оскаржуються в касаційному порядку, до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК  5 років, без конфіскації майна. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна.
		Згідно з вироком, 15 січня 2019 року о 22.50 ОСОБА_7 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , прибули до гаражного кооперативу, що знаходиться на провулку АДРЕСА_3 , де шляхом зламу замку вхідних дверей, проникли всередину приміщення гаражу № НОМЕР_1 , звідки таємно викрали належне потерпілому ОСОБА_9 майно на загальну суму 31435, 10 грн., з яким зникли з місця вчинення злочину.
		Після чого, о 23.10 год, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з  ОСОБА_8 , повернулися до вищевказаного гаражу № НОМЕР_1 , де діючи повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_7 сів за кермо належного ОСОБА_9 автомобіля марки «NissanAlmera», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився в приміщенні гаражу, а ОСОБА_8 сів на переднє пасажирське сидіння, і скориставшись тим, що власник залишив ключі запалювання у замку, ОСОБА_7 завів двигун та виїхав з гаражу через ворота гаражного приміщення, тим самим незаконно заволодівши вищевказаним автомобілем, вартістю 119940 грн.
		В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приїхали до Муромського водосховища біля с. Веселе Харківського району Харківської області, де покинули вказаний транспортний засіб.
		Ухвалою від 06 лютого 2020 року Харківський апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_8 покарання. Постановив на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. В решті вирок залишено без змін. 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вищевказані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Свої вимоги мотивує тим, що судовий розгляд в суді першої інстанції відбувся з порушенням вимог ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки при вирішенні питання про обсяг дослідження доказів всі учасники судового провадження вважали за необхідне дослідити їх у повному обсязі, проте усупереч цьому суд прийняв рішення про скорочений порядок дослідження доказів і не роз`яснив сторонам, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження. Вважає, що зазначені порушення кримінального процесуального закону призвели до неповноти судового розгляду та невідповідності вироку суду першої інстанції ст. 370 КПК. Стверджує, що апеляційний суд не звернув належної уваги на зазначені порушення КПК, внаслідок чого недотримався положень статей 407, 409, 415 КПК.
		Позиції інших учасників судового провадження
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_6  підтримав свою касаційну скаргу та просив скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 та просив скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
		За нормами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.
		Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		Касаційні доводи касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, однак не роз`яснив належним чином наслідків застосування даної норми та не переконався чи правильно обвинувачені розуміють її зміст, є обґрунтованими з огляду на таке.
		Приписами ч. 3 ст. 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Слід зазначити, що роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, повинен роз`яснити їм суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій.
		Повне визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК.
		Проте, як свідчить технічний запис судового провадження в суді першої інстанції, суд порушив вимоги, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК.
		Так, в суді першої інстанціїобвинувачені  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 хоча і визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, однак суддя під час визначення порядку та обсягу дослідження доказів, не зважаючи на те, що прокурор запропонувала дослідити докази в повному обсязі, що підтримали інші учасники судового провадження, без пояснення суті здійснення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК та правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також за відсутності згоди учасників судового провадження, у порушення вимог кримінального процесуального закону, ухвалив рішення про часткове дослідження доказів. При цьому, у вироку зазначено про застосування спрощеного порядку дослідження доказів, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК та відсутність з цього приводу заперечень учасників судового провадження, що не відповідає дійсним обставинам судового розгляду. 
		Разом з тим, апеляційний суд в ухвалі, надаючи відповідь на доводи, наведені захисником  ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, безпідставно указав обставини, які не відповідають дійсності і спростовується матеріалами кримінального провадження, а саме, що положення ч. 3 ст. 349 КПК нібито роз`яснювалися учасникам судового провадження і вони не заперечували проти спрощеного порядку дослідження доказів. 
		Однак, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідження всіх наявних у провадженні доказів судом не проведено, і провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, не зважаючи на пряму заборону, зазначену в цій статті, проводити розгляд у спрощеному порядку, якщо проти цього заперечують учасники судового провадження.
		Вказане порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК, п. 1 ч. 1ст. 438 КПК, є підставою для скасування вироку щодо  ОСОБА_7 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК щодо ОСОБА_8 , оскільки цим не погіршується його становище.
		Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги захисника  ОСОБА_6 в інтересах засудженого  ОСОБА_7 зазначене порушення не усунув, чим порушив вимоги ст. 370 КПК, тому ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
		При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, розглянути кримінальне провадження відповідно до вимог КПК та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема, рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування засудженого  ОСОБА_7 від суду та забезпечення судового розгляду, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід тримання під вартою на строк мінімально необхідний для вирішення зазначеного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, 
		ухвалив: 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  задовольнити. 
		Вирок Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
		не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...