Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/2355/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 09.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 02.02.2021
Номер судового провадження: А/857/15529/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2355/20 пров. № А/857/15529/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		головуючого суддіПліша М.А.,
		суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,
		за участю секретаря судового засіданняЮник А.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (головуючий суддя Микуляк П.П., м. Ужгород, повний текст складено 23.11.2020) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.06.2020 року №0002500505, №0002540505, №0002530505.
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 16.06.2020 №0002500505, №0002540505, №0002530505. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області судові витрати у розмірі 6682,00 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят дві гривні).
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, з підстав не доведення відповідачем факту реалізації позивачем пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального та відповідно наявність супутніх порушень по непроведенню вказаної реалізації через РРО та невидача чека, а також необлікування пального за місцем здійснення діяльності.
		Головним управлінням проведену фактичну перевірку господарської одиниці за адресою АДРЕСА_1 суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
		В ході проведення перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидача відповідного розрахункового документу, а також встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
		За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки з питань дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за реєстраційним №0268/16/13/РРО/ НОМЕР_1 від 22.05.2020 та прийнято оскаружувані податкові повідомлення - рішення.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції зазначив, що у наказі на проведення фактичної перевірки від 06.05.2020 №471 наявне лише посилання на п. 80.2 ст. 80 ПК України без наведення чітких підстав для призначення фактичної перевірки.
		Водночас, фактична перевірка позивача проводилась з метою належної організації заходів по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин.
		Вказане чітко зазначено у наказі від 06.05.2020 на проведення фактичної перевірки з посиланням на відповідні норми ПК України.
		Тобто, відповідач в силу наведених законодавчих положень, наданих повноважень, функцій та підстав здійснив перевірку позивача.
		При цьому, позивачем як у позовній заяві так і під час судового розгляду не порушувалось питання щодо нібито недотриманням відповідачем норм щодо прийняття наказу про проведення перевірки по такому.
		Також, судом зазначено про відсутність доказів зі сторони відповідача на підтвердження того, що за адресою проведення фактичної перевірки знаходиться АЗС, як наведено у направленні на проведення фактичної перевірки та акті перевірки.
		Так, суд вважає, що місце здійснення діяльності може мати місце у вигляді АЗС при наявності ознак наведених у Правилах роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. №1442, зокрема, при наявності вивіски із зазначенням найменування суб`єкта господарювання, розміщення на видному місці інформації про режим роботи, інформації про місце розташування найближчих автозаправних станцій та інше.
		Водночас, дотримання вказаних правил покладається саме на позивача, як і відповідальність за недотримання таких. Відсутність наведених зовнішніх реквізитів та інформації не свідчить про відсутність АЗС за вказаним місцем діяльності позивача при реалізації пального.
		При цьому, як і у попередньому випадку, позивач не заперечує факт наявності АЗС за місцем проведення фактичної перевірки.
		Також, відсутні будь-які зауваження щодо наведеного і у Тячівського районного суду Закарпатської області при прийняті постанові від 27.07.2020 по справі №307/1554/20 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 155-1 та ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі матеріалів фактичної перевірки згідно даної справи.
		Судом також встановлено, що позивачем (основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт) було отримано ліцензію на право зберігання пального, термін дії якої з 31 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2024 року. Вказаною ліцензією визначено місце зберігання пального за місцем проведення фактичної перевірки. На підтвердження факту наявності пального позивачем було надано видаткові накладні.
		В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач не здійснює продаж пального, а лише використовує його для заправлення вантажних автомобільних транспортних засобів при здійсненні господарської діяльності, оскільки основним видом його діяльності є вантажний автомобільний транспорт.
		Однак, вказане не у повній мірі відповідає дійсності.
		Позивачем до позовної заяви додано витяг з ЄДРПОУ де у видах діяльності серед іншого зазначено також і роздрібну торгівлю пальним під КВЕД 47.30, оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами від КВЕД 46.71 та інше.
		01.07.2019 позивача зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового з номером - 2008 та ознакою реєстру - реалізація пального.
		Окрім, того 15.10.2020 позивачем отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним терміном дії з 15.10.2020 до 15.10.2025, про що свідчать дані реєстру ліцензії, (копія додається).
		Помилковими є твердження суду, що акт перевірки не містить жодної доказової інформації на підтвердження реалізації позивачем 12,15 літрів дизельного палива на суму 200,47 грн., а фотознімки, долучені до акту перевірки не підтверджують достовірно висновки, викладені відповідачем в акті фактичної перевірки, у зв`язку з чим, такі не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, в ході проведення перевірки, під час проведення контрольної розрахункової операції, встановлено, що працівником АЗС, який представився ОСОБА_2 , було реалізовано 12,15 літрів дизельного палива за ціною 16,50 грн. на загальну суму 200,47 грн..
		Вказана розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій не проводилась та розрахунковий документ на суму проведеної операції не видавався.
		На вимогу посадових осіб контролюючого органу, позивачем ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, до кінця проведення перевірки не представлено.
		Факт проведення контрольної розрахункової операції та її не проведення через реєстратор розрахункових операцій, невидача відповідного розрахункового документу підтверджується також доказами фотофіксації, що були здійснені під час проведення факту реалізації на АЗС пального.
		З вказаних фотокопій чітко видно колонку з заправним пультом, вартість одиниці палива, кількість заправленого палива, суму такого та особу, яка здійснила реалізацію.
		Порядок проведення реалізації палива описаний у акті перевірки та додатково зафіксований шляхом фотокопій.
		В ході судового розгляду відповідачем заявлялось клопотання про виклик свідків, зокрема осіб, які проводили перевірку для надання пояснень з приводу встановлених проведеною перевіркою обставин та порушень.
		Однак, суд першої інстанції відмовив у задоволені вказаного клопотання, чим у порушення ст. 72 КАС України позбавив відповідача можливості надати додаткові докази правомірності встановлених порушень.
		Крім того апелянт звертає увагу на згадану вище постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2020, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 155-1 КУпАП (порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі..) та за ч. 1 ст. 164 КУпАП (провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадженнявиду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону).
		Вина позивача у вказаній справі стверджується в т.ч. актом фактичної перевірки згідно даної справи та фотознімками реалізації пального.
		Враховуючи наведене, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем ч. 34 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995, щодо відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та відповідно застосовано штрафну санкцію на підставі абз. 22 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону за реалізацію пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального.
		Проведеною перевіркою також встановлено порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон України №265/95-ВР) частині непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидача розрахункового документу під час реалізації палива та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн., як за порушення вчинене вперше згідно п. 1 ст. 17 вказаного Закону.
		Суд першої інстанції в частині вказаного порушення зазначив, що оскільки не встановлено факту реалізації позивачем пального іншим особам та з врахуванням виду діяльності позивача, суд приходить до висновку, що позивач не є особою, яка здійснює розрахункові операції та застосовує реєстратори розрахункових операцій, оскільки використовув пальне для заправки вантажних автомобільних транспортних засобів при здійсненні господарської діяльності.
		Однак, висновки суду у вказаній частині спростовуються позицією відповідача наведеною вище та реалізація пального позивачам іншим особам мала місце.
		Зазначення судом про використання пального позивачем для заправки вантажних автомобільних транспортних засобів при здійсненні господарської діяльності не висновується на жодних доказах.
		Вказані твердження взяті судом виключно зі слів позивача в ході судового розгляду, які в свою чергу жодним доказом також не підкріплені.
		При цьому, відповідно до Постанови Великої палати Верховного суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, зокрема, у п. 47 зазначено, що обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного у ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
		Відсутність реєстрації реєстратора розрахункових операцій на момент проведення перевірки не звільняє від відповідальності за непроведення розрахункової операції через такий та невидача розрахункового документу під час реалізації палива та обов`язку зареєструвати такий.
		Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що на момент перевірки в резервуарі зі слів позивача, знаходилось 550 літрів дизельного палива на загальну суму 9075,00 грн. за ціною реалізації.
		До перевірки не представлено жодних первинних бухгалтерських документів на вказане пальне.
		Таким чином, позивачем було порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, із змінами і доповненнями, а саме порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
		Враховуючи, що сума не облікованого товару отриманого для реалізації становила 9075,00 грн., до позивача на підставі ст. 20 Закону України №265/95-ВР застосовано фінансову санкцію у подвійному розмірі, а саме - 18 150 грн.
		У відповідності до вимог ч.1,ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань. 
		Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області видано наказ № 471 «Про проведення фактичних перевірок» у травні  червні 2020 року згідно переліку (в додатку). У вказаному додатку вказано суб`єкт господарювання за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, буд. 256, АЗС.
		На підставі вищевказаного наказу, відповідачем видано направлення від 13 травня 2020 року № 893/05-05 та № 894/05-04 на проведення фактичної перевірки адресою: АДРЕСА_1 , АЗС.
		За результатами перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області складено акт (довідку) від 22 травня 2020 року № 000345 згідно якого встановлено факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії та не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не видача відповідного розрахункового документу на АЗС за адресою: Тячівський район смт. Тересва, вул. Народна, 257, а саме 13 травня 2020 року працівником АЗС ФОП ОСОБА_1 , який представився « ОСОБА_2 » було реалізовано 12,15 літрів дизельного палива за ціною 16,50 грн. за літр на загальну суму 200,47 грн. вказана операція через реєстратор розрахункових операцій не проводилась, розрахунковий документ не видавався. До кінця перевірки ліцензію на право роздрібної торгівлі на представив. Крім того на момент перевірки «зі слів ФОП ОСОБА_1 » в резервуарі на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 знаходилось 550,00 літрів дизельного палива на загальну суму 9075,00 грн. за ціною реалізації. До перевірки не представлено жодних прихідних документів на вказане пальне. Отже, встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
		На підставі вказаного Акту(довідки) фактичної перевірки винесено податкові повідомлення рішення від 16 червня 2020 року:
		- № 0002500505, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. за порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
		- № 0002530505, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. за порушення вимог ч. 34 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;
		- № 0002540505, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18150,00 грн. за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.75.1 ст. 75 пунктом 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавств з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, визначених ПК України.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в наказі на проведення фактичної перевірки від 06 травня 2020 року № 471 наявне лише посилання на пункт 80.2 ст. 80 ПК України, який є загальним, не містить чітких та конкретних підстав для призначення фактичної перевірки позивача. А крім того відповідачем не наданого жодного доказу на підтвердження того, що за адресою здійснення фактичної перевірки: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, буд. 256 знаходиться саме автозаправна станція (АЗС) в розумінні ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» згідно яких автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).
		Проте, такі висновки суду не заслуговують на увагу, бо у згаданому вище наказі від 06.05.2020 зазначено, що перевірки проводяться з метою належної організації заходів по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин.
		Щодо тверджень суду, що місце здійснення діяльності може мати місце у вигляді АЗС при наявності ознак наведених у Правилах роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. №1442, зокрема, при наявності вивіски із зазначенням найменування суб`єкта господарювання, розміщення на видному місці інформації про режим роботи, інформації про місце розташування найближчих автозаправних станцій та інше, то колегія суддів зазначає, що по-перше, дотримання вказаних правил покладається саме на позивача, як і відповідальність за недотримання таких, а по-друге, відсутність зовнішніх реквізитів та інформації, ще не свідчить про відсутність АЗС за вказаним у наказі місцем діяльності позивача при реалізації пального.
		Отже, відповідач в силу законодавчих положень, наданих повноважень, функцій та підстав правомірно здійснив перевірку позивача.
		Як уже зазначалось вище перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 34 ст. 15 Закону № 481, у зв`язку з чим відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0002530505 на підставі абз. 22 ч. 2 ст. 17 Закону № 481.
		Відповідно до ч. 34 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
		У відповідності до абз. 22 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої відповідно до статті 15 цього Закону, - 500000 гривень.
		Судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт) було отримано ліцензію на право зберігання пального, термін дії якої з 31 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2024 року. Вказаною ліцензією визначено місце зберігання пального: АДРЕСА_1 . На підтвердження факту наявності пального ФОП ОСОБА_1 (основний вид діяльності -вантажний автомобільний транспорт) було надано видаткові накладні. 
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює продаж пального, а лише використовує його для заправлення вантажних автомобільних транспортних засобів при здійсненні господарської діяльності, оскільки основним видом його діяльності є вантажний автомобільний транспорт. А Акт перевірки не містить жодної доказової інформації на підтвердження реалізації позивачем 12,15 літрів дизельного палива на суму 200,47 грн., оскільки у ньому відсутні відомості про те, який саме транспортний засіб заправлявся та інші суттєві відомості на підтвердження вчинення зафіксованого в Акті перевірки порушення. Крім того, суд вважав, що в матеріалах перевірки жодним належним та допустимими доказами не доведено факту придбання за місцем проведення фактичної перевірки саме дизельного палива, а отже невідомо, що саме було придбано чи дизельне пальне, чи інша речовина, яка нібито була придбана працівниками органу ДПС у особи, яка не являлася працівником ФОП, отриманий товар не досліджувався, про що додатково свідчить відсутність відповідних письмових доказів.
		При цьому, суд відхилив, як доказ фотознімки, долучені до акту перевірки, і вважав, що такі не підтверджують достовірно висновки, викладені відповідачем в акті фактичної перевірки, оскільки з них не можливо встановити дату та місце їх здійснення та не можливо ідентифікувати осіб, зафіксованих на вказаних фотознімках. 
		А відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є  «вантажний автомобільний транспорт».
		З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції вважав, що факт реалізації позивачем пального іншим особам недоведеним, оскільки доказів на підтвердження зазначеного ні до Акту перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідачем надано не було.
		Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. 
		З акту перевірки вбачається, що під час проведення контрольної розрахункової операції, встановлено, що працівником АЗС, який представився ОСОБА_2 , було реалізовано 12,15 літрів дизельного палива за ціною 16,50 грн. на загальну суму 200,47 грн..
		Вказана розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій не проводилась та розрахунковий документ на суму проведеної операції не видавався.
		На вимогу посадових осіб контролюючого органу, позивачем ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, до кінця проведення перевірки не представлено.
		Факт проведення контрольної розрахункової операції та її не проведення через реєстратор розрахункових операцій, невидача відповідного розрахункового документу підтверджується доказами фотофіксації, що були здійснені під час проведення факту реалізації на АЗС пального. З вказаних фотокопій чітко видно колонку з заправним пультом, вартість одиниці палива, кількість заправленого палива, суму такого та особу, яка здійснила реалізацію. Порядок проведення реалізації палива описаний у акті перевірки та додатково зафіксований шляхом фотокопій.
		Вказані фотоматеріали приєднані як додатки до акту перевірки.
		Більше того, позивача згідно постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2020, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 155-1 КУпАП (порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі.) та за ч. 1 ст. 164 КУпАП (провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону). Зазначені вище докази були предметом дослідження судом при розгляді зазначеної справи про адміністративне правопорушення. 
		Більше того, у подальшому після проведення фактичної перевірки на притягнення позивача до відповідальності позивача 01.07.2019 зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового з номером - 2008 та ознакою реєстру - реалізація пального, а 15.10.2020 позивачем отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним терміном дії з 15.10.2020 до 15.10.2025, про що свідчать дані реєстру ліцензії, (копія додається).
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем ч. 34 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995, щодо відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та відповідно застосовано штрафну санкцію на підставі абз. 22 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону за реалізацію пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального.
		У відповідності до абз. 5 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі  Закон № 265) реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
		Відповідно до абз. 6 ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
		Відповідно до п. 1, п.2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:
		1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
		2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
		При цьому, відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 265 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).
		Оскільки податковими органом, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, було встановлено факт реалізації позивачем пального іншим особам, про що описано вище, то колегія суддів вважає, що позивача підставно притягнуто до відповідальності та застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265 у розмірі 1 грн. 
		Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 0002540505 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18150,00 грн. за п. 12 ст. 3 Закону № 265, то суд першої інстануції правильно врахував, що відповідно до ч. 12 ст. 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
		Відповідно до ст. 20 Закону № 265 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
		Підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 0002540505 та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18150,00 грн. був зафіксований в Акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що в резервуарі на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться 550,00 літрів дизельного палива на загальну суму 9075,00 грн.
		Така інформація вказана «зі слів ФОП ОСОБА_1 », про що і зазначено в самому Акті перевірки.
		При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, з чим погоджується колегія суддів, що Акт перевірки не містить інформації щодо методів, способів та обладнання за допомогою, яких відповідачем здійснювалося визначення обсягу пального в резервуарі за місцем здійснення фактичної перевірки, у зв`язку з чим, зазначена у Акті перевірки інформація щодо залишкової кількості пального не може вважатися достовірною, а відтак згадане вище податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 0002540505 прийняте на припущеннях.
		Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно вважав, що зазначений в Акті перевірки висновок про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265 є необґрунтованим та безпідставним, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 0002540505, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано штрафну санкцію у розмірі 18150,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
		Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають матеріали справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а позовні вимоги  задовольнити частково, а саме, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 0002540505, а у задоволенні решти позовних вимог  відмовити. 
		З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням вимог ст. 139 КАС України стягненню підлягають судові витрати у розмірі 2227,33 грн.
		Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити частково, скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року по справі № 260/2355/20.
		Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 16 червня 2020 року № 0002540505.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ - 43143065) судові витрати у розмірі 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) гривень 33 коп. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		Головуючий суддя М.А. Пліш
		Судді В.Я. Качмар 
		В.В. Ніколін
		повний текст складено 08.02.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...