Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/16977/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2021. Зареєстровано: 10.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		05 лютого 2021 року                               м. Київ                              № 640/16977/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві      
		про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,      
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить:
		1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 .
		2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії без обмеження її певним максимальним розміром.
		3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, Київ, вул. Бульварно-Кудрявська. 16, ід. код 42098368) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) різницю між нарахованою (виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення з    підвищеннями та/або надбавками) та отриманою пенсією за період з 01.07.2019 р. по день ухвалення судового рішення, без обмеження максимального розміру пенсії.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 01.07.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві призначено пенсію за вислугу років відповідно до   Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Розмір пенсії, який виплачується позивачу становить:      з 01.07.2019 року 15640,00 грн., з 01.12.2019 року - 16380 грн. Згідно розрахунку пенсії за вислугу років, станом на 08.07.2020 року, основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення у розмірі 43816, 50 грн., підвищення або надбавки до пенсії: учасник АТО, учасник бойових дій (ст. 6) - 428, 00 грн., учасник бойових дій - 40 грн, підсумок пенсії (з надбавками) - 44   284, 50 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії: 17   120, 00 грн. Позивач категорично не погоджується з обмеженням максимального розміру пенсії, вважає такі дії відповідача протиправними та незаконними.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2020 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов, поданий через канцелярію суду 14.09.2020 року, представник відповідача зазначив, що нараховану позивачу пенсію виплачують відповідно до частини 1   статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»   та частини 7   статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказано, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 не змінює порядок нарахування пенсій до винесення даного рішення, оскільки пенсія позивачу була призначена раніше.
		          У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не спростовано доводи викладені у позові.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 01.07.2019 року отримує пенсію призначену відповідно до вимог   Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
		Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років для ОСОБА_1 (по пенсійній справі 2602042141) розмір нарахованої йому пенсії складає 44 284,5 грн. та з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати його пенсія складає 17120,00 грн.
		01.07.2020 року представник позивача звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив надати відповідь з яких підстав обмежено виплату пенсії максимальним розміром.
		Листом від 08.07.2020 року №2600-0212-8/91876 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило наступне: "Щодо обмеження максимального розміру пенсії повідомляємо, що частиною 7 статті 43 встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»   установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2018 року - 1638,00 грн."
		Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати йому пенсії з обмеженням її максимальним розміром звернувся з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав.
		Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Спірні правовідносини врегульовані   Конституцією України,   Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII   (далі також - Закон № 2262-XII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII (далі також - Закон № 1774-VIII), «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі також - Закон № 3668-VI), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII (далі також - Закон № 911-VIII).
		Так, відповідно до частини другої   статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Згідно зі   статтею 2 Закону № 3668-VI   у редакції   Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII, чинній на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн.
		У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим  Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону   № 911-VIII   дія положень цього   Закону   щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
		Згідно з частиною сьомою   статті 43 Закону № 2262-XII   в редакції   Закону № 911-VIII від 24.12.2015   чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
		Разом з тим,   рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016   визнано такими, що не відповідають   Конституції України   (є неконституційними), положення   Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII   зі змінами,   а саме: частина сьома статті 43,   згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
		Відповідно до пункту 2 резолютивної частини   Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року   положення частини сьомої   статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня   ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Таким чином, з 20.12.2016 року відсутня частина сьома статті 43 в   Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Відповідно до   Закону № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень   цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій   статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»   слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
		Буквальне розуміння змін внесених   Законом № 1774-VIII   з урахуванням   рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016   року дозволяє стверджувати, що у      Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»   відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
		Це означає, що протягом 2017 року   стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»   не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
		Отже, передбачені   статтею 43 Закону № 2262-XII   обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію   Законом № 911-VIII.
		Разом з тим, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обмеження максимального розміру пенсій у 2017 році поширювалося виключно на осіб, яким пенсія призначена з 01.01.2017 року, а внесені   Законом № 1774   до частини сьомої      статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
		Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 р. по справі № 522/3049/17, від 15.04.2019 р. по справі № 127/4270/17 та, відповідно до   ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування судом при розгляді справи.
		Перевіряючи доводи позовної заяви, суд звертає увагу на те, що позивачу пенсія призначена в порядку  Закону № 2262-XII  з 01.07.2019 року, зазначене вбачається з протоколу за пенсійною справою 2602042141, який наявний в матеріалах справи, а отже у 2019 році на нього взагалі не поширювалося обмеження максимального розміру пенсійних виплат на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону   № 911-VIII   та вищенаведених норм   Закону № 3668-VI   у їх системному тлумаченні, крім того, не існувало легітимного законодавчого підґрунтя для здійснення відповідного обмеження, на чому наголошено вище.
		Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 16.04.2020 року в справі № 620/1285/19.
		Отже, виплата пенсії ОСОБА_1 обмежена на підставі частини 7  статті 43 Закону №2262-XII, яка втратила чинність з 20.12.2016 року на підставі      рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, до якої внесено зміни      Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 року №1774-VIII, які, за висновком суду є нереалізованими, а тому така підстава для обмеження максимального розміру пенсії є протиправною.
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправними дії ГУ ПФУ в місті Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії та зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру.
		Також, суд, вважаючи протиправним обмеження пенсійним органом пенсії позивача максимальним розміром, приймає до уваги положення частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII   перерахунку пенсій без обмеження строком в разі протиправності дій органів ПФУ.
		При цьому, доводи відповідача щодо здійснення ним обмеження пенсії позивача максимальним розміром на підставі   Закону, є необґрунтованими з підстав, зазначених вище та свідчать про неправильне тлумачення та застосування ГУ ПФУ в м. Києві відповідних законодавчих норм.
		З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті пенсії, починаючи з моменту її призначення, без обмеження її максимальним розміром, та зобов`язання відповідача відновити порушене право позивача шляхом здійснення перерахунку його пенсії без обмеження її максимальним розміром.
		При цьому, судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Каіч та інші проти Хорватії», в якому ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Водночас, у рішенні від 01.06.2006 року по справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права.
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
		Згідно зі   статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»   Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема   людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями   та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
		Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у   статті 3 Конституції України.
		Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Як зазначено в п. 4.1   Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004   суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих   Конституцією   та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року.
		Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Згідно з частиною першою   статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього         Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до квитанції від 22.07.2020 року №0.0.1778209622.1, що міститься у матеріалах справи, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 2 522,40 грн., що, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями      72-73,      76-77,      139,      143,      243-246,      255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 .
		3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії без обмеження її певним максимальним розміром.
		4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, Київ, вул. Бульварно-Кудрявська. 16, ід. код 42098368) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) різницю між нарахованою (виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення з    підвищеннями та/або надбавками) та отриманою пенсією за період з 01.07.2019 р. по день ухвалення судового рішення, без обмеження максимального розміру пенсії.
		5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, Київ, вул. Бульварно-Кудрявська. 16, ід. код 42098368)         на користь ОСОБА_1    (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2   522, 40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок коп.).
		 
		          Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		          Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		          У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		          У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		          Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
		          Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Код ЄДРПОУ   42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16).
		          Повне рішення складено 05.02.2021 року.
		 
		Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...