Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 478/1364/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2021
Номер судового провадження: 61-15881ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		03 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 478/1364/18
		 
		провадження № 61-15881св 19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ; 
		відповідач - Казанківська селищна рада Казанківського району Миколаївської області;
		представник відповідача - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року у складі судді Іващенко Х. В.  та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.                 Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лагодівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яку в подальшому було замінено на належного відповідача - Казанківську селищну раду Казанківського району Миколаївської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з її батько, ОСОБА_3 , з 1964 року був  членом колгоспу «Авангард» Казанківського району Миколаївської області. У 1994 році він вийшов на пенсію, залишаючись членом зазначеного колгоспу. 16 жовтня 1995 року КСП «Авангард» отримало державний акт на право колективної власності на землю. 
		Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 помер та після його смерті вона є спадкоємцем за законом його майна та майнових прав. Спадщину після смерті батька вона прийняла, але про право батька на земельну частку (пай) не знала, оскільки не проживає в Казанківському районі Миколаївської області та з мешканцями села спілкується не часто. Інформацію про право батька отримала випадково від працівників сільської ради.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 9,37 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Лагодівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права померлого ОСОБА_3 , батька позивача, на земельну частку (пай) у розмірі 9,37 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Лагодівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.
		Судом встановлено, що 16 жовтня 1995 року КСП «Авангард» отримав державний акт на право колективної власності на землю. Батько позивача не був включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, та за життя не доводив наявності у нього права на земельну частку (пай) як члена КСП «Авангард», сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував, а отже, не набув у встановленому законом порядку права на земельну частку (пай), тому це право не увійшло до складу спадщини.
		Оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю та безпідставністю, питання щодо застосування пропуску строку звернення до суду із даним позовом, про який заявлено відповідачем, судом не вирішувалося.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року залишено без змін. 
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що за життя ОСОБА_3 не реалізував свого права на земельну частку (пай), як пенсіонер КСП «Авангард», а тому відсутні правові підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті батька.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                                  від 13 лютого 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 478/1364/18 із Казанківського районного суду Миколаївської області. 
		 
		У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що батько позивача ОСОБА_3 за життя набув право на земельну частку (пай), оскільки був кленом КСП на час видачі державного акту, а позивач прийняла спадщину у вигляді його права на земельну частку (пай). Списки, що додаються до державного акту на право колективної власності на землю, у матеріалах справи відсутні, тому є помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо невключення її батька до цих списків. Суди не надали належну оцінку доводам заявника про те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та не звернули уваги на те, що позивач фактично продовжувала проживати у будинку, тобто вступила у володіння спадковим майном, а отже - фактично прийняла спадщину після смерті батька.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Лагодівка Казанківського району Миколаївської області.
		 
		За даними Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 не заводилася.
		 
		Згідно інформації погосподарської книги на день смерті ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: с. Лагодівка Казанківського району Миколаївської області, разом з ним постійно проживали та вели спільне господарство: дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 
		З 1964 року ОСОБА_3 був членом колгоспу «Авангард» Лагодівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та працював у господарстві з 1964 по 1994 рік (а. с. 9-10, 25).
		 
		За інформацією, наданою архівним сектором Казанківської райдержадміністрації про реорганізацію колгоспу «Авангард» встановлено, що з 08 лютого 1992 року по 01 лютого 1996 року колгосп «Авангард» був реорганізований в кооперативно-акціонерне сільськогосподарське підприємство колгосп «Авангард» (скорочено КАСП), з 02 лютого 1996 року по 29 грудня 1999 року КАСП реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Авангард» (скорочено КСП); з 30 грудня 1999 року по 2000 рік КСП реорганізовано в сільськогосподарський виробничий кооператив «Авангард» (скорочено СГВК), який було ліквідовано за рішенням загальних зборів його засновників від 16 серпня 2009 року.
		На підставі рішення Лагодівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області від 05 вересня 1995 року № 6/8 колективному сільськогосподарському підприємству «Авангард» 16 жовтня 1995 року було видано державний акт на право колективної власності на землю серії МК № 8 на земельну ділянку, загальною площею 3492,98 га. 
		 
		До зазначеного акту, як додаток, надавався список колгоспників КАСП «Авангард» та пенсіонерів цього підприємства, у якому прізвище ОСОБА_3 відсутнє.
		 
		У січні 1996 року правлінням КАСП було прийнято рішення про розпаювання землі колективної власності та створення комісії по розпаюванню.
		 
		27 лютого 1997 року створена комісія зробила розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру, який був затверджений розпорядженням Казанківської райдержадміністрації від 27 лютого 1997 року № 73-р, за цим же розпорядженням комісію зобов`язано оформити сертифікати на право на земельну частку (пай).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		 
		У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина після його смерті відкрилася до 01 січня 2004 року.
		 
		У статті 524 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
		 
		За змістом статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
		 
		Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
		 
		Статтею 548 ЦК Української РСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
		 
		Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції від 13 березня 1992 року) визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
		 
		Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		 
		Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня
		2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
		 
		Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
		 
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції 1992 року) членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.
		 
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки її батько ОСОБА_3 , як спадкодавець, такого права за життя не набув.
		 
		Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі                                                           № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження                                               № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19).
		 
		На момент видачі КСП «Авангард» державного акту на право колективної власності на землю і до дня смерті спадкодавець ОСОБА_3 до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), включений не був, сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував, а докази того, що у нього виникло право на земельну частку (пай) за життя позивачем не надано.
		 
		ОСОБА_3 працював у колгоспі «Авангард» з 1964 року по 1994 рік. Проте, доказів того, що він був членом реорганізованого КСП «Авангард» матеріали справи не містять. За життя ОСОБА_3 не доводив наявності у нього права на земельну частку (пай) як члена КСП «Авангард».
		 
		При вирішенні цього спору суди, оцінивши докази, подані сторонами у передбаченому процесуальним законом порядку, дійшли правомірного висновку про те, що спадкодавець за життя не набув право на відповідну земельну частку (пай), а отже це право не ввійшло до складу спадщини.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		 
		Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року тапостанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            
		                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                     В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...