Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5321/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2021. Зареєстровано: 10.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2021.
Дата набрання законної сили: 28.07.2021
Результат оскарження 28.07.2021 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/758/638/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 758/5321/16-ц 
		Категорія 29 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 січня 2021 року                                                                                 м. Київ
		 
		Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., секретаря судового засідання Жванко О.Є., за участю представника позивача Новікової Ю.О. , представника відповідача ОСОБА_1, представника ТОВ «ФК «Прайм» Шпарика Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД» до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм», товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп», громадська організація «Захист прав інвесторів «Чисті джерела», про відшкодування збитків, - 
		УСТАНОВИВ:
		До Подільського районного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД» (надалі за текстом - позивач) з позовом до  ОСОБА_2  (надалі за текстом - відповідач), про відшкодування шкоди, завданої діловій репутації юридичної особи та збитків (упущеної вигоди).
		В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідач організував пікет біля офісу позивача, який є забудовником житлового комплексу «Кришталеві джерела», на якій поширював недостовірну інформацію про надійність позивача як забудовника, який не виконує зобов`язання перед інвесторами, що на думку позивача завдало шкоди його діловій репутації та матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди. У зв`язку із зазначеним, позивач просив стягнути з відповідача 100 000 гривень шкоди діловій репутації та 1 000 000 гривень компенсації завданих збитків (упущеної вигоди).
		В подальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначивши, що дії відповідача, який поширював інформацію про позивача як ненадійного забудовника, призвели до відтоку кількості довірителів, що, в свою чергу, потягло негативні наслідки у вигляді невиконання позивачем зобов`язань перед ТОВ «КСМ-Груп», як генеральним підрядником будівництва. У зв`язку з тим, що внаслідок невиконання зобов`язань позивачем перед ТОВ «КСМ-Груп», останнє стягнуло пеню з позивача у розмірі 1 140 000 гривень, позивач просить стягнути вказану суму з відповідача як відшкодування завданих збитків.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.04.2016 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд та встановлено строк для надання письмових заперечень.
		На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 15.03.2017 року цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Декаленко В.С .
		На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 23.10.2017 року цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Супрун Г.Б.
		На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 18.09.2018 року цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Войтенко Т.В.
		На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 15.10.2019 року цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.
		Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов необгрунтованим, оскільки, на його думку, позивач не виконав свій обов`язок щодо інформування про стан виконання зобов`язань перед ним як інвестором за договором, не довів, що поширена відповідачем інформація є негативною і недостовірною, не навів доказів, що саме відповідач організував публічну акцію, на якій було поширено інформацію про позивача. А відтак, позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками у вигляді завданих позивачу збитків.
		Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів сторони відповідача. Зазначив, що фізична особа, поширюючи інформацію, повинна переконатися в її достовірності, чого відповідач не зробив. Фактично відповідач поширив інформацію, що позивач разом з управителем житлового комплексу «Кришталеві джерела» здійснюють сумнівні махінації та позбавляють інвесторів житла шляхом незаконного відкріплення від квартир, використовують шахрайські схеми, що є недостовірною інформацією, поширення якої негативно вплинуло на ділову репутацію позивача та завдало йому фінансових збитків. Недостовірність зазначеної інформації підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили. Щодо відсутності доказів представник позивача зазначив, що ним подано всі докази відповідно до вимог діючого процесуального законодавства на момент подання позову (30.12.2015 року), тобто, в період дії ЦПК України в редакції 18.03.2004 року. Щодо розміру збитків представник позивача зазначив, що вони підтверджуються висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, а відтак, вказану обставину встановлено за допомогою належних та допустимих доказів.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2018 року до участі у справі залучено товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Прайм» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.04.2019 року до участі у справі залучено громадську організацію «Захист прав інвесторів «Чисті джерела», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Голосіївським районним судом м. Києва здійснювався розгляд цивільної справи № 752/21249/15 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм», ОСОБА_4 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Основа», про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно та визнання недійсним рішення, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» до ОСОБА_2 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД», про визнання припиненими правовідносин. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» до ОСОБА_2 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД», про визнання припиненими правовідносин, задоволено, визнано припиненим управління майном за Договором №83/93 про участь у Фонді фінансування будівництва від 29 жовтня 2013 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» та ОСОБА_2 , визнати припиненими правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» та ОСОБА_2 стосовно об`єкту інвестування - квартири АДРЕСА_1 .
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2017 року Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм», ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Основа», про визнання дій противоправними, зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно та визнання недійсним рішення задоволено частково; визнано недійсним рішення товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» від 08 грудня 2015 року № 08/12/2015-1 у відкріпленні від ОСОБА_2 об`єкта інвестування квартири АДРЕСА_1 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 06 січня 2016 року, видавник Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ім`я ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_2 , в частині позовних вимог про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» виконати встановлений порядок по переданню об`єкту інвестування ОСОБА_2 шляхом видачі довідки про право довірителя на набуття у власність кв. АДРЕСА_1 та повідомлення забудовника про такі права відмовлено; відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД», про визнання припиненими правовідносин у повному обсязі.
		Постановою Верховного Суду від 03.10.2018 року Рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм», ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» від 08 грудня 2015 року № 08/12/2015-1 у відкріпленні від ОСОБА_2 об`єкта інвестування квартири АДРЕСА_1 , визнання недійсним свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 06 січня 2016 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ім`я ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв. м та житловою - 31,2 кв. м, вирішенні питання судових витрат та Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року про залишення без змін в цій частині рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року скасовано, Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року в цій частині залишено в силі.
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Верховним Судом у справі № 752/21249/15 були визнано встановленими обставини, відповідно до яких не підтвердилися факти порушення зобов`язань перед ОСОБА_2 з боку забудовника. Відтак, суд вважає вказані обставини такими, що не потребують доказування.
		Судом встановлено, що 18.02.2009 року між позивачем та ТОВ «КСМ-Груп» було укладено договір № 17/02/08/Б, відповідно до якого позивач, як замовник та ТОВ «КСМ-Груп», як генеральний підрядник уклали договір про виконання в повному обсязі комплексу робіт з будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку (т. 1, а.с. 124-130).
		08.04.2016 року ТОВ «КСМ-Груп» пред`явило позивачу претензію на суму 1 140 000 гривень щодо сплати пені у зв`язку з невиконанням умов договору № 17/02/08/Б від 18.02.2009 року. В обгрунтування вказаної претензії генеральний підрядник зазначив про несвоєчасну оплату виконаних робіт та наявність простроченої заборгованості в розмірі 19 809 790,25 гривень (т. 1, а.с. 135-137).
		Позивач сплатив ТОВ «КСМ-Груп» пеню в розмірі 1 140 000 гривень відповідно до пред`явленої претензії, що підтверджується платіжним дорученням № 398 від 19.04.2016 року.
		ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було подано заяву про відмову від придбання квартири у ЖК «Кришталеві джерела» у зв`язку з негативними публікаціями та іншою інформацією, поширеною на інтернет-ресурсах (т. 1, а.с. 18-19). 
		Участь відповідача в організації акцій з поширення негативної інформації про позивача підтверджується сукупність наданих доказів, а саме роздруківками з сайтів ( ІНФОРМАЦІЯ_1 фотоматеріалами, зразками листівок (т. 1, а.с. 5-14).
		Відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Частиною 1 ст. 201 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є честь, гідність і ділова репутація особи.
		Згідно зі статтею 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації).
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснює, що, беручи до уваги положення ст.ст. 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Факт поширення цієї інформації підтверджується матеріалами справи та відповідачем спростований не був.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
		Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Щодо встановлених судом обставин поширення інформації стосовно позивача, судом встановлено наступне.
		За клопотанням сторони позивача Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28.01.2020 року призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: 1. Чи підтверджуються матеріальні збитки ТОВ «ГІДРОІНЖ-БУД» у розмірі 1 140 000 грн., понесені внаслідок сплати пені ТОВ «КСМ-Груп» за прострочення оплати вартості виконаних робіт за період грудень 2015 року - березень 2016 року? 2. Якщо ні, то в якому розмірі понесені збитки ТОВ «ГІДРОІНЖ-БУД» в період грудень 2015 року - березень 2016 року та чи підтверджується їх наявність?
		Висновком експерта від 17.07.2020 року документально підтверджено матеріальні збитки у розмірі 1 140 000 грн, завдані позивачу внаслідок сплати пені ТОВ «КСМ-Груп» за прострочення оплати вартості виконаних робіт за період грудень 2015 - березень 2016 року (т.2, с. 166-175).
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		Стаття 110 ЦПК України встановлює, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
		Стороною відповідача не спростовано висновок експерта щодо розміру збитків, не заявлялося клопотання про призначення повторної експертизи з тих самих питань, не надано інших належних доказів, які б спростовували б висновок експерта. 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 даної статті встановлено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, згідно зі ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема, у Рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети, або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання і свободою вираження думки.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав, та предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Вирішуючи спір, суд виходить з того, чи є інформація, що міститься в сюжетах: а) фактичними твердженнями чи оціночними судженнями; б) чи є вона достовірною.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Досліджуючи питання достовірності тверджень відповідача, суд бере до уваги, що жодним дослідженим доказом не підтверджено висловлювання відповідача відносно участі позивача у фінансових махінаціях, схемах розкрадання коштів інвесторів, які були поширені відповідачем.
		Відповідно до принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відтак, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню зі відповідача на користь позивача.
		З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 110, 141, 258-259, 263-264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД» до ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм», товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп», громадська організація «Захист прав інвесторів «Чисті джерела», про відшкодування збитків - задовольнити;
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД» збитки у розмірі 1 140 000 (один мільйон сто сорок тисяч) гривень;
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД» судовий збір у розмірі 17 100 (сімнадцять тисяч сто) гривень;
		Повне найменування:
		позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД» (КОД ЄДРПОУ 35223224, 03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, б. 3);
		відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );
		третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» (код ЄДРПОУ 37035717, 02105, м. Київ, просп. Возєднання, б. 6);
		третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Груп» (код ЄДРПОУ 35508002, 03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, б. 2-А);
		третя особа - громадська організація «Захист прав інвесторів «Чисті джерела» ( АДРЕСА_3 );
		Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
		Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
		В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
		Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		Суддя                                                                                В.В. Гребенюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...