Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 288/1629/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 09.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 09.03.2021
Номер судового провадження: 2/288/52/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 288/1629/20 
		Провадження № 2/288/52/21 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2021 року. смт.Попільня 
		Попільнянський районний суд Житомирської області в складі: 
		головуючого судді - Рудник М. І., 
		за участю секретаря судового засідання - Франчук Ю.О.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом визнання частини платежів кредитного договору такими, що не підлягають до виконання, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		        ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - Відповідач) про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом визнання частини платежів кредитного договору такими, що не підлягають до виконання в якому вказує, що 16 грудня 2018 року між ним та Відповідачем було укладено кредитний договір № 2021899307 (далі - Кредитний договір).
		        Вказаний Кредитний договір було укладено дистанційно, в приміщенні торгівельного закладу «VODAFONE» з метою придбання Позивачем мобільного телефону, від імені Відповідача діяв працівник торгівельного закладу, коштів Позивач не отримував та наслідком укладення Кредитного договору стало отримання Позивачем мобільного телефону.
		       В Кредитному договорі вказано, що загальний розмір кредиту становить 9466.10 гривень, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 0.01 % річних, комісія за управління кредитом - щомісячно, розмірі 0 % від суми кредиту, строк дії договору - до 16 грудня 2020 року.
		       Позивач зазначає, що починаючи з серпня 2020 року щомісячний платіж в розмірі 454 гривень, включає в себе суму 283.98 гривень, яка відображена в колонці «інші послуги банку (додаткові послуги банку (згідно з тарифами), плата по кредиту (щомісячна комісія)», тобто не має чіткої визначеності та суперечить умовам кредитного договору - не відображена в ньому. 
		       З метою врегулювання даної невизначеності, Позивач 31 серпня 2020 року звернувся до Відповідача з листом, проте ніякої відповіді, або висловлення позиції ними здійснено не було. Натомість Позивачу почали телефонувати різні особи, з вимогами повернути утворену заборгованість.
		       Позивач вказує, що вказані платежі не зазначені в договорі, а тому є нікчемними та не підлягають до сплати, в зв`язку з цим ним сплачено тільки суми обов`язкового платежу, який включає заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом, визначені кредитним договором.
		       На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати такими, що не підлягають до сплати, платежі вказані в додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2021899307 від 16 грудня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк», а саме в колонці «інші послуги банку (додаткові послуги банку(згідно з тарифами), плата по кредиту (щомісячна комісія)», в загальній сумі 1419 гривень 90 копійок. 
		       Позивач в судовому засідання позов підтримав, просив його задоволити.
		       Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
		Згідно частини четвертої статті 223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
		Суд, вислухавши Позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		У відповідності до статті 4 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		16 грудня 2018 року між Банком - акціонерним товариством «ОТП Банк» та Позичальником - ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2021899307, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його на наступних умовах: - загальний розмір кредиту - 9466.10 гривень; - дата остаточного повернення кредиту - 16 грудня 2020 року; - протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0.01% річних. /а.с.3/
		Відповідно до орієнтовного графіку платежів за розрахунок загальної вартості кредиту, сума платежу за розрахунковий період становить - 10886.83 гривень, у тому числі: - погашення суми кредиту - 9466.10 гривень; - проценти за користування кредитом - 0.83 гривень; - платежі за надані супутні послуги банку, у тому числі інші послуги банку (Додаткові послуги Банку (згідно з Тарифами), плата по кредиту (щомісячна комісія) - 1419.90 гривень; - реальна річна процентна ставка - 14.69 %; загальна вартість кредиту - 10886.83 гривень. /а.с.4/
		Згідно Специфікації до кредитного договору, АТ «ОТП Банк» повідомлено ОСОБА_1 про те, що прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику - фізичній особі Кредит - Кредитний договір № 2021899307 від 16 грудня 2018 року: процентна ставка - 0.01 %; плата по кредиту (комісія) - 3 %; сума кредиту 9466.10 гривень; термін кредиту 24 місяці. /а.с.5/
		Кредитний договір № 2021899307 від 16 грудня 2018 року, орієнтовного графіку платежів за розрахунок загальної вартості кредиту та специфікація до кредитного договору засвідчені особистим підписом Позивача.
		31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» та з приводу виконання умов кредитного договору № 2021899307 від 16 грудня 2018 року повідомив, що загальний розмір кредиту 9466.10 гривень, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0.01 % річних; комісія за управління кредитом - щомісячно, у розмірі 0 % від суми кредиту. Починаючи з серпня 2020 року щомісячний платіж в розмірі 454 гривень, включає в себе суму 283.98 гривень, яка відображена в колонці «інші послуги банку (додаткові послуги банку (згідно з тарифами), плата по кредиту (щомісячна комісія)», тобто не має чіткої визначеності та суперечить умовам кредитного договору - не відображена в ньому. Так як вказану платежі не зазначені в договорі, тому є нікчемними та не підлягають до сплати, в зв`язку з чим ним було сплачено тільки суму обов`язкового платежу, який включає заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом, визначені кредитним договором. /а.с.6/
		Як вбачається з квитанцій від: 09 листопада 2019 року, 13 лютого 2019 року, 11 березня 2019 року, 09 квітня 2019 року, 13 травня 2019 року, 09 червня 2019 року, 11 липня 2019 року, 12 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року, 15 жовтня 2019 року, 11 листопада 2019 року, 11 грудня 2019 року, 10 січня 2020 року, 10 лютого 2020 року, 12 березня 2020 року, 09 квітня 2020 року, 14 травня 2020 року, 09 червня 2020 року, 13 липня 2020 року - ОСОБА_1 сплачував ПАТ «ОТП Банк» кошти в розмірі 454.00 гривень щомісячно та відповідно до квитанцій від: 10 серпня 2020 року, 11 вересня 2020 року, 09 жовтня 2020 року - ОСОБА_1 сплачував ПАТ «ОТП Банк» кошти в розмірі 171.00 гривень щомісячно. /а.с.7-17/
		Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. 
		Зазначені норми кореспондуються з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за статтею шостою якої  визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею тринадцятою - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		             Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Позивач звернувся до суду з позовом про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом визнання частини платежів кредитного договору такими, що не підлягають до виконання з тих підстав, що вказані в орієнтовному графіку платежів кошти в розмірі 1419.90 гривень є такими, що не підлягають до сплати, так як не мають чіткої визначеності, суперечать умовам кредитного договору та не зазначені в договорі, а тому є нікчемними та не підлягають до сплати.
		Так, статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Оцінюючи належність обраного позивачами способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;  4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		               При цьому відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
		               У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки: «Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дій в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.»
		               Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.
		Суд враховує, що законом та укладеним між сторонами договором не передбачено такого способу захисту прав та інтересів як визнання такими, що не підлягають до сплати платежів за споживчим договором.
		В даному випадку між сторонами існує спір, який виник з кредитних правовідносин, зокрема щодо сум, які підлягають сплаті за користування кредитом, при цьому Позивач вважає свої зобов`язання перед банком припиненими.
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		               Згідно зі статтями 626, 631 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		       Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		               Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		               Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		               Згідно зі статтею 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		               Підстави для припинення зобов`язання визначені у главі 50 ЦК України (статті 599 - 609 ЦК України).
		               Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		               Аналіз наведених норм права свідчить, що ефективним способом захисту прав Позивача є саме визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором, а не визнання такими, що не підлягають до сплати платежів.
		       Суд звертає увагу на те, що Позивачем сплачено визначені в Кредитному договорі кошти в розмірі 9466.10 гривень, проте у справі відсутні будь-які належні дані, що при укладенні сторонами договору було погоджено включення з серпня 2020 року до сплати в щомісячний платіж коштів в розмірі 283.98 гривень, яка відображена в колонці «інші послуги банку (додаткові послуги банку (згідно з тарифами), плата по кредиту (щомісячна комісія)». 
		       Між тим, Позивачем вимоги щодо визнання припиненими його зобов`язань перед Відповідачем не заявлялися, а тому заявлені Позивачам вимоги про визнання частини платежів за кредитним договором такими, що не підлягають до сплати, задоволенню не підлягають, оскільки є неефективним способом захисту та не відновлює порушених прав Позивача.
		       Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		       На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись статтями 14, 15, 16, 509, 598, 626, 631, 1049, 1054 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ
		В задоволенні позову  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг шляхом визнання частини платежів кредитного договору такими, що не підлягають до виконання - відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. 
		        
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		       Суддя Попільнянського
		       районного суду                                 М. І. Рудник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...