Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/8842/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 10.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2021.
Дата набрання законної сили: 15.04.2021
Результат оскарження 15.04.2021 Третій апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		05 лютого 2021 року Справа №  280/8842/20   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді          Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,  
		ВСТАНОВИВ:
		До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
		1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 084850002258 від 25 вересня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;
		2) зобов`язати відповідача призначити позивачу, як працівнику охорони здоров`я, пенсію за вислугу років, відповідно пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за призначенням пенсії 22 вересня 2020 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 вересня 2020 року звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), однак відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11 жовтня 2017 року. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії він мав достатній стаж для призначення вказаного виду пенсії. Просить позов задовольнити.
		Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		28 грудня 2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№63620), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та з посиланням на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) зазначає, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-XII. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII набрав чинності 11 жовтня 2017 року. Таким чином пенсія за вислугу років призначається за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року визначеного цим законом страхового і спеціального стажу. Спеціальний стаж станом на 11 жовтня 2017 року має становити 26 років 6 місяців. Оскільки спеціальний стаж ОСОБА_1 як працівника охорони здоров`я, станом на 11 жовтня 2017 року становить 25 років 11 місяців 17 днів, то відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. Просить у задоволенні позову відмовити.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
		Як вбачається із заяв по суті справи та не заперечується сторонами, 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику закладу охорони здоров`я відповідно до пункту «е» частини 1 статті 55 Закон №1788-XII.
		Рішенням Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084850002258 від 25 вересня 2020 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону №1788-XII та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, оскільки право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років у період до 11 жовтня 2017 року не менше 26 років 6 місяців. Спеціальний стаж ОСОБА_1 , як працівника охорони здоров`я станом на 11.10.2017 складає - 25 років 11 місяців 17 днів. Також у рішенні зазначено, що відповідно до наданих позивачем документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 9 місяців 29 днів.
		Вважаючи протиправним рішення Управління №084850002258 від 25 вересня 2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до пункту 6 частини 1  статті 92 Конституції України  основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
		Відповідно до статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
		Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-XII (у редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
		Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
		Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті «е» в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років і»; доповнено абзацами дванадцятим -двадцять п`ятим. 
		Отже, пункт «е» у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
		Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII.
		В наведеному рішенні, Конституційного Суду України, зазначив, що внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
		З вищенаведеного слідує, що починаючи з 04 червня 2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, пенсійний орган має керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка визначала право працівників охорони здоров`я на отримання пенсії за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років незалежно від віку.
		При цьому, згідно з пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
		Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
		Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII набрав чинності 11 жовтня 2017 року.
		Відтак, при визначенні права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №1788-XII, пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11 жовтня 2017 року, в даному випадку, становити не менше 25 років.
		Відповідач у справі визнає, що позивач станом на 11 жовтня 2017 року має 25 років 11 місяців 17 днів спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ.
		Таким чином розмір спеціального стажу позивача станом на 11 жовтня 2017 року не є спірним у даній справі, визнаються сторонами та підтверджується матеріалами справи.
		Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскільки на момент звернення до відповідача - 22 вересня 2020 року, ОСОБА_1 мала достатній спеціальний стаж роботи, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років, то рішення відповідача №084850002258 від 25 вересня 2020 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що при визначені права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ та пункт 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV має враховуватися спеціальний стаж роботи станом на 11 жовтня 2017 року та на умовах, що діяли на 11 жовтня 2017 року, а тому спеціальний стаж позивача має складати не менше ніж 26 років 6 місяців, суд зазначає таке. 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
		Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.
		Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 №1788-ХІІ, а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року.
		При вирішенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд виходить з наступного.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
		Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а.
		Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років є недостатність спеціального стажу позивача.
		Однак судом встановлено, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (22 вересня 2020 року), позивач мав достатній спеціальний стаж роботи, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити з 22 вересня 2020  року позивачу пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
		Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25 вересня 2020 року №084850002258 про відмову у призначенні ОСОБА_1  пенсії за вислугу років.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 22 вересня 2020 року пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
		Повне найменування сторін та інших учасників справи:
		      
		Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
		      
		 
		           Повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року.
		 
		 
		           Суддя                                                                                          М.О. Семененко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...